Рубрики
 
 

Передплата онлайн

 

Полювання

 

Арсенал

 

Собаки

 

Риболовля

 

Нотатки рибалки

 

Интерв'ю

 

Флора та Фауна

 

Законодавство

 

Газети (номери)

 

2017

 

2016

 

2015

 

2014

 

2013

 

2012

 

2011

 

2010

 

2009

 

2008

 

2007

 

2006

 

2005

 

2004

 

2003

 

2002

 

2001




Асоціація користувачів мисливських та рибальських господарств


Сайт посвященный общению на тему охоты и рыбалки



Головна Про проект Передплата онлайн Об'яви Форуми Контакти

Іспанська монтерія: особливості, закони, традиції

Так сталось, що я вже більше десяти років не живу на батьківщині, у чарівних Карпатах, – горах, біля яких я народився, де пройшло все моє дитинство та юнацькі роки. В Україні я вперше взяв у руки рушницю, відчув всю радість та ейфорію від влучного пострілу та здобуття трофею. Вісім років я полював в угіддях Івано-Франківського УТМР. Здобувши фахову освіту працював єгерем в одному з держлісгоспів Прикарпаття та паралельно здобував вищу освіту в Львівському лісотехнічному університеті. Однак зіткнувшись з сумними українськими реаліями подався за пошуком кращої долі за кордон. Спочатку осів в Аргентині, пізніше в Іспанії, де мешкаю по сьогоднішній день та з великим задоволенням працюю єгерем в приватних мисливських угіддях.

Угіддя в яких я працюю займають площу 540 гектарів та знаходяться в чудових горах Гредос у центрі Іспанії, за 70 кілометрів від столиці країни – Мадриду. Гірський рельєф та спекотне сухе літо на більшості території півострова вплинули на підвиди звірів, які майже вдвічі менші за своїх ровесників з України. У покритих непрохідними чагарниками та кущами горах з поодинокими деревами кедра, сосни, пробкового та скельного дуба чудово співіснують та плодяться кабани, олені, червоні куріпки, фазани, зайці, кролики час від часу доводиться зустрічати борсуків та лисиць. Основними трофейними тваринами тут є кабан та олень.

В угіддях, які я обслуговую нараховується близько 400 кабанів та 20 оленів. Кожного ранку, о восьмій годині, я, зі своїми вірними помічниками спанієлями Кайрою та Чапі, сідаю у позашляховик та об’їжджаю угіддя. Обдивляюсь сітку, якою огороджена територія угіддя, слідкую за поведінкою звірів. Слід сказати, що частенько доводиться зупинятись та ремонтувати пошкоджену браконьєрами огорожу. Після обіду я повертаюсь додому, де завантажую корми для звірів, та вирушаю на підгодівельні майданчики, яких тут шість. Розкинувши корми, частенько спостерігаю за кабанами, які за ліченні хвилини цілими групами збігаються до їжі. Увечері полюбляю виїхати на найбільшу гору в угідді - Альменару, з якої прекрасно проглядається вся велич та краса Центральних Кордельєрів. Люблю спостерігати за заходом сонця, слухати звуки природи, у яких зливається мелодійний спів птахів, далекі звуки дзвінків на шиї рогатої худоби, що круглорічно пасеться в горах, а інколи вдається почути і заворожуючий рев оленів-рогачів. Однак, хотілось би розповісти як тут полюють, а саме про типове облавне іспанське полювання – монтерію.

В Іспанії, як і в Україні, кожен вид полювання має свою історію, традиції та відбувається у чітко визначені законом терміни. Історія монтерії в горах королівства тягнеться з початку ХІІІ століття. Саме тоді іспанські аристократи започаткували типове облавне полювання з великими зграями собак та загоничами. Трофеями на монтерії здебільшого були кабани, олені та ведмеді. Цей, по праву аристократичний, спосіб полювання дозволяли собі лише заможні люди, які верхи зі списом у руках або пішки з холодною зброєю вислідковували та добували звіра. Одною із найважливіших норм закону, що регулює монтерію є добування звіра холодною зброєю з під зграї собак, для того, щоб не налякати та не поранити собак. У більшості випадків, звіра в такий спосіб добувають псарі (люди, які утримують мисливських собак у великій кількості для облавних полювань) і добутий трофей автоматично переходить у їх розпорядження. Така традиція зберігалась до початку ХVII століття. При появі вогнепальної зброї монтерія зазнала змін. Мисливців почали розставляли на високі пагорби, з яких добре проглядалось угіддя. Після цього загоничі та псарі зі зграями собак (25-30 собак) гнали звіра на мисливців, задача яких зводилась до виваженого та влучного пострілу. У даний час монтерія є одним з найцікавіший та найприбутковіших видів полювань в Іспанії. Щоб на мить уявити себе у ролі іспанських аристократів, на монтерію з року в рік приїжджає все більше мисливців з закордону.

За іспанськими законами монтерію дозволяють проводити раз в рік в угідді площею не менше 500 гектарів. У випадку, коли площа угіддя значно перевищує встановлену норму – кількість облавних полювань в угідді збільшується лінійно (наприклад 2000 га – 4 монтерії в рік). Полювання проводяться як у відкритих угіддях державної власності так і в приватних угіддях. Ціна такого задоволення, в залежності від кількості добутих трофеїв, коливається від 70 до 6000 євро та встановлюється мисливським колективом у державних угіддях, або власником, якщо угіддя орендується. Також власник або мисливський колектив, перед монтерією, визначаються з кількістю мисливців та собак, яких допускають до полювання, обмежують види звірів на яких буде відбуватись полювання, встановлюють ліміт здобичі на одного мисливця та загальну кількість звірів, яку можна відстріляти. Всі ці обмеження регламентуються нормами закону про полювання.

Тепер, на прикладі, розповім про цьогорічну монтерію, яка відбулось в угіддях де я працюю. У цьому полюванні брало участь більше 30 мисливців, 11 псарів та близько 300 собак, 90% яких були типової іспанської породи – поденко. Під час цієї монтерії було добуто 48 кабанів, 20 з яких виявились трофейними – з іклами більше 16 сантиметрів. Але все по порядку.

Кожному великому полюванні в Іспанії передує серйозна та клопітка підготовка. Головним завданням цього процесу є створення якнайкращих умов для прийому, розміщення та відпочинку гостей, що приїдуть за черговою порцією мисливського азарту та адреналіну. Процес підготовки у нас розпочався за два місяці до монтерії, коли я з мисливствознавцем і трьома інженерами почали встановлювати стрічки та таблички з номерами для учасників монтерії. При визначені місця для мисливця ми обов’язково звіряли його з вимогами техніки безпеки та старались максимально наблизити його до місць переходу звіра, створюючи тим самим оптимальне поле для вдалої стрільби. Тільки після цього розпочався наступний етап підготовки – ремонт доріг та обрізання гілок, що обмежували видимість з встановлених номерів. За тиждень до монтерії, мисливствознавець привіз всіх псарів для ознайомлення з угіддям, показав їм місця випуску собак та визначив напрями їх руху. Також завчасно було підготовано транспорт та єгерів, які після закінчення полювання повинні були зібрати добуті трофеї.

Оскільки, більшість мисливців запрошених на монтерію були іспанцями та мешкали в Мадриді, зустрічати ми їх почали у день великого полювання. До 9.00 у мисливському залі зібрались всі учасники монтерії, більшість з яких були вдягнені у старовинне австрійське вбрання. Далі, згідно з традицією, мисливцям було подано сніданок, після якого розпочався розіграш номерів для розміщення учасників монтерії в угіддях. Паралельно з розіграшем спеціалізований підрозділ гвардії здійснював перевірку мисливських документів. Потім за роботу взялись представники лісової охорони, які в залежності від площі угіддя, виписують дозвіл на проведення монтерії для обмеженої кількості мисливців та собак. У разі несприятливих погодних умов законом забороняється видавати дозвіл на проведення монтерії.

Цю норму закону ледь не використали у нашому випадку, оскільки зранку гори були вкриті густим туманом та накрапав дощ. Однак, ближче до початку полювання туман розсіявся і дозвіл на проведення монтерії все таки було виписано.

Після одержання дозволу, власник мисливських угідь озвучив правила полювання: дозволялось відстрілювати тільки кабанів і не більше шести на одного мисливця. Відповідно до витягнутих у розіграші номерків, було роздано конверти з картою угідь, лініями-стежками та місцезнаходженням всіх учасників монтерії. Також у цих конвертах знаходилось шість яскравих стрічок для зазначення можливих місць влучних пострілів. Традиційно, перед початком монтерії, був проведений молебень за успішне полювання.

Близько десятої години єгері та мисливствознавці за номерками учасників монтерії розпочали збирати та відвозити їх в угіддя. Мені дісталось дві лінії-стежки, на які потрібно було поставити чотирьох мисливців. Знайшовши свої номери, я відвіз їх у зазначені місця. Необхідно зазначити, що багато хто мисливців виїжджав на номери з своєю родиною чи друзями – для них це своєрідний спосіб сімейного відпочинку. Паралельно з мисливцями на свої номери вирушили загонщики та псарі з собаками (яких налічувалось близько 300) у спеціально обладнаних вантажівках. В 11.00 собак випустили в угіддя і монтерія розпочалася.

Першого пострілу не довелось довго чекати. Вже в 11.15 був добутий перший трофей. Монтерію вже нічого не могло зупинити: стрільба, крики загонщиків, робота собак – це все, що було чути впродовж чотирьох годин в угіддях.

Рівно в 15.00, під гучні звуки мисливських рожків, що лунали на всю округу полювання завершилося. Псарі почали збирати собак. Єгері та мисливствознавці об’їжджали номери для заповнення бланків полювання, у яких вказували кількість відстріляних звірів та загальну кількість пострілів. Мисливці за допомогою стрічок відмічали місця, де було добуто звіра і якщо відстріляний звір виявляється трофейним, мисливець зазначав його. На цьому полювання для мисливців закінчилось та їх відвезли на святковий обід.

Протягом двох годин єгері з помічниками збирали по горах добутих звірів та відслідковували підранків. Всіх добутих звірів звезли та розставили на головній площі для загального фото. Після цього відбулося визначення найдобутливішого мисливця та кращого трофею. Цього разу переможцем виявився молодий іспанець, якого я відвозив на номер. Він добув 5 кабанів, три з яких були трофейними. Ікла найбільшого добутого ним сікача сягали 18,5 см.

Після цього лісова служба закрила дозвіл на монтерію, у якому вказали число добутих звірів. Статистичні дані зібрані єгерями свідчили, що під час монтерії було зроблено близько 300 пострілів та добуто 48 кабанів – кожен шостий постріл був влучний. Загалом в королівстві Іспанія за сезон добувають близько 150 000 кабанів.

Далі м’ясники та таксидермісти здійснили первинну обробку трофеїв. Ветлікар взяв пробу в кабанів на трихіноз, надів на кожну тушку пластмасовий браслет з номером і датою та виписав дозволи на транспортування. Розроблені та перевірені туші кабанів погрузили у спеціальні фургони-холодильники, у яких їх доставляють до закупівельних фірм.

Звичайно, на полюванні були втрати та непередбачувані ситуації. Так, порушення елементарних правил техніки безпеки обернулось пораненням для одного з учасників монтерії – куля пройшла йому на виліт через руку. Також сікачами було роздерто 1 собаку, 6 тяжко поранено та 4 собаки загубилися в горах. Це ще раз доводить, що на великому полюванні від втрат та непередбачуваних ситуацій ніхто не застрахований.

Завершилась монтерія в невимушеній атмосфері. Учасники облави ділись враженнями, розповідали про пережиті емоції, вітали один одного з успішним полюванням.

Записав Р. Шевчук зі слів В. Воронича

В. Воронич



Украинская Баннерная Сеть