Рубрики
 
 

Передплата онлайн

 

Полювання

 

Арсенал

 

Собаки

 

Риболовля

 

Нотатки рибалки

 

Интерв'ю

 

Флора та Фауна

 

Законодавство

 

Газети (номери)

 

2017

 

2016

 

2015

 

2014

 

2013

 

2012

 

2011

 

2010

 

2009

 

2008

 

2007

 

2006

 

2005

 

2004

 

2003

 

2002

 

2001




Асоціація користувачів мисливських та рибальських господарств


Сайт посвященный общению на тему охоты и рыбалки



Головна Про проект Передплата онлайн Об'яви Форуми Контакти

Норма відстрілу на колективному полюванні

Коли мова заходить про колективні полювання, ми чомусь відразу уявляємо собі кабанів і козуль, загоничів і стрільців, а колектив мисливців ніяк не менше 10 осіб. Насправді сьогодні в Україні колективних полювань по хутровому звіру, фазану й перепелу проводиться значно більше, ніж по копитних. Чи врегульовані вони законодавчо, за якими правилами вони проводяться, які норми відстрілу на таких полюваннях, скільки може добути один мисливець, а скільки колектив у цілому?

Як зазначено в Законі, усі полювання, які проводяться не за ліцензіями, регулюються нормами відстрілу (за винятком ветеринарно-санітарного відстрілу й відстрілу шкідливих хижаків). Норма відстрілу – встановлена кількість мисливських тварин, дозволена для добування одним мисливцем за певний строк полювання.

Як лаконічно, просто й зрозуміло: один мисливець має право добути за день полювання, наприклад, одного зайця або 5 качок, але це тільки на перший погляд просто. Я розумію норму, як обмеження, тобто заборону на вихід з рамок, у нашому випадку – заборона для мисливця добувати більше певної кількості дичини за день. А де є заборона, там має бути й покарання за її порушення. Оскільки мова йде про одне з грубих порушень - перевищення лімітів і норм добування, то й покарання за це може бути досить відчутним, до речі, тільки через суд.

Отже, якщо мисливець стріляє за один день двох зайців, чи випливає з цього, а головне – чи є можливість його покарати? Прямої відповіді на таке, здавалося б, просте питання я особисто дати не можу. Я не один раз на колективних полюваннях по зайцю в Херсонській, Миколаївській, Одеській і навіть Київській областях стріляв по 2 і більше зайців за день. І це на офіційних, законних полюваннях, з дозволу єгеря й за прийнятими там правилами. І сьогодні це практикується скрізь, і ніхто цього не забороняє, і нікого за це не карають, і сумління у всіх мисливців чисте.

У цьому місці слід дати роз'яснення, що загальна кількість добутих колективом за день полювання, наприклад, зайців, не має перевищувати сумарної норми на колектив. Тобто, якщо в поле вийшло 20 мисливців, попередньо викупивши 20 відстрільних карток, і з іншими документами в них усе як слід, то на момент перевірки цього колективу інспекцією при них не має бути більше 20 добутих зайців. При цьому: хто скільки зайців добув, хто 3, а хто жодного, інспекторів не стосується, та й перевірити це вони не можуть. Знаю, про що пишу, пробував перевіряти. Ось показовий випадок.

Їдемо з інспекцією в поле й помічаємо ланцюг з 7 мисливців, які йдуть по зайчику, у двох за плечима вже висить по зайцю. Мисливці нас не помітили. Ховаємо машину за чагарник, спостерігаємо в бінокль, поки вони не вийдуть на дорогу. І бачимо, як з-під мисливця, що несе за плечима зайця, підривається ще зайчик. Стріляє, заєць через голову й засмикав лапами. Хороший постріл. Той, що стріляв, чіпляє через плече другого зайця. Виходить ланцюг на дорогу, ми підскакуємо й прямо до того мисливця, у якого 2 зайця за плечима, до нього товариші навіть підійти не встигли, щоб привітати з дуплетом. Починаються розбірки, я йому про норму відстрілу на одного мисливця – один заєць, а він мені – про колективне полювання, мовляв, колектив норму ще не виконав. Я йому, що немає такого поняття – «норма на колектив», є тільки один заєць на одного мисливця, а він – своє. І тут підходить інший мисливець, старший, видно, досвідченіший. Розуміючи, що я – буквоїд, чіпляюся за строгі формулювання правил, легко мене гасить наступною заявою, мовляв, чого ви причепилися до товариша, не стріляв він двох зайців, а тільки одного. Першого, якого він ніс за плечима, добув він ще на попередньому полі, а другого, якого стріляв при нас, справді добув мисливець сам. Чому чужого зайця ніс, то відповідей може бути скільки завгодно, і всі вони будуть для судді прийнятними. Може, він у нас покараний, або битий іншим мисливцем заєць упав саме навпроти нього, або вік мій поважає – носить мою здобич. При цьому як ми перших двох зайців добули - ви не бачили, нас 7 мисливців – сім свідків, при нас 3 зайця, ніхто двох зайців не стріляв, так у суді й скажемо. І що накажете робити?

Відпустили ми їх з миром. А справді, у чому збиток державному мисливському фонду? Сім мисливців викупили сім дозволів на добування 7 зайців. Яким чином вони між собою домовилися, один за всіх стріляє сімох чи можна по два, чи строго по одному на брата? А що, у вашому колективі не так?! Виходите ви з ранку на полювання, перший, хто стріляє зайця, зупиняється, робить позначку в контрольній картці, зачохлює рушницю й до кінця дня ходить з вами, не полюючи, а, може, відразу кидає колектив і йде з зайцем додому, так у вас відбувається? Не вірю. А що про це сказано в правилах? На колективному полюванні, наприклад, по копитному звіру маються на увазі не тільки колективна робота, але й розподіл обов'язків і функцій, одні - на номери, інші – у загін. Одні стріляють кабанів або козуль, інші топчуть ліс або болото. Мені особисто довелось виписувати, і не один раз, дві ліцензії на одного мисливця, який відстріляв за один день двох кабанів і нічого, ніхто з колективу його не засуджував, навпаки – вітали, як хорошого стрільця, досвідченого мисливця й добувача для всього колективу. І ніяк його дії не суперечать існуючим правилам полювання й лімітам добування, добуто 2 кабана – закрито 2 ліцензії.

Мої опоненти зазначать, що це колективне полювання по копитних. А я вам ще складніше закручу. Мені довелось заповнювати в один день на одного мисливця по дві ліцензії: один раз на добування 2 козуль, добутих на індивідуальному полюванні з підходу, другий раз на двох поросят, добутих з вишки, також індивідуально. Це законно? Так! То що ж виходить, за нашими правилами, двох кабанів або двох козуль один мисливець за один день стріляти має право (хоч на колективному, хоч на індивідуальному полюванні), а двох зайців ні? Може, в Україні зайців менше, ніж кабанів з козулями, і на всіх мисливців не вистачає? То давайте й зайців за ліцензіями добувати, я особисто – «за», більше порядку буде.

Опоненти скажуть, що норма один заєць на одного мисливця ґрунтується на ідеї справедливого розподілу загальнонародних природних ресурсів між усіма мисливцями. Половина наших мисливців і одного зайця за сезон не стріляють, а ці по два в день, і совість їх не мучить. Ну що ж, і така думка має право на життя. У такому випадку, пропоную на початку сезону полювання справедливо поділити всі ліцензії й відстрільні картки на всіх тварин між усіма мисливцями нарівно: «Усе відібрати й поділити». Ну, а якщо серйозно, сьогодні мисливське господарство України, у тому числі й утмрівське, функціонує, насамперед, на базі ринкових відносин, потім особистих зв'язків, і десь потім – законів справедливості. Якщо є у вас кошти – ви бажаний гість практично в будь-якому мисливському господарстві, не маєте у своєму розпорядженні грошей – пробуйте налагодити відносини, допомагайте конкретним господарствам, чим можете. У мене, наприклад, зайвих грошей немає, але консультую й допомагаю з різними документами багатьом директорам господарств, тому й приймають на полювання.

А от вам завдання для тренування мізків дещо складніше. Якось довелось нам за один день пополювати відразу у двох мисливських господарствах. У Миколаївській області, у суботу, зранку взяли ми відстрілки й до одинадцятої години уже добули по зайцю, директор – людина принципова, полювання закрив. Подякували й розпрощалися. Сумно якось, начебто й полювання відбулося, і з трофеями, а вражень набратися не встигли. Субота, приїхали за 500 км, попереду ще півдня, шкода час втрачати. Зателефонував я в сусіднє господарство, директор не заперечує, щоб ми в нього пополювали після обіду. Єгер, не особливо вчитуючись у наші контрольні картки, не звернувши уваги на те, що ми вже того дня полювали, виписав нам відстрілки на зайчика й на друге господарство, і ми до кінця дня майже всі добули ще по одному вуханю. Питання, хто які правила порушив і кого слід покарати, і як жорстко?

Хтось зазначить, що це в різних господарствах було. Ось вам випадок ще складніший. Полюємо якось упʼятьох в одному з південних мисливських господарств у день закриття полювання по зайцю. При цьому просили прийняти на полювання 10 людей, єгер замовив у директора для нас 10 відстрілок на зайця, а отримав тільки п'ять відстрілок. Директор сам приймав колектив, відрахував, насамперед, на свій колектив, а ті 5, що залишилися, віддав нам. Інші наші хлопці не ризикнули виходити без відстрілок, тож і не потрапили на закриття по зайцю. Почали ми полювання, єгер не став ходити колами, адже свято – закриття, щоб раніше закінчити, відразу повів по виноградниках і на десяту годину ранку ми вже добули 3 зайців. І тут дзвінок від директора мисливського господарства, нашому єгерю зараз підвезуть ще 4 відстрілки. До директора на полювання не приїхали кілька гостей. Ти, мовляв, хотів десять відстрілок, то ось тобі ще чотири до тих 5, і реалізуй їх до кінця дня. Кому реалізовувати, кого можна організувати на полювання о десятій ранку? Кого не взяли на полювання, роз'їхалися по своїх справах. Для сільського єгеря з Миколаївської області просто так вийняти з власної кишені 600 гривень – накладно, і директорові відмовити – немає можливості. Ну й звертається він до нас, мовляв, викупіть, будь ласка, ще 4 відсрілки. Що, просто так викупити, 600 гривень – на доброчинність? Якби під ці відстрільні картки наші хлопці приїхали, ви б їм дозволили стріляти зайців? Звичайно! Отже, ми за них заплатимо, за них і відстріляємо. Так, згодний? А куди подітися, гроші в касу здавати треба… На тому й стали. Ось так, в одному мисливському господарстві, за день полювання ми впʼятьох за дев'ятьома відстрілками добули сімох зайців. А тепер спробуйте обвинуватити нас, але тільки не по букві закону, а по суті, по совісті. Та спочатку я дам важливе роз'яснення для мисливців з Київської й подібних областей. На відміну від київської безконтрольності й свавілля щодо зайця-русака, в мисливських господарствах південних регіонів цей найважливіший об'єкт полювання цінують на вагу золота. А тому полювання по цьому виду проводять за зовсім іншими принципами. Якщо в Київській області обмежуючими факторами полювання по зайцю є мисливські дні тижня й тривалість сезону полювання, то в південних регіонах – це норми добування зайця на кожне конкретне мисливське господарство на сезон полювання. Якщо в Київській області (в УТМР) видають відстрільні картки (у тому числі й сезонки) практично в необмеженій кількості на якогось «хутрового звіра», у тому числі й на віртуальних зайців, то в південних регіонах усі відстрільні картки на зайця видаються в обмеженій кількості, тільки разові, і в строгій відповідності зі згаданими нормами добування на сезон. Якщо в Київській області ніхто не рахує зайців, добутих навіть у цілому за сезон, а загальна статистика пишеться зі стелі, то в південних регіонах після кожних вихідних підбивається результат добування по господарствах, і виводиться цифра – скільки ще відстрілок можна реалізувати. Якщо в Київській області сезон полювання на зайця триває 3 місяця, і складає тільки офіційно – 13 днів на сезон (додайте сюди ще 13 днів на нібито лисицю), то в південних регіонах такий сезон становить у середньому 5-8 мисливських днів, закривається після відстрілу означеної норми на господарство й, як правило, закривається раніше на місяць від припустимого строку. За моєї пам'яті сезон полювання на зайця в одному з мисливських господарств Миколаївської області тривав усього 2 мисливських дня! Тому-то в південних регіонах і заєць ще є. Хоча, з мого досвіду полювання по зайцю 70-80-х років у Київській області, в нас зайця було не менше, ніж зараз у південних регіонах.

Та ми дещо відволіклися від теми статті. Щоб геть заплутати наших читачів щодо порушеної теми, розповім ще про один дуже показовий випадок. Довелось мені на відкриття полювання по перу знаходитися з перевіркою в одному з мисливських господарств, в угіддях якого, розташованих на водосховищі, було доволі багато лиски. Власне кажучи, ми й приїхали за наведенням, мовляв, лисок там стріляють неміряно. Загалом – край неляканих браконьєрів, роздолля для роботи сторонніх інспекторів. Отже, ранок неділі наступного дня після відкриття по перу, на березі водосховища з десяток різних за складом таборів мисливців, на ранковій зорі канонада стояла – позаздриш, значить, і порушень буде достатньо. І точно, довго чекати не довелося. За тридцять метрів від нас з очерету виходить мисливець (назвемо його умовно – Колян), спочатку пригальмував, але зрозумів, що дистанція мала – не втекти. Спокійним кроком проходить повз до свого табору, на зашморгах у нього явний перебір по лисках. Зупиняємо, відрекомендувалися, просимо документи для перевірки, рахуємо добуту дичину – одна качка й десять лисок (при денній нормі добування – 6 голів на одного мисливця). Пояснюємо, у чому полягає його порушення, потираємо долоні й дістаємо бланк протоколу. Колян дістає мобільний телефон, і чуємо: «Вітьок, тут інспектори на мене твоїх лисок хочуть повісити й оштрафувати. Підійди, розберися». Через п'ять хвилин підходить до нас Вітьок і повідомляє, що вони з Коляном на ранковій зорі стояли поруч, і він – Вітьок, збив 5 лисок, та оскільки в нього прихопило серце, певно після суботньої пиятики, він пішов до намету по таблетки, полежати й відпочити, а Коляна попросив зібрати його лисок. Ну, у чому тут злочин, як людині, у якої заболіло серце, лізти в болото збирати лисок? От Колян і зібрав і своїх, і чужих. Для якого судді це не виправдання? Перевіряємо контрольну картку у Вітька, справді, є запис за сьогоднішній день на п'ятьох лисок. При цьому в самого Коляна, який виносив на берег 10 лисок, помітки про добування немає, тільки дата виходу на полювання, явно – підозріло. Розуміємо, що запис у Вітька зроблений хвилину тому - уже для нас. Поки ми все це слухали й дивилися в контрольні картки, Колян передає Вітьку п'ять лисок, той вішає їх на тороки, ми й отямитися не встигли (не встигли сфотографувати Коляна з 10 лисками). Тут молодий єгер з нашої групи відзиває мене вбік і повідомляє, що нібито бачив, щоправда, здалеку, як Вітьок і сам пройшов до їхнього намету з повними тороками, у нього самого перевиконання. Пропонує пройти до їхнього табору й перевірити всю групу. Відходимо і швидко обговорюємо пропозицію. І тут один з нашої групи інспекторів озвучує припущення: колеги, ну перевіримо ми їхній табір, якщо вони вже не поховали лисок в очереті, знайдемо ми в них навіть 50 штук, і що? Їх, здається, чоловік з 8, полюють 2 дні, тобто за дозволеними нормами у них сьогодні може бути 8х6х2=96 голів. Той факт, що половина з них перепилися й взагалі на полювання не виходили, ми ніяк не доведемо. А якщо в них і 200 лисок знайдемо, то вони тут усі табори на березі вже перезнайомилися, пили разом і на допомогу підтягнуться інші, і доведеться нам кількість знайдених лисок ділити на число всіх мисливців цього узбережжя… Так воно й вийшло. Розділили ми всю кількість знайдених у них лисок (а таких було більше п'ятдесяти, крім качок) на всіх присутніх у таборі мисливців, навіть тих, хто прокинутися не зміг. Цікаво, що у всіх мисливців, які перебували в таборі, навіть у тих, хто спав, у контрольних картках уже були записи про добування лисок – по 5 щодня, і в сумі виходило, що за записами добутих птахів у два рази більше, і записи зроблені однієї рукою. У результаті, довести перевищення норми відстрілу ми не змогли, і склали тільки 1 протокол (на Коляна) за відсутність записів у контрольній картці за фактом добування.

До чого я веду? У проблемі норм відстрілу я на боці мисливців, викупили ми на колектив сім відстрілок, маємо право добути сімох зайців, хто двох, хто жодного, хто першого, хто останнього, як їх поділимо – це наша справа. Аби тільки ми дотримувалися всіх інших правил. За такими принципами усі сьогодні й полюють, і не тільки на зайчика. То що, будемо вводити поняття «норма відстрілу на колектив» чи «норма відстрілу на колективному полюванні»? Як ви зрозуміли, це різні речі. Тоді нам потрібно для початку визначитися, що таке «колективне полювання», з якої кількості починається колектив і за якими видами дичини припустимо проводити, а найголовніше визнавати полювання «колективним»? А до того всяка «норма відстрілу» на одного мисливця – не більше ніж голосна декларація.

Сьогодні в нас діє вже й шліфоване не в першій редакції «Положення про правила проведення полювань, поведінки зі зброєю й порядок видачі ліцензій на добування мисливських тварин» від 17.10.2011 № 49, яке, хоч і не в повному обсязі, але в основному регулює полювання на ліцензійні види. Давним-давно вже назріла потреба розробки й затвердження подібного Положення щодо проведення полювань на неліцензійні види – пернату дичину й деяких хутрових звірів, у тому числі зайця, єнотоподібного собаку й лисицю. А сьогодні ми бачимо тільки потуги окремих мисливських господарств, які справді намагаються навести лад, своїми наказами врегулювати подібні полювання. Нам потрібні не доморослі накази, а державний документ.

Однак, насамперед, слід навести порядок у виготовленні й реалізації відстрільних карток. Будь-які дозволи на добування природних ресурсів загальнодержавного значення, у тому числі відстрільні картки на добування дичини, має виготовляти й суворо контролювати державний орган. Один тільки цей крок скоротить втрати неліцензійних видів дичини від незаконних полювань як мінімум удвічі!

В. Нижник



Украинская Баннерная Сеть