Рубрики
 
 

Передплата онлайн

 

Полювання

 

Арсенал

 

Собаки

 

Риболовля

 

Нотатки рибалки

 

Интерв'ю

 

Флора та Фауна

 

Законодавство

 

Газети (номери)

 

2017

 

2016

 

2015

 

2014

 

2013

 

2012

 

2011

 

2010

 

2009

 

2008

 

2007

 

2006

 

2005

 

2004

 

2003

 

2002

 

2001




Асоціація користувачів мисливських та рибальських господарств


Сайт посвященный общению на тему охоты и рыбалки



Головна Про проект Передплата онлайн Об'яви Форуми Контакти

Життя триває

Вік живи – вік учись, а чи станемо мудрішими?

Сезон кінологічних розваг 2016 відкрили мисливці Донецька. З ініціативи обласного відділення ФМСУ (по обидва боки «барикади») 12-13 березня в Вугледарі Марʼїнського району були проведені виставка й випробування лайок і лягавих собак. З «того» боку обласний кінолог Мира Григор'єва (Дорошенко), експерти Олександр Єгорченко й Микола Воробйов підготували всю документацію, Андрій Пугач з товаришами з «цього» боку надали призи, накрили галявину й у цілому спонсорували захід. Активну допомогу в організації торжества надали адміністрація Вугледара, навіть церква не залишилася осторонь. Шкода, що центральне керівництво ФМСУ умило руки й ніяк не відреагувало на ініціативу товаришів, які потрапили в біду, мудро вважаючи «аби чогось не вийшло». А вийшла тепла зустріч старих друзів у кращих шахтарських традиціях і ніяких політичних дебатів – народ стомився від війни й хоче миру. Крім донецьких учасників були ентузіасти з Маріуполя (Сашко Щербак, Женя Такий, Петя Хижняк), друзі-мисливці з Запоріжжя й Дніпра. У випробуваннях по куріпці брали участь 18 лягавих, 15 отримали дипломи, 2 з них II ст. 32 лайки були випробувані по вольєрному кабану, 9 оримали дипломи, 3 з них II ст. 12 лайок випробувані по борсуку, 5 отримали дипломи, 2 з них II ст. На виставку було представлено 13 лайок, 2 гончі й 2 ягдтерʼєра. На виводці лягавих пройшли експертизу 24 собаки.

Увесь березень лягашатники України активно натаскували своїх вихованців, благо цієї весни куріпки було скрізь достатньо. Наприкінці березня, незважаючи на сніг, працювали Київські іспитові станції ФМСУ й КСУ. 26.03. відділення КСУ «Шанс» провело САСТи, собак набралося більше дюжини. Заявив про себе молодий курцгаар Ной (Руні Сакич + Троя Злидар). Ведений своїм власником Олегом Сенявським, Ной заробив Д-II з 82 балами за правилами 1981 на іспитовій станції під суддівством В. Грановського, і в той самий день заробив ЕХС (відмінно) без титулу під суддівством В.П. Коваля і Ю. Бузина. Інші собаки виступили дуже блідо.

У цей самий час, 26-27.03 Одеським відділенням КСУ були проведені чергові «Одеські регіональні змагання лягавих собак по куріпці». Експертизу проводили за правилами 1981 Б.П. Александров, Г.Є. Іванов і Олена Марченко. Випробувано 38 собак, 26 кваліфіковані, 3 отримали дипломи I ступеня. 26 березня були випробувані 24 лягаві собаки (пойнтери 4, англійський сетер 1, курцгаари 6, дратгаари 3, гордон 1 і 9 епаньол бретон), з них 17 собак кваліфіковані. I-е місце Д-I 87 посів пойнтер Карбон Блік вл. А. Черепан, ведучий С. Яремчук, IІ місце Д-I 86 – епаньол бретон Джеккі вл. С.Капітанчук і ще 7 собак отримали Д-II і 8 собак Д-III. 27 березня випробувано 14 континентальних лягавих, 9 з них кваліфіковані. IІІ місце в загальному заліку з Д-I 85 посів курцгаар Хілларі вл. А. Чуркін, 4 собаки заробили Д-II і ще 4 – Д-III.

«Весняні Всеукраїнські змагання лягавих собак по куріпці 2016» відбулися 8-10.04 у Миколаївській області, як завжди, під егідою ФМСУ. У змаганнях брали участь 66 собак. Острівні лягаві 21 (пойнтери 14, ір. сетери 4, ан. сетери 3), кваліфіковані: 5 Д-II, 6 Д-III. Континентальні лягаві 45 (курцгаари 23, дратгаари 11, епаньол бретони 10, веймаранен 1), кваліфіковані: 15 Д-II, 14 Д-III. Крім того, випробування пройшли 11 юніорів (курцгаари 4, дратгаари 5, епаньол бретони 2), кваліфіковані: 1 Д-II 84 – курцгаар Гордій вл. В. Хорошко й 9 собак заробили Д-III. Усього випробувано 77 лягавих собак, 50 з них кваліфіковані. 8 квітня змагання проводилися за правилами 1981. Острівних лягавих судили В. Герасютенко й Є. Осадчук, континентальних – В. Грановський, С. Сіроштан і Ф. Дудник, юніорів судив Т. Пінчук. Для фіналу набрали дюжину собак і судили за правилами FCI Грановський, Герасютенко й Коваленко. CАCТ отримали 2 собаки. Призові місця за результатами двох виступів в острівних лягавих посіли: I місце й звання польовий Переможець – ірландський сетер Фара (Д-II 85 + CАCТ) вл. А.К. Голубченко, IІ місце – пойнтер Бікса Д-II 86 вл. І. Александров і IІІ місце – пойнтер Карбон Блік Д-II 83 вл. А. Черепан, ведучий С. Яремчук. Призові місця в континентальних лягавих посіли: I місце й звання польовий Переможець – епаньол бретон Гранд (Д-II 83 + CАCТ) вл. А. Власенко, IІ місце – курцгаар Цейро-Віто Д-II 87 вл. Д. Гайдаржи й IІІ місце – дратгаар Фриц Д-II 85 вл. Г. Христус.

«Київські регіональні змагання лягавих собак по куріпці 2016» були проведені поблизу пгт Вишневий 16-17.04 Київським обласним відділенням ФМСУ. Брали участь 32 собаки: дратгаари 14, курцгаари 9, еп. бретони 2, пойнтери 4, ан. сетери 2, р.о. спанієль 1. Собак розділили на дві групи нарівно, незалежно від породи. Одну групу судили А.К. Голубченко й В. Соловей, другу групу В. Грановський і С. Доросевич, кваліфікацію отримали 15 собак: Д II – 5, Д III – 10. Дипломи розділилися по групах нерівномірно, але світлі голови вирішили цю проблему досить хитромудро: від кожної групи делегували у фінал по 3 собаки, тому за призи боролися не всі найкращі. У результаті за сумою балів двох виступів призові місця посіли: I місце (2 Д-II 84 + 85), звання польовий Переможець і приз «за дальність чуття» – пойнтер Карбон Білк вл. А. Черепан, ведучий С. Яремчук, IІ місце (2 Д-III) – дратгаар Бриска вл. С. Іващенко й IІІ місце (Д-II + Д-III) – курцгаар Аміга вл. С. Вашека.

15-20.04 на Херсонщині зусиллями правління Українського клубу «Німецький дратгаар» під патронатом «Всесвітньої Асоціації породи Німецький Дратхаар» (ВДД) були проведені внутрішньопородні багатосторонні випробування й тести. Протягом п'яти днів проходили «Весняні випробування молодняку» (ВВМ) за програмою і правилами Асоціації. Результати вийшли в цілому позитивні. За короткий період історії клубу ці випробування проводилися тричі: 2014 – 17 собак, 2015 – 24 собаки, 2016 – 41 дратгаар і 1 курцгаар. 19.04 були проведені Дербі для молодих курцгаарів, брали участь 8 собак, 7 курцгаарів отримали Д-I і 1 Д-II, власники залишилися дуже задоволені. А 20.04 пройшли відкриті змагання рангу CАCТ для німецьких дратгаарів по куріпці. Брали участь 17 собак, деякі отримали кваліфікацію, але CАCТ не заробив ніхто. Увесь цей захід обслуговували 4 експерта ВДД – Торстен Рек, Торстен Лауе, Андреас Айзік і Юта Лючія Фрітчьо. Їм асистували новоспечені експерти ВДД – Олександр Тищенко, Михайло Мірошников, В'ячеслав Алімов і Володимир Тітікало, які отримали посвідчення (з правом суддівства другим експертом по робочих якостях) на урочистих зборах членів ВДД під бурхливі оплески тих, хто там зібрався (приємно переконатися, що не тільки святі горщики ліплять!).

Починаючи з 26.03.2011 р., Київським відділенням КСУ Голосіївського р-ну «Шанс» під мудрим керівництвом І.Є. Рикової регулярно проводяться весняні й осінні клубні змагання лягавих собак континентальних порід по куріпці рангу САСТ і CАCIТ. У 2012 р. до них приєднався зі своїми нечисленними острівними лягавими «Всеукраїнський пойнтер-сетер клуб». До 2014 р. ці змагання проводилися в Криму, тепер проводяться в Миколаївській області. Цього року з 20 до 24 квітня пройшли чергові титульні змагання лягавих собак, але не в апробованих угіддях біля села Рибаківка, які нібито пильно охороняються єгерською службою, а на розкиданих далеко один від одного й від штаб-квартири полях і урочищах, оскільки в наміченому місці інтенсивне полювання скоротило кількість куріпки до критичного. Другого удару завдала погода: 20 числа зранку мрячив дрібний дощик і до полудня він почав лити як з відра, але матч мав відбутися за будь-якої погоди, і він відбувся. У наступні дні дощу не було, але сильний поривчастий вітер однозначно не сприяв роботі собак – більшість провалів відбувалася через пропуски птаха. І тільки останній день, 24 число, був таким, як треба, але удачу він приніс далеко не всім претендентам. Даний турнір зібрав 57 лягавих: 38 континентальних – класифіковано 32 (курцгаари 21 - 19, еп. бретони 12 - 9, дратгаари 5 - 4) і 19 острівних – класифіковано 7 (пойнтери 13 - 4, ан. сетери 3 - 1, ір. сетери 2 - 2, ш. сетер 1 - 0), а також цілий букет експертів: Персі Енцо, Пʼєтро Антоніо Нурра (Італія), Джузеппе Молінарі (Польща), Анжело Зені (Україна), Василіо Коваль (теж Україна), прославлений курцгаарист європейського штибу генерал-полковник запасу Олександр Гапон, маестро міжнародних рингів FCI Сергій Слукін, вічно молодий і безкомпромісний Володимир Герасютенко й молода зірка східноєвропейської кінології Віталік або просто Віто Карлеоне, тобто Коваленко (усі типові представники України з явно вираженим італо-німецьким ухилом). Були помітні й професійні натаскувачі нашого розливу, вони ж і ведучі або, висловлюючись сучасною мовою, кондуктори жидо-бандерівського профілю: Сергій Іванович Тараненко і його син Олександр, креативний Олексій Подорожко, харизматичний одесит Гена Іванов і ще зелененькі, але надзвичайно здібні Діма Ялама й Валера Вололовцев, а на їхньому тлі вигідно вирізняється жива легенда кондукторського мистецтва світового класу, красень Олександр Сакич (Сербія). Головним же сюрпризом і предметом гордості є той факт, що мої співвітчизники – власники відомих розплідників – самі натаскують своїх собак і самі ж ведуть їх на турнірах. Цілком закономірно в групі континентальних лягавих у командній першості переміг Сергій Дмитраш, а в групі острівних – Ігор Александров. В особистому заліку місця розподілилися в континентальних лягавих: I дратгаар Гранд вл. А. Коншин (EXC+RCACT+RCACT+CACIT=44), IІ курцгаар Джек GAME вл. Степанчук (CACT+CACT+RCACIT+TB=41) і IІІ курцгаар Monro САКИЧ вл. С. Істомінов, ведучий А. Сакич (CACIT+EXC+CACIT= 36), місця в острівних лягавих: I пойнтер Акіра АВ вл. І. Александров (CACIT+EXC=22), IІ пойнтер Гая АВ вл. І. Александров (TB+EXC=12) і IІІ ір. cеттер Lino вл. М. Жихарєв, ведучий А. Тараненко (EXC+TB=12).

Що ж штовхає цих ентузіастів до участі у всіляких турнірах і виставках, до поїздок у Європу й купівель собак, щоб потім розводити їх, не шкодуючи ні часу, ні коштів? Може, альтруїстична ідея обдарувати мисливців спортивними собаками? Ні, звичайно. Тільки пристрасть до полювання з улюбленою породою, доведена до гротеску, до вищого ступеня плюс неабиякі амбіції, бажання здивувати досягненнями перед знавцями й друзями-суперниками, побачити їхнє захоплення – ось стимул для справжнього собаківника! А бажання заробляти на собаках для них не головна мета, деякі дарують цуценят або продають за мізер, для них важливо, щоб щенята їхнього заводу потрапили в «хороші руки» і брали участь у відтворенні породи.

Усі ми люди й, звісно, усі ми різні, хоча в одному ми схожі – ніхто не хоче бути останнім, а багато хто за будь-яку ціну хоче бути тільки першим (у цьому випадку на собачих виставках і, головним чином, на польових турнірах). Бажання законне й гідне поваги, якби не «за всяку ціну». Окремі спортсмени, які пізнали смак перемоги, стають заручниками своєї пристрасті: для них чужий успіх – ніж у серце. Їхнє марнославство породжує ревнощі, заздрість і ненависть до чергового переможця. А якщо переможець колишній учитель, соратник або співвласник розплідника? Уявляєте, що коїться в збудженому мозку ревнивця?! Люди добрі, якщо ви не дуже бридливі, зазирніть на «Український сервер мисливця» і пожалійте нещасних страждальців.

Серед собачників не такий уже й рідкісний талант, коли «уявив себе віртуозом рояля, усього лише раз ударивши по клавішах… комп'ютера». Цей «віртуоз» з дивовижним апломбом вішає на вуха ошелешеним новачкам, які хочуть придбати лягавого собаку, добірну локшину й навіть спагетті, зачаровуючи наївних слухачів мудрованою термінологією, цитатами з Оберлендера, розміркуваннями про запирання дичини та іншими несосвітенними дурницями, при цьому хоче переконати майбутніх власників собак у перевазі породи, яку він тримає сьогодні, над іншими. Та якщо мода зміниться, то завтра в нього буде інша, потрібна порода, аж до спрінгер-спанієля або ретривера, і все встане з ніг на голову, це вже точно! Усіх охочих наш спокусник намагається ощасливити цуценятами, звісно, не «безоплатно», а в результаті стати гуру для вдячних шанувальників, адже ті книг не читають – їм вистачає Інтернету. Ну що ж, кожному своє!

Характерна прикмета самозакоханого гуру – заперечення всього нашого й вихваляння чужого, іноземного (немає пророка в своїй країні). Сьогодні він піарить модних бретонів, але чомусь не вражає ними на турнірах, хоча з лягавими домашнього розливу іноді виграє змагання. Інший такий віртуоз по суті є собачим маклером, його девіз: «Хороший той собака, який приносить дивіденди». Він нітрохи не соромиться перехопити у свого приятеля покупця цуценяти й підсунути йому (покупцеві) «свого» заводчика, отримуючи на угоді комісійні, або порекомендувати віртуоза-натаскувача, переслідуючи ту саму мету. Частенько такий маклер має сертифікат експерта й заступництво високого начальства й тут, будьте певні, він свого не упустить! Якщо хтось потребує послуг такого молодця, можу дати адресу (задарма), втім, він сам вас знайде, варто тільки в Інтернеті поставити запитання по темі. Та все-таки будьте пильні…

Щоб у собачому спорті триматися на гідному рівні, необхідні професійні натаскувачі й кваліфіковані експерти. Серед наших спеців таких раз-два та й годі, зате є всякі, у тому числі й «віртуози». Більшості з них ще довго потрібно вчитися, вчитися й вчитися, а деяким переучуватися – полювання тепер інше й собаки інші, і, що примітно, собачий спорт став важливішим за полювання, на жаль. Даригад мав рацію: «Полювання скорочується, змагання розвиваються». Неважко помітити, що на великих змаганнях зустрічаються в основному ті самі учасники, вони легко знайомляться й раді один одному – спільна пристрасть поєднує.

Та, крім одержимих пристрастю спортсменів, які змагаються на полях різних країн за правилами FCI, азартні мисливці теж рвуться в спорт, однак собачки в них не ті – не вписуються у формат Фільд Тралса, хоча вже й не тихоходи (дається взнаки прилиття іноземної крові). Саме тому турніри за правилами 1981 приваблюють більше учасників, ніж Фільд Тралси – на останніх вимоги вищі й суддівство жорсткіше. Якби національні правила наблизилися до міжнародних стандартів і були одні для всіх трьох «китів» української кінології, то Всеукраїнські турніри за популярністю не мали б собі рівних і, чого на світі не буває, Нью-Васюки, добродії, ще далеко не межа мрій… Думаю, що назріла необхідність розібратися в правилах, за якими сьогодні проводиться експертиза лягавих собак в Україні.

Коли фундаментальні помилки довго підмінюють істину й рутиновані Земляни вже пристосувалися до плоскої планети, що спочиває на трьох китах, рано чи пізно з'являється єретик, який сумнівається в освячених часом догмах. У минулому столітті в сфері мисливського собаківництва збурювачем спокою часто виступала Марія Дмитрівна Менделєєва (прогресивний вітчизняний кінолог, дочка автора періодичної таблиці елементів), яка відкрила залежність результату роботи (виявлення дичини) від переваг собаки і його манери чуяння.

З історії створення правил польових випробувань ми знаємо, що до першого Всесоюзного з'їзду кінологів у 1925 році у свідомість вітчизняних собаківників міцно увійшла 100-бальна таблиця оцінки роботи собак за елементами (еквівалент 100 %), де кожному елементу виділена певна кількість балів (відсотків), що нібито відповідає його питомій вазі в комплексі всієї роботи. Менделєєва намагалася довести неспроможність такого рішення проблеми, вона була супротивником балової оцінки й запропонувала свій варіант, але більшістю голосів був затверджений проект Р.Ф. Гернгросса.

Балова оцінка роботи лягавих собак уперше була прийнята «Московським товариством полювання» в 1890 р. і, злегка змінена, в 1903 р. виглядала так: чуття 25, пошук 20, стиль 15, стійка 5, потяжка й підведення 15, дресирування 20, загальний бал 100. Гернгросс у правилах принципово нічого не міняв і в такому вигляді розцінкова таблиця прослужила понад 50 років. У 1954 році Всесоюзна рада кінологів розцінкову таблицю диференціювала і в цьому варіанті вона працює донині (правила 1981 р.).

До 1975 р. при оцінці роботи лягавих собак головним пріоритетом була «дальність чуття», вона вважалася вродженою якістю, на відміну від «вірності», на думку більшості наших кінологів, якості набутої й тому другорядної. «Манера причуювання» визначалася за положенням голови, хоча собака може відпрацьовувати слід і з піднятою головою (слідова потяжка).

З 1975 р. «дальність» і «вірність» стали рівноцінними елементами чуття й абсолютно самостійними (права рука не знає, що робить ліва). Незалежно від зовнішніх факторів (вітер, температура й вологість повітря і т.д.), для кожного виду дичини були встановлені незмінні нормативи дальності чуття. При визначенні ступеня диплома «дальність чуття» (часто залежна від гостроти зору або порядності експерта) все-таки залишається вирішальним фактором, хоча «вірність» теж має значення (порожні стійки та ін.). І тільки з появою в нас Фільд Тралсів і закордонних авторитетів туман фундаментальних хибних думок поступово почав розсіюватися, але, на жаль, далеко не для всіх.

Ось точка зору на чуття лягавих собак європейських кінологів, висловлена найвторитетнішим з них – Жаном-Клодом Даригадом: «Усі собаки мають чуття, усі здатні відчувати еманації, але лише деякі здатні аналізувати – десь через недостатню силу запаху, десь через брак розуму. Однак ще необхідно, щоб собака пов'язав запах дичини з самою причуяною дичиною».

Щоб осягти зміст вищенаведеної цитати, потрібно згадати трактування «чуття» у М.Д. Менделєєвої: «Чуття складається з двох частин – нюху й власне чуття. Нюх є тільки відчуття запахів, а чуття це нюх, пропущений крізь призму свідомості» і її 5 типів роботи лягавих, що пояснюють, як різні собаки «пов'язують запах дичини з власне причуяною дичиною».

У правилах Фільд Тралсів не все переконливо й зрозуміло (для мене, у всякому разі). По-перше, бентежить їхня непрозорість – наприкінці змагань експерт повідомляє кваліфікації й коментує роботу собак, але ніде не фіксує достоїнства й вади кожного собаки за елементами (чуття, пошук, підведення або стиль окремо). Заводчик, підбираючи партнера своїй суці, намагається уникати загальних вад, але як він дізнається про них, якщо не мав можливості бачити роботу потенційних наречених? Те саме і при купівлі цуценяти, у перспективі плідника для свого розплідника. По-друге, європейські метри критикують зайву щільність човника наших собак, разом з тим, за правилами FCI (із глибиною човника до 30 метрів і більше), за один пропуск або поштовх куріпки собака знімається, але ж будь-який досвідчений кондуктор знає, скільки при такій глибині залишається пропущеного птаха. Це що, навмисний парадокс? І чому пропуск птаха більший гріх, ніж порожня стійка? А підведення біля ноги з постійними понуканнями й підштовхуванням? Може, це пов'язано з «запиранням»? На всі ці питання відповідь у більшості новоявлених експертів і перекваліфікованих спеців однозначна: «Не з нашим розумом братися до цієї справи, знай підраховуй собі помилки й не бери дурного до голови, а там, що вийде – від екселента до зняття за пропуск дичини або за угонку» (значить, коли є правила, у яких усе так просто і зрозуміло, мізки експертові ні до чого).

Про наші 100-бальні правила зразка 1981 року вже говорено-переговорено, а віз і досі там. Горезвісна дальність по куріпці (птах, що біжить) – нонсенс, зате експертам-віртуозам зручно маніпулювати (у старих правилах ( до 1970 р.) чуття по куріпці оцінювалося без розподілу на елементи, а по болотній дичині дальність визначали тільки по точно поміченому місцю посадки переміщеного птаха). Або ось ще таке: «Для кваліфікації необхідні дві позитивні роботи» (чому 2, а не 3 або 4 ?). Собака залишиться без диплома, навіть якщо єдина робота була чудова. І це при дефіциті дичини в умовах пресингу на угіддя й величезної кількості учасників – як у темній кімнаті шукати чорну кішку, тим більше, якщо її там немає. Звідси й тривалість пуску 40 хвилин чи навіть година (у старих правилах лягавий собака мав право на 3 зустрічі з обумовленою дичиною, і чуття розцінювалося за кращою роботою. Але ж зустріч і робота поняття різні). Ні для кого не секрет, хто є лютим захисником правил 1981 – керівники ФМСУ, одночасно вони ж і експерти КСУ. Який парадокс! Мало того, нещодавно вони заснували приз за «дальність чуття», підкреслюючи цим свої пріоритети, але відразу примудряються розцінювати роботу собаки на одному турнірі відразу за двома різними правилами (очевидне – неймовірне!). Їхній приклад наслідував багато хто з наших спеців, і після перекваліфікації вони готові судити за будь-якими правилами, не розібравшись в жодних. Можливо, тому «пов'язати запах дичини з власне причуяною дичиною» вдається далеко не всім?..

На турнірах ФМСУ й цього року учасників було більше, ніж на Фільд Тралсах – трайлери виступають на будь-яких турнірах, а мисливцям на Фільд Тралсах нічого не світить. Крім того, є ще й психологічний фактор – префікс «Все»: Всесвітній собор, Всеукраїнська виставка, Всеукраїнський клуб, Всеукраїнські змагання, Всесвітній потоп… звучить! А звання Чемпіон України або Переможець можна отримати без купи попередніх «кандидатів» (САСТів або САСІТів). До речі, це звання нерідко вигравали трайлери, для піару воно солідніше за САСІТ і поступається тільки титулам Чемпіон Європи й Чемпіон Світу. У національних чемпіонатах є ще одна приваблива інтрижка – фінал, де в парних пусках змагаються кращі собаки конкурсу й за сумою балів двох виступів визначається переможець – це круто, якнайдалі від випадковостей і ближче до об'єктивності. Дуже схоже на бараж, але, мабуть, доцільніше – адже такий фінал дає шанси не одній парі собак, а відразу декільком, та й якоюсь мірою виявляє психічну витривалість конкурсантів.

Від модернізації правил Всеукраїнські змагання тільки виграють, тим більше, якщо їх судитимуть не сумнівні «віртуози», а шановані експерти.

Сміливіше, друзі-лягашатники, і нехай на всіх турнірах успіх супроводжує найкращих!

Завжди ваш, І. Горбенко

І. Горбенко



Украинская Баннерная Сеть