Рубрики
 
 

Передплата онлайн

 

Полювання

 

Арсенал

 

Собаки

 

Риболовля

 

Нотатки рибалки

 

Интерв'ю

 

Флора та Фауна

 

Законодавство

 

Газети (номери)

 

2017

 

2016

 

2015

 

2014

 

2013

 

2012

 

2011

 

2010

 

2009

 

2008

 

2007

 

2006

 

2005

 

2004

 

2003

 

2002

 

2001




Асоціація користувачів мисливських та рибальських господарств


Сайт посвященный общению на тему охоты и рыбалки



Головна Про проект Передплата онлайн Об'яви Форуми Контакти

Шановна редакція газети «Полювання та риболовля»!

Я щоразу уважно прочитую усі матеріали у вашій газеті. Радує мене, що на шпальтах видання порушуються актуальні питання, які хвилюють мисливську громадськість. Вирішив і я підключитися до обговорення проблем, які були зачеплені у минулих числах «Полювання та риболовлі», зокрема у «Сповіді мисливця». Сьогодні багато мисливців задають собі запитання: «Для чого ми платимо членські внески в УТМР? Що відбувається сьогодні в мисливських організаціях та навколо них?». Нам, мисливцям, соромно відповідати на запитання наших синів, яким сьогодні по 15 - 16 років, які тільки й живуть думкою про свої майбутні полювання. І вони сьогодні запитують нас: «Невже, коли настане той час, коли ми матимемо право стати мисливцем, полювання заборонять?». Адже й справді, до того все йде. Сьогодні ніхто з тих, кого ми утримуємо на свої членські внески та відстрілочні (картки, жодного разу не став на захист пересічного мисливця. Що сьогодні відбувається в УТМР? Чи він реформується, чи просто пристосовуєтеся до майбутніх змін?

Я повністю підтримую автора листа О. Лютика (№ 1, 2004), який говорить, що основна провина за стан мисливських організацій лягає на наше керівництво і, в першу чергу, керівництво районних організацій, Відразу зазначу: не всіх, а тільки тих керівників, які весь час перебування на своєму посту робили тільки те, що намагалися не випасти зі свого крісла, і займалися тільки перераховуванням грошей у область.

Потрібно відмітити, що багато є у нас голів районних рад, які не є мисливцями від уші, від природи. Деякі з них з роду-віку не тримали мисливського собаки і, буває, й поняття не мають про призначення тої чи іншої породи собак. Подеколи доводиться вислуховувати від таких керівників їхні «роздуми «на разок того, що хороший гончак ніколи не повинен гнати козу й кабана, на що його єгерська команда в один голос піддакує.

Деякі наші керівники заявляють, що наші мисливські угіддя бідні через безпорадність мисливців, і віддають ці угіддя в оренду. Самих е мисливців ніхто при цьому не запитує, керівники таким чином позбуваються головної болі - адже піклуватися про угіддя вже будуть хто їх орендує. Але куди ж діватися мисливцям - колишнім господарям цих угідь, і чи не краще в такому випадку здавати угіддя в суборенду спільно з УТМР? Адже, якщо нові господарі справді хороші господарі, то до них потягнуться люди, будуть допомагати, разом виходили із скрутного становища.

Хто із величезного штату обласних організацій хоча б раз зробив аналіз з приводу виявлення причин збіднення мисливських угідь? Практично ніхто. А чому ж тоді вони стверджують, що у цьому винні мисливці? І чому щороку сезон полювання скорочують, не прислухаючись до порад тих, хто користується цими угіддями і говорить, що потрібно зараз більше користуватися практичними та біотехнічними знаннями.

Давайте подивимося на таке актуальне сьогодні питання, як зменшення пернатих в угіддях. Чому це відбувається? Найперша причина цього - це обміління водойм - у цьому ж мисливці не винні. Друга причина - співвідношення самок і самців. Адже, якщо у вас дома буде одна курка і двадцять півнів, що тоді буде? А якраз така картина спостерігається вже не один рік у наших угіддях. Вихід з цього напрошується сам - потрібно відкрити весняне полювання з підсадною, як це зробили наші сусіди в Росії та Білорусі. Це ж саме стосується полювання на гусей. Адже хто хоч раз полював на цих птахів, той ніколи не скаже, що весняне полювання завдає шкоду популяції. І панам начальникам нарешті потрібно затямити, що полювання - це не тільки трофеї, а точніше, далеко не трофеї. Вихід на полювання - це позитивні емоції, це спілкування з природою, це справжнє свято для мисливців, і тільки немисливці цього ніяк не можуть зрозуміти.

І про найболючіше на сьогодні - нашестя лисиць на угіддя. Чи ж не прості мисливці ще у вісімдесятих роках попереджували, що потрібно інтенсивніше боротися з цим хижаком, подовжувати терміни полювання на лисицю. Чи не ми, прості мисливці, говорили про епідемію сказу, яка насувається. А з боку керівництва - дуже мало дієвих рішень. Так, пишуться постанови, у яких зазначається, що власники мисливських собак мають виключне право полювати в лісових угіддях. А керівники районних організацій цей пункт ігнорують. Через це і мисливських собак у нас мало, і люди не зацікавлені в їх утриманні. Полювання з норними собаками у нас найрезультативніше в січні й лютому, а сезон полювання закритий. От і плодяться лиси у нас великими кількостями.

Сьогодні у верхах почали створювати мисливські асоціації. А що вони відстоюють, ці асоціації, що з них пересічному мисливцю? Усі кивають на Захід, але ж там підхід до полювання зовсім інший, науковий. І ніхто там мисливцю, який заплатив усі внески, не створить таких жахливих обмежень, як у нас.

В. САРДАК Чернігівська обл.



Украинская Баннерная Сеть