Рубрики
 
 

Передплата онлайн

 

Полювання

 

Арсенал

 

Собаки

 

Риболовля

 

Нотатки рибалки

 

Интерв'ю

 

Флора та Фауна

 

Законодавство

 

Газети (номери)

 

2017

 

2016

 

2015

 

2014

 

2013

 

2012

 

2011

 

2010

 

2009

 

2008

 

2007

 

2006

 

2005

 

2004

 

2003

 

2002

 

2001




Асоціація користувачів мисливських та рибальських господарств


Сайт посвященный общению на тему охоты и рыбалки



Головна Про проект Передплата онлайн Об'яви Форуми Контакти

Господарства приватні й УТМР. Міфи й реалії

Чи то вітер останньої революції докотився, нарешті, і до мисливців, закрутив голову й вселив віру в зміни на краще, чи то допекло вже нас усіх, тих, хто переймається мисливським господарством країни так, що більше терпіти не сила, але останні півроку ми дуже активно взялися за реорганізацію, перебудову, переформатування, розробку концепції розвитку й навіть політики побудови передового європейського мисливського господарства, причому – уже завтра. Одним словом – прорвало, законопроекти й програми аж сиплються на наші голови. Халтурні, зроблені абияк, але такі, що претендують влучити в ціль, у саме серце ворога й розв'язати результат війни одним пострілом.

Власне кажучи, немає нічого поганого в тому, що мисливська громадськість і навіть чиновники від полювання активно долучилися до законотворчого процесу, спрямованого на поліпшення ситуації в мисливській галузі. Однак чи завжди на покращення, чи всі сторони щиро прагнуть реорганізації галузі в прогресивному напрямі, чи всі хочуть працювати по совісті й за законом? І найголовніше питання, чи правильно ми оцінюємо проблеми, які нам слід вирішити на шляху реформування галузі, чи не заплуталися ми в різного роду міфах, чи правильно ми бачимо справжнього ворога й оцінюємо напрямок головного удару?

Уже зрозуміло одне, побоюючись втратити свої князівства, доїльні схеми й різні привілеї в мисливському господарстві, на даному етапі до законотворчого процесу активно долучилися й реакційні сили (власне кажучи, вони з цього процесу ніколи й не виходили), при цьому, зі зрозумілих причин, себе й свої законопроекти вони позначають як найпередовіші, найнародніші й найпрогресивніші. Та коли нема чого показати в плані прогресу, у хід ідуть міфи й популізм, горезвісна турбота про простого мисливця. І було б дивно, якби різного роду паразитуючі в мисливській галузі елементи здали свої позиції без бою, відмовилися б від такої халяви, як безкоштовні природні ресурси – державний мисливський фонд і угіддя. Тим більше, якщо їх лобі або вони самі засідають у самій Верховній Раді, а інша частина тієї Ради ні бельмеса не розуміється на тих питаннях, за які голосує.

Хто вони ці паразити? Тією чи іншою мірою (хто більше, хто менше) це майже три чверті нинішніх так званих користувачів угіддями – звичайні посередники, тобто паразити. Сьогодні, з одного боку, вони безкоштовно отримують угіддя в землевласників і землекористувачів, з другого, у держави безкоштовно отримують біоресурси – зайців, качок та іншу дичину, і, не доклавши ні до того, ні до іншого ресурсу ніяких сил і засобів, деруть з нас за полювання втридорога. Справжнісінькі посередники-паразити. І в цьому місці слід згадати ще про один міф – поголовна збитковість мисливського господарства. Усілякі твердження про суцільну збитковість мисливської галузі України в мене викликають посмішку, як збиткові ЖКГ, збиткові водоканали й митники, що працюють за «одну зарплатню». По-справжньому збиткові це господарства олігархів, але таких не більше 5-25 % (залежно від регіону), усі інші, щоб не платити податки, тупо ховають доходи за тими чи іншими схемами, або просто працюють із готівкою, але це тема окремої статті.

І ви, шановні мисливці, сподіваєтеся, щоб ці утриманці зруйнували своє щасливе сьогодення й написали закон про полювання на користь народу й держави? Скажіть, який наш митник, податківець або начальник ЖЕКу, сам, добровільно відмовиться від своєї годівниці? Ні, не браконьєри перша й головна проблема нашого мисливського господарства, а паразитична винищувальна схема ведення цього господарства самими користувачами угідь, незалежно від їхньої форми й класифікації. Так, це ціла схема, це концепція (яка, звичайно, не озвучується ними вголос), але за яку вони будуть триматися зубами, і боротися щосили, у тому числі й на законодавчому рівні.

Однак у даній статті я хотів би поговорити не про ті реакційні сили, які усвідомлено, з розумінням справи, нав'язують нам майбутнє полювання без майбутнього – шлях у ще більшу стагнацію галузі, я хочу поговорити про помилкові погляди, неперевірену інформацію, міфи й популізм, які заполонили голови тих, хто щиро хоче змін на краще для мисливців і природи України. Опираючись у роботі на недостовірну інформацію й міфи, хворіючи популізмом, ми, ті, хто щиро бажає позитивних змін і прогресу в мисливському господарстві, запросто можемо завести галузь у непрохідні нетрі, ще гірші, ніж маємо нині.

Відразу зазначу, що не збираюся агітувати наших читачів за ту або іншу форму ведення мисливського господарства, тому що сам є прихильником різних, але хочу застерегти від помилкових суджень і поглядів моїх колег та наших читачів, які перебувають у нав'язаних їм міфах і домислах скривджених і незадоволених.

Отже, міф перший, утмрівські угіддя служать простому народу, а приватні – винятково багатіям. Особливо інтенсивно цей міф мусується в період перезакріплення угідь, як це було в 2012 році. Мовляв, якщо не хочете, щоб ваші угіддя потрапили «лозинським», а були вашими, народними, голосуйте за УТМР. І не треба ніяких аргументів, лише два стереотипи: утмрівські – значить, ваші, народні; і навпаки, приватні – значить, товстосумів, закриті для простого народу. Або, або – і ніякої тобі альтернативи. Примітивно, але діє безвідмовно. Не будемо з'ясовувати, хто кровно зацікавлений у поширенні цього міфу, це всім і так ясно, лише відзначимо, що цей стереотип міцно засів у мізках більшості мисливців. Ну що ж, давайте розбиратися.

Для початку відзначу, на сьогоднішній день ніхто, навіть той, хто пише про приватні господарства й вважає себе знавцем того, що там відбувається, всерйоз не займався питанням, що таке «інші користувачі», а саме під цією категорією ми розуміємо «приватні господарства». Для того, щоб зрозуміти, наскільки ви не обізнані в даному питанні, пропоную вам, шановні читачі й фахівці з «господарств олігархів», вирішити просте завдання – визначити: за якою з нижче перерахованих назв сховався олігарх, а яке господарство веде місцевий колектив мисливців або громадська організація? УВЕСЬ ТЕКСТ ЧИТАЙТЕ В ГАЗЕТІ "ПіР"

В. Нижник



Украинская Баннерная Сеть