Рубрики
 
 

Передплата онлайн

 

Полювання

 

Арсенал

 

Собаки

 

Риболовля

 

Нотатки рибалки

 

Интерв'ю

 

Флора та Фауна

 

Законодавство

 

Газети (номери)

 

2017

 

2016

 

2015

 

2014

 

2013

 

2012

 

2011

 

2010

 

2009

 

2008

 

2007

 

2006

 

2005

 

2004

 

2003

 

2002

 

2001




Асоціація користувачів мисливських та рибальських господарств


Сайт посвященный общению на тему охоты и рыбалки



Головна Про проект Передплата онлайн Об'яви Форуми Контакти

Підводні враження

Займатися підводним полювання я почав в 1999 році. Мені якраз виповнилося 23 роки. Тоді, на моторці від с. Тарасівка Оржицького району Полтавської області нас відвезли у верхів'я річки Сули. Була в мене пневматична рушниця, а про гідрокостюм залишалося поки що тільки мріяти.

Свій перший влучний постріл я пам’ятаю досі. Я цілився у в'язя, але першим під виліт гарпуна підвернувся карась, от я і нанизав їх обох одним пострілом. Що цікаво, це був червоний карась. В наступні роки мені жодного разу не вдасться навіть побачити цю рибу, моїми трофеями будуть тільки срібні. І тільки іноді уполюєш «полукровку» – він наче срібний, але з золотистим відливом на лусці.

Зараз, аналізуючи свою тодішню манеру полювання, я розумію, наскільки ж мені тоді бракувало вміння та досвіду. Аби потрапити у той час і ті місця зараз, то результат був би набагато кращий.

Одного разу, коли я вже обзавівся підводною амуніцією і набув певного досвіду мисливця, я вирішив присвятити чергове підводне полювання тільки щуці у якої є певні нюанси у поведінці під водою. Після чергового пірнання під кущем помічаю двокілограмову щуку. Одразу, по її череву відмічаю, що вона відпочиває після доброго обіду. Це добре. Нічого не заважало мені нормально прицілитися і влучити, але промах. Невдовзі нова зустріч – результат такий же. Та що ж таке!? Наступний третій епізод аналогічний попереднім двом. Ну що за день? Сил витрачено чимало, а результат нульовий. Прямую далі. Нова зустріч. Щука починає хвилюватися – це одразу помітно по ворушінню нижніх плавників під головою. Ще декілька секунд і буде пізно. Постріл – є! Пізніше, влучними пострілами я здобув ще два трофеї – все ж таки дістався до табору не з порожніми руками.

Знову їдемо в знайомі місця в яких ми постійно полюємо. Нещодавно придбав собі нову гідропневматичну рушницю. Влучність одразу зросла в декілька разів – небо і земля в порівнянні з попередньою суто пневматичною.

Одразу по приїзду я, як завжди, вирішив зробити «розвідку боєм». Наш пляж розташований на повороті русла, де ліворуч по внутрішній дузі знаходиться водна рослинна місцевість. По течії, є вхід в яму, де завжди любить триматися щука. Буквально 10 хвилин занурення принесли мені хижака вагою 2 кг.

Під час свого чергового підводного полювання я перебував приблизно в 1 - 1,5 км вверх по течії від нашого табору. Полювання пройшло вдало, і в моїй «подвійній робі» вже було чимало риби, коли я почав потихеньку скочуватися вниз. Я плив по центру русла, уважно роздивляючись, що робиться на дні, благо вода була прозора, не дивлячись на глибину близько 4-5 метрів. Раптом я побачив трьох лящів, які дуже швидко промайнули повз мене. З такою здобиччю вже було важко нормально занурюватися на глибину, але все ж я зробив декілька нирків. Такого я ще не бачив! Опершись кінчиком однієї ласти на дно, я поступово почав озиратися навколо себе, а десятки, ні!, сотні кілограмових лящів влаштували навколо мене карусельний хоровод! Я стояв і не міг відірватися від такого скупчення риби. Оце видовище! Стріляти було недоцільно – одного-двох підіб’єш, а косяк переміститься в друге місце – шукай його потім… Це не моя риба, але ж я знаю людину, яка спеціаліст в цих питаннях.

Після моєї розповіді від побаченого, він одразу вирішив попрямувати на те місце з вудочкою. На своєму гумовому човні він здолав необхідну відстань, де ми вже чекали на нього. Спочатку покльовок не було, але потім як почалося… Такий кльов у 15.30 дня, це неймовірно! Один з нашої компанії побіг до табору і приніс донну вудочку, на яку одразу спіймав трьох лящів. Наш професіонал спіймав вісім. На жаль, виникла необхідність терміново повертатися до табору, і риболовлю довелося припинити.

Наступного дня трапилося те, за що я так хвилювався – в тому місці почав пірнати інший підводний мисливець. На його кукані залишилося кілька лящів і, як результат, цей неймовірний косяк покинув своє місце.

Від традицій ми не відступаємо. Знову, як і в попередніх роках, на два тижні виїжджаємо на наше місце полювання. З роками займатися підводним полюванням стає все важче. Але не дивлячись на це, за весь минулий виїзд я уполював 60 кг риби.

Коли я ще не розпочав полювати на рибу, моє уявлення про підводний світ було таке ж, як і у звичайної людини. Під водою ж все інакше і словами це не передати, це треба бачити. Водорості різноманітних видів в прибережній зоні та по центру русла. Різкий контраст при заході з русла у плавневі затоки, які хвилясто уходять в бік на сотні метрів. Що цікаво, вода в них не така прозора і має бордовий колір. В будь-яку мить можеш натрапити на представників підводної фауни і тут вже треба не зівати. Більшість людей навіть не задумуються яка вона ця риба у своїй стихії. Адже риба під водою зовсім інша ніж та, які ми бачимо вже на березі. Наприклад:

Судак. Хто бачив цю рибу, придивіться до її зубів – це ж ікла! Грізний вигляд – риба-хижак. А у воді стоїть під водоростями, що стеляться над поверхнею дна, бульки витріщить, наче блазень. От і вся загроза. Підпускає до себе на близьку відстань.

Щука набагато хитріша і обережніша. Дуже важливо вловити час дня, коли вона вже віджирувала і відпочиває, тому що під час свого полювання щука дуже активна і проявляє велику обережність. Взагалі, до великої щуки підійти на потрібну для пострілу відстань дуже важко. Мій найбільший трофей був цього року 3,8 кг. Я плив вздовж ряду кущів, які розтягнулися на відстань близько сотні метрів. Пірнувши під черговий кущ, я одразу помітив там присутність своєї старої знайомої. Щука відразу відійшла в глибину куща, а це вже гірше, адже стріляти доведеться перпендикулярно берегу, і гарпун обов’язково застрягне у рослинності. І тут трапилося непередбачене – щука стала прямо напроти мене, і почала роздивлятися моє обличчя через маску. У цьому випадку, як не намагайся, вистрілити можливості немає – по боках кущ і кут обстрілу нульовий. Повітря вже не вистачає – я під водою вже більше 40 секунд. Подумалося: «Ну, будь-ласка, хоч трохи розверни своє тіло під кутом до мене!». Вона, наче почула моє благання, і почала зміщуватися вбік. Потрібно вирішувати, оскільки кисневий голод вже б'є по висках. Постріл! Невже промах… Та ні, ось вона! Проте, помічаю, що зачепив я її під саму шкірку в районі голови. Це не дуже добре. З усієї сили рвуся через кущ до поверхні води. Винирнув – голова болить від нестачі кисню. Ще й щука заплуталася в кущі. Видирав я її звідти десь хвилин 15.

В’язь надзвичайно обережний, але його підводить допитливість. Часом, налякавши чергову зграйку можна зупинитися і тихенько постукати кінцем ласти по дну, піднявши трохи мулу, кілька особин обов‘язково попрямують назад, до тебе, щоб дізнатися – що ж там таке? Мій найбільший екземпляр був 3 кг – тоді в'язь сам вийшов на мене (таке теж трапляється).

А цього року я натрапив на два екземпляри. Таких я ще не бачив. Один десь на 3,5 кг, а другий тягне на всі 4. Це найгірше, що може бути – дві солідні рибини, а постріл один. Ще й позиція була не дуже вдалою. Вирішив не спішити. Запам’ятав місце і вирішив навідатися туди наступного дня – крупна риба завжди тримається на окремій дільниці. Але все марно, не дивлячись на те, що підготувався і проявив максимум обережності при підході. Лише через три дні я знову натрапив на них в 200-х метрах вверх по течії, але все трапилося так несподівано, що момент був упущений.

Голавль, плотва. Косяки голавля постійно перехрещуються з косяками в’язя. Іноді вони обидва перехрещуються з косяком плотви. Така собі шведська сім'я. Але ж плотва в Сулі значно уступає по розмірам в'язю і голавлю, тому найбільший екземпляр плотви в мене був на 0,5 кг. Але голавль обережніший, один раз у нього не влучив – потім підібратися дуже важко. На жаль, після 2003 року я не бачив в Сулі жодного голавля більше 0,3 кг, хоча того року мені вдавалося полювати кілограмові екземпляри. Для мене це досі загадка.

Краснопірка тримається в середніх і верхніх шарах води. Дуже рідка здобич, через свій невеличкий розмір. На своїй пам'яті пригадую 3 екземпляри по 0,5 кг.

Лин – це болотна риба. Сидить він переважно в плавнях, хоча під кінець літа починає виходити в русло. Дуже обережний. Підстрелити крупного лина – це неабияка удача. Мій найбільший екземпляр був на 1,5 кг у позаминулому році. Недарма його називають «царською рибою», оскільки за смаковими якостями чи не найкращий в річці. Дуже цікава в нього манера плавання. Він аж парить в воді. Роблячи відштовхування всіма нижніми плавниками одразу, він пересувається наче по синусоїді, причому здебільше лин ходить парами, хоча зустрічаються і поодинокі. Дуже цікаво спостерігати за цим дійством.

А тепер моторний хлопець, найпопулярніша риба всіх часів і народів! Правильно – карась! Теж полюбляє переважно плавні або прибережні затоки. Проявляє неабияку обережність, особливо екземпляри вище 1,5 кг. Мій найкрупніший трофей був у цьому році на 1,8 кг.

Лящ дуже енергійний і в тій же мірі обережний. Дуже цікаво спостерігати, як він годується – тіло під кутом 45 градусів до дна, а верхня губа «стриже» водорості.

І під нарешті «річний кит» – сом. Тримається він у різних шарах води, від поверхні до дна. Любить корчі. Надмірно флегматичний, поки не відчує загрозу. Дуже сильна і витривала риба. Влітку я полюю лише місцевих сомиків від 2 до 4 кг. За смаковими якостями, мабуть, на першому місці.

Взагалі, постійно помічаю, що повадки будь-якої риби кожен раз інші. Намагаючись привести це до єдиної схеми, розумію, що зробити це неможливо. З кожним роком постійно пізнаєш для себе щось нове. Але зрозуміло одне – риба під водою боїться не тебе (підводного мисливця), риба боїться шуму, який ти створюєш під час перебування у воді. Тому чим тихіше і обережніше ти поводиш себе у воді, тим більше шансів на успіх.

Мене часто запитують: «Чому я не придбаю собі акваланг?». Відповім. Тому що вважаю, що я з рибою повинен мати рівні шанси: в мене рушниця і обмеження в часі перебуванні під водою, а в неї – рідне середовище і природна обережність. А з аквалангом це буде не полювання, а бійня.

За 8 років мого підводного досвіду траплялося різне: всього і не згадати. Яким буде цей 2007 рік – покаже час. Сподіваюся, що він принесе нові чудові враження.

Р. Сахно



Украинская Баннерная Сеть