Рубрики
 
 

Передплата онлайн

 

Полювання

 

Арсенал

 

Собаки

 

Риболовля

 

Нотатки рибалки

 

Интерв'ю

 

Флора та Фауна

 

Законодавство

 

Газети (номери)

 

2017

 

2016

 

2015

 

2014

 

2013

 

2012

 

2011

 

2010

 

2009

 

2008

 

2007

 

2006

 

2005

 

2004

 

2003

 

2002

 

2001




Асоціація користувачів мисливських та рибальських господарств


Сайт посвященный общению на тему охоты и рыбалки



Головна Про проект Передплата онлайн Об'яви Форуми Контакти

Штрафи за незаконне добування вовка... що за цим буде далі?

Україні вкрай необхідний національний план дій по вовку, який би використовував еколого-географічний принцип управління популяцію. Вовку, як і шакалу, на перехідному етапі повинен бути наданий статус проблемного виду, чисельність якого має бути скорочена до стану 1980-х рр.(вид не повинен зустрічатись в степовій, лісостеповій зонах). В кінцевому варіанті в Україні мають бути виділені чотири категорії земель з різним статусом вовка:

1. Степова і лісостепова зона (жорстке регулювання чисельності аж до жорсткого скорочення ареалу);

2. Зона Полісся (помірне регулювання чисельності з середньою щільністю одна зграя на 1 тис. км²);

3. Зона Карпат (статус мисливського виду за винятком високогірних районів з розвиненим відгінним тваринництвом, де має бути помірне регулювання чисельності);

4. Заповідники, заповідні зони національних природних парків та біосферних заповідників – охорона.

На перехідному етапі необхідно встановити виплату винагород на всій території України за прикладом Білорусі та Росії. В подальшому систему виплат винагород зберегти в зонах жорсткого та помірного регулювання чисельності.

В нашій країні періодично виникали дискусії стосовно вирішення вовчого питання. В 1970-х рр. виникли схожі з сучасними пропозиції по охороні вовка. Тоді в пресі з’явилось теж багато публікацій, де було більше емоцій чим наукових фактів. Але до честі науковців в минулому сторіччі вони відстояли свою точку зору, відстояли необхідність збереження винагород за добування вовка в розмірі дещо вищому за середній розмір місячної зарплати в сільській місцевості. Я впевнений, що і нині вовче питання в Україні має вирішуватись схожим чином. Фахівці для більш ефективного управління популяцією вовка в нашій країні повинні провести більш детальні наукові дослідження, закартувати території окремих модельних зграй, запровадити системи моніторингу. Створена робоча група щодо хижих повинна оперативно збирати необхідну інформацію з місць, координувати наукову та просвітницьку діяльність. Науковцям доцільно навчити єгерів проводити обліки хижих ссавців в природних умовах. Я особисто в околицях Поліського заповідника щорічно з 15 по 20 травня буду проводити школи-семінари з картування слідів перебування вовка та рисі, визначення їх виводкових ділянок, індивідуальних територій.

В Україні найближчим часом очікується внесення змін в законодавство та введення штрафів за незаконне добування вовка. Обґрунтування необхідності таких заходів та чітке визначення терміну «незаконне добування вовка» 19 листопада 2013 р на засіданні Міжвідомчої робочої групи щодо збереження хижих тварин при Мінприроді так і не прозвучало. Не зовсім правильно на мою думку вибрана і назва «робоча група щодо збереження хижих тварин», бо вона відразу ж звужує і задає напрям діяльності. Проблем з охороною лисиці, єнота, шакала, вовка нема. Традиційною і більш точною була би назва «… група… щодо хижих». Це зроблено безумовно невипадково і є побоювання, що група в своїй діяльності буде більше використовувати радикальні заходи охорони, а не наукові принципи управління популяціями хижих. Представників від УТМР, Агентства лісових ресурсів чи взагалі мисливців на засіданні робочої групи не було. Аргументи на користь необхідності посилення заходів охорони по вовку були досить дивні – ніби то були колись такі випадки, коли юрби мисливців чисельністю в 50 осіб влаштовували облавні полювання на вовка і при цьому незаконно полювали на кабана. Ніби то хтось з ганку власного будинку стрільнув одного вовка, а потім ще одного. А ще якийсь мисливець під час полювання на качок стрільнув вовка, який перепливав водойму!? Зовсім не розглядали стрімкий ріст чисельності і заселення видом всієї території України.

Насправді в наш час вовк в Україні добувається в дуже обмеженій кількості і, як правило, не на спеціалізованих по цьому виду полюваннях, а випадково під час полювань на інші види. Ну деякі вовчатники добувають якийсь мізер вовків, везуть їх до кордону, телефонують колегам з білорусі і передають їм вовчі шкіри. На перший погляд, нічого ніби то і не зміниться в вовчих полюваннях. Хто нині з мисливців цікавиться вовком? Ніхто!

Очікується запровадження штрафів в розмірі біля тисячі гривень за добування вовка за межами сезону полювання. Та скільки вже там різних заборон і вимог встановили для мисливців. Чого тільки варті побори при проходженні медкомісій. Вимога «потрібно дотримуватись строгих правил полювання на вовка» абсурдна по своїй суті, бо таке полювання фактично супутнє до полювань на копитних.

Сучасна тенденція в динаміці чисельності майже всіх без винятку хижих ссавців чи хижих птахів у Європі позитивна. Нема особливого занепокоєння і стосовно благополуччя наших ведмедів та рисей. Полювання на хижаків в Україні останнім часом стає не особливо популярним. А в мисливці сьогодні йдуть переважно багаті люди.

Росіяни підрахували, що на одного добутого вовка під час зимових полювань потрібно біля однієї тони пального. Правда білоруси для іноземців пропонують дещо інші полювання на вовка. Вони вирощують забраних на лігвах цуценят, а потім виставляють їх під постріли багатих клієнтів. Один з іноземців дивувався тому, як швидко він добув вовка в прапорцях. Звернувся за роз’ясненнями до єгерів. Йому ввічливо пояснили, що вовків напередодні три дні вистежували єгері. В іншому випадку після невдалого пострілу іноземця вовк підбіг до вкрай переляканого «хантера», завиляв перед ним хвостом, впав на спину і підставив свого живота під постріл…

Насправді полювання на вовка складне. В минулому воно носило переважно промисловий характер. Нам логічно було б для регулювання чисельності вовка відродити категорію мисливців-вовчатників, а в охороні більше приділяти уваги іншим рідкісним видам (видрі, ведмедю, європейській норці й ін.), а не вовку.

Україна особлива і надзвичайно проблемна країна в плані управління популяцією вовка. При будь якому навіть незначному зниженні переслідування, котрі в минулому траплялись виключно в часи економічних лихоліть, чисельність вовка різко зростала і хижак приносив багато проблем людині - різко зростали втрати в тваринництві, а в кінцевому варіанті з’являлось таке неприємне явище, як людоїдство. Сабанєєв небезпідставно вважав, що стан популяції вовка є добрим показником економічного благополуччя суспільства.

Поряд з вовками я прожив майже все своє життя. Вовки для мене багато значать. Я багато знаю про вовків і мені дуже хотілось щоби ситуація в Україні не вийшла з під контролю.

Найбільш вразливою групою в стосунках з вовками є жителі віддалених сіл. Економічні збитки від вовків тваринництву і особливо мисливському господарству величезні. Так влітку в околицях Поліського заповідника в місцях відгінного тваринництва втрати від вовка склали 15 голів великої рогатої худоби і з інших причин - біля 40 голів. На півночі Київщини в одному з господарств Іванківського району 12 голів великої рогатої худоби довелось знищити через захворювання на сказ. Очевидно, що корови були покусані вовком, котрого мисливці бачили в тепловізор. Відгінне тваринництво і без того знаходиться в кризовому стані. Нині дуже складно знайти досвідченого пастуха, котрий би міг випасати худобу в лісі на відгінних випасах без втрат від вовків. Молодий пастух мені скаржиться: «Привезуть коли-не-коли шматок м’яса і живи собі в лісі як хочеш. Я ніякі документи-договори не підписував, гроші за пастухування мені не платили і то, що мені нарахували збитки більш за сто тисяч за пропавшу худобу я платити не буду». Цю череду худоби змушені були забрати з лісових випасів.

Наявність величезної кількості загиблої худоби в околицях Поліського заповідника викликало концентрацію тут різних хижаків і передусім вовків. Є підстави вважати, що з’явились в нас і шакали. Багато грибників серед білого дня зустрічали вовків то десь в лісі, то поблизу загиблої худоби. Після того, як стався випадок нападу скаженого вовка на людей в районі центральної садиби заповідника мене почали звинувачувати в тому, що «це Жила у себе в заповіднику розвів вовків і вони стали нападати на людей». Але це не відповідає дійсності й така подія може статись в будь якій точці України. Чим більше я спілкуюсь з чиновниками, науковцями і громадськими активістами, тим більше захоплююсь вовками, тим більше дивуюсь нашому упередженому, необ’єктивному і примітивному ставленню до проблеми вовків на державному, науковому і місцевому рівні.

В телефонному режимі я проводив опитування різних категорій місцевих жителів з периферії по питаннях екології, поведінки різних видів великих хижих ссавців, їх стосунків з людиною. Отримав різну інформацію і в т. ч. звинувачення на власну адресу, негарні відгуки про науковців, чиновників, законодавців. Визнаю, що я винен. Визнаю, що не займаю активної позиції. Часто можна почути і таке: «Що ви там робите? Ви що не бачите скільки зараз розвелось у нас вовків!? Та про вовків раніше у нас ніхто і ніколи не чув! Треба щось робити! От в радянські часи було все по іншому…». Проблеми з вовками є нині навіть в Криму. Складно за таких умов вести з обуреними людьми опитування і переконувати їх в тому, що вовки не винні. Тому при прийнятті пропонованих заходів по охороні вовків, потрібне попереднє публічне обговорення, як то прийнято в світі і як то відбувалось в нас у далеких 1970-х. Нині в Україні це намагаються зробити таємно і поставити всіх перед фактом.

Коли вовк повсюдно в Україні набуває статусу мисливського виду з певними заходами охорони, потрібно вносити додаткові зміни й в інші законодавчі документи. Всі фахівці в один голос стверджують, що штрафні санкції працювати не будуть, а робиться це лише для того, щоб додатково позлити місцевих жителів, скотарів, мисливців, відзвітуватись перед фондами і отримати нові гранти. А насправді будь-який відстріл вовка мисливцями навіть поза межами сезону полювання, як і відлов самоловами лишиться непоміченим. Вовки з явними ознаками захворювання на сказ, які забігають в населені пункти й становлять загрозу для людини, будуть і надалі знаходиться під охороною. Чи буде дозволено знищити скаженого вовка в межах населених пунктів? Ні. Чи є реальна можливість отримати за це штраф? Навряд. Але повинна бути прописана чітко оперативна процедура прийняття рішення на рівні голови сільської ради про оперативний відстріл вовка з ознаками хвороби на сказ.

Так, коли в с. Майдан Копищенський з’явився скажений вовк, який скоріше всього і на щастя виявився шакалом, мені телефонував голова сільської ради з запитанням «що робити!?». Я відповів, що по законодавству потрібно дочекатись рішення протиепізоотичної комісії і потім провести регулювання чисельності хижаків… Насправді ж швидко всіх оповістити не виходити з будинків, в разі появи хижака на вулиці оповіщати про це голосом, ховатись в загороджені забором двори будинки, а в лісі швидко збиратись на дерева. Але такі інструкції в місцях ймовірних конфліктів з ведмедем і вовком повинні бути в кожного голови сільської ради і доступні для загального ознайомлення (вивішеними на дверях сільських магазинів). Відстріл вовків і інших хижаків має проводиться не після реєстрації випадку захворювання на сказ, а оперативно за усною вказівкою голови сільської ради місцевими мисливцями.

В Законі «Про мисливське господарство та полювання» прописано, що «добування вовка дозволяється здійснювати також за наявності у мисливця ліцензії або відстрільної картки на добування інших мисливських тварин». Але будь який вовчатник розуміє, що добути вовка з дотриманням вимог законодавства практично неможливо, бо для цього потрібно багато часу, відповідна погода чи нічний час. Полювання на лігвах, на вабу в нас заборонене, як негуманне. Добути вовка під час полювання на хутрового звіра чи на копитних дуже складно.

Ще один приклад з практики. Як відомо, полювання на копитних набоями з картеччю заборонене. Приїздить перевіряючий і просить показати, чим у вас заряджена рушниця. Є картеч в рушниці, є підстава для складання протоколу про порушення правил полювання. А шансів влучити кулею в пробігаючого вовка майже нема. А коли ви спробуєте встигнути перезарядити зброю, то вовк обов’язково втече.

Якщо ж вовк в нічний час буде тягти з вашого подвір’я пса чи нападе під час випасу на худобу, то ви теж не можете в нього стрільнути, бо полювання чи просте використання зброї в межах населених пунктів заборонено. Якщо ви вирішите поквитатись з вовком на засідці біля задраної худобини, то це теж не можливо через заборону полювання в літній період і в нічний час… Використовувати зброю в населених пунктах мають право тільки посадові особи, коли є загроза життю людини. Зимове полювання з прапорцями на вовка, яке залежить від наявності свіжого снігу, за умови його проведення тільки у визначені дні полювання, не можна буде проводити. Взагалі будь яке полювання на вовка по снігу є нині проблемним ще й через те, що мисливці, стежкуючи вовків, не можуть виїздити на території сусідніх користувачів мисливських угідь. Ще в 1980-1990-х рр. наші мисливські бригади вільно могли заїхати в Білорусь чи Росію. Я впевнений, що нинішня ситуація сприятиме подальшому росту чисельності вовка і зростанню конфліктних ситуацій з людиною.

Захист людей від хвороб спільних для людей і тварин покладено на ветеринарну медицину, але питання скажених вовків лежить не в компетенції ветеринарів. Це питання могли би вирішити тільки сільські мисливці. Однак згідно статті 174. Кодексу України про адмінпорушення «Стрільба з вогнепальної зброї в населених пунктах… тягне за собою накладення штрафу від 5 до 10 неоподаткованих мінімумів з можливою конфіскацією зброї». Після надання вовку статусу мисливського виду втратить законність і формулювання статті 33 Закону про полювання «Добування вовків… належить до службових обов’язків працівників, уповноважених здійснювати охорону мисливських угідь…». Тому під час рейду по охороні угідь від браконьєрства вовків стріляти вже не можна. Ст. 33 має назву «Відстріл та відлов хижих та шкідливих тварин…», але чим можна ловити всіх цих тварин – незрозуміло, бо дозволені тільки «пастки для відлову тварин живцем» та «пастки для переселення». Чим ці дві категорії можуть відрізнятись пояснити складно. Але питання в тому, для чого ловити живими шкідливих тварин? Щоби їх переселяти!?

Коли виносити на Верховну Раду питання про штрафні санкції по вовку, то потрібно перш за все виключити всі наявні неузгодженості в нашому законодавстві, а не плодити нові. Я впевнений, що вовча проблема з часом змусить знову переписувати законодавство в інший бік, встановлювати винагороди за добування за прикладом Білорусі і Росії. А історія боротьби з вовком в часи після другої світової війни свідчить, що скоротити чисельність до прийнятного рівня вдалось тільки після 15 річного періоду неймовірно великих зусиль.

Встановлення штрафів за вовка буде розглядатись як ще одна перемога наших радикальних зелених і визнання факту правоти тих, хто стверджував, що вовк є рідкісним, що є ризики того, що його мисливці зможуть найближчим часом знищити.

Вирішення вовчого питання ускладнюється ще й тим, що в Україну йде фінансова підтримка на захист вовків і псів. Офіційну інформацію про суму окремих грантів на підтримку радикальних зелених і зоозахисників в Україні ви не знайдете. Але вже ні для кого не секрет, що в Україні радикальних зелених непогано фінансує навіть Росія і фінансує передусім в політичних цілях. Це, як вважають експерти, є один з факторів впливу на дестабілізацію політичної ситуації в Україні. Чергова і цілком абсурдна ідея з охороною вовка, котра здобуде підтримку у Верховній Раді, буде означати передусім додаткові і величезні фінансові вливання в зелених екстремістів України. Екстремістський рух в світі незалежно від того, які він переслідує цілі чи то охорону вовків, чи то боротьбу за незалежність, чи використовує якісь релігійні протиріччя завжди непогано фінансується. Сьогодні радикально налаштована людина себе проявила в одному, а завтра в іншому. Бойовиками не народжуються. Майбутніх бойовиків спочатку ретельно вишукують, фінансують, виховують, а вже потім використовують. Чому в світі не здатні нічого подіяти з екстремізмом? Відповідь проста - за цим стоять великі капітали і це є боротьба в кінцевому порядку за світове панування.

Більшість законодавчих актів у світі не приймають з подання чи під тиском радикальних організацій чи діячів. Один з чиновників висловився щось на зразок того, що потрібно «кинути кісточку цьому «б», бо вже нема сили від нього відбиватись. Хай відчепиться». Насправді всі на Заході добре знають встановлення стосунків і «коли комусь даєш вкусити за пальця, то у вас можуть відкусити й руку». Тому законодавці завжди організовують публічні обговорення, дають всім випустити пар, а потім приймають зважене і потрібне рішення. У нас все виглядає, як спроба відкупитись і отримати від радикальних зоозахисників мало не доброзичливе ставлення.

Після моєї заяви в пресі про недопустимість надання вовку статусу охоронного мисливського виду у мене з’являться додаткові неприємності. Впродовж 2013 р з подачі В. Борейка Поліський заповідник постійно перебував в стані прокурорської перевірки з приводу якихось порушеннь природоохоронного законодавства від незаконної передачі земель до ведення мисливського господарства. Однак я не хотів би, щоб принципове питання по вовку розглядалось, як якісь персональні протиріччя між Борейко, Шквирєю чи Жилою. Здолати існуючу систему, зацікавлену в охоронному статусі вовка і пса в Україні, буде неможливо за умови пасивного ставлення до цієї проблеми більшості громадян.

Верховній Раді, перш ніж приймати пропоновані Борейком заходи з охорони вовка доцільно було б ознайомитись і з іншими його пропозиціями. Так, ось що він писав в 2008 році: (не перекладати укр. – ред.) «Я просмотрел многочисленные материалы в Интернете, касающиеся серой вороны. Не найдено ни одной заметки в ее защиту. Все, и охотники и орнитологи пишут о вреде ворон… Да, серая ворона расклевывает яйца диких птиц. Но ведь и человек питается омлетом. Почему человеку разрешено губить куриные, перепелиные и иные яйца, а воронам нет?»; «Особый разговор – вредные насекомые и другие беспозвоночные, а также так называемые «сорняки»…».

Як бачимо, у нього є чіткий план подальший дій по охороні сірих ворон, шкідливих комах, бур’янів... Я впевнений, що і наступні проекти Борейка будуть не менш сенсаційними, ніж його заходи з охорони вовка.

Я хотів би нагадати В. Борейко його ж слова, що «Когда дело доходит до конфликта между животным и человеком, то почему-то всегда обвиняется животное». І справді, в нашому майбутньому конфлікті між вовком і людиною винуватець відомий. Це не вовк. Це Володимир Борейко.

Окрім того ви пане Володимире, як ніхто інший в Україні робите все, щоб створити негативний образ вовка. Вовки дійсно не мають відповідати за ваші нерозумні вчинки. Ситуація в стосунках з вовком завдяки вам буде ставати все більш конфліктною. Скажіть, чи відомо сільським жителям, що чорний тхір, який іноді порядкує в курниках, внесений в Червону книгу України? Від того, що види, в тому числі звичайні рукокрилі, були внесені в Червону Книгу України, покращилась їх охорона? Звичайно, ні. У нас більшість заходів просто декларуються. І все більше Україна в практичній діяльності скочується в «сіру область», коли до законодавчих вимог з охорони рідкісних видів чи дотримання правил полювання всі будуть казати приблизно наступне – та що ви хочете, коли і за вовка вже встановлені штрафи…

Наслідком рішення про вовчі штрафи буде ще більша мотивація у звичайних мисливців до порушень і росту браконьєрства. На психологічному рівні безглузді невиправдані обмеження полювання чи необґрунтовані штрафи, як у випадку з вовками, завжди провокують протестні дії з боку мисливців, зневагу до існуючої державної влади і до вас особисто.

Усі кому не байдужа подальша доля вовка в Україні мають дотримуватись давньої заповіді вовкулаків, про взаємне поважне ставлення один до одного. В наш час ці принципи звуться морально-етичними аспектами управління популяцією вовка. Я впевнений, що ми з часом в Україні всі ці вимоги приймемо на черговому засіданні робочої групи щодо хижих.

С. Жила

Підпис фото:

Подібні фото забитого лопатою в селі скаженого вовка потрібно розміщати тільки в фахових виданнях. Вони не призначені для широкого кола читачів. Жінка – одна із жертв цього вовка виглядала ще жахливіше. Вести мову про дотримання гуманних методів у ставленні до скажених вовків просто недоречно.

С. Жила



Украинская Баннерная Сеть