Рубрики
 
 

Передплата онлайн

 

Полювання

 

Арсенал

 

Собаки

 

Риболовля

 

Нотатки рибалки

 

Интерв'ю

 

Флора та Фауна

 

Законодавство

 

Газети (номери)

 

2017

 

2016

 

2015

 

2014

 

2013

 

2012

 

2011

 

2010

 

2009

 

2008

 

2007

 

2006

 

2005

 

2004

 

2003

 

2002

 

2001




Асоціація користувачів мисливських та рибальських господарств


Сайт посвященный общению на тему охоты и рыбалки



Головна Про проект Передплата онлайн Об'яви Форуми Контакти

Про манки й репеленти

Скажу відразу, з циклу статей «Технічний прогрес і браконьєрство» ця буде найсуперечливішою й неоднозначною, а тому прошу не судити суворо й дану публікацію вважати швидше розмірковуваннями вголос, ніж моїм твердим переконанням або керівництвом до дії.

Почну здалеку. У чому полягає суть, дух і ціль справжнього любительського полювання (не плутати з промисловим)? Суть – у протистоянні мисливця (або команди мисливців) і об'єкта полювання. Що цінніший і складніший у добуванні об'єкт полювання – то більше азарту й задоволення ми отримуємо від самого процесу й тим більше добування дичини. Іноді окремі епізоди відстрілу звичайних фазанів, зайців або навіть качок, не кажучи вже про кабанів і оленів, фіксуються нашою пам'яттю на десятиліття, такими яскравими були наші враження. Погодьтеся, у кожного мисливця є такі спогади, часом навіть від полювань, які закінчилися, умовно, невдало, без добування бажаного звіра чи птаха. Так, трофей не був добутий, але вражень – море. Чому так? Полювання було захопливим, зі справжнім протистоянням, пошуком і вистежуванням, з повною віддачею сил і ваших мисливських навичок, рідкісним за точністю пострілом, і як фінал – красивим падінням дичини. Викинеш один з вище перерахованих елементів, і враження вже не ті. Спростіть полювання до банального пострілу на номері по стоячій козулі, у якої не було ніяких шансів, і полювання втратить усякий відтінок суперництва, а значить - втратить свій дух і суть.

Уся історія розвитку людства - це історія еволюції, історія вдосконалення методів, способів і технологій, у тому числі – технологій полювання. Однак це історія виживання людства. Сьогодні полювання для нас перестало бути засобом існування (крім людей, які працюють у мисливській галузі). Подальше впровадження новинок технологічного прогресу в полювання підриває баланс сил протиборчих сторін. За останні тисячу років дикі тварини ніяк не підняли якісно рівень нюху, слуху, зору, фізичної сили й швидкості – головних якостей, що дозволяють протистояти мисливцеві. Хіба що дикі тварини шляхом селекційного відбору пристосувалися до людини, навчилися відрізняти мисливця від простого туриста, почали розбиратися, хто просто гуляє в угіддях, а хто прийшов по їхню шкуру. Та це незрівнянно з тим, як далеко пішла людина і продовжує вдосконалювати методи, а головне – технічне забезпечення полювання. Якби ми не регулювали законодавчо – обмежували або зовсім забороняли застосування деяких «новинок», ми, швидше за все, уже покінчили б з багатьма видами диких тварин або, принаймні, спростили добування дичини до банального винищування. Яскравим прикладом тому є браконьєрство «з-під фар», коли водій автомобіля відіграє в процесі «полювання» більшу роль, ніж сам стрілець. Цивілізоване мисливське суспільство останні сто років почало розуміти суть і красу полювання, з'явилися поняття культури полювання, мисливських традицій, свят, ритуалів, етики, з'явилися клуби любителів правильного полювання. В основі всіх цих нововведень лежить бажання не спростити процес полювання до банального вбивства дичини, а підняти полювання на рівень свята. У цьому плані технічний прогрес, підвищуючи можливості мисливця, природно, знижуючи можливості й шанси дикої тварини, не завжди стоїть на боці красивого полювання.

До чого веду, як ви вже догадалися з попередніх статей цього циклу, я закликаю мисливців, а насамперед – законодавців мисливської культури, обережніше ставитися до впровадження технічних нововведень в любительське полювання. Ми вже достатньо винайшли й безповоротно впровадили в полювання технічних напастей на біду диким тваринам. Давайте зупинимо цей процес і залишимо дичині хоч якісь шанси для суперництва з мисливцями. Ми ж не спрощуємо кохання до жінки до банального статевого акту. То ж давайте не спрощувати полювання до банального пострілу з самонавідної зброї, де функція мисливця буде лише полягати в натисканні на курок, а технічні засоби самі вистежать звіра, приведуть до нього, покажуть на екрані тепловізора, репеленти й вабики заморочать і ошукають його, позбавлять всякої можливості пручатися, а комп'ютер підкаже, коли натискати на курок. При цьому мисливець не буде навіть відривати зад від сидіння всюдихода.

А от далі я хочу поговорити про позитивну (чи навпаки) роль вабиків і репелентів у підвищенні культури й ефективності полювання. Однак, повторюся, питання це – дискусійне. Для початку – репеленти.

У чому суть полювання з репелентами. У місцях можливого знаходження об'єкта полювання (як правило, копитні) розпорошується репелент, що імітує запах, наприклад, самиці, готової до спарювання, і влаштовується неподалік засідка. Памʼятаєте, поведінка пса, який відчув суку з тічкою – повне відключення мозку, хазяїна не пізнає й не слухається, немає ні своїх, ні чужих, ніякого страху й інстинкту самозбереження, про дім забуває, в очах і в голові тільки одне. Приблизно такий самий стан і в диких тварин – практично повна відсутність страху, та й усяких «мізків». Отож, яка різниця: полювати на осліпленого фарою оленя чи одурманеного репелентом? До того ж осліплений олень позбавлений тільки зору, а закоханий (одурманений репелентом) – відразу всіх почуттів, а тому є порівняно легкою здобиччю.

Ні, я не проти полювання на самців копитних під час гону. Навпаки, підтримую його двома руками, вважаю таке полювання великим мистецтвом, поважаю мисливців, які вміють вабити самців. Бачив і слухав таких спеців, доброю заздрістю заздрю їхньому вмінню, що піднялося до висот мистецтва, особливо тих, хто імітує ревіння оленя. Та це навички мисливця, відточені роками тренувань. А в чому мистецтво полювання з репелентом? Пішов у магазин і купив, приїхав у ліс, вибрав місце, де є сліди об'єкта полювання (певну спостережливість треба мати), розпорошив (шляхом натискання на кнопку або розмазування пальцем), сів у засідку, зачаївся й чекай. А навіщо чекати? Можна набагато простіше, наставив петель і пішов додому спати, вранці прийшов і забрав труп.

Звичайно, не все так однозначно й просто в проблемі полювання з застосуванням репелентів і пахучих речовин. Наприклад, я вважаю припустимим застосування репелентів для відстрілу (вилову) шкідливих хижаків, тієї ж лисиці і єнотоподібного собаки. Загалом, питання репелентів залишається відкритим.

Тепер про вабики. Як я вже казав вище, вважаю вищим щаблем полювання мистецтво імітувати звуки тварин, тим самим вабити їх. Та ніяк не сприймаю як мисливські навички уміння натискати на кнопки звуковідтворюючих електронних приладів. Чув у справі найдосконаліші електронні вабики й бачив реакцію на їхню роботу диких качок і гусей. Скажу однозначно – досконалість технічного прогресу й феноменальний слух майстрів, які їх створили. Гуси, що пролітали далеко повз, ніби за помахом чарівної палички, розвертаються і йдуть на звук вабика, якщо й не сідають до опудал, то знижуються на відстань пострілу. Та в чому тут конкретне мистецтво мисливця, який вабить птаха? Знайти 2 тисячі євро й замовити такий прилад?

Довелось якось спостерігати рекламний ролик про полювання з електровабиком на самця козулі. Настільки правдоподібно він імітує звуки суперника або самиці, що ошуканий козлик підбігає на десять метрів до замаскованого стрільця. Знову-таки, у чому тут полягає мистецтво мисливця? Добре замаскуватися й вистрілити в упор?

Саме з цієї причини я вважаю абсолютно правильною заборону полювання з застосуванням електронних звуковідтворювальних приладів. Однак і в цьому питанні не все так просто. Наприклад, я вважаю припустимим застосування електронних звуковідтворювальних приладів при полюванні по перепелу. Чому? На відміну від полювання на оленів, козуль, лосів, гусей або качок, вабик не підманює перепелів безпосередньо під постріл. Як проходить полювання по перепелу. З вечора на полі, де були знайдені перепели, встановлюється й вмикається вабик, практично на всю ніч, а вранці навколо вабика проводиться звичайне полювання з лягавим собакою. Тобто вабик не спрощує добування птаха й не змінює суті самого полювання, яке вимагає повного набору всіх якостей і навичок мисливця, та ще й лягавого собаки. Вабик лише збирає (концентрує) птаха в певному місці, чим підвищує ефективність полювання. А застосування духових або механічних вабиків для такого полювання практично неприйнятне, у якого мисливця вистачить терпіння свистіти всю ніч, сидячи одному посередині поля.

Я розумію й вітаю технічний прогрес, вдосконалення й підвищення ефективності виробництва у всіх галузях промисловості й інших сферах діяльності людини, але чи конче необхідне нам таке вдосконалення технологій у сфері любительського полювання? Нові технології спрощують і підвищують ефективність добування дичини, практично не залишаючи їй шансів у суперництві з мисливцем. Ні, я не закликаю повернутися в кам'яний вік, здати рушниці й карабіни, відмовитися від всюдиходів та інших досягнень технічного прогресу, повернутися до полювання зі списами й кімінням. І все-таки для мене суть і зміст полювання в особистісному суперництві мисливця й об'єкта полювання, не передових досягнень усього людства, а однієї конкретної людини, іноді – команди мисливців. У протистоянні науки й техніки всього людського співтовариства дикі тварини однозначно програють, а це означає, що мисливці мають для себе визначити ту межу досягнень нашого розуму й промисловості, яку нам у полюванні не слід переступати. Інакше втратимо полювання як таке.

В. Нижник



Украинская Баннерная Сеть