Рубрики
 
 

Передплата онлайн

 

Полювання

 

Арсенал

 

Собаки

 

Риболовля

 

Нотатки рибалки

 

Интерв'ю

 

Флора та Фауна

 

Законодавство

 

Газети (номери)

 

2017

 

2016

 

2015

 

2014

 

2013

 

2012

 

2011

 

2010

 

2009

 

2008

 

2007

 

2006

 

2005

 

2004

 

2003

 

2002

 

2001




Асоціація користувачів мисливських та рибальських господарств


Сайт посвященный общению на тему охоты и рыбалки



Головна Про проект Передплата онлайн Об'яви Форуми Контакти

Полювання в Онтаріо.

Як ми і обіцяли, продовжуємо розповідь про життя-буття мисливців Канади. Мова піде про дещо екзотичне полювання на північного оленя (сагівон).

В провінції (області) Онтаріо практично не полюють на цей вид оленя. Тому інтернаціональна група мисливців (на фотографії зліва направо: Моріс - француз, Богдан - українець, Степан - українець, Марян - українець, Дейв - італієць і Нед - серб) вирушили за трофеями до провінції Квебек, в район транстундрової магістралі затоки Джеймс.

Улітку олені, рятуючись від надокучливих комах, підіймаються на північ стадом приблизно 850 тисяч голів. Узимку, шукаючи в снігу мох, мігрують на південь і мусять перейти цю магістраль приблизно за 1,5 місяці.

На цій ділянці сконцентровано декілька стаціонарних таборів мисливців по 100-300 осіб в кожному. Чотири дні і три ночі нас гостинно приймала фірма п. Доната Асселіна. Ми вибрали так званий Європейський господарський план, з огляду на економію коштів вартістю 1125 кан. доларів на особу. Оплату необхідно зробити заздалегідь двома чеками. За ці гроші фірма вам надає:

-дві ліцензії на відстріл північного оленя (по бажанню мисливця: самець, самка або теля);

-пересувний будинок на 3 ночі і 4 дні на 6-8 осіб з ліжками, посудом, світлом і газом;

-територію на 4 дні полювання площею тисячі гектарів,

(хоча більше як на декілька сот метрів від дороги не відійдеш. Тундра, звісно). Полювати можна тільки вдень і тільки на ділянці, відведеній відповідній фірмі;

- гарантованих 99% успішної здобичі.

Як не дивно, коли щодня маєш можливість зустріти оленя на відстані 200-300 м, траплялося, що мисливці поверталися без трофеїв. Тоді була пізня і тепла зима, і водосховище не покрилось кригою. Олені не могли мігрувати на південь і чекали, коли замерзнуть водойми. А мисливці чекали приходу стада на протилежному березі водосховища і зазирали в біноклі на оленів, як та лисичка на виноград.

З іншими мисливцями сталася така оказія. Дві доби бушувала снігова заметіль. Засипало снігом дороги, і наші мисливці змушені були сидіти в таборі, нарікаючи на свою гірку долю, що даремно проїхали 4000 км. Олені в той час позалазили в густі чагарі і - ні руш, поки не вщухне хурделиця. Нарешті завія втихомирилась, розгорнули дороги, і наші бідаки мали один день на полювання, випотрошення дичини і пакування додому.

Трофеї були не найкращі, але мисливці були більш ніж задоволені.

Існують ще інші, значно дорожчі, комплексний і американський плани. Ці плани включають доставку з Монреаля і в зворотньому напрямку комфортабельним автобусом; доставка на місце полювання; надання 2-6 особам єгерських послуг; забезпечення зразкового харчування і вільного бару; обробка дичини; пакування м'яса. Вартість таких планів від 3000 до 4500 кан. доларів.

Погода на період перебування з 17 по 20 листопада нам сприяла. Температура повітря була -5-10 градусів за Цельсієм вдень і -15-25 вночі. Повітря було сухе, тому мороз не відчувався.

20 листопада, коли ми від'їжджали, почалася хуртовина, але ми вдало від неї втекли в Торонто.

По дорозі додому трапилася цікава подія. Невеликі групи оленів постійно перебігали нам дорогу, А один молодий самець вихопився перед нами, як заєць на світло, і біг на відстані 50-60 м, не звертаючи в ліс цілих 5 км! Ми зареєстрували середню швидкість - 50-60 км/год.

Про саму подорож. Дорога довжиною приблизно 2000 км в один бік виявилася напрочуд складною. Після North Bay (350 км від Торонто) почався дощ, який перейшов у мокрий сніг. Пізніше 400 км суцільного льоду, посипаного піском лише на спусках. А останні 800-900 км - жодної бензоколонки. Так що про бензин треба подбати заздалегідь і мати завжди запас із собою їжу і паливо, для підняття тонусу теж треба брати з собою.

Дорога нам зайняла два дні і одну ніч. Ночували ми в місті Радісон.

Тепер про саме полювання. Відразу про результат: кожен з нас вполював по два красені-самці з великими рогами. Крім того, купивши додатково за 30-70 кан. доларів ліцензію на птахів, настріляли по 10-15 північних білих куріпок.

Важлива порада - ніколи не стріляйте першого-ліпшого оленя, особливо в перший день. Повірте, у вас буде величезний вибір трофеїв, і головне - не заходьте далеко від доріг: сніг вище колін, олень важить 100-150 кг, тягти його треба по бездоріжжю через незамерзлі річки, непролазні хащі.

Степан якраз і допустився цієї помилки. Пішов оленячими стежками за 1-1,5 км від дороги. Олені, між тим, пересуваються попередньо витоптаними стежками. Копитами відкидають сніг, викопуючи ягель. Стежки розташовані, немов лабіринт - легко заплутатись.

Так от, по схилу пагорбу вожак вів за собою декілька молодих самок. Після першого ж пострілу олень з великими рогами скотився по схилу. Потім треба було на зміну товаришам тягнути оленя за роги в глибокому снігу, що видно на фотографії.

Наступного оленя Степан здобув в 30 м від дороги, а Моріс взагалі стояв на дорозі і поклав обох оленів за 10 і 20 м! Так що ми прив'язали їх шнурком за роги і витягнули на тверде місце автомобілем. Поки ми розбирали дичину, Моріс з Маряном пішли за пагорб, де Марян застрелив свого оленя, щоб вичистити і притягнути трофей.

І от ми чекаємо на дорозі внизу, а вони витягнули оленя на пагорб і топчуться на місці, бо не знають, як-то по крутому схилу добратись до дороги. Нарешті олень вислизає їм з рук і підбиває Моріса під ноги. Моріс якимось чудом осідлав оленя і 50 метрів з'їжджав на хребті оленя, тримаючись за роги, як на санках!

Внизу, біля дороги, Моріс перевертається в кучугуру снігу, олень - на Моріса, зі снігу стирчать лише ноги Моріса в жовтих штанах. Можете собі уявити цю картину! Марян зо сміху скотився з пагорба до Моріса, а ми вчотирьох мало не попадали з реготу на рівній дорозі, тримаючись за животи.

Отак на веселій ноті закінчилося наше полювання на північного оленя.

Насамкінець. Кого це зацікавило, занотуйте до пана Доната Асселіна (телефон - (418) 661-0580), і бажаю всім мисливцям легкої дороги, великих трофеїв, веселих пригод і щасливого повернення додому!

Степан ТИМЧИШИН, Торонто (Канада).



Украинская Баннерная Сеть