Рубрики
 
 

Передплата онлайн

 

Полювання

 

Арсенал

 

Собаки

 

Риболовля

 

Нотатки рибалки

 

Интерв'ю

 

Флора та Фауна

 

Законодавство

 

Газети (номери)

 

2017

 

2016

 

2015

 

2014

 

2013

 

2012

 

2011

 

2010

 

2009

 

2008

 

2007

 

2006

 

2005

 

2004

 

2003

 

2002

 

2001




Асоціація користувачів мисливських та рибальських господарств


Сайт посвященный общению на тему охоты и рыбалки



Головна Про проект Передплата онлайн Об'яви Форуми Контакти

Щука напередодні передзим’я

Серед прісноводних риб світу щука має найбільшу область поширення. Вона ж є найвідомішою і найпоширенішою хижою рибою наших водойм, обираючи серед них слабопротічні чи стоячі води. Серед останніх особливо багаті на щуку зарослі заплавні озера та затоки річок. Це зумовлено особливостями розмноження цього виду, про що не можна не згадати, зважаючи на скорочення чисельності і навіть повне зникнення його у природно-технічних водоймах - водосховищах, на які перетворені річища більшості великих річок нашої країни. А він до зарегулювання стоку річок щорічно поповнювався новими його нащадками. Правда, щука у річках уникає основного потужного потоку води, тримаючись здебільшого поряд у прибережжі, затоці зі слабою чи ледве помітною течією, яка відокремлена від течії пересипом, підмитими деревами, кущами тощо. Найбільші особини віддають перевагу глибоким ділянкам, захаращених корчами, ямам, плесам за перекатами. Межі плес зі зрідженою рослинністю обирають меншого розміру щуки. Безумовно, що у такі місця їх вабить дрібна риба, що тут водиться. За її переміщеннями і рухаються щуки. Певні корективи у них вносять і погодні умови. Як правило, з похолоданням води стоянки щук знаходяться глибше; правда, навіть восени вони можуть траплятись у мілководних затишних протоках серед заростей очерету чи рогозу. У вітряну погоду щуки залишають прибійні береги, прямуючи до протилежних берегів чи ховаються у глибину. Каламутних вод та з підвищеною температурою щуки, як правило, уникають.

У щуки біологічною необхідністю є ранній нерест: її мальки стають хижаками у той період, коли з'являються мальки коропових риб. Важливо й те, що молодь щуки на противагу іншим рибам, протягом перших тижнів життя росте досить інтенсивно, що дозволяє їй рано починати вести хижий спосіб життя.

За строками розмноження щука випереджає всіх наших риб. Вона нереститься першою уже у березні - квітні при температурі води 4-5°С, коли тільки починає скресати крига. Масовий нерест здебільшого відбувається при температурі воді 9-15°С і триває до півтора тижня під час інтенсивного наростання паводка, у зв'язку з чим наступні групи плідників нерестяться на нових площах, чим забезпечується найоптимальніше розміщення ікри - уникається її скупчення. Проходить він досить бурхливо, на глибині 0,5-1 м у прибережжях озер та у заплавах річок. Клейка ікра розсівається плідниками на торішню рослинність на задернованих ділянках. Вона негайно опускається на дно або слабо приклеюється до рослинності, від якої незабаром відпадає. У зв'язку з цим важко повірити у повідомлення, що водоплавні птахи здатні переносити ікру щуки на лапках та пір'ї у замкнуті водойми. Орнітологи - дослідники птахів скептично ставляться до таких повідомлень. Крім того, нерестові групи щук, які складаються з самки і до п'яти самців, поводяться досить бурхливо: птахи обов'язково будуть сполохані і негайно залишать щуче нерестовище. А чому ж не трапляється подібного з іншими рибами, ікра яких до народження мальків дійсно перебуває у приклеєному стані? До таких риб належать плітка, лящ, короп та інші риби. Але вони чомусь у замкнутих водоймах не з'являються.

Якщо після нересту щуки знижується рівень води, то відкладена ікра обсихає і зародки, які почали розвиватись у ній, гинуть. Це властиво тим водоймам, на яких споруджені водосховища, режим рівнів води у яких залежить від діяльності людини. Тут принагідно зазначити, що таке явище трапилось нинішнього року, зокрема, на Київському водосховищі, коли його води були раптово спущені якраз у розпал нересту щуки.

Розвиток зародків в ікрі на дні серед залишків торішньої рослинності відбувається задовільно внаслідок того, що ранньою весною при низькій температурі води кисневий режим там відносно сприятливий. Личинки щуки викльовуються з ікри через тиждень-півтора після нересту. Раптове зниження температури води може викликати загибель зародків в ікрі. Народжені личинки спершу ховаються серед трав'янистої рослинності безпосередньо на нерестовищах. Ще до розсмоктування жовткового міхура у них з'являється потреба у споживанні зовнішньої їжі, у зв'язку з чим вони розосереджуються по водоймі і з цього часу починають вести поодинокий спосіб життя. Основними місцями їх перебування спершу є місця, які добре прогріваються, де вони споживають дрібні тваринні організми, зокрема ракоподібних - циклопів, дафній. З ростом і розвитком молодь полює на крупніших безхребетних, таких як личинки комарів та одноденок, водяних осликів, тощо і уже в цей час при довжині до 15 мм захоплюють і личинок коропових риб. При досягненні довжини понад 5 см вона живиться виключно молоддю риб. Помічено, що за відсутності достатньої кількості рибного корму у цей час гине значна кількість молодого потомства щуки. Очевидно, воно цього року, навіть малочисленне у Київському водосховищі не мало достатньої кількості молоді коропових риб внаслідок масової загибелі їх плідників під впливом різкого скидання води водосховища якраз напередодні їх нересту.

Ще задовго до спаду повеневих вод мальки щуки намагаються залишити заплаву і потрапити у річки чи великі озера, використовуючи для цього ледве помітні струмочки. Очевидно, у такий спосіб і потрапляють мальки щуки у віддалені від річок озера. Не потрапивши у водойми зі значною масою води, вони у масі гинуть від обсихання, стають здобиччю різних хижаків. Ті ж з них, що потрапили у замкнуті водойми, де відсутні інші риби, вимушені живитись особинами свого виду: більші полюють на менших, які з якихось причин відстали у рості: щука здатна захоплювати риб довжина і маса яких перевищує 50 % зазначених показників хижака. Цьому сприяє не тільки те, що у неї велика паща, а й те, що зяброві перетинки у неї не приросли до міжзябрового проміжку.

Утримати, а потім і проковтнути впольовану здобич хижаку допомагають різнорозмірні зуби нижньої щелепи. Зуби решти кісток ротової порожнини менші, їх вістря спрямовані до горла і можуть занурюватись у слизову оболонку, якою вкриті кістки. Внаслідок цього жертва легко проковтується, але зуби не дозволять їй вирватись, якщо вона намагатиметься вислизнути з пащі: вони піднімуться із слизової оболонки і вп'ються в жертву.

Ікла нижньої щелепи не постійні; вони змінюються. Поряд з кожним таким зубом є група з 2-4 зубів, кожен з яких здатний замінити його, якщо він вийшов з вжитку. Він спершу хитається, потім укріплюється і щільно приростає до кістки, що знаходиться під ним. Ікла замінюються протягом всього року, їх кількість не постійна і не залежить від сезону, віку чи статі, їх заміна не впливає на інтенсивність живлення щуки, чим інколи пояснюють його послаблення у неї влітку, до середини серпня.

Поведінка і фізіологічний стан щуки залежать, у першу чергу, від температури води та наявності корму. Молоді й дорослі особини протягом року живляться з різною інтенсивністю. Молодшим рибам властивий посилений ріст у довжину, так званий білковий ріст, у зв'язку з чим вони нагромаджують енергетичний матеріал для зимівлі. Тому молодь споживає найбільше корму влітку, коли він найдоступніший. Осінній максимум споживання нею корму дуже короткий. У дорослих особин білковий ріст загальмований, а жирові запаси їм необхідні не стільки для зимівлі, скільки для формування ікри та молок.

Протягом доби щука живиться з різною інтенсивністю. Так, у верхній течії Дніпра у квітні найінтенсивніше вона полює опівдні та перед вечором. У червні інтенсивність її живлення зростає після полудня до півночі. Подібне спостерігається й у вересні. Як вважає Кузнєцов, напередодні зими щука живиться протягом всього світлового періоду доби. Свого піку інтенсивність живлення досягає при температурі води 10-12°С. Зі зниженням температури води до 6°С вся риба, у тому числі й щука відкочовує від берегів на глибину. Внаслідок цього на ямах утворюються зимові скупчення щуки, які зберігаються до весни. У сплячку вони не впадають, продовжують живитись, проте менш активно, ніж у пору відкритої води. І на зимувальних ямах кожна особина має свою кормову ділянку, яку активно охороняє навіть від особин свого виду.

За спостереженнями москвича К. Кузьмина, у щуки протягом одного "місячного місяця" спостерігається два періоди активного живлення: з першого по сьомий (у перший день місячного місяця Місяць на нічному небі відсутній; на восьмий - він має вигляд півдиска) та з сімнадцятого до двадцять першого дня включно, тобто через два дні по тому, як місяць набере форму повного диску. Проте, як справедливо зазначає автор зазначеного, враховувати дію Місяця на результативність рибальства корисно при оцінці його майбутніх перспектив, але необхідно приймати до уваги вплив ряду інших факторів, з яких не можна не зазначити і власну майстерність кожного рибалки.

Снасті для ловіння щуки, а тим більше способи його ведення придумані найрізноманітніші. Мабуть, для будь-якої іншої риби їх стільки не існує. Маючи це на увазі, пам'ятайте, що не вишуканий зовнішній вигляд снасті та її вартість визначають успіх рибальства. Все залежить від спостережливості і майстерності мисливця. Звичайно, найкраще, якщо осінньої днини виявити місця полювання щуки на рибну дрібноту: сплеск чи будь-яка хвилька на поверхні води свідчать про наявність хижака. Не менш привабливими є місця колишнього буяння водяної рослинності, зокрема глечиків жовтих чи латаття білого, особливо межа між ними та чистою водою. Ці рослини вказують на значну глибину, але риба може бути не тільки на дні, а й у її товщі води: будь-якої миті вона може злякавшись, наприклад, сплеску блешні чи віброхвоста, опуститись до дна, а деякий час спокійна поверхня води заставить відірватись від нього і піднятись у товщу води.

Звичайно, легше виявити щуку, особливо восени, якщо її чисельність у водоймі значна. Тому на останок варто зазначити таке. У зв'язку з тим, що вода більшості річок розбирається на різні господарські потреби, для чого їх стік зарегульований греблями, повені на них практично відсутні. У створених водосховищах чисельність щуки незначна або зменшується, що викликано відсутністю нерестовищ з м'якою лучною рослинністю, які відповідають біологічним потребам виду. Проте умови відгодівлі у них для щуки сприятливі. То чому б на водосховищах не створювати спеціальні нерестові стави для розведення щуки і заселяти ці водойми її мальками. Щука - одна з найпривабливіших риб для розвитку рекреаційного рибальства. Враховуючи майже осілий спосіб життя щуки, то чому б не взятись за цю справу об'єднанням рибалок? Щука могла б бути регулятором чисельності малоцінних риб, яких чимало у водосховищах (тюлька, гірчак, вівсянка тощо). Виїдаючи їх, вона могла б у такий спосіб перетворювати малоцінну рибу у цінний продукт, яким вважається щука. Вона намагається споживати тих риб, які у даний період найчисленніші, а потреби у неї значні: на 1 кг маси свого тіла їй необхідно спожити в залежності від сезону від 3-4 до 6,5 кг риби. Біотехніка розведення щуки розроблена. Отже, справа за ініціативними організаторами і спонсорами.

А. Щербуха



Украинская Баннерная Сеть