Рубрики
 
 

Передплата онлайн

 

Полювання

 

Арсенал

 

Собаки

 

Риболовля

 

Нотатки рибалки

 

Интерв'ю

 

Флора та Фауна

 

Законодавство

 

Газети (номери)

 

2017

 

2016

 

2015

 

2014

 

2013

 

2012

 

2011

 

2010

 

2009

 

2008

 

2007

 

2006

 

2005

 

2004

 

2003

 

2002

 

2001




Асоціація користувачів мисливських та рибальських господарств


Сайт посвященный общению на тему охоты и рыбалки



Головна Про проект Передплата онлайн Об'яви Форуми Контакти

В Україні готують біологічну диверсію

Так-так, не менше ніж диверсія, і жодних перебільшень тут немає, оскільки згаданий злочин готують за підтримки некомпетентних чиновників з Мінприроди й псевдонаукового обґрунтування якихось «фахівців» інституту зоології. Одним із кроків (далеко не першим) біологічних диверсантів є спроба закрити в Україні полювання на лося. Ну от, знову про лося, скільки можна, скажуть прості українські мисливці, ми на нього не полювали й полювати не будемо, і нам все одно – відкрите на нього полювання чи ні. Шановні читачі, і я вже понад 20 років не стріляв по лосях, але до цього лісового велетня й до полювання на нього ставлюся з великою повагою.

Мова в цій статті піде не стільки про полювання на лося, скільки про загрозу практично повного знищення популяції лося в Україні й зведення його чисельності до чисельності зубрів, а найголовніше – про нові принципи обмеження, а точніше – заборони полювання в Україні. Для мене як для мисливствознавця й журналіста немає різниці, на що закривають полювання – на лося, зайця чи перепела, такий крайній крок повинен мати наукове обґрунтування, а головне – передбачення практичних кінцевих наслідків. Не завжди вчені й статистика можуть протистояти практиці, нерідко вчені-біологи дають одні рекомендації, а на практиці мисливська галузь має інший, іноді й протилежний результат. Ми розповідали в минулому номері, як пощастило нашим сірим воронам від благих намірів якихось «захисників». Добре, якщо вчені просто щиро помиляються, а якщо готують звичайну неприкриту диверсію? Адже хоч як наша влада не хотіла цього замовчати, але в країні йде війна, причому на всіх можливих фронтах.

Загалом в Україні першу біологічну диверсію вже провели, просто мало хто це зрозумів. Шляхом фальсифікацій статистики, підтасування, політичного шантажу, за потурання вчених-біологів під захист і опіку взяли вовка. Перепрошую, не взяли, добродії лжеекологи не збираються його годувати з власної кишені в особистих зоосадах, цю непідйомну для сьогоднішньої природи ношу вони успішно зіпхнули на мисливські господарства. Що, у вас нема чим годувати вовків? Ну, то закривайте полювання – от їхня логіка. А як вони це збираються робити на практиці, розповім вам на прикладі лося.

Сьогодні це вже не секрет, за межами нашої країни є досить сил і суб'єктів, що бажають з тієї чи іншої причини розхитати чи навіть розвалити ту або іншу галузь, а вже про закриття полювання на що-небуть, то й поготів. От і зробили замовлення на чергову диверсію (і причину для смути) – закрити полювання на лося. Але як таку аферу провести на практиці, не порушивши законів України? Це не так уже й просто. Цитую й пояснюю. Право користувачів мисливськими угіддями користуватися державним мисливським фондом, зокрема й лосем, закріплене мінімум трьома законами України. А право мисливців на спеціальне користування дикими мисливськими тваринами (на полювання) навіть більшою кількістю. Як це відбувається сьогодні на практиці? Мисливське господарство, за яким закріплені конкретні угіддя, проводить облік дичини, і якщо дані обліків за тим чи іншим видом перевищують оптимальні, а за деякими видами мінімально припустимі для відкриття полювання, це господарство дає запит про ліміти на добування цих видів. Що таке оптимальна чисельність? Це оптимальна кількість тварин цього виду, розрахована згідно з науковими нормами («Настанови з облаштування мисливських угідь») з урахуванням якості (бонітету) конкретних угідь цього господарства. Є у вас оптимальна кількість лося – немає причин відмовити вам у лімітах відстрілу цього виду у ваших угіддях. А той факт, що у вашого сусіда або в сусідній області лося мало, то це не ваша недоробка. Нехай сусід старається, проводить заходи щодо охорони й відтворення лося, підвищує його чисельність, досягне оптимальної – і в нього буде право на полювання. Хто оре й сіє, той має право на збирання врожаю, хто спить на печі й чекає, коли щось із сусіднього мисливського господарства забіжить – відповідно… Логічно й чесно.

Але це для нас із вами логічно, а от міністр екології має іншу логіку. Отже, лось у деяких (кращих) господарствах є, закон та інші норми полювання проводити дозволяють. Під яким приводом закрити на нього полювання? Не повірите, шановні читачі, як у старі радянські часи, цитую відповідь заступника міністра екології й природних ресурсів України, підготовлену (чомусь) начальником відділу рослинного світу: «Беручи до уваги те, що за офіційними статистичними даними в Україні в 2013-2015 роках нараховували 5,8-6,6 тисяч особин лося, але за інформацією, наведеною в листах, що надійшли на адресу Мінприроди, сучасну чисельність лося оцінюють в 1-2 тисячі особин».

Ось як! Вищий пілотаж некомпетентності, незнання й навіть нерозуміння, про що йдеться. Ви тільки зіставте й вдумайтеся в суть написаного чиновником. Звідки беруть офіційну статистику? Наприкінці зими в кожному мисливському господарстві проводять обліки, у них (залежно від виду дичини, яку рахують, і методів обліку) беруть участь від 5 до 50 осіб, але не менше ніж 5. Це як мінімум, представник департаменту екології, найчастіше – державні районні екологи, державні районні мисливствознавці, керівники мисливських господарств, мисливствознавці, обліковці та інші учасники. Як мінімум у цьому складі є один фахівець із обліків, а керує обліком державний еколог. Підкреслюю, якщо еколог не згодний з остаточними даними обліків, не поставив свого підпису і державної печатки під актом проведення обліків, навіть якщо всі інші учасники підпишуть цей акт, його далі не приймуть, і мисливському господарству полювання не відкриють. Тому саме державні екологи є головними на обліках дичини. Звертаю вашу увагу, що районні екологи – це люди місцеві, вони бувають в угіддях, збирають інформацію про мисливські господарства протягом усього року, а тому мають інформацію про кількість тієї чи іншої дичини, навіть не беручи до увагу таксації. І от заступник міністра екології повідомляє на всю країну, що його люди на місцях – недосвідчені дурні, бо підписали акти на лосів, яких немає… А оскільки лосі є приблизно в 300 мисливських господарствах України, то такими ж недосвідченими особами, на думку заступник міністра, є й усі інші учасники таксацій, а це приблизно 2-х тисяч осіб, серед них і державні мисливствознавці. І на основі яких же документів заступник міністра опускає нижче від плінтуса своїх же підлеглих? Із задоволенням процитую ще раз: за інформацією, наведеною в листах, що надійшли на адресу Мінприроди! Та-а-ак… По-перше, шановні читачі, ви належите до найсвідомішої частини українських мисливців, ви писали листи в Мінприроди про чисельність лося по всій Україні? Ні, ви, найімовірніше, і не можете мати про це уявлення. Справжня чисельність лося для рядового мисливця невідома. Крім єгерів і мисливствознавців рідко які досвідчені браконьєри мають уявлення про чисельність тих чи інших тварин в угіддях. Але хто з них писав листа в Мінприроди? Міські студенти – юні натуралісти чи телеекологи, що не виїжджають за територію Київської області, можуть порахувати всіх лосів в Україні? Та це просто сміх, а точніше – відверта неправда. Припускаю, що в 3-5 мисливських господарствах юннати під керівництвом головного телееколога приблизно порахували лосів, але ж мова йде про 300 мисливських господарств, із яких приблизно 100 господарств запросили ліміти на лося. З якого дива їм буде відмовлено в їхньому законном праві? На основі новорічних листівок від юннатів? Оце так принципи державного керування галуззю!

А може, юні телеекологи не переймаються підрахунками лосів у кожноум конкретному господарстві, а, володіючи якимись секретними методами, уміють рахувати лосів відразу по всій Україні, причому, не виїжджаючи з Києва. Отже, пане заступник міністра екології, а з ним і пане начальник відділу охорони рослинного світу, я так само як і ви, не виходячи з київської квартири, беруся сміливо стверджувати, що ви – звичайні підтасовувачі, які навіть приблизно не мають уявлення про реальну чисельність лося в Україні. Власне ви й самі це зафіксували у вами ж підготовленому документі, цитую: сучасну чисельність лося оцінюють в 1-2 тисячі… По-перше, хто оцінює, назвіть цих фахівців? По-друге, то все-таки одна чи дві тисячі особин – адже це колосальна різниця. Бо якби Мінстат вам видав, що в Україні проживає приблизно 45-90 мільйонів осіб, що б ви про таку державну статистику сказали?

То звідки пан Мовчан, який готував відповідь від імені Міністерства екології й природних ресурсів, узяв ці цифри – 1-2 тисячі лосів? Читаю на сайті телеекологів (ми все-таки не будемо їх називати й рекламувати): на думку керівника секції ссавців Національної комісії з питань Червоної книги України, доктора біологічних наук, професора, завідувача відділу Інституту зоології НАН України (які видатні регалії) С.В. Межжеріна, нині лосів в Україні нараховують приблизно 1-2 тисячі. Ось воно звідки! Заборону полювання на лося більше ніж у 100 мисливських господарствах України готують у Мінприроди на підставі даних сайту сумнівних діячів, не звертаючи уваги на офіційну державну статистику! Тоді спеціально для панів чиновників зачитаю уривок з «Експертного висновку щодо стану популяції лося в Україні», особисто підготовленого й особисто підписаного вищезгаданим ученим паном С.В. Межжеріним, в якому сказано, що «…сучасна чисельність лося в Україні приблизно 5 тисяч особин …». Добродії екологи й біологи, які взялися за благу справу захисту лося, то все-таки, скільки лося в Україні: одна, дві чи п'ять тисяч? А може, лосів в Україні вже більше ніж 10 тисяч?

Як можна ухвалювати такі доленосні для всієї популяції лося рішення, не маючи навіть приблизного уявлення про його чисельність?! Збираючись почати таку диверсію проти полювання й мисливського господарства, ви б попередньо всі зібралися де-небудь в одному кабінеті й вигадали цифру зі стелі, але таку, щоб вона у вас так сильно не відрізнялася. Ну, а що ж провідні біологи України, той же Межжерін, що являє собою його згаданий «Експертний висновок», яку позицію обстоює інститут зоології? Сказати, що я особисто шокований так званим «експертним висновком» Межжеріна, – це не сказати нічого! Крім однієї єдиної цифри, уже згаданої сучасної чисельності лося в кількості 5 тисяч особин, більш жодної, ніякого аналізу, ніякої науки, ніякої логіки, якась цидулка на півсторінки, загалом – пасквіль проти законного полювання на лося, до того ж з арифметичними помилками. Судіть самі, цитую: «На наш погляд, депресія виду обумовлена:

- деградацією умов проживання, зокрема, значним скороченням площі лісових насаджень;

- надмірними обсягами офіційного вилучення тварин, які перевищують рівень відтворення виду;

- небувалими обсягами браконьєрства, яке, крім погіршення криміногенної ситуації в країні, обумовлене перманентною соціальною кризою».

Ось як! Розшифровую, на думку професора Межжеріна, якщо закрити офіційне полювання на лося, то майже відразу збільшаться площі лісових насаджень і умови проживання лося. Та найголовніше, на думку Межжеріна, у всьому винне законне добування лося, і воно за своїми обсягами вже перевищує браконьєрське добування (адже поставлене перед браконьєрством)! Ну що ж, дозволю собі посперечатися із професором, а заодно й потренуватися в арифметиці. Беремо статистику, наведену самим професором, сучасна чисельність лося 5 тисяч, відкриваємо «Настанови з облаштування», знаходимо середньостатистичний щорічний відсоток приросту лося – 15% (з урахуванням усіх природніх втрат). Множимо 5 тис. на 15% і одержуємо щорічний приріст 750 особин. Дивимося офіційну статистику добування лося за ліцензіями, із 2006 року вона не перевищувала 218 голів (у 2016 році), у середньому приблизно 100 голів на рік. Згідно з офіційною статистикою добування лося за роками, вона становила 2-3% від загальної чисельності, але аж ніяк не перевищувала 15%. Та це офіційні дані, а за даними професора, 218 більше, ніж 750 – як для мене, це досить дивна, щоб не сказати поставлена з ніг на голову арифметика. Підтвердженням цього є і третій висновок професора, тобто, якщо закрити законне полювання на лося, то зменшиться браконьєрство, автоматично покращиться криміногенна обстановка в країні й спаде перманентна криза.

Можна було б пробачити професорові Межжеріну й арифметику, і словоблудство, і дурний примітивізм, зрозуміло – на нього тиснуть. Але пробачити такому солідному вченому навмисне приховування фундаментального наукового дослідження, безпосередньо пов'язаного з порушеною проблемою, яке так і називається «Деякі причини зміни чисельності лося в Україні…», – це вже вибачте. Але ця наукова праця за своїми висновками настільки суперечить і висновкам пана професора, і поглядам керівництва Мінекології, і інтересам телеекологів з їхніми спонсорами, що по суті викриває весь їхній антинауковий підхід до питання закриття полювання на лося, а тому вимагає окремої, скажу відразу, – скандальної статті.

Шановні мисливці й колеги мисливствознавці, як ви зрозуміли, це стаття аж ніяк не про закриття полювання на лося, це стаття про нинішні нездарні, популістські й антидержавні методи керування мисливською галуззю з боку Міністерства екології й природних ресурсів України. Телеекологи почали крутити цим міністерством, як собака хвостом. Що нам чекати далі, заборони полювання на оленя? Дуже просто, замініть у всіх їхніх цидулках, так званих експертних висновках, слово «лось» на слово «олень», зі стелі нафабрикуйте потрібної вам статистики з листів трудящих, засмітіть інтернет популістськими закликами й можна починати кампанію із закриття полювання на оленя, а там і будь-яке полювання можна прикрити.

В. Нижник



Украинская Баннерная Сеть