Рубрики
 
 

Передплата онлайн

 

Полювання

 

Арсенал

 

Собаки

 

Риболовля

 

Нотатки рибалки

 

Интерв'ю

 

Флора та Фауна

 

Законодавство

 

Газети (номери)

 

2017

 

2016

 

2015

 

2014

 

2013

 

2012

 

2011

 

2010

 

2009

 

2008

 

2007

 

2006

 

2005

 

2004

 

2003

 

2002

 

2001




Асоціація користувачів мисливських та рибальських господарств


Сайт посвященный общению на тему охоты и рыбалки



Головна Про проект Передплата онлайн Об'яви Форуми Контакти

Крим: дрохва, генерали й перспективи

Російський автор (такий собі Василь Кононенко «Пернаті велетні кримських степів») сповнений оптимізму: «Учені-орнітологи України зовсім мало приділяли уваги цьому птахові. Не знаю, з якої причини, може, просто бракувало фінансування. Побалакавши особисто з деякими з них, я з подивом дізнався, що в Україні на 2010 рік нараховувалося всього 520 пар дрохв, з яких 480 постійно живуть у Криму. За моїми власними спостереженнями, а також за спостереженнями мого сина (він захищав диплом по темі дрохв), дрохви дещо більше. У жовтні в Крим на зимівлю прилітає популяція дрохви з тих регіонів Росії, де ще водиться цей птах. Нині майже на кожному полі можна помітити птахів, що пасуться. Дрохва добре переносить кримську зиму, вона здатна добувати собі корм навіть з-під снігу, який, втім, у Криму буває досить рідко. Набагато важче вона переносить, коли при нульовій або злегка мінусовій температурі починає йти дощ. Справа в тому, що в дрохви повністю відсутня сальна залоза, яка захищає перо від намокання, а намокнувши, дрохви починають обмерзати й втрачають здатність до польоту. У цей час птахи як ніколи стають вразливими до хижаків і браконьєрів».

Далі пан В.В. Кононенко значно реалістичніший: «На жаль, ніхто всерйоз не займався й не займається проблемою охорони гніздувань дрохви на Керченському півострові, збереженням місць проживання, а також штучним її розмноженням з подальшим випусканням у природу. Хоча дрохва дуже легко приручається й у неволі зовсім не боїться людей. Можливо, тепер, після окупації Криму Росією, учені звернуть увагу на дрохв Керченського півострова…».

Це було опубліковано в жовтні 2014 р., до вересня 2016 р. мало що змінилося. Як описують «АіФ» (серпень 2015 р.): «Колись Караларський степ був закритою зоною: полігони, стрільбища, «особливі території». А ще — залишки військового містечка біля селища Багерово, зруйнована злітно-посадкова смуга, яка могла приймати космічні човники «Буран», колючий дріт, напіврозвалені КПП та інші будівлі. «Та саме військовим і потрібно дякувати за те, що Караларський степ зберігся, — переконаний Роман Зимнухов – старший інспектор природного парку «Караларський». «За те, що не був розораний, місцями — забудований, за те, що на більшій частині території зберігся унікальний рослинний ландшафт». Ну-ну…

Далі Земнухов описує: «У нещодавньому українському минулому красиві слова й статті законів про захист природи й охорону рідкісних птахів були розтоптані кримськими чиновниками, які заплющували очі на розваги іноземних гостей. Мисливці з Об'єднаних Арабських Еміратів приїжджали сюди на соколине полювання, заодно відстрілюючи дрохв. Рахуйте самі, багато це чи мало, якщо, наприклад, три роки тому (2012 р.) одна з таких мисливських компаній убила дванадцять птахів, хоча на всьому Керченському півострові нараховувалося близько двох сотень дрохв. ( Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2012 року, штраф за винищування 1 дрохви становив 20 тисяч гривень). Дрохви своїм непохитним консерватизмом і відданістю малій батьківщині нагадують багатьох кримчан, які стверджують, що «за півостровом землі немає». Зворушливо й патріотичненько…

«Їдемо уздовж крайки соняшників, це — «самосійки», спогад про нещодавній наступ горе-підприємців на кримський степ. Кілька років тому на окраїні Караларського природного парку розорювали землі, саджали «важкі» культури, не особливо переймаючись тим, що буде далі з цією землею. На те, щоб залікувати такі рани, у природи йде не менше двох десятиліть».

З 1947 до 1972 роки тут – у Караларському степу розташовувався аеродром, до завдань якого входило повітряне забезпечення випробувань ядерної й водневої зброї ВПС СРСР. У районі села Багерово довго зберігалися залишки злітної смуги, яку успішно розбирали на бетонні плити… Вищі військові чини дуже любили відпочивати в бухтах, розташованих поруч, і в такий спосіб сформувалася й згодом так і закріпилася назва цих місць як «Генеральські пляжі». Там же й полювали, у тому числі й на дрохву… Після розформування військової частини в цій місцевості був сформований Караларський заказник.

Караларський ландшафтний заказник (5900 га) був створений рішенням Кримського облвиконкому від 20.12.1988 р. У 1990-і роки була пропозиція щодо включення заказника до складу Казантипського природного заповідника, однак вона так і не бела реалізована. Виходячи з необхідності підвищення охоронного статусу території, в 2005 році були підготовлені обґрунтування для створення національного природного парку. Та в 2007 році охоронний статус був знижений до регіонального ландшафтного парку.

Караларський регіональний ландшафтний парк — регіональний ландшафтний парк, розташований на крайній півночі Керченського півострова. Створений, згідно з Постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим, у 2007 році шляхом реорганізації заказника Караларський степ, створеного в 1988 році, площею 5900 га. 20 червня 2007 року «Генеральські пляжі», постановою ВР АР Крим, набули статусу регіонального ландшафтного парку на площі 6806 га, включаючи 360 га акваторії Азовського моря. Згідно з «Розпорядженням Ради міністрів Республіки Крим» від 5 лютого 2015 року № 69-р «Про затвердження Переліку особливо охоронюваних природних територій регіонального значення Республіки Крим», даний об'єкт усе ще є «природним парком регіонального значення».

Караларський парк розташований на крайній півночі Керченського півострова, мивається Азовським морем, між мисом Чагани й озером Чокрак. До парку прилягають масиви цілинних степівː на півдні — урочище Артезіан і на сході — Осовинський степовий масив. Караларський степ входить до переліку територій, найважливіших для збереження рідкісних видів всесвітньої організації з охорони птахів Birdlife International. Має особливе значення для охорони видів птахів скельного, скельно-берегового, гідрофільного й степового комплексів. Тут живуть 55 видів птахів, 8 з яких внесені до Червоної книги України. Крім того, на цій території знаходяться винятково цінні за своєю комбінацією й схоронністю зразки типчаково-ковилових степів, що не мають аналогів у Європі.

Що ж, подивимося як генерали, які сьогодні масово повернулися до Криму, сприятимуть збереженню дрохви…

Ще одним фактором, який сприятиме збереженню дрохви в Криму, може стати зміна екологічної ситуації у зв'язку з припиненням роботи Північнокримського каналу. Саме з початком роботи на каналі в 1960 рр. і супутнім браконьєрством пов'язують різке падіння чисельності дрохви в Криму. Будівництво першої черги СКК було розпочате в 1961 році. У 1963 році вода дійшла до Красноперекопська, в 1965 році — до Джанкоя, в 1971 році прийшла на Керченський півострів. У 1958-1960 рр. осінні скупчення дрохв сягали 400-500 голів в одній зграї, кількість зимуючих у Криму птахів становила не менше 3-3,5 тис. штук. У сувору зиму 1962-1963 рр. багато дрохв загинуло в степу й на Південному березі через брак кормів і браконьєрів. Після 1963 р. чисельність дрохви на півострові вже не відновлювалася. За обліками 1973 р., у Криму гніздилося не більше 60-65 пар, до 1979 р. – до 10-12 пар. Узимку 1978 р. реєструвалися зграйки всього з 30-40 птахів.

Нагадаю, що дрохва може жити й на розораних полях, серед хлібних злаків - якщо, звісно, її не будуть тривожити люди. Гніздяться дрохви на землі. Кладка з 1-3 яєць відбувається наприкінці квітня – у травні. У степовій частині Криму, у місцях збережених гніздувань, необхідно створити 1-2 заповідні ділянки. На жаль, інтенсивність використання земель під вирощування злакових культур у Криму залишається високою. Так компенсують різке скорочення поливних земель. А достовірна й об'єктивна статистика землекористування відсутня. Сьогоднішня концентрація й переміщення російських військ у північних районах Криму неминуче призведе до різкого скорочення чисельності дрохви внаслідок занепокоєння й браконьєрства.

Порятунком для дрохви, у т.ч. у південних районах Херсонської області, може бути її вольєрне розведення з перспективою подальшого випускання. Створення розплідників дрохви має велике значення, технології інтенсивного розведення забезпечують збереження дрохви у випадку повного зникнення її в природі або зниження чисельності нижче рівня, що допускає подальше існування популяції. Вольєрне розведення створює можливості для накопичення резерву птахів для їхньої реінтродукції в природу й створення локальних популяцій у місцях, де дрохва жила раніше. Такі популяційні угруповання утворюють каркас майбутнього ареалу при його подальшому відновленні.

Проблема отримання біологічного матеріалу для такого розведення виглядає вирішеною. Колись накопичення племінного поголів'я дрохв у розплідниках здійснювалося збиранням яєць із кладок диких дрохв, що перебувають під загрозою загибелі під час сільгоспробіт. Методика збору яєць із таких кладок, їх транспортування, інкубація, вирощування пташенят була добре розроблена, та навряд чи виявилася ефективною. Наукові досягнення в галузі біотехнології дозволяють сподіватися на вирішення проблеми відтворення й збереження рідкісних і зникаючих видів птахів шляхом застосування нових, нетрадиційних підходів. Значний інтерес з погляду збереження й відновлення рідкісних і зникаючих видів птахів має отримання міжвидових химер. Численні дослідження з отримання міжвидових химер «курка — індичка», «курка — перепел», «курка — качка» показали принципову можливість дозрівання донорських статевих клітин одного виду в гонадах другого. Уже отримані нащадки від статевих химер «курка — качка». За допомогою запліднення химерної курки спермою селезня отримані каченята, хоча відсоток химеризма був досить низьким (до 2%). Привабливою перспективою видається ідея отримання міжвидових химер «індичка — дрохва» для збереження генофонду дрохви. Відомо, що в природних умовах кладка дрохви складається з 2-3 яєць, а індичка за племінний сезон може знести понад 100 яєць. Тому, залежно від відсотка химеризма, тобто від експресивності даної ознаки в химер, від однієї химерної особини можна буде отримати десятки дрофенят. Це різко збільшить кількість дрохв, придатних для вирощування у вольєрах з подальшою реінтродукцією у природу, у т.ч. для спортивного полювання на них. Відновлення чисельності дрохви неможливе без серйозного економічного стимулювання, яким є полювання на птахів, вирощених у вольєрах.

В. Артеменко



Украинская Баннерная Сеть