Рубрики
 
 

Передплата онлайн

 

Полювання

 

Арсенал

 

Собаки

 

Риболовля

 

Нотатки рибалки

 

Интерв'ю

 

Флора та Фауна

 

Законодавство

 

Газети (номери)

 

2017

 

2016

 

2015

 

2014

 

2013

 

2012

 

2011

 

2010

 

2009

 

2008

 

2007

 

2006

 

2005

 

2004

 

2003

 

2002

 

2001




Асоціація користувачів мисливських та рибальських господарств


Сайт посвященный общению на тему охоты и рыбалки



Головна Про проект Передплата онлайн Об'яви Форуми Контакти

Пугач в Поліссі України

Великі види сов Полісся – пугач і бородата сова мають ряд спільних рис в екології. Та по великому рахунку це зовсім різні види. На перший погляд нині великим совам в Поліссі ніщо не загрожує. Не проводяться осушувальні роботи. Дещо знизився на них прес незаконного полювання. Але разом з тим істотно зросли об'єми суцільних рубок у вільхових та дубових лісах - в гніздових стаціях цього виду. Тому перспективи для збереження великих видів сов в Поліссі, з одного боку, досить реальні, але, з іншого, лишається необхідність проведення спеціальних мір охорони. На жаль недостатня площа Поліського природного заповідника та відсутність на його території заплавних лісів не дає змоги охопити значну кількість гніздових стацій великих сов. Гніздові території пугача у порівнянні з бородатою совою на сьогодні у великій мірі антропогенно трансформовані. Збереження ділянок старих лісів поблизу річкових долин та каскаду ставків рибгоспів можна розглядати, як сприятливий фактор збереження пугача. Особливо тривожною є тенденція зростання попиту на живих бородатих сов та опудала обох видів великих сов. Найближчим часом доцільно було б створити на базі Поліського природного заповідника центр по розведенню великих сов. Найближчим часом приватні таксидермісти, колекціонери і фірми, що займаються торгівлею диких тварин можуть стати реальною загрозою для рідкісних видів Полісся.

Пугач в Поліссі до нинішнього часу лишається маловідомим місцевому населенню. При проведенні анкетних опитувань під назвою "пугач" можуть бути насправді всі види сов величиною від сірої чи вухатої сови до бородатої включно. Часто можна почути від населення чи прочитати в місцевій газеті про те, що взимку в якомусь населеному пункті з'явилось багато... пугачів. Зрозуміло, що в усіх таких випадках мова йде про вухатих сов. Люди думають, що коли є пір’яні вушка на голові, то це обов’язково пугач. Цього великого птаха часто плутають ще з бородатою совою. Дійсно відрізнити на далекій відстані ці види у нічних сутінках складно, але з певною достовірністю можливо. Бородата сова мало боїться людини і дозволяє підійти до неї на порівняну близьку відстань і поспостерігати за нею. Пугач відлітає завчасно і побачити його непросто. Звичайна відстань зльоту у пугача складає більше 45-60 м, але насиджуюча самка може підпускати і на 10 м. На гніздовій ділянці цю сову легко можна визначити по голосу. Зараз є велика кількість записів голосів птахів і їх визначення не складає якоїсь проблеми. В 1996-1999 р. під час польових обстежень півночі Центрального Полісся автором реєструвались і місця зустрічі пугачів. Необхідно нагадати орнітологам і всім любителям природи про необхідність зберігання в таємниці точних місць зустрічей і розміщення гнізд рідкісних видів птахів і в першу чергу великих видів сов. Не можна розголошувати і розташування глухариних і тетеревиних токовищ. Одного разу в прилегле до Поліського заповідника село приїхав «орнітолог-любитель», який цікавився виключно рідкісними видами птахів. Як виявилось потім, він заробляв пристойні гроші на продажі опудал рідкісних видів птахів. Було в мене знайомство і з одним не дуже відомим в орнітологічному середовищі колекціонером кладок, котрий мав колекцію, котрій би позаздрив сам зоологічний інститут. Великий інтерес до рідкісних видів птахів проявляють фотографи, телебачення. Я був свідком того, як безцеремонно поводяться такі люди біля гнізд і на гніздових ділянках рідкісних видів і впевнений, що вся інформація про точні місця гніздування не повинна розголошуватись.

Набагато швидше можна виявити гніздові території великих сов у червні-липні під час вигодовування пташенят. По яскраво оранжево-червоному кольору райдужної оболонки ока можна легко відрізнити молодих пугачів від інших пташенят. Але окремі відсталі в рості особини можуть мати малояскраве забарвлення очей.

В 1990-х р. пугача можна було зустріти на багатьох середніх річках Полісся: по Ужу (на природній ділянці річки між Народичами, Поліським і Мартинівкою), Тетереві (в межах Київської області), Ірпіню (поблизу с.Жорнівки). До кінця 1980 - х р. цей вид зустрічався на півночі Поліського заповідника. Вивченість поширення пугача в українському Поліссі у порівнянні з білоруським набагато гірша. Тому всі хто має інформацію про місця зустрічі пугачів прохання зателефонувати (8-04148) 5-12-83 чи надіслати листа за адресою: 11122, Поліський заповідник, с.Селезівка, Овруцький р-н, Житомирська обл., Сергію Жилі.

Виявити пугачів в місцях гніздування можна за наступними ознаками: за голосом, візуальними зустрічами, за знахідками «погадок». Погадки – це неперетравлені залишки їжі з шерсті і кісточок жертв, котрі сови періодично відригують. По погадках орнітологи вивчають харчування та склад жертв сов. Голосова активність дорослих птахів на гніздовій ділянці істотно полегшує виявлення їх і пошук гнізд. Під час насиджування самкою кладки на гнізді самець частіш за все вдень сидить, притулившись до стовбура дерева або ховається в густому сплетінні гілок крони неподалік від гнізда. Перше вечірнє "пу-гу" можна почути з місця денного відпочинку. А далі протягом ночі зрідка голоси долинають з різних точок мисливської ділянки гніздової пари. Близько опівночі самець прилітає до гнізда і годує самку. В цей час голоси обох членів пари бувають чути поблизу гнізда. З появою пташенят голосова активність різко знижується і почути крики пугача складно. Але з серпня голосова активність знову зростає і у вересні крики чуються вже регулярно.

Гричик В., Тишечкин А.К. (2002) описують активну реакцію пугачів на появу поблизу гнізда людини. Яйцекладка найбільш часто розпочинається в середині березня. Розміри яєць в кладці цих птахів складають в середньому 58,6 х 48,0 мм, а середній розмір кладки складає 2,7 яйця ( Гричик, Тишечкин, 2002).

В поліщуків-мисливців я непогано навчився імітувати мишине пищання і шарудіння гризунів. На писк мишей підлітають на близьку відстань різні види сов. При цьому необхідно лише ретельно замаскуватись. У випадку коли птахи у вранішній час вже наситились, то подавати підманюючі звуки не варто. З власного досвіду організації поїздок по виявленню місць поширення бородатої сови і пугача необхідно зазначати їх повну безперспективність без попереднього опитування місцевого населення, лісників, мисливців та детального ознайомлення з картою місцевості. Найбільш результативними по виявленню сов можуть бути польові виїзди в останній декаді березня - на початку квітня. В цей час найбільш ймовірно можна почути шлюбні крики і інших видів сов.

Відсутність належної інформації про поширення та екологію пугача в українському Поліссі налаштовує на сумні роздуми про відсутність в цьому великому за площею регіоні достатньої кількості орнітологів-любителів. Випускники педагогічних вузів, які приходять працювати в наші школи, зовсім не цікавляться птахами. Українському товариству охорони птахів і професійним орнітологам необхідно звернути увагу на цю "білу поліську пляму" на карті України.

С. Жила



Украинская Баннерная Сеть