Рубрики
 
 

Передплата онлайн

 

Полювання

 

Арсенал

 

Собаки

 

Риболовля

 

Нотатки рибалки

 

Интерв'ю

 

Флора та Фауна

 

Законодавство

 

Газети (номери)

 

2017

 

2016

 

2015

 

2014

 

2013

 

2012

 

2011

 

2010

 

2009

 

2008

 

2007

 

2006

 

2005

 

2004

 

2003

 

2002

 

2001




Асоціація користувачів мисливських та рибальських господарств


Сайт посвященный общению на тему охоты и рыбалки



Головна Про проект Передплата онлайн Об'яви Форуми Контакти

З гончаками на лисицю

Полювання з гончаками – один з найпоширеніших видів полювань в Україні. Лови з гончаками основані на вроджених у цих собак здібностях переслідування звіра з голосом, що дає мисливцю змогу перехопити його на одному з переходів (лазів). Полюючи з гончаками, слід орієнтуватися на голос собаки, а також ураховувати повадки гонного звіра.

Найбільш поширеними об’єктами полювання в нас є заєць та лисиця. Звичайно, заєць – річ буденна. Інша справа – лисиця. Вухань швидко забуває про небезпеку і невдовзі знову може з’явитися там, де по ньому стріляли. Але руда… Лисиця добре знає, що за один необережний крок їй доведеться розплатитися своєю шубою. І хоча мода на лисяче хутро давно минула, а саме полювання лише обтяжує мисливців, все одно ще залишилися такі, хто продовжує тримати норових собак та красногонних гончаків.

Хіба не свято мати справжніх красногонів, які підхопили лисячий слід, і ти чуєш їхні голоси, але не такі, як по зайцю, а зовсім особливі: більш дружні, яскраві, сповнені злоби та жадоби. Ось вони лунають в чагарниках, виходять на узлісся і дружно ведуть по широкому колу. Зграя голосистих гончаків веде вірно, і куди б лисиця не поткнулася, вони слідом за нею. Залишається одне – обманути настирливих переслідувачів, накрутити всіляких петель та вузлів. Але чуткі гончаки не дають їй продиху, постійно обрізають на широких колах усі її викрутаси, напирають та ревуть, наче з них деруть шкури. Ще мить і захекана лисиця під пісню гончаків, маскуючись багряними барвами осені, яскравою тонкою стрічкою промайне через просіку, де на неї чатують, зайнявши надійні лази, мисливці.

А нехай тобі грець!.. Невчасно спрацьовує мобільний, і під його ледь чутну з-за пазухи мелодію крутійка, тягнучи за своїм хвостом завзятих гінців, враз зникає за порослою бур’янами стіною підліску. Хіба тепер наздоженеш її, якщо день такий короткий?

Відслухавши собак і втративши будь-яку надію на вдалі лови, вирішуємо з друзями чекати їхнього повернення на одній з вирубок. Полуднуючи під заколисуючий шепіт ялин, за гомінкими розмовами не зчулися, як гін повернувся, і тепер, заново шматуючи тишу, зграя наближається до нас. Ось збірна на три смички вухо до вуха вивалює на чистину, мерехтять у посохлій високій траві чорно-рябі спини, вирубку переповнюють голоси нечуваних тембрів. Звуки, від густих низьких басів до високого дзвінкого заливу, заполонили все довкілля. Що, порівняно з цим, опера?!

Від страшного реву, який налетів зненацька, хлопчаки-лісоруби, які в цей час відпочивали на купі заготовленого хмизу, з переляку накивали п’ятами один поперед одного. Не збагнувши, в чім річ, і не розуміючи, що відбувається, вони, на превеликий наш подив, полізли на молоді берізки. Отакої! Щоправда, у самого земля пішла з-під ніг. Оце так гін, оце голоси! Зупинись, мисливцю, замри, мовчи і слухай. Заскочені зненацька непередбачуваним перебігом подій, близнюки остовпіли поруч зі мною під шатром густої ялини, аби не зіпсувати цієї краси, не підшуміти звіра, у той час, як Володя вже стояв за 20 кроків на одній із утоптаних у бур’яні стежин, готовий до зустрічі лисиці. Ось він поволі піднімає рушницю, немов диригент тростину, ще мить і від змаху «чарівної палички» гримить, зливаючись з різноголосими звуками, гонг пострілу. Він відлунює долиною і губиться в непролазних густих терняках, завершуючи майже тригодинну арію. Наче на виставі викликом «на біс» підхоплює близнюків останній акорд собачої пісні, і я, зачарований дивовижним дійством, поспішаю привітати «маестро» з тріумфом. Сашко у високо піднятій руці тримає похідну флягу, Сергій – ковпак від термосу. Уявіть, як прямо «по крові» наш «маестро» під бурхливі вітання з особливою шаною пригублює урочисто піднесений товаришами келих і п’є за здоров’я рябих віртуозів, які, звісивши язики та важко відсапуючись після тривалого гону, позгортались клубками біля наших ніг і зализують поранені лапи. Випадкові глядачі, які споглядали за диво-картиною з висоти пташиного лету, не менш вправно залишили свої «почесні ложі» і також не забарилися висловити своє захоплення майстрам невідомого їм жанру. Оглянувши трофеї та пригостивши собак залишками свого сніданку, трійко щойно посвячених у полювання юнаків ще довго вмовляли дядьків, аби на наступні вихідні їм дозволили знову бути присутніми на ловах.

То хіба буває краще полювання? Ось чому гончатникові так дорога лисиця.

Полювання з гончаками на лисиць завжди пов’язане з багатьма незручностями, оскільки звір має велику кількість лазів, і хоч яким би досвідченим не був мисливець і майстерним ваш собака, далеко не завжди можна бути впевненим, що поталанить вполювати лисицю. Найменша помилка і все, тільки її й бачили, полювання змарноване на цілий день. Під час таких ловів заборонені будь-які сторонні звуки. Дуже пильним слід бути і під час гону, щоб лисиця не злякалася. Так, лисиця, неодноразово переслідувана гончаками чи стріляна з-під них, відразу йде на широке коло або по прямій веде собак зі слуху. Наскільки лисиця боїться гону, настільки ж вона лякається будь-якого підозрілого звуку чи незнайомого предмету. Аби руда зійшла з правильного кола, їй досить почути необережну ходу людини або її голос, побачити необачно залишений рюкзак чи слід на снігу, не кажучи вже про постріл. Дуже важливо на лисячому полюванні знати розміщення нір, оскільки, втомившись чи будучи підстріленою, вона мчить прямісінько до них.

Кількість собак у зграї також відіграє неабияку роль. Але, якщо ваш гончак справжній красногін, а ви пристрасний прихильник цього звіра, то ви віддасте перевагу саме такому полюванню.

У минулому псковські мисливці з успіхом полювали на лисиць та вовків, застосовуючи різні підручні предмети – «чернети»: свити, мішки, куртки, онучі, підвішені на палці, кущі чи гілці, кинуті на сніг шапки, рукавиці і таке інше. У наш час подібні лови не практикуються, оскільки людей, обізнаних з цією справою, майже не залишилося. Лови проводили нагоном звіра на одного-двох стрільців за допомогою нагонича-обложчика. Облога проводилася так само, як нині при полюванні з прапорцями на мотузці. А якщо спробувати полювати в такий спосіб з гончаками?

Минуло більше 15 років, відколи саме так я полюю на лисиць. Цей спосіб виявився унікальним, надзвичайно цікавим та зручним. Ці лови можна проводити як на снігу, так і по чорнотропу. І що найголовніше, полювати таким чином можна навіть одному. У якості «чернет» я використав тепличну поліетиленову плівку, що відслужила своє на присадибній ділянці. На кожен шмат поліетилену розміром 50х150 см, заздалегідь пофарбований у червоний колір, я закріплював тонку планку, накручуючи її на вузький кінець та фіксуючи іншою за допомогою маленьких цвяхів. Водночас прикріплював капроновий шнур, щоб «чернети» було зручно вішати на гілку або тичку.

При такому способі полювання піднята собаками лисиця починає крутитися в облозі весь час на слуху і цим створює більше можливостей перехопити звіра. У той час, коли в прапорцях на шворці лисиця вбачає лише незнайомий предмет, «чернети» вона сприймає як саму людину, тобто свого одвічного ворога. Будьте певні, правильно виставлені «чернети» - надійний кордон, через який лисиця не прорветься, хоч би як не напирали на неї собаки.

Що стосується зайця, то він не звертає на них жодної уваги. Виставлені навколо очерету або лісового острівця, «чернети» дуже нагадують «підкову» мисливців, а з ними, як відомо, руда нізащо не побажає зустрітися. Доказом цього може бути такий випадок: лисиця, обложена в 4-х сотках непролазного очерету, густо переплетеного колючою кущовою акацією, змушена постійно западати як заєць, майже годину плуталась під смичком гончаків, не з’являючись на очі. Після пострілу, вже будучи підранком, вона ще тривалий час уперто не полишала надійного схову, доки не потрапила собакам у зуби.

Для того, щоб правильно обложити лисицю, дуже важливо врахувати, що «чернети» мають бути видні якомога далі від місця облоги, щоб наперта гончаками лисиця могла відвернути від видимих попереду «чернет», а не проскочити їх, не помітивши. Виставляти «чернети» слід уздовж відкритих ділянок з таким розрахунком, щоб дорога чи просіка (якщо полювання проводиться в суцільному лісі) були в середині місця облоги. Розміщувати їх бажано на відстані 10-15 кроків один від одного, якщо ліс густий, і 20-30, якщо рідкий. Якщо полювання острівне, то «чернети» виставляються з боку поля на палках. Відстань між ними в цьому випадку коливатиметься від 50-70 і більше кроків, в залежності від рельєфу місцевості.

Щоб не сполохати звіра, облогу не варто робити раніше 10 години ранку, лисиця в цей час ще мишкує. Починати виставляти «чернети» треба обов’язково з-під вітру і в цілковитій тиші. Не забудьте про нори. Їх слід забивати або чіпляти біля них «чернети», але вже після того, як буде виставлена основна лінія. Поліетиленові «чернети» досить зручні в користуванні. Вони не намокають, не замерзають (на відміну від тканини), легко скручуються та займають мало місця. Ще одна перевага цього матеріалу, окрім собівартості, він шурхотить від найменшого подиху вітру та не відблискує, а це також може привернути увагу звіра. Пригадую, як лисиця, знайома за попередніми ловами, зачувши гончаків, стрімголов мчала з очерету по прямій, ведучи собак в поля, і таким чином псувала не один мій вихідний. Ранні морози перетворили чорнотроп на бетон і тривалий час унеможливлювали острівне полювання. Аби розібратися з нахабою і поставити на цьому крапку, довелося скористатися шлямбуром (початківцям у такому випадку раджу використовувати міні бур або ручний дриль, тому що, не маючи відповідного досвіду, дуже легко сполохати обережного звіра) і молотком для пробивання в мерзлій землі отворів, у які вставлялися палки. Полювання я проводив сам один, а тому доводилося самотужки різати верболіз для навішування чернет, бити в землі діри, тягати рюкзак з «чернетами», водити собак за собою, щоб ті, залишившись наодинці, не загавкали (лисиця, зачувши їх, могла б заздалегідь покинути очерет). Відтак облога забрала чимало часу та сил і мої безрезультатні поспішні постріли прогриміли салютом лише в темряві. Прикро, але не залишалося нічого іншого, як знімати собак з гону, залишивши все на своїх місцях. Наступного дня, повернувшись на місце полювання, щоб забрати чернети, я був приємно здивований, розібравшись по вечірній понові, що лисиця не вийшла з облоги. Шурхіт поліетиленових «чернет» на фоні засніженого нічного поля протримав руду в остраху до самого ранку. Після напуску собак оточені 5 га плавень під час гону були розділені залишками «чернет» навпіл по руслу річки. Таким чином, хід звіра під собаками скоротився вдвічі. Добута лисиця і досі лишається в пам’яті трофеєм, гідним справжніх гончатників.

Отож, друзі-гончатники, якщо ви по-справжньому пристрасні прихильники цього звіра, любите послухати жагучий гін та помайструвати під ним, то, запозичивши цей досвід, на перших же ловах переконаєтеся, що кращого полювання не буває. Адже собаки ніколи не гонять зайця так гаряче, як лисицю. Та й собак для музики можна брати більше. Головне в полюванні з гончаками – вдосталь наслухатися пісні гону та завершити її влучним пострілом.

В. Мазурець



Украинская Баннерная Сеть