Рубрики
 
 

Передплата онлайн

 

Полювання

 

Арсенал

 

Собаки

 

Риболовля

 

Нотатки рибалки

 

Интерв'ю

 

Флора та Фауна

 

Законодавство

 

Газети (номери)

 

2017

 

2016

 

2015

 

2014

 

2013

 

2012

 

2011

 

2010

 

2009

 

2008

 

2007

 

2006

 

2005

 

2004

 

2003

 

2002

 

2001




Асоціація користувачів мисливських та рибальських господарств


Сайт посвященный общению на тему охоты и рыбалки



Головна Про проект Передплата онлайн Об'яви Форуми Контакти

А що таке браконьєрство?

У замітці "Доколе?.." ("Полювання та риболовля", № 9) було порушене питання про браконьєрство, виготовлення і збут браконьєрських знарядь, що є особливо актуальним в наші дні. Газета посилається на статтю 85-1 Адміністративного кодексу України, що передбачає покарання за подібні дії. Справедливе обурення тим, що браконьєрські знаряддя відкрито продаються на ринках м. Києва (від себе додам: і на всіх ринках України). Але в замітці не з'ясовані причини виникнення цього явища і шляхи боротьби з ним. Тому хочу від себе додати те, про що не сказала газета.

Чому у нас процвітає браконьєрство?

1. Тому, що український народ живе у великих злиднях і, за повідомленнями деяких засобів масової інформації, майже четверта частина працездатного населення роками не знаходить роботи. А жити якось треба...

2.Тому, що держава за 12 років незалежності не спромоглася забезпечити функціонування українських законів, досягти того, щоб їх чітко дотримувалися всі без винятку громадяни України, незалежно від чину, посади або фінансового становища.

3. Тому, що рибоохоронні органи майже не підтримуються державою матеріально і морально. Це стосується й природоохоронних, правоохоронних органів. Для цих служб браконьєрство — справа десята, надто вже дрібна.

4. Тому, що начисто занепала пропагандистська та агітаційна, роз'яснювальна робота серед населення (особливо серед дітей та молоді). Питання браконьєрства, охорони природи, навколишнього середовища засоби масової інформації висвітлюють надто рідко й невиразно.

Мої опоненти можуть сказати: "Ну ось, поліз у політику..." Змушений сказати, що правильна і ефективна політика успішно вирішує всі сторони суспільного життя: економічні, правові, моральні і т. д. А у нашій державі зараз як? Бізнесмен-мільйонер на джипі з сім'єю приїхав на лоно природи на берег річки. Син-підліток побачив у воді рибу.

—Тату, я хочу рибу половити.

—Та навіщо її ловити? — каже татусь. — На ось, кинь на рибу оцю штуку і буде на юшку.

Хлопець кидає, лунає вибух, забіліла вода від малька, а на юшку нічого було і взяти.

—Хай їй, — каже тато, — візьми з машини сумку — там осетрина є.

А неподалік вудкою ловив рибу інший підліток. Спіймав, мабуть, грамів 200-300 піскарів, плотвичок, окунів. Підходить дядько в погонах.

—Ти чий будеш, пацан?

—Петренків.

—А чому рибу ловиш в забороненому місці та ще й в нерестовий період?

І дядько-інспектор поламав підліткові вудку, склав протокол і, згідно Адміністративного кодексу України, оштрафував до семи неоподаткованих мінімумів. Джипа ж дядько наче і не бачив. Ось, щоб ви знали люди, що таке браконьєрство!

Шановна редакція! Я хочу, щоб не тільки на ринках, але і в магазинах продавалися різноманітні знаряддя для лову риби. Окрім браконьєрських.

Справа в тім, що я (та й мої односільчани теж) не вважаю браконьєрськими знаряддями сіті, верші, ятері, екрани і т. д. Вас це дивує? Зараз поясню.

Наше село розташоване в оточенні ріки Сіверський Дінець і безлічі озер. Тут споконвіку, мабуть, до створення Київської Русі, рибалили, хто чим міг. Ще в повоєнні роки (в 40-х, 50-х) майже в кожній хаті був рибалка, який мав човна, кілька сіток або ятерів. Все це знаряддя, зазвичай, влітку зберігалося десь біля озера, розвішувалось на деревах. Ніхто його не крав. Ніхто не був браконьєром, бо сіті, чи ятері, чи верші ставили лише після сезону нересту. А в нерестовий період рибу ловити було заборонено не державою, а рибацьким законом. Батьки синів учили, що в нерест рибу ловити аморально, це все одно, що забити тільну корову чи квочку, що сидить на яйцях. Дозволялося дітям ловити тільки однією вудкою.

Ось таке ставлення до рибних запасів потрібне нам зараз. В нелегкий період переходу суспільства від соціалізму до демократизації і економічних ринкових відносин свідомість людей дещо змінилася у бік індивідуалізму. Свідоме, бережливе ставлення людей до природних багатств відновити можна і обов'язково треба. Справа ця потребує часу, але братися за неї потрібно вже сьогодні... Наша держава хоче стати членом Європейського союзу. А в розвинених країнах Європи браконьєрство — рідкісний випадок. Рибалки-любителі об'єднані там у спілки. Члени спілок чітко дотримуються статутів спілок і чинного законодавства. Найкраще це зробити при товариствах мисливців (як було за радянської влади). Членський квиток повинен мати силу державної ліцензії. В статуті чи в законі повинно бути закріплено, що в позанерестовий період член товариства має право ловити рибу однією чи двома (але не більше!) сітями певної довжини і певного розміру вічок. Так само про верші або ятері. Обмежити кількість у тому розумінні, що — або сіть, або ятір, а не разом. Знаю напевно, що однією сіткою довжиною до 20 м в позанерестовий період упіймаєш риби не більше, ніж парою вудок. Волок має бути заборонений.

Злісним браконьєрством треба визнати добування риби електровудками, з допомогою отрутохімікатів, вибухових пристроїв і т. д. Словом, про все це можна домовитися в деталях і обов'язково узаконити. Покарання злісних браконьєрів мають бути жорсткі, бо штрафи в розмірі 100-150 грн. — це ніщо в порівнянні з тим, якої шкоди вони завдають.

В. ОЛІЙНИК, член УТМРз 1954 р.



Украинская Баннерная Сеть