Рубрики
 
 

Передплата онлайн

 

Полювання

 

Арсенал

 

Собаки

 

Риболовля

 

Нотатки рибалки

 

Интерв'ю

 

Флора та Фауна

 

Законодавство

 

Газети (номери)

 

2017

 

2016

 

2015

 

2014

 

2013

 

2012

 

2011

 

2010

 

2009

 

2008

 

2007

 

2006

 

2005

 

2004

 

2003

 

2002

 

2001




Асоціація користувачів мисливських та рибальських господарств


Сайт посвященный общению на тему охоты и рыбалки



Головна Про проект Передплата онлайн Об'яви Форуми Контакти

Без ощадливого рибальства у прісних водоймах України риба у них зникне назавжди.

Початок XXI століття ознаменувався зменшенням уловів риби у природних і природно-технічних водоймах України: тільки у каскаді дніпровських водосховищ воно досягло трикратного рівня, в українській частині Дунаю - двократного, в Азовському морі - більш ніж десятикратного. За даними видання «Природно-ресурсний аспект розвитку України», яке оприлюднило ці дані, до об'єктивних причин зменшення вилову риби відносять різке її зменшення в акваторіях України і навіть вимирання найцінніших промислових видів. Поряд з іншими чинниками цьому сприяє й спосіб ведення рибальства, за якого технічні і біотехнічні заходи, спрямовані на поліпшення збереження та збалансованого використання прісноводних рибних ресурсів під час ведення промислу, майже не використовуються, турбота про збереження рибного різноманіття та його охорону теж мінімальна чи повністю відсутня. Риби пущені на самовиживання, а кількість їх переслідувачів зростає. Не захищають їх і правила рибальства, основні ідеологічні засади яких біологічно не обґрунтовані. Про це йдеться у ряді публікацій, але про втілення їх у практичне рибальство майже ніхто не дбає.

У правилах рибальства зазначені мінімальні розміри, за яких дозволяється виловлювати риб, з таким розрахунком, щоб улови охоплювали в основній масі тільки ті особини, які досягли статевої зрілості. У промисловому рибальстві дозволяється прилов молоді, але не більше 8 % загального улову за один замет чи перебирання знаряддя лову, у любительсько-спортивному - не більше ЗО % від загального улову за видами, вилов яких контролюється. Це - основні передумови ведення як промислового, так і любительсько-спортивного рибальства.

Проте у більшості водойм України спостерігається омолодження популяцій риб, скорочення їх чисельності, зникнення ряду видів тощо. У цьому, поряд з іншими факторами, не останнє значення, якщо не головне, належить і впровадженим мінімальним розмірам, за яких дозволяється ловити риб, тобто вони є визначальні в ідеології будь-якого рибальства, відтворення й охорони рибного різноманіття.

Як вважає Нікольський, для забезпечення найвищої продуктивності популяцій необхідно, щоб основу уловів складали риби, які нерестяться не вперше. За висновком Жукинського, найкраща відтворювальна здатність ікри та виживання личинок властива тим плідникам риб, які нерестяться у розквіті статевих сил, коли основне відтворювальне ядро на 70-75 % складається зі статево дозрілих плідників.

У Дунаї та його придатковій системі дозволяється виловлювати судака завдовжки 30 см. За матеріалами Бурячковського та Корочанського, промисел освоював його особин дво-, три-та чотирічного віку завдовжки відповідно 28,2; 32,1 та 36,8 см при масі 291, 441 і 639 г. Серед них статево дозрілі особини завдовжки до ЗО см зустрічались тільки серед самців, які переважали у розмірних групах до 34 см. Середня довжина статево недозрілих особин у промислових уловах становила 34,2 см. Отже, основу промислу у придунайських водоймах складали судаки, які не досягли статевої зрілості і нерестились вперше, частка яких досягала 45,6-68 %. На підставі цього рекомендувалось мінімальну довжину судака, за якої його доцільно ловити, довести до 40 см. Проте і її необхідно збільшити щонайменше до 45-47 см, бо прирости їх маси становлять понад 500 г, а інколи і до 1 кг, як встановив Залумі, тобто досягають максимуму іхтіомаси, а плідники братимуть участь у нересті повторно. У внутрішніх водоймах довжину судака, дозволеного для вилову, необхідно збільшити з 42 см до 52 см. За даними Сухойвана (1970), це відповідатиме 4-5-річним судакам і становитиме не менше 60-80 % загальної кількості плідників.

Мінімальний розмір ляща, якого дозволяється ловити у внутрішніх водоймах, становить 32 см. Як встановив Дячук, популяції його плідників у Кременчуцькому водосховищі на 45 %, у Каховському - на 70 % складаються з особин, які не досягли статевої зрілості або нерестяться вперше, відповідно 44 та 15 % -вдруге, 10 та 7 % - втретє. Беручи до уваги щорічні прирости маси ляща Кременчуцького водосховища, які найбільші на п'ятому-шостому році життя, то його доцільно виловлювати за довжини тіла не менше 40 см. До того ж більші за розміром самки продукують більше ікри і крупнішої за розміром: у самки завдовжки 32,2 см і масою 0,8 кг маса ікри становила 55 г, діаметр досягав 1 мм, в той час як у самки завдовжки 52,6 см і масою 3,5 кг маса ікри досягала 510 г, її діаметр - 1,4 мм. Очевидно, остання самка забезпечить народження більшої кількості мальків і крупніших за розміром, що забезпечить і виживання їх більшої кількості.

Мінімальну довжину тарані (плітки) у всіх регіонах доцільно збільшити з 18 см до 23 см, що за матеріалами Снєжиної та Вятчаніної, збігається з віком не менше п'яти років, після чого спостерігаються найбільші прирости іхтіомаси.

А тим часом ще на початку 60-их років XX століття Виноградов (з авторами) зазначали, що в уловах капроновими сітками майже у всіх озерах і водосховищах значна частка прилову молоді цінних риб (лящ, судак). Пропонувалося почати роботу по заміні сіткового промислу іншими способами лову. Проте це не знайшло належної підтримки, хоча значні прилови молоді риб відзначалися рядом дослідників. Так, за даними Вятчаніної з авторами, у промислових уловах риби у дніпровських водосховищах вони досягали 30-40 %; за спостереженнями Денисова, у сітках з розміром вічок 30-80 мм - 15,7-31,4 %; за дослідженнями Шевченка, у неводних і тралових уловах тюльки прилови 19 видів молоді промислових риб перевищували граничні величини у 2-14 разів; за підрахунками Новицького з колегами (2000 р), у 57,7 % промислових риб серед любительських уловів частка їх молоді досягає 90-95 %.

Не можна не звернути уваги й на висновки Білька з авторами (2001 р.) про те, що внаслідок селективної дії сіткових знарядь лову, які відбирають у першу чергу особин, які ростуть найшвидше, змінюється генофонд популяцій у бік збільшення кількості особин, для яких властивий сповільнений темп росту. Це уже відчутно негативно впливає на відтворювальну здатність популяцій риб, скорочуючи темп їх росту, збільшуючи строк статевого дозрівання особин, зменшуючи якість статевих продуктів, а також життєздатність і чисельність потомства.

Викладене свідчить про те, що закладена багато років тому ідеологія ведення рибальства не виправдала себе, внаслідок чого місцеве рибне населення у наших водоймах приречене на поступову деградацію і вимирання. Це помітно на висвітленні Щербухою з авторами (1995 р.) багаторічних змін і проблеми збереження видового різноманіття риб басейну Дніпра на прикладі Каховського водосховища: зникнення навіть промислових видів риб у наші часи відбувається упродовж восьми-десяти років, про їх відтворення ніхто особливої турботи не проявляє.

Отже, ведення рибальства у водоймах України за сучасними мінімальними розмірами риб та за допомогою капронових сіток підірвало відтворення і не забезпечило охорону їх рибного різноманіття. Тому рибальство у водоймах України можливе тільки на підставі ощадливої ідеології ведення рибальства, а саме: на виловлюванні риб, мінімальні розміри яких забезпечують повторний нерест плідників за максимального зростання їх іхтіомаси; на повному припиненні рибного промислу принаймні у внутрішніх водоймах і створенні сприятливих умов для розвитку на них любительсько-рекреаційного рибальства на ощадливих принципах; на забороні ведення рибного промислу у прісних водах за допомогою капронових сіток і втіленні інших знарядь для добування риби за ощадливими технологіями. Рибні ресурси водойм України потребують відновлення, яке сприяло б створенню багатовікових популяцій з місцевих найцінніх представників їх іхтіофауністичних комплексів. Без цього нашим нащадкам залишаться безрибні водойми.

А. ЩЕРБУХА, кандидат біологічних наук.



Украинская Баннерная Сеть