Рубрики
 
 

Передплата онлайн

 

Полювання

 

Арсенал

 

Собаки

 

Риболовля

 

Нотатки рибалки

 

Интерв'ю

 

Флора та Фауна

 

Законодавство

 

Газети (номери)

 

2017

 

2016

 

2015

 

2014

 

2013

 

2012

 

2011

 

2010

 

2009

 

2008

 

2007

 

2006

 

2005

 

2004

 

2003

 

2002

 

2001




Асоціація користувачів мисливських та рибальських господарств


Сайт посвященный общению на тему охоты и рыбалки



Головна Про проект Передплата онлайн Об'яви Форуми Контакти

Прокурорське полювання.

Відбувалося це ще в ті роки, коли полювання було вільним та недорогим, а дичини водилося багато. Якось суботнього вечора зателефонував мені прокурор району Аркадій Пурлов і запропонував поїхати на зайця в поля до с. Голубного Березнівського району Рівненської області.

В неділю вранці на авто мисливці доїхали до місця полювання, а звідти розійшлися по полю підковою та підривали вухастих на засніженій озимині. Пурлов був вправним мисливцем. Він мав гарну рушницю німецького виробництва, стріляв без промахів, з 70 метрів діставав зайця. В той час дозволялося відстрілювати одного вуханя на мисливця, але він цього правила не дотримувався. На тому полюванні ми взяли по одному зайцю, а Пурлов — два. Сіли під скиртою соломи в полі обідати. А Виногородський мав звичку казати: "Оці кляті зайці все сало з дому винесли". Вийняв зі свого мішка "тормозок".

Зимовий день дуже короткий, доки перекусили, то сонце схилилося уже до заходу. Ми вирішили пройти до лісової посадки і "потрусить' її. Відразу на дорозі натрапили на кабана: голова та спина чорні, а боки в білих плямах. Кабан стояв на двох передніх ногах, а з задніми щось було негаразд. Пурлов зарядив рушницю кулею та став цілитись у тварину.

—Щось кабан дуже схожий на свійського, — кажу йому.

А він у відповідь:

—У лісі все дике.

Та відразу й бабахнув. Коли підійшли, то побачили, що біля вбитого кабана лежала купка соломи, задні ноги були зв'язані — стало все зрозуміло. Кабана згубили з саней.

Відступати було нікуди. Зрубали дві кривулясті вільхи, змайстрували щось на зразок саней, поклали кабана на ті сани, щоб затягти його до села. Притягли цей трофей в двір хати голови сільської ради та й стали смалити його. Коли все було готове, господиня смажила печінку та тушкувала м'ясо. Знайшлася і горілка. Сіли за стіл і стали поминати свіжину. Але мене непокоїв той кабан. Кажу до Пурлова:

—Що буде, як хазяїн знайдеться?

—До мене в прокуратуру хай прийде. А те, що з воза впало, те пропало. Невже не знаєш?

Невдовзі до хати увійшов дільничний інспектор та й запитує:

—З якої нагоди гуляєте, хлопці?

—Гості навідалися, — відповів господар.

Міліціонер зиркнув на прокурора, впізнав того та й каже:

—Пробачте, Аркадію Павловичу, я ось на вогник завітав, — і зняв шапку.

—Сідай-но, хлопче, сюди, — каже прокурор, наливаючи йому півгранчака, — скуштуй дичини.

Дільничний випив, закусив, подякував:

—Мушу йти, служба, пробачте. Прокурор йому на те:

—Може, звернеться до тебе якийсь п'яничка, то ти до мене його направ, в район.

—У якій справі? — спитав дільничний.

—Ми оце в лісі відібрали у вовків кабана, мабуть, хтось загубив.

Було вже за північ, а ми все гуляли, їли свіжину.

Наступного дня до прокурора звернувся чоловік із заявою такого змісту: "їхав я з базару, заснув, а в лісі були мисливці з Костополя, та стягай у мене з саней кабана, забили і з'їли. Є свідки".

—Ти не брешеш часом, дядьку? — спитав прокурор.

—Ну, воно, може, і не стягли, а саме випало, якось вірьовку порвало, але що з'їли — факт, підтвердять люди в селі.

—А скільки ти правив за порося? — спитав прокурор.

—Та двісті рублів.

—Ну, добре, розберусь. Приїжджай до мене через три дні.

Прокурор зателефонував мені та й каже:

—Знайшовся господар того поросяти, вимагає гроші — 200 рублів. Отож збери з усіх наших по 20 рублів та приходь завтра на 10 годину ранку. Він буде у мене, тут і віддамо гроші.

Дядько прийшов на визначений час. Я віддав гроші в кабінеті прокурора, взяли в дядька розписку та, думали, по всьому. Днів через десять до мене телефонує із райкому перший секретар і каже:

—Ви що, вже в дядьківських хлівах полюєте? Свиней стріляєте? Щоб завтра була у мене пояснювальна на столі.

Прокурор був членом бюро райкому партії. Отож, я телефоную йому. Він сказав мені, що вже читав ту скаргу, дядько вимагає ще 100 рублів. Зібрали ми ще гроші та й віддали прокурору.

Він сам вручив їх дядьку, взяв ще одну розписку. В райкомі прокурор якось сам пояснював, як воно було, мене на засідання не викликали.

Згодом знов сигнал, уже з Рівного. На ім'я прокурора області скарга надійшла. Дядько зрозумів, що так легко йому даються гроші, додав ваги кабану і вимагав ще платежі.

Пурлов каже:

—Треба його трохи налякати, щоб не нахабнів.

Приїхали в село, знайшли потрібну хату, запитуємо у жінки:

—Де господар?

—Там, у хліві, худобу порає, — каже вона.

Як побачив дядько прокурора, то оберемок соломи, що ніс, у нього з рук випав.

—Ти, чоловіче, чого нахабнієш? Тобі віддали гроші, що ти просив, навіщо скарги пишеш?

—То не я, то клята баба... Пробачте мені, люди добрі, більше такого не буде.

Пурлов бере той оберемок соломи, кладе на порозі хліва, підпалює солому та зачиняє двері. Той почав просити пробачення, благаючи простити йому гріх. Відчинили. Став навколішки та благає пробачити йому і його дружині.

З тим і поїхали. Правда, господиня бігла за машиною і махала сторублівкою — хотіла повернути. Отаке сало від зайця!

Є. ФЕРЕНЦЕВ м. Костопіль Рівненської області.



Украинская Баннерная Сеть