Рубрики
 
 

Передплата онлайн

 

Полювання

 

Арсенал

 

Собаки

 

Риболовля

 

Нотатки рибалки

 

Интерв'ю

 

Флора та Фауна

 

Законодавство

 

Газети (номери)

 

2017

 

2016

 

2015

 

2014

 

2013

 

2012

 

2011

 

2010

 

2009

 

2008

 

2007

 

2006

 

2005

 

2004

 

2003

 

2002

 

2001




Асоціація користувачів мисливських та рибальських господарств


Сайт посвященный общению на тему охоты и рыбалки



Головна Про проект Передплата онлайн Об'яви Форуми Контакти

Мисливська ложка дьогтю як складова революції гідності

В пам’ять про Героїв які загинули за нашу гідність на Майдані

Недавні події спонукають до того, щоб усім проаналізувати причини, які призвели до масових невдоволень та перезавантаження політичної влади. Несправедливість, неефективність, корумпованість мисливської галузі склали свою краплю дьогтю у великому океані людської невдоволеності. Тож невипадково багато рядових мисливців та керівників мисливських господарств рушили до Києва захищати свої права.

Слід відмітити, що неабияка надія у мисливські кола вселилась, коли, на відміну від попереднього президента – «Пасічника», до влади в Україні прийшов відомий поціновувач полювання, власник мисливських ревірів – В. Янукович. Багатьом здавалося, що саме для проведення всеосяжних реформ була змінена навіть Конституція України, щоб сконцентрувати всю повноту влади і вийти на нові вершини суспільного життя.

На жаль мантри – «почую кожного», «покращення» і т.д. не спрацювали, а електорат з бруківкою в руках відстояв свої права, хоча на жаль, з великими жертвами. До народного гніву спричинилось і полювання авторитарного керівника країни у власних мисливських угіддях, що викликало великий резонанс: адже мисливське господарство – це вам не пасіка, воно привертає набагато більше уваги. Крім того, у кожній області були свої царські мисливські угіддя. Назви статей, у яких лунала гостра критика царських президентських угідь, говорили самі за себе.

З журналістських розслідувань в неприглядному світлі виглядали і менші «слуги народу», які не були обділені приватними мисливськими угіддями, зокрема, такі діючі та бувші народні депутати як О. Волков, М. Рудьковський, Н. Шуфрич, В. Лозинський. Не було б нічого дивного, що ці багаті люди маючи в користуванні дорогі машини, будівлі, могли б собі дозволити і угіддя. Але масла в огонь підливає існуючий механізм надання в користування мисливських угідь, які без будь-якої оплати передаються потрібним людям. За твердженням колишнього чиновника Держкомлісгоспу, за надання в користування мисливських угідь брались хабарі у розмірі 15 тис. доларів за 1 тисячу гектарів, при цьому більша частина цього йшла в кишеню керівництва лісовою галуззю.

Лише за те, що мною було процитовано попереднє речення у статті «Національні особливості полювання за мисливськими угіддями…», яка була відзначення на конкурсі статей про лісове господарство, організованому ФЛЕГ та Телекритикою у 2012 році, мене в найкращих традиціях тоталітарного режиму на роботі залякували розправою у прокуратурі, а в подальшому – звільненням із роботи. Шкода, що люди з науковими званнями не вміють дослухатись до окремої думки, дискутувати, переконувати або опублікувати статтю з протилежною думкою. Напевно прийшов той час, щоб хоча б для себе пройти люстрацію совісті, і я щиро вірю, що ми перегорнемо цю жахливу сторінку історії України і підемо з чистою совістю працювати на її розвиток.

Розпочавши цю статтю, я продовжую спостерігати, як валиться велика лісова корупційна система. Перші колишні друзі здають Януковича, а колишні друзі Сівця – начальники лісових управлінь визнають, що він застосовував корупційні схеми. Тож буде риторичним запитання: «А Ви йому не допомагали?» Ви видавали накази для забезпечення реалізації цих схем. Добре, що хоч пізніше, але дійшло. Тепер слід ще й давати свідчення, щоб повернути в казну награбовані гроші. Саме за ці гроші наймались тітушки, які вбивали і калічили людей, палили машини.

Якщо вдатись до історії, то право виключного надання права полювання у Середні віки належала виключно монархам, які в подальшому передавали його магнатам та церкві. Що тепер змінилось? Влада забирала кращі мисливські угіддя для свого власного користування, а інші через хабарі роздавала плебеям. Скоріш за все, у чорній бухгалтерії Януковича буде виявлено і «доходи» від надання в користування мисливських угідь. То ж хочу також застерегти нову владу, що необхідні законодавчі зміни механізму надання у користування мисливських угідь від командно-адміністративної до конкурентно-аукціонної, бо народ не зрозуміє, за яким же принципом надаються безкоштовно в користування мисливські угіддя, чим один претендент кращий за іншого.

Якщо аналізувати процес надання в користування мисливських угідь у західній та центральній Україні, то він проходив через великі конфлікти, де були залучені ті чи інші партії та громадські організації. Більш менш цей процес проходив мирно лише на східній Україні, де за словами Леніна, «народ і партія єдині» – звісно, партія регіонів, та комуністів.

Хвилює й те, що хоча й українське законодавство визначає, що за користування мисливськими угіддями, як і в усьому світі, потрібно сплачувати кошти власникам земельних ділянок, але ж хто їх хоче сплачувати, якщо можна пролобіювати у ВР зміни, де вже третій раз вносяться поправки про відстрочку оплати: спочатку у 2005 році, потім – до 2010 року і тепер – до 2015 року. Тож може революція заветує наступне продовження відстрочки по оплаті. Обурливим є те, що за соціологією 2% респондентів з числа опитаних у Закарпатській та Рівненській областях не мають можливості законно отримати доступ до збору грибів, ягід, плодів, лікарської сировини у лісах по причині передачі лісових угідь в довгострокове користування, зокрема, для ведення мисливського господарства та інших потреб.

Свої особливості мисливська галузь має у системі державного управління. Як вже вище згадувалось, мисливські господарства захопили дуже великі чини. То ж всі можуть зрозуміти, що навіть лісовим генералам майже неможливо провести перевірку щодо вимог законодавства, яке регламентує ведення мисливського господарства. Ну нереально навіть генеральному прокурору перевірити мисливські угіддя президента у Сухолуччі чи Синьогорі... А якщо й для галочки потрібно перевірити, то якомусь маленькому клерку дадуть догану або оштрафують на 100 гривень.

Яскравим прикладом невиконання законодавчих вимог у галузі мисливства є те, що протягом десятиліть не утримується визначена законом чисельність єгерів у користувачів мисливських угідь. З року в рік як державні органи виконавчої влади, так і органи державного нагляду не в стані забезпечити чисельність єгерської служби у багатьох користувачів, які навіть після врученого припису і не думають його виконувати. Та й що можна вимагати у такого працівника, коли його заробітна плата є нижчою у два з половиною рази, ніж в інших галузях господарства.

Показово блюзнірською у цьому плані є організація змагань, присвячених пам’яті загиблих на Волині єгерів – Вегерича і Хомича, які навіть не мали шансу не лише спіймати браконьєрів, але й відбитись від нападаючих, бо не мали зброї. Але віз і нині там. Як не були забезпечені єгері зброєю, так і надалі не забезпечені – практично вся зброя лісової охорони зберігається у відділках міліції.

Крім того, самі єгері добре знають, що якщо він не працює в олігарха або депутата, то слід бути дуже обережним при складанні протоколу на порушника правил полювання. Складеш на так звану «еліту нації», будеш мати сам проблеми. Ось тому паралізована тотальною корупцією єгерська служба практично перестала боротись із реальними порушниками. Та й взагалі відсоток виявлених випадків браконьєрства, при яких має місце добування тварин складає лише (1-2%). Підтвердженням цьому є статистика, що є роки коли в Україні взагалі не було відкрито жодної кримінальної справи по факту браконьєрства. План боротьби виконується на дрібницях – найчастіше: допуск без нагляду собаки у мисливських угіддях, бо тут можна домовитись із знайомим, який взагалі не є мисливцем, і скласти на нього протокол і самому ж єгерю заплатити.

А ще браконьєрству сприяє несправедливість при реалізації ліцензій, тобто, права полювання. Так, в одному й тому ж самому господарстві одному мисливцю продається ліцензія на кабана за 500 гривень, а іншим – за 5000. Все залежить від соціального статусу мисливця. Чим бідніший – то й більше здеруть, а за багатого саме господарство заплатить та ще й нагодує.

Крім того, бюджетні кошти на фінансування ведення мисливського господарства отримують лише вибрані елітні господарства. Проаналізувавши фінансування елітного президентського господарства «Синьогора», бачимо, що, наприклад, у 2007 році з бюджету на його фінансування поступило 211 тис. грн, що становило 53% від бюджетного фінансування у цій галузі всієї області, у 2009 році бюджетне фінансування склало 425 тис. грн, що склало вже 71% бюджетного фінансування мисливського господарства області. Доходи ж склали лише 0,004% від витрат (2000 грн.).

Через тінізацію мисливського господарства галузь за всі роки незалежності залишалась збитковою, а доходи становили лише 50% від вкладень. Логічним виходом за таких обставин є банкрутство, але лише в нашій державі закони економіки не спрацьовують. Мисливські господарства по 15 років збитково ведуть мисливське господарство і не те, що не банкрутують, але ще й у подальшому перезакріплюють мисливські угіддя для подальшого «збиткового ведення».

Великою ложкою догтю є і питання відсутності механізму відшкодування збитків, завданих мисливськими тваринами сільськогосподарським посівам. Слід відзначити, що ще Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.11.2009 р. № 1472-р дано доручення Міністерству аграрної політики України щодо розроблення рекомендації про укладення договорів страхування сільськогосподарських посівів від збитків, завданих мисливськими тваринами агропромисловому комплексу та особистим селянським господарствам, але дана вимога, як і практично всі благі починання, не була виконана.

Бюрократична машина повною мірою працює у мисливстві у вигляді отримання різноманітних документів, яких розплодилось багато. Мисливці самі знають, як з якогось дива кожних три роки необхідно проходити перереєстрацію зброї, з відповідними медичними довідками та сертифікатами, що ти не п’яниця чи психічно хворий. Але це плебеї тижнями оббивають пороги, а для мисливської еліти дозвіл на зброю, посвідчення мисливця, контрольна картка одразу – або додому, або на роботу. І так практично в усіх сферах суспільного життя. Зрозуміло, що такі високопосадовці, як генеральний прокурор Пшонка не проходив ніколи психіатричної експертизи, а, виходячи із виявлених його портретів, йому взагалі не можна було видавати дозвіл на вогнепальну зброю.

Зараз слід зосередитись на тому, що трагічні події, які відбулись в Україні, дали лише шанс її демократичного розвитку, але чи він реалізується вже залежить від нашої громадянської позиції.

О. Проців



Украинская Баннерная Сеть