Рубрики
 
 

Передплата онлайн

 

Полювання

 

Арсенал

 

Собаки

 

Риболовля

 

Нотатки рибалки

 

Интерв'ю

 

Флора та Фауна

 

Законодавство

 

Газети (номери)

 

2017

 

2016

 

2015

 

2014

 

2013

 

2012

 

2011

 

2010

 

2009

 

2008

 

2007

 

2006

 

2005

 

2004

 

2003

 

2002

 

2001




Асоціація користувачів мисливських та рибальських господарств


Сайт посвященный общению на тему охоты и рыбалки



Головна Про проект Передплата онлайн Об'яви Форуми Контакти

Хвіст, який вертить собакою

На виконання Закону України № 578-VII «Про ратифікацію Європейської конвенції про захист свійських тварин» на території України введена повна заборона на купіруванння (обрізання) вух і хвостів собак для зміни їх зовнішнього вигляду або для інших нелікувальних цілей.

Звичай купірувати вуха й хвости собакам, проти чого зараз активно виступають радикальні захисники тварин, має свій початок у мисливському праві німецьких держав.

До революції 1848 р. полювання в німецьких землях залишалося привілеєм дворянства, також великих землевласників. Відповідно, селяни й городяни були обмежені в праві володіти мисливською зброєю й мисливськими собаками. Наведу низку обмежувальних законів 18 ст.

Відповідно до королівського прусського закону про ліс, відгодівлю (збір грибів, ягід, горіхів), полювання §. 15. «Кожному заборонялося входити в поле, ліс, мисливські угіддя з рушницею або гвинтівкою». Це стосувалося й військовослужбовців єгерського корпуса. Офіцерам, унтер-офіцерам і рядовим було заборонено входити в приватні й державні ліси з гвинтівками й собаками.

Мандрівники могли проходити ліс із незарядженою зброєю або зі знятим курком (австрійський мисливський закон östreichische Jägerordn. §. 17). Для самооборони жителям віддалених дворів, наприклад, мірошникам, дозволялося мати «пару заряджених кулями пістолетів», але не мисливську зброю – під загрозою конфіскації. В Україні дарма дозволяють мати мисливську зброю як засіб самооборони – «без права полювання». Це абсолютно порочна практика в нашій далеко незаконослухняній країні. Патологічний страх можновладців перед «короткостволом» тільки провокує браконьєрство.

«Накази» про утримання й неутримання собак визначали, яких собак, для чого і як можна або не можна утримувати. Законними «нешкідниками», за мисливським правом, вважалися собаки пастуші (для перегону ВРХ), вівчарські, для охорони врожаю й подібні. Селяни, орендарі могли мати у дворі одного великого собаку, але не «слідовика» (Stäuber oder windische Hunde, сучасного кривавого гончака). М'ясники також не могли утримувати шукачів. Інших, наприклад, великих собак, яких приводили з собою в угіддя збирачі хмизу для того, щоб валити дерева, лісничим потрібно було відстрілювати. (Вюртембурзький лісовий закон і рескрипт від 20 лютого 1664 р. herzogl. würtembergische Forstordn. S. 104, und Generalrescript v. 20 Febr. 1664).

У Нассау-Саарбрюкені не можна було використовувати вночі на польовій варті великих собак, які можуть «сильно бігати» і переслідувати дичину, а лише «маленьких собак, які не можуть заподіяти дичині шкоди». У Гессен-Дармштадті собаки вівчарів повинні були бути не вище ¾ «ліктя» (аршина), а польовим сторожам дозволялося мати «не більше двох маленьких слідовиків». У низці місць, наприклад, у Саксонії-Веймарі, заборонялося утримувати собак, розміром більше норових (Dachsschliefer).

Вівчарі повинні були вдень тримати своїх собак на привʼязі, а вночі спускати для того, щоб вони знаходилися при коні (вівчаря). Зазвичай на отару дозволялося мати одного великого й одного меншого собаку. Свинарям і пастухам ВРХ заборонялося тримати собак. М'ясники могли використовувати собак, що вільно бігають, тільки для перегону череди. Однак у період, коли дичина приводить потомство, вівчарям потрібно було тримати собак на прив'язі, щоб ті не завдавали збитку телятам оленя й козулі, також поросятам.

В Австрії, згідно з мисливським правом (Jägerordn. §. 33), «усім, за винятком кавалерів (дворян) і великих землевласників заборонялося утримувати ловчих собак. Також селянам, м'ясникам та іншим, особливо тим, хто має свої млини, двори й житло в угіддях, забороняється брати з собою в поле й ліс собак. Собака має перебувати на ланцюзі біля дому. Якщо ж вони хочуть, щоб собаки вільно бігали навколо будинку, їм потрібно повністю «паралізувати» (lähmen) передню лапу або накласти колодку (Prügel)». Така колодка (Knüttel, Klöppel, Klüpfel, Kleppel oder Klippel), яку собака тягне за собою на ланцюзі (мотузці), не дозволяла йому швидко переслідувати дичину, особливо дитинчат копитних. Її накладання було повсюдною нормою мисливського права. Зазвичай колодка складалася з залізного нашийника, відрізка ланцюга на «чверть ліктя» і дерев'яного хреста на 3/4 ліктя. Відомі також залізні колодки-хрести розміром з 1 лікоть. Щоб собака не створював загрозу виникнення пожежі (тому що, на думку законодавців, собаки люблять лежати на теплому попелі, від чого колодка могла «занадто сильно нагрітися»), колодку з залізного хреста можна було заміняти шматком залізного ланцюга.

У Саксонії (у цей період саксонські курфюрсти були королями Речі Посполитої), згідно з розпорядженням від 6 серпня 1736 (Verordnung v. 6 Aug. 1736): «Жодному підданому в селі або в місті, а ще менше – у полі й у лісі не дозволено собак вільно відпускати. Дворові собаки мають бути на ланцюзі, мʼясницькі, якщо вони справді не женуть худобу, мають вестися на прив'язі; пастушачі собаки повинні бути з «клубами» (Knütteln - колодка, вага, яка перешкоджає собаці вільно бігати й гнати дичину). Для того, щоб собак можна було легше розпізнати (лісничим в угіддях) двірським собакам обрізають хвіст, пастушачим вуха, мʼясницьким вуха й хвіст». Останнє – купірувані вуха й хвіст ми донедавна спостерігали в ротвейлерів. Зараз же стандарт FCI забороняє обрізати хвіст ротвейлеру. Це дозволено тільки за стандартом породи в Новій Зеландії (NZKC) і США (AKC).

В Об'єднаному королівстві при ганноверській (німецькій) династії в 18 ст. також був уведений податок на робочих собак з хвостами – пастушачих і для перегону худоби. Щоб його уникнути багатьох собак купірували. Податок був відмінний у 1796 р., але практика купірування збереглася.

Згідно з тодішніми ветеринарними, кінологічними і користувацькими уявленнями хвости купірували, щоб «запобігти сказу», зміцнити спину, збільшити швидкість тварини й запобігти травмам під час собачих боїв, цькування пацюків і великих тварин.

Нині купірування застосовують з профілактичною, терапевтичною або косметичною метою. У собак, які працюють у полі, наприклад, деяких мисливських і вівчарських порід, хвости можуть збирати насіння й сміття, завдаючи болю й призводячи до інфекцій, також хвіст «у зв'язку з вилянням, може стиратися або зазнавати інших ушкоджень під час руху через густу рослинність».

Супротивники цієї процедури стверджують, що «більшість купірувань хвоста зроблені з естетичних міркувань, а не через проблеми зі здоров'ям і (вони) занадто болісні для собаки». Вони вказують на те, що навіть неробочі або домашні собаки зазвичай купірувані. Вони вказують на багато порід робочих собак з довгими хвостами, які традиційно не купіровані, включаючи англійських лягавих, сетерів, вівчарських собак і гончих.

Погляди супротивників купірування отримали підтвердження з боку дослідників, що, загалом, не дивно. Robert Wansborough стверджує (1996), що купірування хвоста ставить такого собаку в невигідне становище з декількох причин. По-перше, собаки використовують свої хвости, щоб спілкуватися з іншими собаками (і з людьми). Собака без хвоста може бути суттєво неповноцінним у демонстрації таких емоцій, як страх, обережність, агресивність, грайливість. Деякі породи використовують свої хвости, як кермо, при плаванні й, можливо, для балансу при роботі, тож активні собаки з купіруваними хвостами можуть виявитися в невигідному становищі в порівнянні з хвостатими.

Стівен Лівер опублікував статтю (2007 р.) про купірування хвоста, у якій виявив, що довжина хвоста відіграє важливу роль у передачі соціальних сигналів. Його дослідження показало, що до собаки з коротким хвостом (купіруваним) інші собаки будуть підходити з обережністю, тому що не вневнені щодо емоційного стану купірованого собаки. Дослідження припускає, що собаки з купірованими хвостами можуть бути агресивнішими. Tom Reimchen також вважає, що собаки, які виросли без можливості ефективно передавати соціальні сигнали, будуть більш антисоціальними й, отже, агресивнішими.

Цікаві також свідчення ветеринарів. Семирічне дослідження, проведене у ветеринарній школі Единбурзького університету, показало «недостатні статистичні докази позитивного зв'язку між травмами й не-купіруванням хвостів». Тобто, купірування «не може бути рекомендоване як профілактичний захід у будь-якій порівнянній, переважно міській популяції». (Tucker 1994). Можливо, найсерйознішим аргументом проти купірування хвостів робочих собак у Великобританії є використання гончих і вівчарок, «які ведуть дуже активне й фізично активне життя, коли вони полюють і працюють у різних видах ландшафтів, у тому числі в лісі й чагарнику. Як бачимо, немає наукових доказів того, що вони страждають від ушкоджень (некупіруваних) хвостів.

Критики купірування також стверджують, що клуби зі стандартами породи, які не роблять поправку на некупірувані хвости, фактично, тиснуть на власників і заводчиків продовжувати цю практику.

Як поводяться інші країни, цивілізованіші за Україну, що підписали конвенцію European Convention for the Protection of Pet Animals (ECPPA, від 1 травня 1992 р.)?

Особливо цікавий досвід Швеції. Після заборони на купірування хвостів з 1 січня 1989 р. було відзначене «очевидне збільшення повідомлень про травми хвоста серед «робочих собак». Обстеження 53 приплодів німецьких короткошерстих пойнтерів, використовуються в основному для полювання, було проведено в 1990-1991 рр. Поранення зросли на 51% у групі з 93 собак = 1 з 3 собак мав серйозні травми хвоста (дані Ради по купірованих породах - Council for Docked Breeds).

У Німеччині – з травня 1992 р., звідки пішла й поширилася ця практика, заборонено купірувати хвости собакам, за винятком робочих підрушничних. Тобто мова йде не про всіх собак таких порід, а саме про робочих собак і їх потомство (!).

В Англії з 2007 р. купірування хвостів може проводитися ветеринаром тільки для робочих собак. Закон про соціальне забезпечення тварин (2006) забороняє купірування хвостів собак, як карний злочин, за винятком робочих собак, наприклад тих, які використовуються в поліції, військовими, аварійно-рятувальними службами, для боротьби зі шкідниками, а також тих, які використовуються під час законного полювання на тварин. У березні 2006 р. парламент проголосував за заборону купірування хвостів собак, за винятком робочих собак (підтримано більшістю 476 проти 63). Купіруваний собака не може бути показаний на виставках, де за вхід стягується плата. Винятком є випробування робочих якостей, але не відповідності стандарту породи. Чому – зрозуміло, в Англії навіть пойнтери не купірувані…

Фінляндія підписала конвенцію з застереженням на купірування хвостів у собак. На виставках купірувані хвости заборонені. Однак мова йде не про робочих мисливських собак.

У Чехії купірування хвостів не заборонене, тільки купірування вух.

У Франції з 2009 р. заборонене «естетичне купірування» (вух), але не купірування хвостів.

В Угорщині купірування хвостів не заборонене.

Сьогодні феодальні закони німецьких земель виглядають і є неприпустимо жорстокими й такими, що обмежують права людей і домашніх тварин (собак). До речі, їхнє скасування в 1848 р. призвела до різкого зниження чисельності дичини у всіх німецьких землях. І тільки прийняття в Німеччині закону про полювання 1934 р. дозволило відновити мисливське господарство. Цінність цих законів полягає в тому, що вони – під страхом невідворотного покарання, виховували в поколіннях німців дбайливе ставлення до природи. «Будь-яке підозріле й безцільне (непотрібне) розгулювання в лісі, де живе дичина, забороняється. Усі дороги й доріжки, також входи в ліс, мають бути перекопані або позначені». (Fürstl. hessendarmstädtische Forstordn. §. 84. Gräfl. wittgensteinische Jagd und Forstordn. §. 73). Пізнаєте?

Нам у землях Русі (Україна, Білорусь) у спадок від варягів дісталося надзвичайно вільне й демократичне скандинавське право загального й вільного користування лісами. І на що ми його перетворили? Ну, в порівнянні з Фінляндією, наприклад… Так буде й з хвостами.

В. Козак



Украинская Баннерная Сеть