Рубрики
 
 

Передплата онлайн

 

Полювання

 

Арсенал

 

Собаки

 

Риболовля

 

Нотатки рибалки

 

Интерв'ю

 

Флора та Фауна

 

Законодавство

 

Газети (номери)

 

2017

 

2016

 

2015

 

2014

 

2013

 

2012

 

2011

 

2010

 

2009

 

2008

 

2007

 

2006

 

2005

 

2004

 

2003

 

2002

 

2001




Асоціація користувачів мисливських та рибальських господарств


Сайт посвященный общению на тему охоты и рыбалки



Головна Про проект Передплата онлайн Об'яви Форуми Контакти

Собаче життя в шоці

Тільки-но почав оглядову статтю про життя й бурхливу діяльність наших славних лягашатників і їх підопічних, як назрів черговий Майдан! Виявляється, двомовне населення України, втім як і наша різношерста кінологічна громадськість, далеко не одностайні у своїх перевагах, смаках і устремліннях – одні рвуться на Захід (пустіть Дуньку в Європу!), іншим хочеться на Схід (під тепле крильце Старшого Брата), треті в роздумах, хоча точно знають – далі так жити не можна! А Начальство, як завжди, проти будь-яких змін і його можна зрозуміти: адже воно давно й безкарно грабує зґвалтований народ, так би мовити електорат, при цьому почуває себе комфортно й плювати хотіло на все. Ну, а що було далі, відомо всім і без моїх коментарів. У калейдоскопі революційного хаосу не встигаєш отямитися від одного шоку, а тебе, «як куля в лоб», уже атакує інший і так без перепочинку. Коли це скінчиться, не знає ніхто, проте собаче життя триває.

Першими відкрили польовий сезон кримчани, що цілком природно – там добре, тепло й мухи не кусають… поки що, а головне – багато куріпки й спортивного азарту. Місто-герой Севастополь, а точніше севастопольське відділення ФМСУ наприкінці березня провело змагання лягавих. Брали участь близько 40 собак різних порід. Судили кримські експерти – Черних, Піддубний і Варавін.

Відзначився зі своїми вихованцями Леонід Іванович Телик. Переможцем з дуже високими балами й дипломом другого ступеня стала чорна Юта, чемпіон Всеукраїнських змагань по куріпці 2013 року (ч. Віконт-Блік Загальської + Терра Конобеєва) вл. Телик. Третім був її чорний син Снейп вл. Краснобаєв, теж з дипломом другого ступеня. До речі, навесні 2013 у Дербі переможцем у своїй групі з оцінкою «відмінно» (дип. 1 ст) стала дочка Юти, чорно-ряба Рона вл. Конобеєв, а в жовтні на титульних змаганнях по куріпці її брат і сестра заробили: чорно-рябий Дон вл. Телик – ЦАЦИТ і чорна Багіра вл. Музика – «відмінно» (дип. 1 ст.). Їхнім батьком є відомий італійський пойнтер, кількаразовий переможець Великого пошуку, чорно-рябий Клемент. Усі ці собаки, крім Клемента й Снейпа, натаскані й ведені Леонідом Івановичем. Треба відзначити, що з цього, поки що першого, приплоду з 10 цуценят 9 собак дипломовані й усі, без винятку, не нижче дип. II ст. Ця плеяда чудових польовиків, включаючи ч.Віконта і його дочка ч.Юту, – найвидатніший успіх за останні 20 років вітчизняного розведення породи пойнтер.

На початку квітня ФМСУ були проведені традиційні Всеукраїнські змагання лягавих по куріпці одночасно у двох місцях – в окупованому Криму під Чорноморським і в Запорізькій області під Бердянськом. Оригінально, чи не так? Розумне теля двох маток ссе… Не буду вдаватися в подробиці, але зазначу: нічого нового ці змагання не виявили, брали участь відомі собаки. Правили бал нев'янучий Грановський і всюдисущий Домашовець. І в Криму, і в Бердянську плата за участь, як завжди, була високою (на менше ФМСУщне начальство не погоджується – інакше дипломи визнаватися не будуть). А на материковій Україні в суддівській комісії під головуванням Володимира Костянтиновича правила випробувань практично ігнорувалися, члени ж комісії були тільки статистами, хоча й плювалися, й обурювалися, але далі «дулі в кишені» справа не пішла. (У ФМСУ незмінно діє один закон: своя рука, тобто рука Грановського, – владика!)

У квітні майже у всіх областях України, незважаючи на складну обстановку, пройшли планові випробування й змагання лягавих собак, а за ними, уже в травні, – виставки різних рівнів і рангів. І що викликає захоплення, ці заходи найактивніше проводилися в Донецькій області! І європейські польові Чемпіонати не проігнорували наші відомі ентузіасти: Льоня Ващенко, О.А. Гапон і Олексій Коншин, останній зі своїм відомим дратгааром Грантом виграв ЦАЦИТ, інші двоє теж не пасли задніх і були в числі призерів. Наприкінці липня наші лягашатники брали участь у традиційних білоруських змаганнях Гірка, але з досить скромними результатами, втім, нічого видатного не показав взагалі жоден собака.

Надворі вже серпень, відкритий сезон полювання по перу. Наприкінці серпня ФМСУ проводить Всеукраїнські змагання по перепелу в мисливських угіддях Згурівського району Київської області, а на початку вересня приблизно там само збираються провести титульні змагання клуби лягавих собак КСУ. Записалося на ці заходи вже чимало охочих з багатьох областей України, і це в умовах війни плюс божевільна спека, що утруднює не тільки полювання, але й повноцінну підготовку собак. Чи змилостивиться небо й пошле на розпечену землю України умиротворення й живлющу прохолоду? Будемо подивитися, як кажуть в Одесі. От і весь огляд. Малувато, чи не так? Щось не пишеться…

Мимоволі згадується довоєнний час (мається на увазі нинішня війна Росії в Україні), коли ще позаминулою весною, та й кілька попередніх років поспіль найпросунутіші лягашатники України, Росії, Грузії, Білорусі, Молдови й навіть Італії й Сербії виступали на кримських полях під Євпаторією, Миколаєвкою, Чорноморським і т.д. під суддівством найавторитетніших європейських експертів, разом осягали премудрості фільд трайлів на семінарах і в процесі випробувань собак. Ми всі знаходилися в єдиному культурному полі й, крім доброзичливості й симпатії один до одного, не мали інших почуттів. І раптом усе це благополуччя зруйнувалося…

Багато мої співвітчизників, у тому числі етнічні українці, – сусіди, приятелі, друзі й навіть родичі звинувачували у всіх сьогоднішніх бідах Майдан, але не причини, що породили його. Що стосується мене, то з приходом до влади Януковича мені було соромно називатися українцем – це ж треба так принизити цілий народ – поставити на чолі держави злочинця! Або чистий кримінал, або шизофренічка з важкими приступами клептоманії, третього не дано. Я тоді думав, що на краще цей народ не заслуговує, якщо він може так принижуватися, терпіти знущання й відвертий грабіж. Та слава Богові, терпіння в людей скінчилося (таки дістали!) і справжні громадяни України (не тільки етнічні українці, тобто «бендеровцы» або, в найгіршому разі, «малороси» за російською термінологією) вийшли на Майдан й кров'ю змили свою ганьбу, а зараз проливають її на Донбасі за суверенітет і цілісність своєї ДЕРЖАВИ. Героям Слава!

У довоєнних статтях я багато уваги приділяв причинам, що гальмують розвиток мисливського собаківництва. Якщо уважно простежити нинішні події й спробувати визначити мотивацію поведінки ключових особистостей і навіть цілих верств населення, то можна виявити багато подібності в проблемах собаківництва й проблемах суспільства в цілому. Усі люди, незалежно від національності й місця проживання, хочуть насамперед ситого стабільного життя, але далеко не всі хочуть багато працювати й, тим більше, думати й вчитися тому, як здійснювати свої бажання. Таких інертних і малограмотних переважна більшість – це і є електорат, яким керує дуже активна й нахабна меншість (еліта), між іншим, теж не надто грамотна. Згадаймо старий анекдот: «Хлопчику, як тебе звуть? - Не знаю. – Хлопчику, а ким ти хочеш бути? - Космонавтом…».

Чого хоче й чого не хоче електорат, більш-менш зрозуміло, а от до чого прагне меншість, спробуємо зараз з'ясувати. Відповідь треба шукати в українському парламенті, саме Верховна Рада є осиним гніздом корисливих інтересів. Тут, як у дзеркалі, відбиті всі пристрасті, що терзають еліту нашого суспільства й не дають йому можливість гармонійно розвиватися. У цьому дзеркалі можна побачити багато чого, але дуже важко роздивитися любов або хоча б турботу про близьких (тобто про електорат), що юрмляться за стінами Верховної Ради або борються на південно-сході України. У цьому осиному гнізді чітко видно всі наймерзенніші пороки політиків: неправда, зрадництво, віроломство, дурість, підлість, боягузтво упереміш із нахабністю, але все це перекривають неприборкана жадібність і дивовижна жага влади. Одні рвуться до цієї клятої влади, а інші вчепилися за неї й намагаються втримати. Тому поки що неможливо скасувати головний закон влади – НЕДОТОРКАННІСТЬ, чи то депутатську, чи то ще якусь. Поки існує цей закон, електорат не може навіть сподіватися на люстрацію й, тим більше, на кастрацію чиновників-злодіїв та інших мерзотників. Цей закон – основний фундамент корупції. І памʼятайте, люди: «Влада – ворог будь-якої цивільної ініціативи». Ця думка не моя, але від цього вона не стає гіршою. Я не закликаю до анархії, та все-таки: «Люди, … будьте пильними!».

Ще на початку Майдану й потім нечисленні групи росіян і окремі приватні особи з Росії, Грузії, Білорусі та інших країн відвідували Майдан, висловлювали співчуття й підтримку повсталій Україні. А при анексії Криму найвідоміші порядні діячі культури й політики Російської Федерації привселюдно виступили з осудом путінської агресії. Низький їм уклін від усіх українських громадян! І відразу російська пропаганда організувала демарш не менш відомих і популярних не тільки в Росії, але улюблених і в Україні співаків, артистів, діячів кіно та інших шоуменів з підтримкою імперської політики Путіна. Це, дорогі мої, був справді ШОК!!! А як же вічне, добре, світле?.. Ось тоді я ще раз переконався, що мій єдиний кумир, у якого я знаходив відповіді на найскладніші питання, в цьому випадку був неправий, стверджуючи, що геній і лиходійство – дві речі несумісні. На жаль, жоден талант не гарантує моральної досконалості і, виявляється, навіть елементарної порядності. (Всесвітньо відомий баритон Тіто Гобі в молодості був членом італійської фашистської партії й особистим другом Муссоліні й нічого страшного з ним не сталося, то чому ми маємо засуджувати Микиту Сергійовича Михалкова за ніжну прихильність до першої особи Росії, тим більше, що це сімейна традиція, хоча про його брата Андрона Сергійовича Кончаловського такого не скажеш. Ми також маємо зрозуміти й за можливості пробачити добровільне холуйство багатьох інших діячів культури, навіть вихідців з України).

Після пережитого шоку до мене ночами іноді приходить улюблена співачка в образі білявої бестії зі шмайсером напереваги, не з калашом, а чомусь зі шмайсером. Дивно. Або от ще: на рудому скакуні з шашкою наголо мчить по Хрещатику Олег Газманов і співає: «Бий хохлів, рятуй Рассєю!», а за ним на танку Т-34 в оточенні французьких пойнтерів із щасливою посмішкою на все веснянкувате личко Костя Блохін власною персоною… Чого тільки зі страху не насниться, будь воно неладне! Тільки один Олексій Носов, як геній чистої краси, скороминучим маревом приходить до мене з незмінною гітарою під полою… І то, слава Богові!

Що буде далі? Поживемо – побачимо, а поки що собаче життя триває, хоча й в уповільненому темпі. Я постійно зідзвонююся з друзями, які живуть у Криму, на Донбасі, у Харкові й інших містах і селах, щоправда, не з усіма. Толя Стоячко цього року відмовився від суддівства. Нещодавно в нього помер син. Поспівчуваємо нашому другові і його родині, та й усім родинам, які втратили рідних і близьких цього чорного року. Однак не треба вішати носа! Будуть ще свята на нашій вулиці й наш електорат усім ворогам на зло стане таки народом! Слава УКРАЇНІ!

Той самий І. Горбенко

І. Горбенко



Украинская Баннерная Сеть