Рубрики
 
 

Передплата онлайн

 

Полювання

 

Арсенал

 

Собаки

 

Риболовля

 

Нотатки рибалки

 

Интерв'ю

 

Флора та Фауна

 

Законодавство

 

Газети (номери)

 

2017

 

2016

 

2015

 

2014

 

2013

 

2012

 

2011

 

2010

 

2009

 

2008

 

2007

 

2006

 

2005

 

2004

 

2003

 

2002

 

2001




Асоціація користувачів мисливських та рибальських господарств


Сайт посвященный общению на тему охоты и рыбалки



Головна Про проект Передплата онлайн Об'яви Форуми Контакти

Флора та фауна в поезії Тараса Шевченка

Творчість Шевченка - глибока криниця, цілюща вода якої здатна вгамувати спрагу людини з різноманітними інтересами.

Якось повертаючись електричкою з качиного полювання з-під Тетерева, ми (заввідділом садівництва Центрального ботанічного саду Павло Мороз, його аспірант Іван Киселевський та автор цих рядків) вели мову про тему майбутньої кандидатської дисертації нашого молодого колеги.

За вікном електрички пропливали милі мисливському серцю угіддя. Раптом промайнув кущ калини з червоними кетягами ягід. Згадали нашого Кобзаря, його багату поетичну палітру, в якій природа відчувалась, як кажуть, на дотик, де калина займала чи не найперше місце серед інших рослин.

- Ось тобі тема, Іване Романовичу, - сказав хтось із нас. Калина в нас і сьогодні належить до дикорослих, мало вивчена в біологічному плані, а це ж чи не найбільш шанована в народі рослина, яка є символом України. В роки побудови „світлого майбутнього” калину боялися вводити в міські парки й сквери, щоб не бути звинуваченим в «буржуазному націоналізмі". Але М.Хрущов якось зауважив: чому це в Україні не садять калини, нема її в озелененні міст? - «Это же ваше национальное дерево”.

Лише після цього «соїзволєнія" посадили кущі калини в Шевченківському парку та інших парках Києва.

Те, що поет звертається до образу калини чи не найчастіше, було видно, як мовиться, неозброєним оком. Але виникло питання: на які ще рослини падало спостережливе око поета і які вкарбовані в його невмирущу поезію? Описаний вище випадок і спонукав провести таке дослідження.

На першому місці, як і передбачалося, стоїть калина. Поет згадує її найчастіше - 38 разів. Далі йдуть: тополя - 24; верба - 22; дуб - 21; жито - 17; лоза, верболіз - 15; барвінок - 14; осока - 10; терен, пшениця, рута - по 9; явір, очерет, лілея - по 7; мак, вишня, груша - 6; ряст - 5; лопух, тирса - 4; черешня, кедр, фіга, сон-трава, королів цвіт, будяк, кропива - 3; хрін, опеньки, петрушка, перекотиполе, богила, ялина, виноград, берест, коноплі, капуста, просо, кукіль, хміль - 2; щириця, васильки, льон, спориш, плющ, лобода, любисток, лавр, ясен, пастернак, гречка, картопля, кукурудза, горох, ліщина, куга, лілія, ромен, зіновать, яблуня, платан, сокорина, квасоля, мох згадані по одному разу. Всього поет залучив 65 видів рослин. Крім аборигенних видів рослин, зустрічаємо й субтропічні - платан, кедр, фіга, лавр - та деякі гарно квітучі, улюблені в народі рослини, як королів цвіт.

І Цвіт Королевий

схилив свою головоньку

Червоно-рожеву

На білеє пониклеє

Личенько Лілеї (Том 1, с. 271).

Крім гарно квітучих рослин, зустрічаємо й такі, які сьогодні, мабуть, не кожен учитель біології знає в «обличчя”. Це, зокрема, богила (за теперішньою номенклатурою бугила - багаторічна рослина з родини селерових). Цвіте в червні-липні. Часто поселяється в покинутих садах, подвір'ях. Спостережливе око поета помітило це

І твій барвіночок хрещатий

Заріс богилою...

Ми розглянули лише ті види рослин, які, на нашу думку, потребували уточнення щодо їхньої ботанічної приналежності. Рослини ж широковідомі, як дуб, пшениця, осока, груша, ми обминули.

Тваринний світ представлений у поезії 61 видом. З них найбільше птахів - 26 видів; ссавців - 20 видів; комах - 7; плазунів, земноводних - 4; риб - 4 види.

Найчастіше згадуються коні 33 рази, собаки - 29, орли - 26, голуби - 24, корови - 19, змія - 17, соловейко, ягнята - по 16, свині - 15, ворони, гадюки -14, кози - 13, півні, кури, сови - 11, зозуля - 9, сичі - 8, гуси - 7, гайворон - 6, кіт - 5, осел, лев, крук, сокіл, пугач - по 4, ласка, вовк, миша, журавель, лебідь, качка, сорока, жаба - по 3, ведмідь, тур-буйвол, жайворонок, чайка, горобець - по 2, ховрашок, кажан, верблюд, леопард, сарна, бобер, крячок, рибалка (птах), чапля, індик, шуліка, рак, тараня, лин, плітка, сарана, мошка, комашка, бджола, цвіркун, чміль, шашіль - по одному разу.

Ерудиція поета і тут проявляється цілком виразно. Пересічний житель міста чи, скажімо, обиватель, навряд чи відрізняє сьогодні крука від гайворона (грака). Для нього і ґава, сіра ворона і гайворон, грак і крук, ворон - усе це ворона. У Шевченка кожний з названих видів займає належне йому місце.

Поет знає не лише рослини, птаство, звірину свого краю, а й особливості кожного виду. Уважне око поета помічає над гладінню води гарного птаха рибалочку:

Пливуть собі та співають;

Рибалка літає...

А попереду отаман

Веде, куди знає.

Рибалка, рибалочка блакитний, зимородок - невеликий птах з блакитним забарвленням верхньої частини тіла, низ тіла яскраво-рудий. Живиться переважно дрібною рибою, комахами та їх личинками. Ці птахи були колись окрасою водяного ландшафту.

Це лише перша спроба глянути на творчість поета очима натураліста і вона, звичайно, далека від досконалості, але вже цей перший погляд свідчить, що поет був великим знавцем природи рідного краю.

Д. Голда



Украинская Баннерная Сеть