Рубрики
 
 

Передплата онлайн

 

Полювання

 

Арсенал

 

Собаки

 

Риболовля

 

Нотатки рибалки

 

Интерв'ю

 

Флора та Фауна

 

Законодавство

 

Газети (номери)

 

2017

 

2016

 

2015

 

2014

 

2013

 

2012

 

2011

 

2010

 

2009

 

2008

 

2007

 

2006

 

2005

 

2004

 

2003

 

2002

 

2001




Асоціація користувачів мисливських та рибальських господарств


Сайт посвященный общению на тему охоты и рыбалки



Головна Про проект Передплата онлайн Об'яви Форуми Контакти

Екологія: інструмент чи мета?

Ми живемо в дивний час... Час зміни понять, законів і принципів. Сьогодні всім знайоме слово «екологія» з легкої руки журналістів стало таким вживаним, що вже навіть трохи набридло. Власне, поганого нічого немає, коли люди починають піклуватися про навколишній світ, але якось дивно все це відбувається.

Екологія в класичному розумінні – наука про відносини живих організмів і їх співтовариств між собою і з навколишнім середовищем. Термін вперше запропонував німецький біолог Ернст Геккель у 1866 році в книзі «Загальна морфологія організмів».

Зараз поняття екологія має ширше значення, ніж у перші десятиліття розвитку цієї науки. Нині найчастіше під екологічними питаннями помилково йдеться про, перш за все, питання охорони навколишнього середовища. Багато в чому така зміна значення відбулася завдяки все більш відчутним наслідкам впливу людини на навколишнє середовище, проте необхідно розділяти поняття ecological (те, що стосується науки екології) і environmental (те, що стосується навколишнього середовища).

Загальна увага до екології призвела до розширення досить чітко окресленої раніше Ернстом Геккелем галузі знань (виключно біологічних) на інші природничо-наукові і навіть гуманітарні науки. Класичне визначення екології: наука, що вивчає відносини між живою та неживою природою. Два альтернативних визначення цієї науки: екологія – пізнання економіки природи, одночасне дослідження всіх відносин живого з органічними і неорганічними компонентами навколишнього середовища... Загалом, екологія – це наука, що вивчає всі складні взаємозв’язки в природі, проаналізовані Дарвіном як умови боротьби за існування.

І друге визначення: екологія – біологічна наука, яка досліджує структуру та функціонування систем надорганізмового рівня (популяції, спільноти, екосистеми) у просторі й часі, в природних і змінених людиною умовах.

Друге визначення дане на 5-му Міжнародному екологічному конгресі (1990 р.) з метою протидії розмиванню поняття екології, що спостерігається останнім часом. Як ми бачимо, є чітке розмежування між охороною природи і власне наукою.

Однак що ми маємо насправді? А маємо ми ось що, сьогодні достатньо взяти клапоть картону, написати на ньому «Захищаю тарганів», і ви вже «еколог». А якщо ще прихопите з собою сусіда (теж з табличкою), який зголоситься підскакувати з натхненним обличчям і вигукувати гасла, то це вже повний «флешмоб». І ви вже зможете розповідати ввечері перед журналюгами: «Ми були на акції»!!! Тепер все, вважайте, що на хліб ви вже собі заробите!

Та ось що насправді цікаво. Уявіть собі ситуацію, коли людину, яка написала на фанерці «Синус-косинус», відразу ж визнали математиком. Можливо таке? Навряд чи. Скоріше він може бути просто божевільним, хоча теоретично він може бути і математиком. Однак справжні вчені, як люди надзвичайно зайняті, навряд чи бігатимуть з такими картонками.

Нещодавно мій старий знайомий, який живе в невеликому американському містечку, написав, пояснюючи свою відсутність протягом дня на зв’язку: «Ми виходили переносити жаб через трасу. У них зараз міграція, а шляховики ще не встигли добудувати для них підземний перехід». Ось так просто, вийшли всім містечком і перенесли скрекотух. Просто тому, що насправді люблять свою природу. І, що цікаво, ніхто не запрошував телебачення і не робив з цього сенсацію. І нікому й на думку не спало натомість збити домовини і написати на них: «Ганьба тим, хто не побудував жаб’ячі переходи!» І ходити з цими трунами з оркестром перед муніципалітетом.

А от наші «борці за екологію» часто борються не заради досягнення конкретного результату, а заради самого процесу. Щоправда, нікого в нас це не турбує, громадські екологічні рухи, що так бурхливо розвинулися в 90-і роки, поступово перейшли від загальних ідей захисту природи і конкретних справ до досить вузьких, іноді абсолютно прагматичних речей, а іноді й до прямого заробляння грошей. Не применшуючи ролі громадських організацій в охороні природи, зауважимо, що це, як правило, мисливці за грантами та іншими подачками. І не дивно, що, скажімо, в Києві всі рапортують про чергове досягнення, прорив, законопроект, а насправді для реальної охорони природи це не дає нічого.

Узяти, наприклад, заборону на відстріл лосів і вовків, про що зараз так часто трублять через ЗМІ телеекологи. Ну, домоглися, ну, продекларували «перемогу» і що? Хто знає, скільки цього року буде відстріляно вовків і лосів? Та не дізнається ніхто, бо їх «не стріляють»... Давно вже не для кого не секрет, що життя в Києві – це одне, а життя десь на периферії – це зовсім інше. І закони, накази та інші документи, прийняті в Києві, десь у глушині не те що ігноруються, а просто не існують. Там діють зовсім інші закони, і чомусь всі ці захисники природи, одягнувши новомодну навколоекологічну машкару, може, не знають, а може, і не хочуть знати, яке воно тепер – справжнє життя в Україні. Не те, про яке вони розповідають перед телекамерами і в звітах грантодавцям, а реальне життя і ситуація, в якій знаходиться країна. Хтозна, якби менше пускали «мильних бульбашок» для ЗМІ, якби більшим був ступінь відповідальності і контролю за всіма цими екологічними та навколоекологічними товариствами, може, і тваринам жилося б краще.

Дивно те, що з боку держави немає абсолютно ніякого контролю за всіма цими природоохоронцями. Так, можна отримати багатотисячний грант і щось (по мінімуму) зробити, коли часу до завершення проекту вже майже не лишиться, і грантодавець буде щасливий хоч якомусь результату. А на ділі це «щось» не несе нашій природі нічого! Та й існує це «щось» лише у паперових звітах.

І достатньо додати до назви своєї організації щось про охорону природи чи екології, і ви вже можете розраховувати на прибуток, а якщо додати для солідності щось на кшталт «Національна організація з охорони бліх»... Масштаб – вся країна, а хто перевіряв? Чим опікуються такі національні і трохи менші за масштабом «організації»? Адже в розвинених країнах усе це дуже чітко регламентовано, але не в нас.

Сумно, що часто відбувається просто нахабна експлуатація ідей охорони природи, причому абсолютно без совісті і без огляду на наслідки. Ось нещодавно проводилася кампанія по боротьбі з дельфінаріями, мовляв, все у них незаконно, тримають вони дельфінів без документів і так далі. Слава Богу, нічого не вийшло у цих «борців», оскільки, якби вийшло, то легко уявити подальшу картину. Припустімо, конфіскували б дельфінів. І що потім, куди їх дівати? Хто, де і за які кошти буде їх утримувати? Та вони всі загинули б, до речі, так само, як і рідкісні птахи, черепахи й інші тварини, яких конфіскують на митницях. А ось що з ними далі робити, ніхто не знає. Дуже типова ситуація. Конфіскували, відзвітували – присікли, так би мовити, перемогли. А насправді ці рідкісні птахи потім просто гинуть через некваліфікований догляд, брак необхідних місць для утримання, кормів і просто через головотяпство.

Раніше, коли у нас були товариства охорони природи, вони по-різному називалися, та найголовніше, що це були товариства любителів. Любитель – це ж добре, чи не так? Людина робить те, що вона любить, що їй цікаво, хоча вона й не замінить професіоналів. У Європі і в усьому світі величезна кількість любителів, які зараз спостерігають за тваринами або просто надають їм допомогу як волонтери. І тільки у нас люди, які ходять з картонними трунами, вважаються професіоналами, так їх позиціонує телебачення, і всі в це вірять.

Що цікаво, власне професійні екологи та інші вчені чи чиновники, так чи інакше пов’язані з екологією, дистанціюються від таких «професійних» любителів екології. Та й чи часто ви бачите на екрані ТБ або читаєте інтерв’ю саме професійних екологів? Звичайно, в цьому, почасти, винні самі журналісти. Дає редактор завдання написати щось на тему екології. Ну, що може бути простіше? Під рукою завжди є телееколог-базікало, якому в мікрофон щось сказати – раз плюнути, адже відповідати все одно ні перед ким не потрібно. Та клоун доречний тільки в цирку (кияни про це вже добре знають, відчули). А ось у житті «клоун» може накоїти такого...

І хто нам вовк – друг чи ворог – це вирішувати вченим, а не любителям та іншим зацікавленим особам, чи не так? В Україні достатня кількість професійних учених, які чомусь не влаштовують тріумфальних ходів на захист вовка. Зате чутно інших, і в цьому одна з головних небезпек – за телеекологами, за їхньою балаканиною не чути професіоналів.

Замість того, щоб дбати про рекламу себе коханого і продукувати рекламно-екологічну продукцію про себе і свої організації, потрібно займатися конкретними справами, робити конкретні кроки з охорони природи.

М. Лежньов



Украинская Баннерная Сеть