Рубрики
 
 

Передплата онлайн

 

Полювання

 

Арсенал

 

Собаки

 

Риболовля

 

Нотатки рибалки

 

Интерв'ю

 

Флора та Фауна

 

Законодавство

 

Газети (номери)

 

2017

 

2016

 

2015

 

2014

 

2013

 

2012

 

2011

 

2010

 

2009

 

2008

 

2007

 

2006

 

2005

 

2004

 

2003

 

2002

 

2001




Асоціація користувачів мисливських та рибальських господарств


Сайт посвященный общению на тему охоты и рыбалки



Головна Про проект Передплата онлайн Об'яви Форуми Контакти

Гриби від діда Мороза

Зайве говорити, що гриби більшість людей вважає неабияким делікатесом, а тому посуд, в якому їх подавали на стіл, завжди залишається порожнім. Слід сказати, що шлунок важко засвоює їх через присутність особливої грибної клітчатки та й білки грибні погано розчинні, через це вживання в їжу грибів рекомендується лише здоровим людям. Проте, навіть моя дружина, яка полюбляє говорити: «Я їх люблю, а вони мене – ні!», не може встояти перед спокусою з‘їсти хоча б кілька штук.

Колись в грибні «жнива» завбачливі господині заготовляли гриби на зиму: солили, сушили, маринували. Віднедавна, з появою холодильників, здатних тримати температуру -18 та й нижчу, додався ще один – глибоке заморожування грибів – перебрані гриби щільно складаються в поліетиленовий (без фарби) пакет так, щоб менше було повітря і піддають впливу низької температури. Потім, в міру потреби, відрубують шматок разом з плівкою та розморожують в холодній воді. Слід відмітити, що при такому способі зберігаються всі смакові якості свіжих грибів. Але, смак - смаком, а ось походити по лісі з кошиком…

Народна мудрість навчає: «Кузьма та Гліб забрали останній гриб», тобто після цього свята сезон «тихого» полювання закінчувався, і про грибні місця слід було забути до наступного сезону. Так донедавна вважав і я, поки не зустріч в своєму мисливському обході чоловіка, який спочатку здався мені браконьєром. Посудіть самі: що може робити людина з повним рюкзаком у холодному (-5), припорошеному снігом лісі, пораючись серед завалів поблизу заячих стежок? Тільки петлі ставити!

- Здрастуйте! Як успіхи? - запитав я у незнайомця, нечутно підійшовши до чимось зайнятої людини.

- Га?! Що? - ніби пружиною його підкинуло. - Гливи, знаєте, збираю, задумався а тут ви зі своїм "здрастуйте". Аж злякався!

В мене на язику крутилися якісь дотепно-уїдливі слова на зразок: «Не треба, дядьку, нам байки розповідати», але коли побачив вміст його полотняної торбини, вони десь завітрились. Гриби! Такі я бачив часто, але вважав їх неїстівними.

- Для тещі збираєте? - запитав у нього, згадавши популярний анекдот.

- Чому «для тещі»? Всією сім'єю їсти будемо, – відповів незнайомець, не зрозумівши мого гумору.

Слово по слову – розговорились ми, разом перекусили і дядько Василь (так його звали) розповів мені безліч цікавого з мікології (наука про гриби). З того часу минуло вже двадцять років, як я вживаю в їжу зимові гриби – гриби від Діда Мороза. Це були зимові опеньки, особливості яких полягають в тому, що на світ Божий вони з'являються у вересні-жовтні. Ростуть вони на пеньках та ушкоджених деревах, як і добре відома глива (рос. вешенка) великими групами. Особливо полюбляють листяні породи (граб, клен американський, осика, тополя, липа). З настанням перших заморозків припиняють вегетацію, а лише відчують відлигу – знову продовжують свій ріст. Масовий їх розвиток тягнеться навіть після випадання снігу, аж до стійких морозів. Шапочка їх невелика, діаметром від 1 до 10 сантиметрів, слизиста, медово-жовтого кольору, а ось середина більш темна, бурувата. При висиханні стає блискучою. Пластинки білі, трішки жовтуваті, рідкі, широкі, слабо прикріплені до ніжки. Ніжка має форму циліндра, щільна. Зверху світла, до низу темно-коричнева, аж до чорноти. В їжу використовую шапочки і світлі ніжки. Та частина ніжки, яка темніша – надто груба, тому її безжально слід викидати. Якщо гриби зібрані замерзлими, то для вашої ж зручності, видаляти сміття та відрізати зайві частини ніжок потрібно до того, як вони відтануть, бо тоді робляться дуже клейкими ,що навіть маслюк у порівнянні з ними відпочиває. Ці гриби перед вживанням слід гарно промити і відварити у воді, яку варто підсолити. Відвар вилити не смакуючи. Відкинуті на друшляк – промити водою. Потім – що ваша душа забажає, те й робіть. Можна смажити з цибулькою, маринувати, солити. Дух на кухні (грибний) від них такий, що слинка котиться. Смако-та-а-а!

Якщо вам відомо місця де ростуть гливи (народна назва: синьогубці, тещин язик) то не полінуйтеся відвідати їх і після настання морозів. Одного разу, перед льодоставом, на білолистах та тополях поблизу ставка я побачив гливи, що купками тулилися на деревах. Розмір їхній був дуже далекий від товарного, тож залишив я їх незайманими. Після цього різко похолодало. Через деякий час, ідучи на риболовлю, я звернув увагу на ці гриби. Вони значно підросли, але вимерзли «на кістку», аж дзвеніли. Плішнею я назбивав їх повний пакет. Вдома висипав у відро і залив водою. Виморожених грибів було врівень з краями. Через деякий час з кухні долинули дивні шльопки. Як же я був здивований, коли побачив на підлозі гливи. Вони розбухли від води і випадали з відра. Довелося пересипати у велику миску. Гриби значно збільшили свій об'єм. На новорічному столі смажені і мариновані по-швидкому, вони були об'єктом неабиякої уваги гостей. Звичайно, можна купити гливи, що вирощують штучно на деревині та тирсі. От тільки при нинішньому стані речей, коли нажива закриває очі совісті, за їх якість краще не розповідати. А матінка-природа, якщо в неї не втрутилися нерозумні "діти", видає "на-гора" продукт якісний! До того ж зовсім безкоштовно.

Гливи у молодому віці їстівні і досить смачні. Перезрілі стають твердими і непридатними для їжі. Гриби ростуть купками, часто зростаючись ніжками, один над одним, утворюючи щось на зразок черепичної крівлі. Їх шапочка однобока, часто витягнута, нагадує язик (пам'ятаєте народна назва – тещин язик), довжиною до 15 сантиметрів, у молодих грибів сіра та сіро-бура. М'якиш білий, нещільний. Пластинки, спочатку білі, а в старих грибах вони темнішають до брудно-сіро-бурих.

Від неїстівних, схожих на неї грибів, глива відрізняється м'ясистою безшкірною м'якоттю шапочки. Глива, як і лисички, не пошкоджується шкідниками, до того ж з‘являється якраз на той час, коли інших грибів практично немає. Смачний суп з гливи, чудова начинка в пиріжки. Для останніх гриби потрібно промити і відварити, підсмажити з цибулею, додати за смаком трішки чорного перцю й пропустити через м'ясорубку. Потім потрібно змішати їх з попередньо відвареним рисом (пропорція, знову ж таки за смаком). Цією сумішшю начиняти пиріжки, які випікаються в звичайному порядку.

Можна робити з них грибні котлети. Утім, навчати наших господинь непотрібно, бо у кожної своїх рецептів, хоч греблю гати. Хочу лише нагадати, що якщо виникли найменші сумніви щодо якихось екземплярів, ці гриби краще не брати. Всім смачного!

Ю. Курочка



Украинская Баннерная Сеть