Рубрики
 
 

Передплата онлайн

 

Полювання

 

Арсенал

 

Собаки

 

Риболовля

 

Нотатки рибалки

 

Интерв'ю

 

Флора та Фауна

 

Законодавство

 

Газети (номери)

 

2017

 

2016

 

2015

 

2014

 

2013

 

2012

 

2011

 

2010

 

2009

 

2008

 

2007

 

2006

 

2005

 

2004

 

2003

 

2002

 

2001




Асоціація користувачів мисливських та рибальських господарств


Сайт посвященный общению на тему охоты и рыбалки



Головна Про проект Передплата онлайн Об'яви Форуми Контакти

Знову про лисицю.

Із часів перебудови та реформ у нашій державі боротьба з гризунами (мишами), картографія та затравка лисячих нір перестали вестися на рівні сільських господарств, ветеринарних та санепідеміологічних служб. У мисливських угіддях різних форм власності численність хижаків, а особливо лисиці, наблизилася до критичної позначки. Боротьба з цим лихом ведеться, але насправді тільки декларативно - виступами окремих мисливців та фахівців на сторінках друкованих видань. Справжніх же, ефективних заходів, не вживає практично ніхто - ні керівники мисливських господарств, ні державні установи, які повинні опікуватися ними проблемами

Так, в мисливських угіддях Черкаської області в січні 2003 р. та в січні 2004 р. заборонено відстрілювати лисиць із гончими собаками, а з норними дозволили відстріл тільки в лютому місяці, коли лисиця вже закінчила свої шлюбні ігрища та пішла з нір.

Наш ДЛГО "Черкасиліс" дозволив відстріл хижаків без застосування мисливських собак і тільки

з мисливствознавцем лісгоспу. Що ж з цього вийшло? Наскільки я поінформований, жоден мисливствознавець лісгоспу не збирав мисливців для відстрілу лисиці, та й як її відстрілювати без собак. У цей час вона тримається в норах або очеретах. Я гадаю, що мисливцям не потрібно розповідати, що "викурити" лисицю з цих схованок без собаки практично неможливо.

Згідно з інструкцією по боротьбі зі сказом, щільність лисиці в угіддях повинна бути не більшою за 0,5-1 голів на тисячу гектарів. Цей показник лишається незмінним упродовж багатьох десятиліть. Держлісгосп та керівники мисливських господарств вже автоматично щороку відправляють до відповідних інстанцій паперові звіти. Вони вже давно нічого не відбивають, а головне, що всі про це знають.

Якщо ж зробити аналіз епідеміологічної ситуації в нашій області, то вийде не така вже й ідилічна картина. Так, у 1998 р. було виявлено 48 хворих на сказ тварин, у 1999 р. -67, у 2000 р. -91, у 2001 р. - 74, 2002 р. - 81, у 2003 р. -187. І це інформація тільки по виявлених тваринах, а скільки їх було насправді - ніхто не знає. Слід відмітити, що особливо різко зросла кількість хворих на сказ лисиць, які й є головними переносниками цього захворювання.

Згідно з інформацією Черкаської обласної санітарно-епідеміологічної станції, за 2003 р. було покусано тваринами 3701 чоловік, з них 188 чоловік покусано тваринами, хворими на сказ. Якщо брати диких тварин, то у 16 випадках це була лисиця і тільки одна видра та одна куниця.

Як бачимо, найбільший відсоток серед диких тварин належить лисиці. А яка ж протидія цьому лиху? Вся робота по регулюванню численності починається з обліку звіра. Для цього свого часу науковці Львівського лісотехнічного інституту й Академії наук УРСР розробили рекомендації "Облік диких тварин", у яких докладно розписані рекомендації щодо обліку лисиці. В них, зокрема, зазначено, що облік повинен проводитися по норах у весняний період та на початку літа. Всі інші методи обліку лисиці визнаються ненадійними. Чому ж у нас нехтують науковими рекомендаціями й вимагають проводити підрахунок у січні? На це моє запитання мисливствознавець Черкаської обласної ради УТМР відповів, що так вимагає "Черкасиліс". У свою чергу, мисливствознавець названої організації відповів, що так вимагає "вищестояча" організація, а по якій науці й по якому документу ведеться такий облік у січні, ніхто не знає.

І це тільки те, що стосується сказу. Але ж лисиця не тільки потенційний його розповсюджувач. Скільки шкоди вона приносить мисливським тваринам та птиці! Хто насправді цікавився, як і чим лисиця кормить своє потомство? Адже біля кожної виводкової нори збираються цілі гори кісток зайченят, різноманітних пташок і навіть козенят. Так що мисливці просто зобов'язані регулювати численність цього хижака.

Для ефективної боротьби із надмірною кількістю лисиці я рекомендував би наступні заходи: а) керівникам контролюючих організацій запровадити в мисливських господарствах усіх форм власності облік лисиці, який має проводитися на основі наукових рекомендацій; б) в усіх мисливських господарствах потрібно проводити картографування лисячих нір, а також їх затравки, так як інші методи боротьби в таких ситуаціях неефективні; в) проводити відстріл лисиці з застосуванням мисливських собак по березень місяць;

г) проводити достовірні звіти про кількість знищеної лисиці; д) встановити нагороду за знищення лисиці та інших хижаків.

С. ДУБЕНЮК, кінолог Черкаської облради УТМР.



Украинская Баннерная Сеть