Рубрики
 
 

Передплата онлайн

 

Полювання

 

Арсенал

 

Собаки

 

Риболовля

 

Нотатки рибалки

 

Интерв'ю

 

Флора та Фауна

 

Законодавство

 

Газети (номери)

 

2017

 

2016

 

2015

 

2014

 

2013

 

2012

 

2011

 

2010

 

2009

 

2008

 

2007

 

2006

 

2005

 

2004

 

2003

 

2002

 

2001




Асоціація користувачів мисливських та рибальських господарств


Сайт посвященный общению на тему охоты и рыбалки



Головна Про проект Передплата онлайн Об'яви Форуми Контакти

Браконьєрство та національні традиції

Вечором 31 січня неподалік Поліського заповідника в лісах АПК в місцях лосиних стійбищ були почуті постріли. При великій кількості копитних, яка скупчилась на стійбищах, відстріляти лося дуже легко... Інформація поступила від служби охорони на позивний центральної садиби. Відразу в місця ймовірного полювання виїхала група охорони. Спочатку помилково почали вистежувати сліди підводи. Але виявилось, що це жінки їздили кіньми і займалися заготівлею віників з березових гілок. З'явилась гіпотеза, що можливо разом з ними приїхали і браконьєри. Але це була помилка. Під гілками на підводі м'яса так і не виявилось. Час було втрачено. На решті у вечірніх сутінках були знайдені вихідні сліди кількох людей в напрямку населених пунктів вздовж р.Уборть, які ймовірно належали браконьєрам. Люди йшли один за одним. В одному місці відпочивали. Лишились сліди від двох рюкзаків. За цією групою браконьєрів вже давно «полювали» працівники служби охорони заповідника. Виходи на полювання в них ніколи не повторювались. Одного разу полювали на світанку. Наступного вечором. Змінювали місця полювань і маршрути виходів. Один час навіть була думка, що це різні групи. Але потім вирахували два ймовірних населених пунктів Рудня Хочинська або Хочино...

На браконьєрських слідах з'явилась кров. Червоні плями на снігу... Отже в мисливських рюкзаках було м'ясо. Ніч і снігопад перешкодили затримати браконьєрів по свіжих слідах. Але наступного ранку в той же самий район безлюдними болотами і непроїжджими дорогами ще затемно знову виїхала підвода... По слідах підводи відразу ж пішли лісники. Стало зрозумілим, хтось знову вийшов "на браконьєрську стежку". Два УАЗи виїхали на ймовірні шляхи проходу браконьєрів. Та на перехват ставали там, де чекали проведення браконьєрського полювання. І тут сталось непередбачуване. Сліди коней «пішли» назад непроїжджими навіть для УАЗів лісовими дорогами назад до населених пунктів. Лісники передали по рації: «На коней завантажили решту м'яса з добутого напередодні лося». І коні полетіли знову болотами і нехоженими стежинами в бік Уборті. Місток через річку встигли перекрити, решту околиць села ні. Підвода не поїхала на місток, а «форсувала» Уборть по замерзлому льоду. Автомобілі не встигли зовсім на небагато. Затримувати браконьєрів при суцільній лісистості і високій заболоченості справа складна. Як тут не згадати часи другої світової війни, коли в наших лісах знаходились у відносній безпеці від великої кількості каральних експедицій великі партизанські з'єднання. Вишколені німецькі частини так і не змогли взяти в оточення партизан.

Браконьєри були очевидно впевнені в тому, що їхній слід по маршруту, яким ніхто і ніколи не їздив, не буде помічений. Підвода заїхала на подвір'я одного "знайомого" нам в попередній справі по лосиному браконьєрстві, котрим пару років тому назад займалась природоохоронна прокуратура. Але довести справу до суду того разу не вдалось. Заходимо до хати... Господар, зрозуміла річ, відмовляється. Тут вже терміново потрібно звертатись в правоохоронні органи. Один автомобіль мчить в райвідділ міліції. Після написання заяви, на місце зразу ж виїжджають працівники правоохоронних органів на чолі з самим заступником райвідділу. Відмова в господарів таж сама: "Нічого не знаємо". Але на сіні і дошках в підводі є кров... Сліди підводи абсолютно ті ж, що побували біля лося. У сусіда на колоді знаходимо рештки свіжорубаного м'яса і кілька волосинок з лося. Це вже речовий доказ...

Знаючи, як неохоче органи розслідують браконьєрські справи і як при будь-якій малій нагоді намагаються їх прикрити, я не впевнений, що і ця справа буде доведена до кінця. На перший погляд все ясно, як божий день. Здавалось би в даній ситуації органи МВС мали б терміново отримати дозвіл на огляд житла підозрюваних і результат готовий. Про те, такі дозволи так терміново дають неохоче. Компетентні люди розповідають, що боротися нині з браконьєрським полюванням, методами дозволеними законодавством справа безнадійна. Клопоту багато. Навіть в разі, коли незаконне полювання буде доведене, то штрафні санкції по нинішніх мірках мізерні. Зрозуміло, що рушниці конфіскують. Але лося законодавство цінить дорого. Тому перш ніж це робити варто добре подумати, чи коштує той постріл по лосю ось ту кругленьку суму та чи не краще на прожиття заробити на тих же віниках. При накладанні великих штрафів судовими органами вже виникають інші проблеми з платежоспроможністю місцевих жителів.

Є приклади і нестандартного методу боротьби з браконьєрством. Одне приватне мисливське господарство відомого українського магната практикувало в один час досить ефективну боротьбу з браконьєрством з допомогою "братків". До всіх, кого затримували "застосовували фізичне покарання". А бити хлопці завжди вміли і робили це професійно. Рушницю ставили в розвилку. Зігнуть та вдобавок стукнуть по ній ще і молотком. Мотоцикли, які надійно сховані в кущах,просто спалять. Колеса авомобілів «продиравлять» ножами і лишать на гілочках поблизу відповідні автографи-нагадування бажаючим ще раз приїхати, випробувати долю і побраконьєрити.

Деякі мисливствознавці теж мають свої народні методики воювати з браконьєрством. Один мій знайомий інспектор виводив з ладу відібрану у браконьєра рушницю іншим малопомітним способом, засипаючи в замки рушниці кухонної солі. Досить поширеним методом боротьби здавна є непомітне встановлення на лісових дорогах цвяхів, забитих у невеличку дошку. Мої підопічні в заповіднику від збирачів ягід стиха теж займаються такою справою. Дійшло до того, що і пішохідні правопорушники ягідники починають їх ставити, щоб позбутись конкурентів з дальніх сіл. Заповідницький УАЗ вже два рази "ловив" колесами на лісових дорогах цвяхи. Такі ловушки-цвяхи в Поліссі звуть "кошками". Якщо ви зустрінете на лісовій дорозі напис "Осторожно кошки!" не подумайте, що ви тут зустрінете страшну "кішку-тигра".

Але каральні міри, котрі нині повсюдно практикуються в мисливських господарствах, не можуть вирішити всі проблеми браконьєрства. Мисливці повинні мати можливість пополювати. Браконьєрство поступово здає свої позиції. Однак сподівання на повне знищення браконьєрства в найближчий час - це така ж утопія, як і побудова комунізму. Традиції незаконного полювання мають столітню історію.

Після того, як нерви у людей, до яких мене привели сліди браконьєрської підводи, заспокоїлись, розмовляю в сімейному колі з матір'ю і жінкою. Жінки абсолютно згодні з тим, що краще нам в подібних питаннях більше не зустрічатись. Вони запевняють, що продуктів харчування в них вдосталь і лосятина їм була зовсім не потрібна. Люди по селах трудолюбиві і на подвір’ях тримають багато живності. Тоді навіщо ж стріляємо? Немає на це запитання відповіді. Не приємно слухати від браконьєра про те, що зі мною "можуть зустрінутись колись в лісі по чорній стопі". Натякують, що я буваю в лісі один. Люди з нормальною здоровою психікою а навіть слухати не хочеться... А я все таки вірю, що колись настане час і ті ж браконьєри зі славного шляхетського роду Х-их не будуть проходити більше по міліцейських справах, а зроблять для звірини добру справу - вивезуть взимку корми. А коли мисливських тварин розведеться вдосталь, то вони і сходять в спокійній обстановці на полювання з ліцензією в кишені. А такі сподівання є, бо в останні роки спостерігається ріст поголів’я виду.

Класичне поліське мисливське полювання на лося

або для чого потрібно вивчати браконьєрський досвід проведення полювань

Працюючи науковим працівником, я з різних джерел збирав інформацію про місцеві традиції полювання на лося. Останнім часом в світі і в нашій країні теж спостерігається падіння престижу загонних полювань з мисливськими псами. Мисливцям там рідко випадає можливість побачити звіра, а не те що зробити постріл. При нагоді я завжди намагався пройтись браконьєрськими слідами і вивчати місцевий браконьєрський досвід. Отже, браконьєрське полювання на лося вдвох. Це дуже старий спосіб полювання, котрий складно виявляється єгерською службою, незважаючи на наявність снігового покриву. Сліди виходу на полювання браконьєри завжди ретельно маскують і його виявляють частіше всього по почутих пострілах. Такий випадок саме і трапився в кінці зими сезону 2005-2006 в районі Поліського заповідника. Інколи при зниженні тиску, в снігопад і вітер на браконьєрство виходять і одинаки-професіонали. Вони знають, що за такої погоди на відстань рушничного пострілу можна підійти не лише до лося, але і вовка, кабана, козулі. Головне в снігопад вчасно відшукати свіжі сліди.

Спочатку двоє мисливців йдуть один позаду одного і оглядають сліди. Знайшовши свіжі відбитки, починають переслідування. В місцях прямолінійного «ходового» лосиного сліду догнати його мисливцям ймовірність невисока, тому вони і пересуваються по його сліду. Якщо з’являються лосині жировки і сліди йдуть у вигляді набродів, то браконьєри розходяться врізнобіч і намагаються «обійти-обсочити» копитних. Так робиться до того часу, коли не виявлять місце-«погоню», де зупинились лосі. В місцях лосиних стійбищ лосів багато і вони часто переходять групами. Коли група звірів йде майже слід в слід, то вони будуть йти ще далеко. Однак з цього правила бувають і виключення. В місцях, де звірів мало турбують, вони можуть залягати в зовсім непристосованих для цього біотопах. В районі Поліського заповідника лосині місця залягання на відпочинок можуть знаходиться в полі, чи поблизу дороги (в кількох метрах). Якщо лосі «нагнані», то вони будуть йти далеко і зупиняться в типовому для цього місця: на краю болота, зарослому зрубі чи згарищі. В місцях кількаденних жировок сліди зустрічаються так часто, що сніг буває перетоптаний повністю.

Визначившись з місцеперебуванням звірів, мисливці починають підхід до звірів, розійшовшись на певну відстань (200 – 500 м) і домовишись про подальші дії. У випадку коли обійдене коло велике його розрізають навпіл. Підхід здійснюється за повної тиші і деякі мисливці при цьому роздягаються та вдягають м’яке спеціально принесене в рюкзаку взуття. Підхід здійснюється повільно з ретельним оглядом навколишньої місцевості. Якщо лося підняв напарник, то інший мисливець вибирає ймовірний вихід звірів, користуючись наявними старими слідами. Ці копитні дуже полюбляють втікати старою перевіреною стежкою. У вітер лосі йдуть і лягають проти вітру і ретельно «перевіряють» у повітрі запахи. Тому тут мисливці при підході враховують напрямок вітру йдуть проти нього човниковим, з тим щоб не дати «запах».

Вивченню активності браконьєрських стосовно певних календарних, днів тижня і погодних умов необхідно приділяти особливу увагу. Особливо складно виявляти полювання досвідчених місцевих мисливців. Вони, як правило, перед спробою виходу на полювання збирають інформацію про те, коли єгерська служба не буває в угіддях (поїздка на нараду, хвороба, отримання ранкового наряду. У відселеній Чорнобильській зоні нині теж проходять одні з найбільш популярних лосині полювання. Багато колишніх працівників зони, які нині є молодими пенсіонерами полюбляють наїздити у добре їм відомі угіддя. Є і місцеві жителі, котрих використовують, як провідників. Тут є можливість взяти лося навіть з під фар з «джипа». З чорнобильських лосів, як правило, знімають лише м'ясо, лишаючи на місці повний скелет. По залишках жертви можна доволі точно визначити, хто добув лося людина, вовк, чи це лежить підранок. По кількості екскрементів крука і інших тварин-коменсалів можна оцінити ступінь утилізації м’яса жертви.

Сліди лося-самця від самки легко визначати по полишених екскрементах. У самця вони більш округлі і більші, а у самки мають видовжену форму. Самець має і більш округлу форму сліду. Але у пухкий глибокий сніг чи при наявності снігової кірки відрізнити по цих ознаках самців від самок неможливо. Збирати інформацію про вікову і статеву структуру популяції лося необхідно з багатьох причин. Смертність лося на більшій частині території України лишається настільки високою. Що якби туди не заходили лосі з інших територій, то вид там повністю б зник. Найбільш оптимальні стації для цього виду копитних є в Східному і Центральному Поліссі.

Організація трофейного полювання на самця лося досить непроста у виконанні і вимагає досвідчених виконавців. Місцевий досвід браконьєрів інколи буває просто безцінним, бо в ньому назичився великий досвід минулих поколінь. Він має непересічне значення, не лише з точки зору технології полювання чи боротьби з браконьєрством, але і представляє суто науковий інтерес. Справа в тому, що вплив звичайного полювання і вовка суттєво різняться. Особливо чутливі до відстрілу групи дорослих самців, які в переважній більшості мігрують на лосині стійбища. Для вовчих зграй вони майже недосяжні, бо вдаються до колективного захисту від хижаків. Але самці дуже чутливі до полювань, бо саме їх сліди мисливці виявляють в першу чергу. Ось саме тому. В місцях інтенсивних браконьєрських полювань ви не зустрінете пристойного лося-рогача.

С. Жила



Украинская Баннерная Сеть