Рубрики
 
 

Передплата онлайн

 

Полювання

 

Арсенал

 

Собаки

 

Риболовля

 

Нотатки рибалки

 

Интерв'ю

 

Флора та Фауна

 

Законодавство

 

Газети (номери)

 

2017

 

2016

 

2015

 

2014

 

2013

 

2012

 

2011

 

2010

 

2009

 

2008

 

2007

 

2006

 

2005

 

2004

 

2003

 

2002

 

2001




Асоціація користувачів мисливських та рибальських господарств


Сайт посвященный общению на тему охоты и рыбалки



Головна Про проект Передплата онлайн Об'яви Форуми Контакти

Апофеоз війни

Із недавнього часу мисливців стали звинувачувати не тільки у зникненні з мисливських угідь дичини. Нам закидають потурання чи то корупціонерам, чи то самій корупції як явищу й грозяться закрити полювання... на десять років. Напевно наступним буде звинувачення в отруєнні довкілля свинцем... (а що, світова практика). Не автомобілі з низькими екологічними нормами в цьому винні, не шкідливе виробництво, а мисливці. Отакі-то цапи відбувайла.

Було б дуже смішно, якби не було так сумно, але багатьом, а насамперед тим, хто в державі "щось вирішує", насправді вигідна така ситуація, - завжди є група людей, на яких можна повісити всіх собак у цілій галузі (а то й кількох) народного господарства. А те, що саме ці люди (в основній своїй масі) і практично більш ніхто, захищають угіддя від браконьєрів, підгодовують дичину голодною зимовою порою, рятують її у часи весняних паводків, зрештою, платять гроші, частина яких все-таки іде на розвиток мисливського господарства – це нікого не цікавить та про це мало хто й знає.

У свідомості нашого суспільства такими собі захисниками всього живого виступають різного роду "зелені" рухи, які насправді є не дуже гарно пахнучими політичними проектами. Все дуже просто – хлопці, не напружуючись якоюсь там турботою про навколишнє середовище, почепили собі розкручений на Заході бренд і попхалися у владу. А те, наприклад, що карпатський ліс пішов увесь під сокиру й вже не тільки села, а й закарпатські міста щороку плавають – їх не хвилює. Або наш (чи то пак російський) бензин, який на Заході в бак свого авто ніхто б і з доплатою не заливав би. Тобто, проблем для "зелених" більш ніж достатньо, але, як у тому анекдоті – це ж працювати треба! А роботи тут – більше, ніж у тієї Попелюшки перед балом.

От, наприклад, ще одна нагальна українська проблема довкілля – катастрофічне зменшення кількості риби у водоймах. Здогадайтеся з трьох разів, хто в цьому випадку буде крайнім. Правильно, рибалки... І якихось відмінних версій, окрім цієї, ніхто і розглядати не буде, знайдуть ще одного цапа, застосують жорсткі заходи... а "віз" залишиться все там же.

Можливо, комусь траплялося бачити картину художника Василя Верещагіна "Апофеоз війни". Хто не бачив, або забув, нагадаю – пустеля, гора людських черепів, залишки дерев і над цим усім – хмара ворон. Так от, щось дуже схоже зараз відбувається на Київському водосховищі. З однією тільки відмінністю: замість людських черепів оголене дно водосховища, встелене шаром загиблої риби. Видовище не для слабких нервів.

Наша компанія мала необережність це спостерігати. Перед закриттям риболовлі в зв'язку з нерестовим періодом, який розпочався в цьому році 5 квітня, наші редакційні рибалки вирішили "закрити" (чи відкрити) сезон, покидавши спінінг на Київському водосховищі. Але було б краще, якби ця поїздка з якихось причин взагалі не відбулася.

Збиралися ми у верхів'я водосховища, в район Окунінова, де розкинулися чудові мальовничі місця, достатньо риби, хороше клювання та й сторонніх практично не буває, а постійні відвідувачі цих місць вже пізнають один одного здалеку. Яким же було наше здивування, коли проїхавши дамбу ГЕС кілометрів за 10, за яхтклубом ми побачили знайомі обриси двох островів... які стали материками. Навколо них вільно можна було їздити на машині.. За словами бувалих рибалок, рівень води у водосховищі за останні 20-30 років не опускали так ні разу.

Що ж відбулося? Яка причина цієї війни, яку оголосила дирекція Київської ГЕС рибі, та й не тільки рибі, адже всі болота та затоки, в яких масово гніздилися пернаті, повністю сухі. І сподіватися на те, що там виведеться хоча б кілька качиних виводків – марно. Навіть та качка, що ризикне зробити гніздо на сухому, не має жодного шансу висидіти каченят. Адже їх або знищать хижаки, або ж гніздо через якийсь час затоплять добрі дяді із ГЕС, що, взагалі-то, відбувається щорічно (але не в таких же масштабах!). Так що прощавайте вечірні зорьки з чарівним свистом качиних крил. Чи вдасться вас ще побачити, відчути всю вашу красу та романтику?

Що цікаво, нещодавно в ЗМІ з'явилася інформація, що кілька років тому Київською ГЕС була закуплена новітня закордонна система, яка автоматично контролює рівень води у водосховищі. Коштувала ця апаратура не багато, ні мало – два мільйони американських доларів. Виходячи з цієї інформації, хотілося б запитати, це що, така закордонна диверсія, банальне відмивання грошей, чи звичайне головотяпство. Для чого було встановлювати цю систему? Для того, щоб було на кого "списати" екологічну катастрофу?

У нас дуже багато ведеться розмов про безпеку. Час від часу (коли для когось це потрібно) на світ витягують чергову страшилку про руйнацію дамби Київського водосховища. Мовляв, підірвуть дамбу й уся столиця буде змита страшним потоком води. Люди добрі, звідки йому взятися, тому страшному потоку? Я вже не кажу, що (теоретично) для цього потрібно зруйнувати не шматочок дамби, а хоча б кілька її кілометрів. І навіть у цьому випадку ніякі катастрофи Києву не загрожують, наслідком цього будуть лише "калюжі" на лівобережжі, а жителі правого берега про це дізнаються хіба що зі ЗМІ.

Насправді, для того, щоб осушити це страшне водосховище, не потрібно щось підривати. Достатньо всього лише відкрити всі шість шандор Київської ГЕС і через кілька годин практично вся вода з "моря" зникне. Не вірите, тоді запитайте у київських рибалок (вони-то знають), скільки турбін і протягом якого часу працюють на ГЕС. Можливо, ви будете здивовані, але води Київського водосховища в середньому вистачає для відкриття двох шандор упродовж двох годин на добу (та й то вранці та ввечері). Отакі-то в нас моря, й такі господарі.

І все-таки, для чого було спускати воду із водосховища? Все дуже просто – перестрахувалися, злякавшись весняного паводку (а для чого ж тоді система контролю за $2 мільйони?). Натомість паводку не сталося (та й де йому взятися, адже снігу хоч було й багато, але випав-то він у кінці зими і суха незамерзла земля весною ввібрала в себе всю вологу), проте відбулася інша катастрофа – екологічна.

С. Синчук



Украинская Баннерная Сеть