Рубрики
 
 

Передплата онлайн

 

Полювання

 

Арсенал

 

Собаки

 

Риболовля

 

Нотатки рибалки

 

Интерв'ю

 

Флора та Фауна

 

Законодавство

 

Газети (номери)

 

2017

 

2016

 

2015

 

2014

 

2013

 

2012

 

2011

 

2010

 

2009

 

2008

 

2007

 

2006

 

2005

 

2004

 

2003

 

2002

 

2001




Асоціація користувачів мисливських та рибальських господарств


Сайт посвященный общению на тему охоты и рыбалки



Головна Про проект Передплата онлайн Об'яви Форуми Контакти

З лайкою на куницю

Полювання на лісову невидимку – куницю, в силу її біології специфічне, важке, потребує багатьох спеціальних навичок, досвіду та часу. Та воно того варте!

В Україні лісова куниця ліцензійний вид. Це полювання індивідуальне, й практикується складом, як правило, двох мисливців. Однак найпродуктивніше і найцікавіше полювання на куницю з лайкою. Головне в цьому полюванні робочий собака, від якого й залежить успіх. Лайок, здатних стабільно працювати по куниці лісовій, мало. А собак, здатних працювати у густих, високостовбурних, хвойних лісах Карпат ще менше. Це вищий пілотаж для будь-якої лайки.

Мені вдалося полювати та випробувати в роботі по куниці західносибірську та російсько-європейську породи лайок, тому хочу поділитися досвідом щодо натаскування та полювання на куницю саме з цими породами у важких умовах лісів Карпат. За складністю полювання тут можуть конкурувати лише угіддя Алтаю.

При серйозному підході до полювання на куницю необхідно мати спеціалізованих лайок, натасканих виключно по цьому звіру. Щодо породи лайок, то однозначної відповіді тут немає. У всіх породах мисливських лайок є дуже хороші, хороші та ніякі собаки. Походження собаки також не є головним аргументом, що це буде хороший мисливець. Відомий мисливець-промисловик, мисливствознавець Віталій Гуз пише: «…за 20 років моєї мисливської практики у мене було більше 200 лайок і тільки 4 з них були віртуозні кунятниці. Саме цих собак я міг назвати «великими», тим більше, що вони однаково добре працювали і всі інші види дичини».

Для початківця, та загалом і пересічного мисливця, великої різниці в роботі цих двох порід (ЗСЛ і РЄЛ) нема, і вона практично непомітна. І лише з набутим досвідом та тривалим порівнянням робіт цих порід можна виділити деякі нюанси, переваги і вади однієї та іншої породи. Та це має в більшій мірі теоретичне та естетичне, аніж практичне значення, і якщо собака робочий, то немає різниці, якої він породи. Віталій Гуз: «Для такої роботи підходять собаки з врівноваженою психікою, не суєтливі, самостійно «думаючі». Такі собаки часто зустрічаються серед західносибірських лайок. Російсько-європейські частіше страждають надмірною збудливістю, а робота по куниці суєти не любить».

Серед експертів немає однозначної відповіді, яка порода краща. Багато залежить від угідь, де полює мисливець, власних уподобань та переконань. Якщо угіддя легкі, лісосмуги, листяні ліси, сосняки тощо, де частим трофеєм є куниця кам’яна, то тут краща російсько-європейська лайка, а якщо угіддя складаються з хвойних порід великої висоти, то стабільнішою тут буде західносибірська лайка. По свіжому, ще не заплутаному жируванням сліду краща буде РЄЛ, а розплутування старого застиглого сліду та знаходження звірка на днівці краще виходить у ЗСЛ. Однак слід наголосити, що це все дуже суб’єктивно і, головним чином, залежить від індивідуальних якостей та особливостей пса.

Більше схиляюся до думки, що кращого собаки за правдиво робочу, з відмінним чуттям, пошукову, в’язку та нестомливу західносибірську лайку не існує. Шкода, таких собак в породі небагато. ЗСЛ стабільніша, врівноваженіша, витриваліша, менш збудлива, краще пропрацьовує старий слід, менш схильна до пустобріхства, гавкання на жирах та сумнівних місцях тощо. Серед ЗСЛ є справді визначні кунятниці, здатні розшукати куницю при найменшому запаху залишеного сліду, але це рідкісне поєднання чуття, в’язкості, розуму, великого досвіду в полюванні саме на цього звіра та собачої інтуїції, якою володіє далеко не кожен собака. Ще одна різниця між цими породами, на думку багатьох заводчиків і з власного спостереження, – РЄЛ працюють однаково продуктивно протягом всього сезону, а ЗСЛ потребують певного часу на «розігрів» і виходять на пік форми в другій половині сезону.

Для пересічного мисливця важливий не так вибір породи, як вибір цуценяти від робочих собак і, що найголовніше, від собак, здатних передавати свої робочі якості нащадкам (препотентних). Багато відомих робочих собак, польових чемпіонів не є препотентними та не дають цуценят з собі подібними робочими якостями, або ж дають робочих нащадків лише при в’язці з собаками певних ліній. Але це генетика і тема іншої статті.

Поголів’я сучасних лайок України - це головним чином звірові собаки, і лише в останні роки окремі заводчики починають завозити собак віртуозів верхової роботи. Які головні мисливські якості лайки для полювання на куницю?

Чуття. Головна якість кунятниці - це чуття та вміння його застосовувати для різних погодних умов та особливостей угідь. Чуття у лайки розрізняють нижнє та верхнє. При роботі «верхом» собака застосовує в основному слух. При цьому лайка здатна, за коректної погоди, фіксувати звірка на дуже великій відстані, іноді навіть за 150-200 м. Завжди пригадується мені пес Дим (ЗСЛ), який володів, як на мене, унікальним верхнім чуттям, завдяки якому він легко знаходив круків, хижих птахів, сов у кронах густих ялин на ночівлі. Спочатку я думав, що це пустобрех, аж поки не вдалося після кількох таких робіт виявити крука, пізніше канюка, сову, запаху яких немає на землі, і лише відмінне верхнє чуття дозволяло йому виявляти цих птахів. При роботі нижнім чуттям лайка використовує в основному нюх, сила якого і визначає якість собаки як кунятниці.

Вміння лайки вдало поєднувати нижнє та верхнє чуття для виявлення звірка на днівці чи високо в кроні дерева та його стежкування при переході верхом – ознака майстерності лайки. Особливу увагу слід звернути на вірність чуття, тому що від нього залежить більше половини успіху полювання. «Собак, які не «брешуть», не буває. За свій 25-річний стаж промислу я не бачив собак, які б не помилялися. Якщо мисливець каже, що його собака не бреше, то він говорить неправду, або його лайка з можливих 10 звірків знаходить лише 2-3 і то лише, коли наткнеться на них впритул», - каже мисливствознавець, промисловик С. Богатов.

Роботу по становленню вірності чуття слід починати від цуценяти і вдосконалювати протягом всього полювання. При становленні собаки іноді він вказує на дерево, на якому звіра немає. У такому випадку потрібно карати собаку, щоб у нього не виробився «синдром брехні», коли він почне обгавкувати навіть дерево, яке ви оглядаєте. Отже, при виборі цуценяти з рівного виводку пріоритет – сила чуття.

Пошук. Це також важлива якість лайки, тому що з глибшим та ширшим пошуком у 500-600 м і більше вища ймовірність зачепити слід куниці. Хоча собаки з меншим пошуком цілком придатні для полювання, тут мисливцю лише потрібно наводити собаку на місця можливого сліду звіра та брати на себе частину функцій собаки. Добутливість лайки прямо пропорційно залежить від ширини та правильності пошуку. Із набуттям досвіду собака почне щільніше обшукувати місця найімовірнішого перебування звіра в угіддях, і оминати порожні ділянки. Хороша лайка починається з пошуком 500 м і більше, коли собака лише зрідка з’являється в полі зору, щоб перевірити місцезнаходження господаря та корегувати з ним загальний напрям руху. Коли собака натрапить на слід, то має йти доти, поки звіра не буде виявлено.

В’язкість. В’язкість у полюванні на куницю відіграє важливу роль, оскільки багато часу собака розшукує звіра по старому застиглому сліду, розпутує сліди нічних жирувань та місця ймовірного сховку, перевіряє підозрілі місця на наявність звірка. Така робота емоційно втомлива, потребує високої концентрації уваги. Собака не повинен зупиняти роботу та відволікатися на сліди інших звірів, які обов’язково будуть траплятися на шляху сліду куниці, до моменту, поки звіра не буде виявлено. Знайшовши звіра, собака не повинен його залишати, а має обгавкувати до приходу мисливця. Г. Зубов: «…мої собаки можуть по дві доби стояти під соболем у тайзі… Причому відшукати собак іноді буває дуже складно, особливо після пороші або хурделиці…».

Пригадую випадок, коли згубив молоду ЗСЛ на полюванні, але як виявилося, вона загнала куницю на одинокий бук. Коли наступного ранку її знайшов, зрозумів, що вона більше 12 годин не полишала звірка і активно обгавкувала до моменту моєї появи. Іншим собакам не вистачає в’язкості навіть 1 годину обгавкувати знайденого звірка, особливо якщо він причаїться й довгий час не виявляє своєї присутності.

Не менш важливими є інші мисливські якості лайки: орієнтування в угіддях, сила голосу та його доносчивість, ставлення лайки до вбитого звірка та ін.

Тепер щодо дискусії: чи можна звірову лайку поставити по куниці? Можна, але не кожну. Коли звірова лайка володіє чуттям, пошуком, майстерністю та «інтелектом», то, як правило, з такої лайки виходить непогана кунятниця, але не варто купуватися на таких собак, краще заводити від перевірених верхових ліній, що з покоління в покоління мають робочі дипломи по білці, куниці та генетично закріплені якості для роботи по хутровому звіру.

Приклади з життя. Російсько-європейський пес, що походив від відомого плідника Бат-Боса при всіх моїх стараннях та з більш як десяти добутих куниць за його присутності не реагував на дичину розміром менше кабана. Це був звіровий пес, відмінний кабанятник. Інший звіровий пес, ЗСЛ походження від Пір-Сармата, протягом трьох сезонів штудіював ази полювання на куниць, і тільки після третього сезону став добрим кунятником. РЄЛ Інга-Тиса у 10 місяців вперше знайшла та обгавкала куницю. До речі, саме вона і навчила наших мисливців цьому нелегкому, але надзвичайному полюванню. Це вроджений талант. Тобто з собакою вам має в деякій мірі поталанити.

За скромну мисливську практику вдалося випробувати 25 лайок найрізноманітнішого походження. Аналізуючи роботу цих собак та собак знайомих мисливців і доступного поголів’я лайок, можу зробити припущення, що близько 10-20 % собак за відповідної натаски можуть стати відмінними куничниками, 30-40 % будуть більш-менш придатними для полювання на куницю, і 30-40% собак серед сучасного поголів’я ЗСЛ та РЄЛ, що є в Україні, мало придатні для полювання на хутрового звіра. Це, власне, інтерполяція для умов Карпат. В інших угіддях - сосняках, а тим паче в листяних лісах цей процент може різнитися. Слід розуміти, що це не має стосунку до випадкових робіт по зрячому звірку, який вискочив з-під носа собаки. Мова йде саме про спеціалізовані полювання у високих хвойних лісах.

Дуже важливу роль у становленні лайки відіграє натаска. При потраплянні у невмілі руки навіть найкраща лайка не зможе в повній мірі розкрити свій потенціал. Перша і, на мою думку, найбільша помилка мисливців полягає у хибній думці, що лайка це універсал, який буде полювати на все. Користі від такої лайки мало. Її потрібно використовувати по видах, де вона може показати фахову роботу, а беззмістовне гоніння лисиць, козуль, зайців, підбадьорене господарем, ніколи не зробить із вашого собаки лайку. У кращому випадку цей собака буде працювати по всьому, і ні по чому конкретному добре. Таким мисливцям краще не заводити лайок. З перших днів натаски лайка мусить зрозуміти, що вона повинна працювати до тих пір, поки звіра не буде знайдено або зупинено.

Скільки часу потрібно, щоб молодий пес доріс до самостійного? Усе залежить від особистих якостей індивіда, походження та успадкованої здатності працювати по хутровому звіру. Для посередньої лайки потрібно не менше 3 сезонів, щоб з нею успішно самостійно полювати на лісову куницю. Особливо талановиті собаки засвоюють ази майстерності за 2, рідше 1 мисливський сезон, і це все за умови регулярного полювання. З цього приводу думка професійного мисливця-промисловика: «… для того щоб познайомити собаку з куницею, її запахами, звичками, місцями сховищ, потрібно добути не менше 20-25 звірків, а робочий собака починається з рубежа в 50 і більше добутих звірків…».

Як виховати хорошу верхову лайку? Справді, завдання для початківця непросте. Слідуючи загальним рекомендаціям, важко досягти успіху. Найкращий і найдієвіший спосіб - це практичне полювання коло старої, майстерної, досвідченої лайки. Коли такої можливості немає, найкращим першим уроком буде притравка по здичавілих та бродячих котах. Тому, коли ваш пес зажене бродячого кота, це добрий перший урок. Кіт не втікає надто високо, не ховається серед гілок, його добре видно, це піддає азарту та злоби. Кілька таких уроків і ваш пес багато зрозуміє та отримає навики для майбутнього полювання. Згодом намагайтеся у передвечірні години пройтися в місцях найбільш імовірного перебування куниці кам’яної. Це старі покинуті хати, старі сади та зарослі береги водойм. Робота по кам’яній куниці набагато простіша.

Після того, як випаде сніг рано вранці необхідно спробувати вистежити разом із собакою місце днювання куниці. Кілька вдалих полювань і ваш собака набуде необхідного досвіду. Поступово лайка, натрапивши на слід куниці, почне її розшукувати самостійно. Потрібно її підбадьорювати та допомагати. Після добування кількох звірків лайка зрозуміє, що від неї потрібно, і далі справа полягає у вдосконаленні її майстерності та поступовому ускладненні полювань у лісах.

Що слід розуміти під поняттям «куничниця»? Це лайка, яка цілеспрямовано натаскана і працює в основному по куниці, і мало або взагалі не відволікається на інші види звірів. Коли такий собака натрапляє на слід куниці, він мусить якнайшвидше відшукати й чітко вказати місце знаходження звірка, та слідкувати за його переміщенням до моменту, коли звіра не буде добуто. Собака, який довго плутає слід куниці, а потім винувато повертає до вас, не знайшовши звіра, або обгавкує сумнівні місця, де звіра немає, не може називатися куничником. Такому собаці бракує чуття, в’язкості, майстерності, розуму... Такий собака в кращому разі буде добувати 1-2 звірків з 10 можливих. Та в кожного свої вимоги та ідеали в роботі лайки. Тому вирішувати мисливцю.

На закінчення, щоб у читача не склалася ілюзія: «Чи задоволений я роботою власних собак? Скоріше ні, ніж так…». Самокритичний підхід і доступна інформація доводять, що є кращі верхові собаки. Аналіз безпорадності роботи в подібних умовах інших верхових лайок, стабільна робота на тлі інших собак, свідчить, що саме з ними в подальшому можна вести племінну роботу.

І. Гвоздецький



Украинская Баннерная Сеть