Рубрики
 
 

Передплата онлайн

 

Полювання

 

Арсенал

 

Собаки

 

Риболовля

 

Нотатки рибалки

 

Интерв'ю

 

Флора та Фауна

 

Законодавство

 

Газети (номери)

 

2017

 

2016

 

2015

 

2014

 

2013

 

2012

 

2011

 

2010

 

2009

 

2008

 

2007

 

2006

 

2005

 

2004

 

2003

 

2002

 

2001




Асоціація користувачів мисливських та рибальських господарств


Сайт посвященный общению на тему охоты и рыбалки



Головна Про проект Передплата онлайн Об'яви Форуми Контакти

Відповідальність за організацію й сприяння незаконному полюванню

Здавалося б, логічна, виправдана й така, що не вимагає особливих обґрунтувань, позиція – організатор злочину або навіть незначного правопорушення має бути покараний суворіше, ніж кожен з його учасників.

А що в нашому мисливському законодавстві й наших реаліях, як суворо ми караємо організаторів браконьєрських і незаконних полювань? Та ніяк! Навіть у найпримітивніших випадках, коли організатор і натхненник незаконного полювання й сам попався на цьому полюванні, його карають, як і всіх інших учасників, тим самим не виділяючи його роль у правопорушенні. А що вже казати про складніші, але аж ніяк не поодинокі для України випадки організації масового незаконного полювання, коли організатори й пособники цього полювання самі безпосередньо не беруть участь у ньому. Що це за випадки, про що мова?

Наймасовішим і масштабним правопорушенням у нашому мисливському господарстві є перевищення лімітів і норм добування, перевищення пропускної здатності, тобто усвідомлене, сплановане, організоване посадовими особами добування державного мисливського фонду понад усякі науково-обґрунтовані норми. І не на якихось 5-10%, а аж ніяк не менше 100% і навіть більше. Збитки держави від подібних «забав» користувачів угіддями за найскромнішими підрахунками становлять сотні мільйонів гривень на рік. І що, багатьох користувачів угіддями покарали за такі злочини? Я такою інформацією не володію. Втім, у публікаціях «ПтР» не раз порушувалося питання про перевищення лімітів і пропускної здатності, а віз і досі там. Хотілося б обговорити проблему покарання організаторів інших видів незаконних полювань.

Наприклад, директор мисливського господарства виписує ліцензію на козулю або кабана на мисливця (або колектив мисливців), а дату проведення полювання в ній не зазначає й видає таку ліцензію довіреному єгереві, а іноді безпосередньо мисливцеві. І їздить з тією ліцензією мисливець (або колектив) на полювання замість одного дня - цілий сезон або до зутрічі з інспекторами (що буває рідко). Що, скажете, рідкісний випадок? Таке повсюдно і скрізь, за однією ліцензією сьогодні в Україні полюють 3-10 разів і стріляють 2-5 голів копитних, замість однієї тварини.

А ось ще приклад з того ж розряду, навіть простіший, про нього навіть директори господарств не знають. Виписує єгер кумові, сватові або сусідові замість сезонки за 400-500 гривень разову відстрільну картку на пернату дичину за 50-100 гривень і знову-таки дату проведення полювання в ній не ставить. І ходить той кум або сват на полювання по перу замість одного дня – весь сезон (або до якої-небудь перевірки). Перед нами явна організація незаконного полювання посадовою особою, яка безпосередньо в незаконному полюванні участі не бере. Що, теж поодинокий випадок? Ні, не поодинокий. А скільки покарано посадових осіб за подібні «витівки»? Можете навести статистику? Немає такої... Скільки щорічно відстрілюється цінних видів звірів: копитних і хутрових за дозволами на відстріл шкідливих хижаків?! І в цьому випадку проглядається явний організатор незаконного полювання, без участі якого воно не відбулося б. Однак у наведених вище прикладах хоч якийсь слід є, ниточка, що дає можливість вийти на організатора незаконного полювання, та досить часто мисливець іде на браконьєрство навіть без ліцензії або відстрільної картки, по одному лише усному узгодженню з директором господарства або єгерем. За таким самим усним узгодженням беруться відстрілки на зайчика, а стріляється все підряд. Це не спонтанне рішення одного мисливця зі слабкими нервами – замість зайця вистрілити по козулі, яка раптово зірвалася з кущів. Це заздалегідь спланована браконьєрське полювання всього колективу, попередньо узгоджене, читай – організоване, керівництвом мисливського господарства. Якщо в Україні вже зафіксовані випадки виготовлення й реалізації мисливцям фальшивих ліцензій, то здогадуєтеся, скільки фальшивих відстрільних карток (які запросто можна надрукувати на сучасному обладнанні) продано мисливцям?

До 2000 року в господарствах Київського СМРК «Динамо» взагалі допускали до полювання на пернату дичину й хутрового звіра не за відстрільними картками (як того вимагав Закон), а за якимись путівками незрозумілого зразка й змісту й такої ж незрозумілої вартості. Київське ОУЛМГ вказувало на це порушення, але так нікого й не покарали. Не дивно, що знайшлися місцеві пройдисвіти, які за цими ж путівками за нормальними тарифами організовували полювання на лося (на одному боці путівки був зображений лось) для мисливців, які взагалі нічого не підозрювали. І це приклад, коли організаторами незаконних полювань можуть виступати не посадові особи мисливського господарства. Високі посадові особи різноманітних державних структур, особливо міліції, солідні фермери (на чиїх землях знаходиться мисливське господарство) і бізнесмени, директори підприємств, працівники середньої й керівної ланки лісгоспів і багато інших, хто почуває себе впевнено в даному регіоні, нерідко виступають організаторами й гарантами незаконних полювань. Якби не вони, колектив не поїхав би на браконьєрку або не дозволив би собі зайвого. А чи багатьох зі згаданого контингенту карають саме як організаторів правопорушення?

Останнім часом у зв'язку з плутаниною й проблемами з виділенням угідь у користування, з появою значних територій так званих «угідь державного резерву», де немає хазяїна, поширилося й браконьєрство в таких угіддях. І не завжди воно «вільне», без відповідних узгоджень із «верхами». І хто ж «кришує» все це, хто дозволяє полювання там, де будь-яке полювання заборонене? А кому запропоновано доглядати за такими угіддями, ті (не рідко) і організовують у них полювання. Окремо, на моїй пам'яті випадок, оформлений протокольно й доведений повноважною комісією Івано-Франківського ОУЛМГ, коли райрада УТМР продавала відстрільні картки мисливцям на угіддя УТМР, а посилали людей на полювання в угіддя державного резерву, розташовані далеко від утмрівських, під боком у приватного мисливського господарства. Мисливці при цьому щиро вірили, що вони полюють за правилами. Незважаючи на те, що факт правопорушення був доведений, справа дійшла до суду й окремо розбиралася в Івано-Франківському ОУЛМГ, явний організатор незаконного полювання – голова районної організації УТМР так і не був покараний! Взагалі.

Було б неправильно зводити роль організаторів незаконного полювання лише до «кришування» такого полювання – це занадто примітивний погляд, хоча в деяких випадках, як було описано вище, і він має місце. Крім оформлення липових або таких, що прикривають незаконне полювання, документів організатори іноді йдуть набагато далі, подають інформацію про місцезнаходження звіра, «зливають» браконьєрам інформацію про можливі інспекторські перевірки, частенько самі «стоять на шухері», прикриваючи клієнта, готують лабази, засідки, ліві підгодівельні майданчики, купалки та інше, що може полегшити клієнтові добування звіра.

Останні роки, незважаючи на його повну заборону в Україні, отримало широке поширення весняне полювання на гусей. Звичайно, знайшлися й ті, хто його готовий організовувати й кришувати. Проводять розвідку, копають ями, роблять скрадки, навіть надають клієнтам свої опудала й манки, і стоять в охороні, коли клієнт полює. Коротше кажучи, повний сервіс з відповідним рівнем оплати. При цьому самі організатори в незаконному полюванні нібито участі й не беруть, але значною мірою підвищують його ефективність, тобто збиток державному мисливському фонду. Ну і як накажете їх карати, за якою статтею?

Останній випадок з моєї практики затримки порушників був таким простим і таким показовим у плані нашого кривого й дірявого законодавства, що опишу його окремо.

Липень 2016 року. У складі оперативної групи Державної екологічної інспекції України мені довелось брати участь у великому рейді по боротьбі з браконьєрством в угіддях п'яти районів Львівської області. Так трапилося, що саме нашому екіпажу (у складі 4 інспекторів) о пів на першу ночі довелось зустрітися з джипом, у якому знаходилися. Увага! Мисливствознавець господарства товариства «Лісівник», в угіддях якого й відбулася зустріч, єгер цього мисливського господарства й… начальник поліції даного адміністративного району! В автомобілі були: три дорогі імпортні карабіни (два з яких були зібрані й заряджені) з пристебнутими оптичними прицілами й повний набір знарядь для індивідуального полювання. До особистого карабіна начальника поліції була пристебнута фара. Свою присутність в угіддях з такою зброєю, як співробітники «Лісівника», так і начальник поліції пояснювали рейдом по боротьбі з браконьєрством, при цьому ніякої путівки, наказу чи розпорядження на проведення рейду за участю сторонньої особи (начальника поліції) у затриманих при собі не було. Після декількох дзвінків через 20 хвилин під'їхав директор мисливського господарства й підвіз… я б не назвав це документом… це була «цидулка» на участь у рейді по браконьєрству згаданого начальника поліції. До місця нічної зустрічі підтяглися й наші інші екіпажі. Потрібно відзначити, що в складі оперативної групи Держекоінспекції знайшлися специ, які знають, за якими документами і з якою зброєю начальник поліції району може знаходитися вночі в мисливських угіддях, і почалося складання протоколів. Ану ж бо, шановні читачі, перевірте свої знання в питаннях незаконного полювання, скільки, на кого й за якими статтями були складені протоколи? Старшим групи в затриманому джипі був мисливствознавець «Лісівника» - фактично організатор полювання за участю сторонньої особи. На нього потрібно складати протокол? Директор мисливського господарства заднім числом (як я це розумію, уже після затримання джипу) виписав розпорядження на рейд за участю сторонньої особи зі зброєю, тим самим намагаючись прикрити незаконне полювання. На нього потрібно складати протокол? Єгер мисливського господарства – посадова особа, прекрасно розумів з ким і на яку «охорону угідь» він їздить по господарству, фактично – учасник групи. На нього треба складати протокол? Ну й безпосередній незаконний мисливець – начальник поліції. Отже, протокол про адміністративне правопорушення був складений тільки один – на головного районного полісмена. На моє питання, а на інших що?.. Шанований мною спец із екоінспекції відповів: «Володимире, скажи, за якою статтею, і я складу на всіх».

А справді, візьміть наше мисливське (і навколомисливське) законодавство й спробуйте самі скласти протоколи на вищезгаданих мисливствознавця й директора мисливського господарства, про єгеря я вже й не кажу. Перший виступав старшим бригади, що займалася незаконним полюванням, а другий під'їхав захищати пійманих «охоронців угідь». Загалом, не законодавство, а невід з метровими дірами. «Тюлька» застрягає у вічках, а «щуки» з легкістю проходять через діри. На простого сільського мисливця, який не зробив вчасно запис у контрольній картці, і протокол скласти, і здерти штраф можна, а директора господарства й мисливствознавця, які прикривають відстріл копитних ночами, покарати – дзуськи!

Хтось скаже, що є інші шляхи тим чи іншим способом покарати вищезгаданих покривачів незаконного полювання. А нам не потрібні обхідні й мудровані способи, нам потрібні прямі статті в нашому мисливському законодавстві, що дозволяють складати протоколи й карати організаторів, поплічників, помічників та інших причетних до незаконного полювання. До речі, останніх не так уже й мало. Наприклад, двоє фарять уночі зайців, один - за кермом, другий – стріляє. У переважній більшості випадків протокол складають і карають тільки стрільця, водія не карають. А чому тільки фарщики? У нас модно стріляти водоплавну дичину з-під моторів, один - на моторі, інші – стріляють. Багато ви знаєте випадків, коли протокол складається й на моториста (за умови, що в нього немає рушниці)?

У моїй практиці була затримка групи мисливців, де було три стрільця зі зброєю й сім загоничів – без зброї (пацани різного віку). Протоколи я склав тільки на стрільців, пацани сказали, що вони просто гуляють по лісу, а мисливців і близько не знають і не бачили, що ті стоять на номерах. Мої аргументи про те, що я чув, як ті волали й гнали рівним рядом, для судді не стали підставою для покарання. Я певен, що ви наведете десятки різних прикладів, коли співучасники й помічники незаконного полювання уникають покарання тільки тому, що в них не було зброї, їхня злочинна роль не прописана в законі, при цьому їх участь у незаконному полюванні часом навіть більша, ніж у стрільців. Водії автомобілів, мотоциклів і човнів, загоничі, окремо ті, хто готує полювання: вистежує дичину, готує засідки і лабази, ховає, обробляє й вивозить дичину після полювання, стоїть на шухері й сповіщає браконьєрів про наближення інспекторів або єгерів, і багато інших. Усі вони сьогодні в переважній більшості випадків залишаються безкарними, у першу чергу, завдяки нашому дірявому мисливському законодавству – відсутності статті, що визначає відповідальність за організацію й сприяння незаконному полюванню, у якій чітко було б прописано, що належить до цих понять. Щорічно десятки людей беруться знову й знову за вдосконалення Закону «Про мисливське господарство й полювання» й таких, що сусідять із ним, щорічно з'являється 2-3 законопроекти ще «прогресивніших», «новаторських», що дозволяють зламати хребет браконьєрству чи не за один місяць. І в жодному ніяких натяків на покарання організаторів масових незаконних полювань і суцільні діри щодо покарання співучасників браконьєрства! Чого бракує авторам законопроектів? Освіти? Особистого досвіду? Розуму? Та ні, якраз розум є. Бо саме працівники мисливської й лісової галузей найчастіше й виступають організаторами незаконного полювання, і що вищу посаду обіймають, то масштабніших збитків можуть завдати (або завдають) такими полюваннями державі. Зрозуміло, ну хто ж сам на себе буде караючі статті в законах писати.

Хто, наприклад, погодиться підтримати такий параграф у Законі про полювання, де за фальсифікацію даних про пропускну здатність винна посадова особа карається штрафом (з власної кишені) – 10% від можливого збитку, а за перевищення пропускної здатності користувач угіддями вносить державі всю суму збитку й незаконно зароблені кошти від реалізації незаконних відстрільних карток. Подивилися б ви, як знизився б рівень незаконних полювань з перевищення лімітів або пропускної здатності. А поки що за одну понаднормово відстріляну лиску мисливець платить кілька тисяч гривень, а за десятки тисяч лисок, відстріляних понад реальну пропускну здатність, жодне мисливське господарство нічого не платить.

Додавати нулі в і так захмарні штрафи для селян з одностволками – розуму багато не треба. Ви спробуйте поборотися самі з собою й зі своєю совістю, добродії в мисливських погонах, і одним з кроків у цій боротьбі має бути введення конкретної статті в законі про полювання, що визначає відповідальність за організацію, співучасть або сприяння незаконному полюванню.

В. Нижник



Украинская Баннерная Сеть