Рубрики
 
 

Передплата онлайн

 

Полювання

 

Арсенал

 

Собаки

 

Риболовля

 

Нотатки рибалки

 

Интерв'ю

 

Флора та Фауна

 

Законодавство

 

Газети (номери)

 

2017

 

2016

 

2015

 

2014

 

2013

 

2012

 

2011

 

2010

 

2009

 

2008

 

2007

 

2006

 

2005

 

2004

 

2003

 

2002

 

2001




Асоціація користувачів мисливських та рибальських господарств


Сайт посвященный общению на тему охоты и рыбалки



Головна Про проект Передплата онлайн Об'яви Форуми Контакти

Збройова термінологія

Словництво зброї: від «державної» до української

 

Недосконалість сучасного українського словництва зброї відразу впадає в око. Але на виправдання його недолугості відразу слід сказати, що в даному випадку йдеться про офіційну, власне – міліцейську термінологію. Вона була на скору руку складена на початку 1990 рр. через пекучу потребу вести справи державною мовою. Очевидно, що скласти таку чиновницьку говірку та зробити її хоч сяк-так життєздатною тоді було можливо лише шляхом дослівного перекладу російських визначень та витіснення останніх питомо українських слів, які ще все-таки збереглися в середовищі депозитаріїв мови.

Власне, явище постання суто чиновницької термінології, що значно й найгірше різниться від живої та літературної мови, а також фахової термінології в царині зброярства, є поширеним в сучасних мовах. Прикладом є хоча б чинний Закон про зброю ФРН та коментарі до нього, де вжиті вочевидь недолугі визначення головних частин зброї, які не збігаються з тим, що їх вживають німецькі зброярі. Наслідком такого волюнтаризму подекуди стають непорозуміння поміж сторонами в офіційному спілкуванні. Подібне виокремлення чиновницької говірки – «державної мови» є лише одним з дрібних проявів явища відчуження держави від людей.

Щодо самих запозичень з інших мов в сучасній українській – передовсім з російської та англійської, слід вказати, що вони є неуникненими в живій мові. Власне, лишатися живою в інформаційному середовищі мова спроможна лише за ціну свого пристосування до швидкої комунікації. Саме в спілкуванні людина обирає, зокрема запозичує з інших мов, найбільш відповідні назви речей. Таке запозичення є, зазвичай, несвідомим. Обирають більш зручне слово. Так, росіяни, що далі, то більше, замість недолугого визначення «ствольная коробка» використовують запозичене з американської англійської «ресівер». То як бути нам, в Україні? Залишатися при «коробці»? Тим паче, що ця «коробка», власне, зовсім і не «ствольная»… Вона містить в собі «затвор» зброї. Польські фахівці це зрозуміли, тому впровадили значно точніше визначення komora zamkowa.

Але щоб запозичувати свідомо слід, принаймні, знати інші мови. Також розуміти, як відбувався процес запозичення та постання власних визначень щодо зброї в інших, зокрема, споріднених слов’янських мовах.

Живе українське словництво зброї складеться лише через використання його в спілкуванні. І першим кроком на шляху формування справді українського словництва зброї є накопичення синонімічних рядів понять. Прилучитися до цієї шляхетної справи може кожен з наших читачів, якщо фахово візьме участь в дискусії.

“Рушниця” та “гвинтівка” назви різновидів пальної зброї різними мовами

У сучасній українській мові для визначення зброї, передусім мисливської, з гладкою, тобто негвинтованою цівкою (рос. стволом) заведено вживати слово «рушниця». Натомість, слово «гвинтівка» означає зброю передусім військову, з цівкою гвинтованою (рос. нарезным стволом) (примітка: для спрощення в даному випадку ми не говоримо про те, що гвинтованим або гладким є власне перебіг (рос. канал, нім. Seele, англ. bore, пол. przewod цівки – Авт.).

Традиційно, щонайменше, з 18 століття, в українській мові для визначення ручної зброї (англ. small arms, нім. Handfeuerwaffen, іт. armamento portabile, фр. armes portatives), зокрема військового призначення, вживали слово “рушниця”. Підтвердженням цього є, наприклад, використання в російському зброярському словництві того ж 18 століття визначення “ручница” – саме щодо зброї козацького (українського) війська. Водночас, як назву зброї регулярного війська росіяни використовували слово “фузея”, що прийшло з польської – fuzia, як і “багнет” bagnet – від фр. fusil та bajonette.

Ті ж росіяни тривалий час використовували слово “винтовка”, вочевидь корінне російське, для позначення саме мисливської або іншої “іррегулярної” нерегламентованої зброї, наприклад, “винтовки азиатского образца” (за формою ложі – Авт.) щодо зброї козаків Кубанського війська. Зброя регулярного війська з гвинтованою цівкою більшого калібру мала назву “егерский штуцер” – від нім. Jägerbuchse та Stutzen, як скорочений різновид Buchse. Натомість слово “ружье”, що його почали вживати в російському війську з 80-х років 18 століття, в тогочасній російській мові означало будь-яку пальну зброю.

Слово “винтовка”, як назва зброї регулярного війська, було офіційно запроваджене в Росії 1856 року у зв’язку з прийняттям на озброєння системи зброї зменшеного (до 6-ліній) калібру. “Название это, скорее даст солдату убеждение в достоинстве ружья, которым он вооружен, тогда как название нарезного ружья оставляет в нем уверенность, что оно есть простое ружье, только с некоторыми изменениями, не вполне ему понятными. При этом название 6-линейной винтовки справедливо может быть придано 6-линейному ружью и потому, что оно издавна присвоено у нас вообще нарезному ружью уменьшенного калибра. Название же нарезного ружья по самому значению этого слова может быть естественно применено к ружьям, переделанным из 7-линейных гладкоствольных» (Журнал оружейного отдела, № 25-57). Проте, у фаховій говірці російських військових слово «ружье», як визначення військової зброї, використовувалося паралельно зі словом «винтовка» принаймні до 1920 рр.

Слово «карабін» перейшло до російської з німецької, де дослівно означало вогнепальну зброю кінноти, що її носили на перев’язі через плече (фр. bandolier). Звідси й польська назва цього різновиду зброї, поширена в 17 ст., bandolet. Натомість інший різновид пальної зброї кінноти – гарлач (фр.tromblon) отримав назву мушкетон.

В інших мовах найближчим відповідником рос. «винтовка» є англ. «rifle». Подібним же шляхом відбулася зміна визначень і в американському війську. Зброя калібру .69 з гвинтованою цівкою (напр. зр. 1855 року) мала назву rifled musket, нім. gezogene Muskete. Натомість зброя (зменшеного) калібру .58 зр. 1861 року є вже rifle musket, нім. Gewehrmuskete. Військова зброя з негвинтованою цівкою мала назву musket – для довшої зброї піхоти, та carbine – для коротшої зброї кінноти (за винятком драгунів). А мисливська зброя з негвинтованою цівкою остаточно отримала назву shotgun.

У німецькій мові при словотворенні обійшлися без подібних тонкощів. Після переходу війська на зброю з гвинтованими цівками вона зберегла попередню назву Infanterie- (або Dragoner-Gewehr). Назва Jägerbuchse певний час традиційно збереглася за зброєю, призначеною для стрілецьких, в сенсі нелінійних (в Росії «винтовка стрелковая» та «винтовка пехотная»), формацій піхоти. Але технічно різниця поступово стиралася. Так, Mauser-Jagerbuchse М1871 на відміну від Infanteriegewehr М1871 мала спускову скобу з гаком для пальців (нім. Fingerhacken) та два, а не три ложевих кільця. Коротший різновид зброї отримав назву Karabiner, причому з часом вона поширилася зі зброї кінноти (Karabiner 88) на зброю спеціальних частин (Каrabiner 98). Мисливська ж зброя з гвинтованою цівкою зберегла назву Jagd- (не Jäger-!) Buchse, з негвинтованою – Flinte (від англ. flint – кремінь). Звідси ж і українське «кріс» від «кресати» – власне, зброя зі скалковим замком.

У французькій для визначення як військової (fusil a reglamentare, fusil de querre, fusil d’infanterie, fusil d’assault…), так і мисливської (fusil de chasse) слугує одне і те саме слово. У війську слово fusil прийшло на заміну слову mousquet, яке, проте, збереглося як назва коротшої відміни зброї – mousqueton. У сенсі технічному прийняття нової назви ознаменувало перехід від зброї з ґнотовим замком до зброї зі скалковим замком. З прийняттям на озброєння рушниці з гвинтованою цівкою зр. 1837 вона отримала офіційну назву carabine, швидше як спеціальна відміна зброї, призначена для стрільців (chasseurs a’pied), а не для лінійної (infanterie) піхоти, і в цьому значення відповідник німецької Jägerbuchse. Як назву коротшої зброї спеціальних формацій та кінноти і в подальшому вживали mousqueton. Слово carabine знайшло застосування також і щодо мисливської зброї із замком «а verry» (рос. продольно-скользящим затвором, нім. Zylinderverschluss, англ. bolt-action), при тому що штуцер, в значенні мисливської зброї з відкидною цівкою/цівками, отримав похідну від англійської назву carabine express double a bascule.

В іспанській військова зброя має назву fusil, коротша – carabina, найкоротша – mosqueton. Натомість (мисливська) з негвинтованою цівкою зброя отримала назву escopeta, чому дослівно українською відповідає “гарлач” (фр. tromblon, рос. мушкетон, англ. blunderbuss).

Італійці також обійшлися однією назвою – fucile з поясненнями на кшталт da caccia (мисливська), automatica (автоматична), corto (як відповідник нім. Karabiner для всіх родів зброї). Італійське moschetto означає коротшу відміну, відповідник фр. mausqueton. Натомість, в сучасній італійській слово carabina, як і французькою, означає мисливську зброю із замком циліндричного типу (напр. otturatore girevole-scorevole tipo Mauser).

Дослівні переклади з різних мов є ускладненими, як ми це зараз побачимо на наступному прикладі. Найближчим відповідником італійському girevole-scorevole німецькою було б Zylindrverschluss, польською zamek tlokowo-posuwisty czterotaktowy, американською англійською – bolt-action, російською “продольно-скользящий с поворотом”, а живою мовою спілкування в магазині – «болтовік»…

Складність процессу творення фахового словництва в слов’янських мовах демонструє приклад чеської мови. Для позначення військової зброї (нім. Militärgewehr) чехи використовують слово puška, а для її найкоротшої відміни – musketon. Натомість назви мисливської зброї є дуже специфічними, що відображає як високий рівень розвитку мисливського господарства, так і швидкий процес «чехізації», що відбувся в мові в 20-ті рр. ХХ ст. За наявністю чи відсутністю нарізів в перебігу цівки мисливську зброю поділяють на kulovnice та brokovnice, та далі відповідно до конструкції на однострільну – jednoranové та магазинну – opakovací. Також відповідно до кількості, розташування та форми цівок – від jednuška до čtyrče. Серед слов’янських мов чеське словництво зброї, як білої так і пальної, є прикладом постання сучасної, нетрадиційної термінології.

У польській мові поступово відбувався перехід від назви fuzia або flinta (відомої й в українській мові, чому приклад “Енеїда” Котляревського) до karabin – під очевидним французьким впливом з доби наполеонівських воєн. Відповідно, її коротша відміна отримала назву karabinek. Слово “карабін” як гвинтівка, військова рушниця, мало помірний вплив на українську мову, перш за все в говірках (“Карабіне, карабіне, та й карабіночку, Через тебе, карабіне, втратив дівчиночку.”). Натомість, українське слово “карабінка” знайшло більше поширення як відповідник “короткої рушниці” (нім. Kurzgewehr) хоч би тому, що збігалося із російським “карабін”.

Слід сказати, що українське Правобережжя через свою історію стало справжнім центром мовотворення, де входили у вжиток та звідки поширювалися, зокрема, конкурували між собою різні назви зброї. Як назва зброї мисливської, передусім з цівкою негвинтованою, на всьому обшарі польських культурних впливів набуло поширення слово strzelba (укр. cтрільба, біл. стрэльба), а її відміна з двома цівками отримала назву dubeltovka, dwururka. При цьому українці засвоїли – «дубельтівка», а білоруси – «двурурка». Вихідними в даному випадку були іт. dopietta та фр. doubles, від яких вже бере свій початок нім. (Hahn-) Doppelflinte та російська «двостволка».

Одним з небагатьох питомо українсько-польських визначень різновидів ручної пальної зброї є “янчарка”. Воно означає зброю яничарів, рушницю з гвинтованою цівкою та скалковим замком. В українській мові слово «янчарка» входить у вжиток вже в третій чверті XVII ст. Европейськими мовами таку зброю визначають як нім. Buchse чи англ. Rifle з доданням приналежності, нім. Janitscharen-Buchse. На цьому місці зручно додати, що турецька назва tufek застосовується щодо рушниці взагалі.

При розбудові українського фахового, зокрема, військового словництва в 1920 рр. від початку для визначення військової зброї було повернуто слово “рушниця”, яке потім під впливом зукраїнізованого “гвинтівка” набуло вужчого значення.

Поширення в другій половині XIX ст. швидкострільної, а на початку XX ст. самочинної (рос. самозарядной) зброї викликало потребу її найменування та дефініції. Від початку довелося розділити зброю за напрямом набивання: від дула до набійника чи від набійника до дула. Російські назви «дульнозарядная» та «казнозарядная» становлять логічну пару антонімів, як німецькі Vorderlader- та Hinterlader-, або англійські Muzzle-Loader та Breech-Loader. Власне, Breech перекладається як «казенна частина» (гармати). Польською мовою поступово прижилися визначення odprzodowa та odtylсowa. В подальшому в російський мові чомусь набуло поширення таке визначення, як “шомпольная”, пару до якого становить “патронная”, що не є стислим, позаяк набій використовували і для набивання від дула.

Впровадження магазинів на набої призвело до розподілу зброї на однострільну та багатострільну, російською – “однозарядную” та “повторительную”. Останнє визначення походить від австро-німецького Repetier(-Gewehr). Власне, німецькою прижилися назви Einzellader- та Mehrlader-(Gewehr). Зрештою, в російській мові прижилася назва «магазинная», подібна до британської офіційної (службової) дефініції такої зброї, наприклад, Breech-Loading, Magazine (казнозарядна, магазинна). Польською мовою було створене власне визначення jednostrzalowa, зрештою, подібне до українського, та запозичене російсько-австрійське powtarzalna.

Зброя самочинна отримала російською назву «автоматическое», німецькою Maschinen-(Waffe), англійською – Machine (Gun), польською – maszynowa. Іншим шляхом пішли в мовах романських, де на нову самочинну зброю було перекладено назву зброї попередньої генерації з зовнішнім приводом. Французьке визначення Mitrailleuse рівно застосовується як до картечниці, так і до кулемету. Похідним від нього є іспанське ametralladora. Росіяни створили власне визначення «пулемет», що його адаптували й українці. Поляки дослівно переклали німецьке визначення Maschinengewehr як karabin maszynowy, тоді як чехи засвоїли російське kulomet. Цікаво, що болгари довго притримувалися назви «картъчница».

У 1920 рр. в російській та українській мовах закріпилося таке визначення, як “автомат”. Від початку воно стосувалося військової зброї, але швидко поширилося й на мисливську. Так стали називати самозарядну рушницю Браунінга. Назва “автомат Браунінга” виявилася зручнішою за “дробомет Браунінга”, тому поступово витіснила цей неоковирний неологізм. Турецькою автоматична рушниця має близьку до російської назву – otomatikler – автоматична. Цікаво, що чехи створили власне визначення – samopal, проте застосували його не до автомату (автоматичного карабіну), а для машиновного пістолету (рос. пистолет-пулемет). Семантику цих назв військових видів зброї ми не розглядатимемо.

В сучасній українській термінології побутує визначення “автоматична”. Функціонально для мисливської зброї більш відповідне визначення “самозарядна” – буквальний переклад німецького Selbstlader-(Flinte) чи англійського Self-Loading(-Shotgun). Поляки розвинули поняття samopowtarzalna від попереднього.

Уже по Другій світовій війні до обігу в СРСР увійшло слово “бокфлінт”, запозичене з німецької назви Bock(doppel)flinte. Запозичення саме цієї, досить випадкової, назви відбулося за історичних обставин, коли німецькі рушниці з вертикально спарованими цівками презентували цей різновид зброї в СРСР. Великий український зброєзнавець Володимир Ієронімович Маркевич виводить німецьку назву Bockflinte від прізвища німецького ж зброяра Отто Бокка (Otto Bock), який виготовляв такі рушниці. Проте він сам визнає це лише збігом слів. Швидше, назва Bock(doppel)flinte походить від дієслова bocken – ставати цапки (рос. козлом). Німецькою антонімом до слова Bockflinte є слово Querflinte, від слова Quer – поперек. Сам Маркевич в працях 1920-1930 рр. вживає російскою описового визначення «со стволами над и под» – буквальний переклад англо-американського over and under, антонімом до якого є side by side. Французською вертикальне розміщення цівок має назву superpose – класти згори. Подібне визначення прижилося в багатьох мовах: від італійської – sovraposto до турецької – superpozeler. Цікаво, що турецькою рушниця з однією цівкою має назву tekli kirma – однострільна (англ. single shot), а дубельтівка – cifte kirmalar – двострільна.

Власне, на цьому історичний та культурний процес творення та запозичення слів в царині зброї об’єктивно призупинився. Коли йдеться про доцільність подальших запозичень саме з російської чи американської англійської шляхом буквальних перекладів та творення неологізмів, нам слід врахувати специфічність багатьох російських (американських) визначень різновидів зброї та її частин. Прикладом є визначення слова «штуцер», що сучасною російською мовою означає мисливську зброю з відкидною (нім. Kipplauf-) цівкою (цівками). Але ми вже знаємо, що рідною (верхньо-) німецькою мовою це визначення від початку означало мисливську зброю з відносно короткою гвинтованою цівкою. Позаяк німці – прусаки, називали таку зброю Buchse, росіяни, ймовірно, перебрали назву «штуцер» за посередництва австрійських культурних впливів. Як приклад можна вказати на австрійський Doppelstutzen M 1768. Саме в австрійській німецькій мові побутує найбільше визначень, пов’язаних зі словом «штуцер». За військовою австрійською термінологією (Einheits-)Stutzen означає відміну карабінки, пристосовану до завішування на пасі як по-піхотному (на плече), так і по-кавалерійському (через спину або через груди). Сучасною німецькою визначення «штуцер» щодо мисливської зброї застосовується насамперед стосовно довжини ців’я, що в Stutzen має сягати дула. Така сама зброя, але з коротшим ців’ям на 2/3 довжини цівки буде названа Buchse, як це відбувається з новою відміною мисливського карабіну/штуцеру Mauser М 03. На додаток слід вказати, що поняття Bergstutzen застосовують також для визначення зброї з відкидними спарованими гвинтованими цівками різних калібрів. Як бачимо, про якусь формально логічну систему, як в росіян, не йдеться. Перевага надається швидше традиційній для певної культури назві.

Те саме можна сказати й про “карабін”. Російською мовою це поняття формально охоплює зброю з гвинтованою цівкою, коротшою від 600 мм. Чому саме від 600, коли російські карабінки від М 1907 до М 1944 мають значно коротші цівки? Відповідь проста, її знав ще Шевченко: “німець розкаже”. За взірець було взято модельний ряд… німецьких карабінів від К 98а до К 98k, що в них довжина цівки становить саме 600 мм. Здавалося б формальна, гегелівська логіка є. Але за офіційною німецькою термінологією К98b з цівкою такої самої довжини, що і в гвинтівки G 98 – 720 мм також віднесений до карабінів! Підставу для такого рішення фахові читачі вже знають – завдяки способу завішення на пасі цю зброю могла використовувати й кіннота.

Коли йдеться про таке явище, як зброя, перед у визначеннях має вести культурна традиція, а не формальна логіка, позаяк, «в кожній хаті (мові) своя правда».

Далі буде. Наступна наша розповідь буде про назви складових частин зброї. Заразом поговоримо й про примітивність всіляких «памп-екшн».

В. Артеменко



Украинская Баннерная Сеть