Рубрики
 
 

Передплата онлайн

 

Полювання

 

Арсенал

 

Собаки

 

Риболовля

 

Нотатки рибалки

 

Интерв'ю

 

Флора та Фауна

 

Законодавство

 

Газети (номери)

 

2017

 

2016

 

2015

 

2014

 

2013

 

2012

 

2011

 

2010

 

2009

 

2008

 

2007

 

2006

 

2005

 

2004

 

2003

 

2002

 

2001




Асоціація користувачів мисливських та рибальських господарств


Сайт посвященный общению на тему охоты и рыбалки



Головна Про проект Передплата онлайн Об'яви Форуми Контакти

Підводне полювання. Погляд із суходолу

Хто б сумнівався, що в країні, де культура користування природними ресурсами перебуває на рівні первісно-общинного ладу, ні з того ні з сього рибальство буде висококультурним і в правовому полі. А якщо взяти вужчий сегмент користування водними живими ресурсами – підводне полювання, правове забезпечення цього процесу в стані, як то кажуть, кінь не валявся. І це при тому, що підводне полювання останні 20 років вид активного відпочинку, що швидко розвивається, до того ж найпродуктивніший з погляду користування природними ресурсами.

І як же ми ними користуємося, за якими правилами й нормами? Не повірите, шановні читачі, але такий досить розповсюджений, при цьому специфічний вид природокористування, як підводне полювання, регулюється всього одним пунктиком Правил любительського й спортивного рибальства, що складається з двох речень. Судіть самі: «4.3. Підводне полювання на риб дозволяється: гарпунними рушницями без використання аквалангів і інших автономних дихальних апаратів: на ділянках водойм, визначених органами рибоохорони для проведення любительського рибальства; за наявності посвідчення підводного мисливця.

Підводне полювання здійснюється з обов'язковим виконанням вимог Правил рибальства щодо строків, місць лову, норм вилову, наявності документів на право лову, сплати за дозволи й водні живі ресурси».

І все?! Мої можливі опоненти зазначать, а що ще потрібно? Підводне полювання регулюється в загальному Правилами любительського рибальства, а там о-го-го скільки прописано й заборон купа. Мовляв, десятиліттями полювали на рибу, усе влаштовувало, і раптом затіяли метушню навколо підводного полювання… Не треба нічого міняти й регулювати, підводних мисливців така вольниця влаштовує. Не сумніваюся, але подібна ситуація, яка часто переростає в конфліктну, як я бачу на водоймах, не влаштовує інших користувачів водними ресурсами – інших рибалок; не влаштовує державні контролюючі органі, і, дозволю собі відзначити, не може влаштовувати українське суспільство. Про це й поговоримо.

Відразу зазначу, я давно вже пройшов етап дешевого популізму й бажання сподобатися читачеві, стою на позиціях захисту інтересів, насамперед, українського народу й держави, а вже потім – корпоративних інтересів рибалок або мисливців, до яких відношу й себе. При цьому прекрасно розумію, що з інтересами всіх сторін слід рахуватися. То чого ж бракує в Правилах любительського рибальства або інших законодавчих актах для регулювання питань підводного полювання? На мій погляд, насамперед, правильних підходів і принципів.

Для початку поставимо питання: що спільного між підводним полюванням і звичайною любительською риболовлею спінінгом або вудкою? Об'єкт добування – риба, і місце проведення – водойма. У такому випадку, промислове рибальство, за тією самою ознакою, можна було б так само проводити за Правилами любительського рибальства. Однак до такої дурості ніхто поки ще не додумався. А в чому відмінності підводного полювання й звичайного любительського рибальства? Насамперед, у методах і знаряддях добування, оснащенні людини й ще багато в чому іншому. І цього достатньо, щоб підводне полювання проводилося за своїми, індивідуальними правилами. Це можуть бути окремі Правила проведення підводного полювання або ж солідне доповнення до існуючих Правил любительського рибальства.

Далі в статті я навмисне буду наводити приклади й порівнювати правову базу підводного полювання й звичайного (на птаха й звіра), щоб помітніший був правовий вакуум, практично – відсутність правового регулювання й контролю за підводним полюванням. Отже, згадайте, шановні мисливці на птаха й звіра, скільки в нас існує різних, абсолютно виправданих регулюючих заборон і меж, починаючи від різних строків полювання на різну дичину, закінчуючи забороною тих або інших набоїв по різній дичині. Наприклад, полювання на козулю закінчується на місяць раніше, ніж на кабана, полювання на самиць лося й оленя закінчується на місяць раніше, ніж на самців тих самих видів. Полювання на фазана й сіру куріпку починається в жовтні, а на всю іншу пернату дичину – в серпні. І ще багато подібних прикладів. А в підводного полювання часові рамки – приблизно 300 днів і ночей на рік!

Ви скажете, що полюванням люди жили тисячі років, правила звичайного полювання писалися кілька сторіч, і останні 100 років вони отримали вже досить цивілізовані форми, що враховують інтереси всіх сторін і зберігають природні ресурси. А підводне полювання – досить нове заняття для людини, і цілком зрозуміло, ще не відрегульоване в правовому полі, а тому дуже далеке від принципів науково-обґрунтованого й раціонального природокористування.

Наприклад, сьогодні в нас дозволене, точніше – не заборонене, підводне полювання з застосуванням освітлювальних приладів (читай – засліплюючих). Оце так свобода для підводників! Це приблизно те саме, якби в нас було дозволене полювання з застосуванням світла, нічників, тепловізорів та іншої ефективної техніки, цілодобово й на всі види дичини. Що б тоді в нас в угіддях залишилося? А хто не знає, нічне полювання з-під фари на водоплавну дичину ще «крутіше» (винищувальне), ніж денне з-під мотора.

Та заборони – не головне в будь-яких правилах. За якими принципами ми проводимо полювання на будь-яку дичину? Спочатку з'ясовуємо, скільки маємо дичини в угіддях – проводимо обліки, розраховуємо, скільки її буде на початок сезону полювання, і плануємо до видобутку якийсь розрахований відсоток від поголів'я. Стільки, щоб дичина відновила всі свої втрати на наступний сезон. Якщо попит на полювання перевищує пропозицію, а він завжди перевищує – дичини не вистачає, ми обмежуємо полювання й мисливців у їхніх бажаннях, і все контролюємо. Полювання на копитних обмежують лімітами й ліцензіями, полювання на пернату дичину й зайця – пропускною здатністю, кількістю відстрільних карток, денною нормою відстрілу, а головне – тривалістю сезону й кількістю мисливських днів. Наприклад, у деяких порівняно багатих на дичину мисливських господарствах південних областей України сезон полювання на фазана або зайця в 2014 році тривав не більше 2-х місяців або 5-8 мисливських днів. Майже у всіх областях полювання на зайця, через низьку його чисельність, проводиться 1 день на тиждень! Тобто обмеження кількістю днів полювання протягом тижня – найважливіший фактор, що стримує винищування дрібної дичини. Шановні підводні мисливці, ви можете назвати подібні обмеження для підводників? А може, у наших водоймах риби стало більше, ніж води, і її чисельність треба скорочувати будь-якими методами, як вовків?

У такому випадку, чому б і мисливцям не взяти приклад з підводної вольниці, та й скасувати всякі там ліміти, ліцензії, пропускні здатності, а з ними й дозволи на зброю й державні посвідчення мисливців з контрольними картками. І проводити полювання на все, у тому числі й на копитних, по-простому – за утмрівськими членськими квитками або відстрільними сезонними картками на пушно-копитно-пернату дичину!.. Та що там сезонки, можна й цілорічні ввести, безкоштовні! Погодьтеся, багато мисливців мріють про таку вольницю. Чи ви хочете сказати, що й на підводне полювання поширюються обмеження – норми денного вилову, і ви їх усі строго виконуєте?

Як людина, яка з одного боку сама займається підводним полюванням, а з другого боку – постійний учасник рейдів по боротьбі з правопорушеннями на воді, стверджую: підводне полювання практично не контрольоване! Взяти підводника на місці злочину на браконьєрстві майже неможливо, за поодинокими винятками затримання на березі, але й там не все так просто.

Для читачів, які не особливо розбираються, наведу особливо яскравий приклад. Весна, нерест, риба вийшла на мілководдя. У складі рейдової бригади інспекції в'їжджаємо в затоку, що належить до нерестовища. За триста метрів пірнає чоловік у підводному костюмі, встигаємо помітити, як він з гарпуна знімає солідну рибину. Поки ми підпливли, підводний мисливець відстебнув кукан з рибою й разом з підводною рушницею утопив, і відплив метрів на 10. З рейдової групи пірнати в холодну воду без спорядження ніхто не бажає, а на всі наші питання нирець просто сміється нам в очі, мовляв, що я порушив, просто любуюся підводним світом, хочете довести зворотне – пірнайте… Та навіть якщо й підняти з дна незаконно добуту рибу або підводний пістолет, довести факт – пришити їх конкретному браконьєрові досить проблематично. Не вірите? У такому випадку для вас ще більш спрощене домашнє завдання: заборонний період – квітень, район нерестовища, під'їжджаємо вночі до підводного мисливця. При ньому підводна рушниця й ліхтар, кукана з рибою знайти не можемо. На запитання, що робить на нерестовищі посеред ночі з підводним ліхтарем і рушницею, чуємо найдурнішу відповідь – заблудився, а підводна рушниця – для самооборони… Доводьте зворотне. От вам і завдання: спробуйте скласти протокол на порушника правил любительського рибальства, погортайте правила. І з подібним нездійсненним завданням – скласти протокол на явного браконьєра-підводника, рибінспекція стикається в 8 випадках з 10. І порушники залишаються непокараними.

Аналогічна ситуація в мисливському господарстві досить правильно передбачена, стаття 12 Закону «Про мисливське господарство й полювання» говорить: «До полювання прирівнюється: перебування осіб у мисливських угіддях, у тому числі на польових і лісових дорогах, з будь-якою стрілецькою зброєю або...». А в Правилах рибальства що на рахунок подібної ситуації?

Важливим фактором, який стримує звичайних мисливців від порушень правил полювання, є острах позбутися права на полювання – втратити посвідчення мисливця й, звісно, контрольну картку, без якої не приймуть ні в якому мисливському господарстві, не видадуть відстрілку. А хто сьогодні видає посвідчення підводного мисливця? А кому не лінь. Ніякого страху втратити посвідчення підводного мисливця ніхто не має, та ніхто їх і не забирає – не передбачено ніякими правилами. А якщо й заберуть, в іншому підводному клубі видадуть нове за досить символічну суму.

Якщо вже мова зайшла за платню, що стягується з підводних мисливців, то ми підійшли до ще одного конфліктного аспекту між інтересами суспільства й підводними мисливцями, так само як і всіма рибалками-любителями – безкоштовне користування рибними ресурсами. На переважній більшості водойм (крім закріплених) підводне полювання, згідно з Правилами любительського рибальства й деяких Законів України, проводиться безкоштовно. Абсурд! Наприклад, одна добута лисуха або качка мисливцеві обходиться в 25-50 гривень, а за сезон у цілому він витрачає на полювання 500-1000 гривень. А от за добутого 10-кілограмового сома підводний мисливець нічого нікому платити не мусить. Ну, звичайно, адже півкіла м'яса дикого птаха – це цінний харчовий продукт і ресурс загальнодержавного значення, а сом і судак – це так, неїстівне й зайвий сміття у водоймі.

А скільки в середньому за рік риби відстрілює кожний підводний мисливець, скільки ловлять звичайні рибалки, і скільки м'яса дичини добувають мисливці? Зрозуміло, хтось більше, хтось менше, залежно від частоти виїздів, досвіду, оснащення й іншого, але є якісь середньостатистичні показники. Щодо підводних мисливців дозволю собі навести дані (і майже погодитися з ними), озвучені в статті С. Дубровіна (Підводний мисливець. Хто він?): «За один сезон добувалося загальною вагою 150-200 кг добірної риби...». Добре, погодимося на трохи меншу середню цифру – 100 кг на підводного мисливця на рік. Також авторитетно стверджую, що середньостатистичний рибалка-любитель ловить за рік менше 50 кг риби, добра половина з якої – дрібна смітна риба. А середньостатистичний мисливець по птаху й звіру отримує на стіл, загалом, менше 25 кг м'яса дичини: 1 заєць – до 5 кг, до 15 голів різної пернатої дичини – до 10 кг, м'ясо копитних – до 10 кг.

У зв'язку з наведеними цифрами, ще раз нагадаю про безкоштовну (з незрозумілої причини) риболовлю в нас у країні й чомусь дуже навіть платне полювання на птаха й звіра. Хоча й дичина, й риба є ресурсом загальнодержавного значення, й ті, й інші вилучаються з природи і є важливим і цінним продуктом харчування. За якою такою логікою й законами справедливості близько 40 мільйонів жителів України, які не займаються риболовлею в силу різних причин, але є законними господарями тієї риби, дику рибку не пробують, а йдуть по рибу в магазин або на базар, і платять там сповна. А ми – рибалки, їмо рибку, підкреслю – загальнонародну рибку, безкоштовно!

А потім запитуємо, чому такий безлад на воді й під водою? У нашій країні причин для безладу в сфері користування природними ресурсами вистачає і різних, але перша причина – риболовля «на шару», а, відтак, відсутність коштів на охорону й відтворення рибних ресурсів.

А, може, підводні мисливці люди справді бідні або не працездатні, може, їх прирівняти до сільських босоногих підлітків (до 16 років), які ловлять пічкурів на вудку з ліщини, або ж до інвалідів-чорнобильців, і залишити за ними право безкоштовного полювання? Для довідки: найпростіший підводний костюмчик коштує від 2 тис. грн; пістолет – від 1 тис. грн; а в цілому спорядження потягне мінімум від 5 тис. Про човни, катери, мотори й іншу амуніцію, яка є в кожного третього підводного мисливця, я не згадую.

От до такого абсурду й несправедливості в питаннях користування державними природними ресурсами ми й докотилися сьогодні. З одних деремо три шкіри за право походити з рушничкою по порожніх полях, іншим дозволяємо практично без обмежень і платні вигрібати все з води. При цьому я маю на увазі не тільки підводних мисливців, а все наше винищувальне рибальство.

Я глибоко переконаний, користування будь-яким природним ресурсом мусить бути на платній основі. Плата за добування водних живих ресурсів має бути виправданою, осмисленою, науково обґрунтованою, посильною для основної маси рибалок, диференційованою за методами, місцяит і регіонами рибальства, мають бути передбачені пільги для певних верств населення, але плата обовʼязкова (усе, що безкоштовно, рано чи пізно буде розікрадене). Від 50 до 150 гривень на рік (при нинішньому рівні зарплат і цін) може сплатити будь-який середньостатистичний рибалка-любитель, яких (платоспроможних) в Україні не менше мільйона.

Введення платні за любительське рибальство, у тому числі й за підводне полювання – перший крок до наведення порядку на воді й під водою, це кошти на становлення нової служби охорони й відтворення водних живих ресурсів. Інша справа, що зібрані з рибалок кошти потрібно контролювати й спрямовувати за призначенням. На те й існує громадськість, щоб чиновник не крав, і рибінспектор не розслаблювався.

Рамки однієї статті не дозволяють сповна розкрити таку запущену тему, як підводне полювання. Думаю, що охочих підтримати тематику знайдеться достатньо, у тому числі й опонентів.

А всім тим, хто захоче представити цю статтю як демонстрацію заздрості або ненависті автора до підводного полювання й мисливців, повідомляю: підводним полюванням займаюся от уже 40 років. З 1978 року захоплювався нічним підводним полюванням з ліхтарем, перший свій «мокрий» підводний костюм «Чайку» за 160 рублів (це набагато більше місячної зарплатні моєї мами – начальника відділу одного міністерства) купив уже в 19 років, у 1986 році склав іспити й отримав у ДТСААФ посвідчення підводного плавця, з 1988 керував ДТСААФ одного вишу, вів секцію підводного плавання, навіть брав участь у підводних роботах експедиції на знаменитій «Ольвії». Мій 19-річний син також захоплений підводним полюванням, має своє особисте спорядження. А тому знаю, про що пишу, і що дозволяє мені говорити від імені підводних мисливців, тих, хто хоче навести лад на воді й під водою, а не тупо радіти підводній вольниці без правил, обмежень і «на шару».

Вважаю за потрібне звернутися до всіх підводних мисливців. Якщо сьогодні ми з вами не зберемося й не напишемо самі правила підводного полювання, що вже назріло давно, завтра нам ці правила напишуть люди, які справді не люблять підводне полювання й ні чорта в ньому не розуміють. І не факт, що ці сторонні люди нам його не заборонять узагалі.

В. Нижник



Украинская Баннерная Сеть