Рубрики
 
 

Передплата онлайн

 

Полювання

 

Арсенал

 

Собаки

 

Риболовля

 

Нотатки рибалки

 

Интерв'ю

 

Флора та Фауна

 

Законодавство

 

Газети (номери)

 

2017

 

2016

 

2015

 

2014

 

2013

 

2012

 

2011

 

2010

 

2009

 

2008

 

2007

 

2006

 

2005

 

2004

 

2003

 

2002

 

2001




Асоціація користувачів мисливських та рибальських господарств


Сайт посвященный общению на тему охоты и рыбалки



Головна Про проект Передплата онлайн Об'яви Форуми Контакти

Горимо?.. Не горимо?..

Невизначеність завжди не передвіщала нічого хорошого В останні роки, коли доводиться писати про відкриття полювання на качку, стає незрозуміло, про що писати… Відтоді, коли мисливці стали «головними паліями» лісів, полів і рік, уже ніхто, включаючи голів обласних мисливських організацій – людей, які практично визначають дату відкриття полювання, не може чітко сказати, коли ж у них відкриття. Винятком цього року стала хіба що Київська обласна організація УТМР, у всіх же інших областях, до яких ми зуміли додзвонитися, щодо точної дати відкриття лише розводять руками. Мовляв, «зайдіть на тижні…».

Механізм відтворення качки як виду налагоджений за мільйон років його існування. Він досить простий, люди з ним знайомі давно й вивели емпіричне правило: широке весняне водопілля обіцяє великий «урожай» качки. Однак відтоді, як людина втрутилася в цей процес – у ХХ сторіччі, з качкою почалися перебої. Досвід Другої світової війни, коли в Україні вже велися спостереження за полюванням, показав, що кілька років різкого скорочення обсягу добування справді дозволяє підвищити чисельність виду в певній частині його ареалу. Однак тільки за сприятливих погодних умов – за наявності високої весняної води й відсутності пізніших підтоплень. Тобто тільки заболочування нещодавно осушених угідь сприятиме відновленню біотопів. У несприятливій перспективі – при «осушенні» Європи до меж України, качка не зникне, вона просто зміститься далі – на північний схід європейської й азіатської півночі. Механізм розмноження компенсує втрати виду.

І тут набуває чинності другий фактор впливу людини – полювання в місцях зимівель. В умовах міграції вирощений на півночі «урожай», якщо вона не потрапить до Європи, буде «зібраний» мисливцями на Каспії, узбережжях Чорного й Середземного морів. Говорити про можливість ефективного контролю за полюванням де-небудь у дельті Нілу чи на Каспії можуть тільки демагоги з телеекологів. Увесь договір про охорону водно-болотних мігруючих видів є швидше набором добрих намірів і кийком для й без того законослухняних європейських мисливців. Коротше, ми вирощуємо качку для наших південних сусідів і з цим треба змиритися.

Відносно новим злом, до якого ми ще не звикли, стала практика перенесення початку сезону полювання. Що про цю дату тільки не пишеться в полемічному запалі – аж до псевдонародних традицій, пов'язаних з певною датою. Про те, як ця дата, друга субота серпня, була призначена в СРСР, ми вже писали. Це було колись і сьогодні нам, схоже, треба звикати до нової загальноєвропейської дати – 15 серпня. Тим більше, що різниця невелика – наказ № 8 від 28 квітня 2013 р. «Про відкриття полювання в мисливський сезон 2013/2014 року на території угідь Баришівського, Богуславського, Броварського, Володарського, Кагарлицького, Макарівського, Обухівського, П.-Хмельницького, Сквирського, Яготинського МРГ Київського обласного МРВО КОРУТМР» урочисто повідомляє нам: «з 18 години 10 серпня»… святковим салютом зі скількохось там артилерійських батарей…

Вибачте, захопився. Накази ще мають над нами, рядовими армії мисливців, якусь магічну силу впливу. Так і бачиш полководця й вождя УТМР, що пильнує над картою качиних перельотів із червоним олівцем у руці «долетить чи не долетить», тобто – до середини Дніпра, через дамбу в Кончі-Заспі. На жаль, сам директор МРВО УТМР, який цей наказ підписав, далеко не полководець. Грифи «Погоджено» у заголовку наказу ясно вказують, хто в Київському обласному Мисливсько-рибальському виробничому об'єднанні Київської обласної ради УТМР хазяї: «Київська обласна державна адміністрація» і «Київське обласне й по місту Києву управління лісового й мисливського господарств». Саме вони посилають нашу армію мисливців, ні, не в бій, а просто посилають.

Тепер про військову таємницю, що стоїть за цим наказом і його прийдешньою зміною. Загадка «пожежонебезпечного періоду року» поки що не розкрита, незважаючи на зусилля багатьох відважних розвідників-одинаків з лав нашої армії мисливців. Те, що визнавати його і переносити терміни початку полювання вигідно чиновникам – безсумнівно, інакше не переносили б. Але в чому полягає їхня вигода… На жаль, про це в редакцію поки що немає жодного повідомлення, чекаємо.

Те, що чиновники не знають, де полюють на качку, наш кореспондент уже встановив. Памʼятаєте, коли пана Сівця – голову нашого лісового відомства, запитали на прес-конференції про це, він збентежено промовчав. Та, схоже, надана нами інформація чиновників не переконала. У наказі № 8 чорним по монітору сказано: «3. Заборонити: 3.1. Проведення полювання на пернату дичину й хутрових звірів у лісових угіддях без дозволу й присутності єгерської служби, а також розведення багать у пожежонебезпечний період року». Усе-таки сумніваються, а раптом ми, нерозумні, все-таки сунемося полювати на качку в ліс і саме в цей самий «пожежонебезпечний період року». Тому простіше перенести.

Пани б'ються, а холопам строки полювання переносять. Я вважаю, що причиною боротьби з пожежами став телевізор – тільки-но показали в новинах чергового гаранта конституції, що підпирає плечем пожежну машину, відразу лісові пожежі набули політичної актуальності. Гарант змінився, але ж тема лишилася. Чиновники знають, за що начальство може запитати, і начальство знає, за що може запитати з чиновників, тому й демонструють бурхливу діяльність. Перенесення початку сезону полювання у зв'язку з «пожежонебезпечним періодом року» не має логічного пояснення, але воно є: перенесли, значить, чиновники не байдикують, зайняті справою. «Наказ, контрнаказ, безлад», – учить такий великий адміністратор, як Наполеон. От і дослуховуються до його рекомендацій, плодять безлад, при якому потрібно: наказ написати, наказ скасувати, погодити…

У такій боротьбі за доведення власної необхідності не до качки з її внутрішньовидовими проблемами. Тим більше що качок для Головних Мисливців давно вирощують у спецзаказниках, це виявилося й простіше, й надійніше, ніж чекати милостей від природи. Та й качок потрібно всього нічого – тисяч двадцять голів на всіх допущених…

Отже, накази пишуться, вступні дані, штабна гра почалася. Для того, щоб і нам, рядовим мисливцям, на качку зіграти в ній за себе, а не за начальство, треба встигнути провести до 10 серпня хоча б одну масову (мінімум дві камери від рейтингових телеканалів) акцію. Важливо не куди ходити – під Кабмін, то під Кабмін, важливо з чим. ТВ-журналістам потрібна картинка, а під час минулих походів ми її недостатньо забезпечили. Потрібна наочність вимог: опудала качок, вабики-пищалки, усе це охоче й довше покажуть, ніж сумну сірість чергового «протесту». Перенесуть відкриття чи не перенесуть – все одно потрібно йти. Привід для акції завжди знайдеться, важливо нагадувати про себе хоча б раз на рік. Стукайте й вам відчинять. А хто просить мовчки – подихає мовчки. Народна мудрість нещадна. Коротше, беріть приклад з качки, чиновники й телеекологи навіть спільними зусиллями її все ще не перевели.

В. Сом



Украинская Баннерная Сеть