Рубрики
 
 

Передплата онлайн

 

Полювання

 

Арсенал

 

Собаки

 

Риболовля

 

Нотатки рибалки

 

Интерв'ю

 

Флора та Фауна

 

Законодавство

 

Газети (номери)

 

2017

 

2016

 

2015

 

2014

 

2013

 

2012

 

2011

 

2010

 

2009

 

2008

 

2007

 

2006

 

2005

 

2004

 

2003

 

2002

 

2001




Асоціація користувачів мисливських та рибальських господарств


Сайт посвященный общению на тему охоты и рыбалки



Головна Про проект Передплата онлайн Об'яви Форуми Контакти

Дозвільна система та її «дозволятори»

Нам у спадок від імперії, дісталась, крім усього іншого, ще й одна з найбільш чітких та жорстких систем державного контролю за рухом зброї та боєприпасів. Здавалось-би, що ще потрібно – підтримуй порядок в уже існуючій системі, внось необхідні корективи, яких вимагає життя суспільства, що реформується та розвивається та й все. Насправді, все на так добре, як хотілося б.

Характерним прикладом буксування цієї системи є «Висновок про анулювання дозволу на зберігання вогнепальної зброї» в Чернігівській обласній організації УТМР, складений в 2008 році старшим інспектором міського відділу УМВС. Проведеною (за відсутності відповідальної особи та ключів від шафи для зберігання зброї) «перевіркою стану зберігання зброї», без отримання відповідних пояснень відповідальних осіб. Зрештою, інспектор прийняв рішення про анулювання дозволу, зобов‘язавши в триденний термін продати 15 одиниць спеціальної спортивної мисливської зброї! (Знаючі люди говорили, що покупець на цю зброю уже був готовий та стояв з грошима – справа була лише за тим, щоб голова УТМР у «добровільному порядку» виконав це розпорядження). Мотивом же анулювання послужило те, що «…виявлено порушення вимог п. 9.1 наказу УМВС України №622 – 21.08.1998 р., а саме – зброя, що була придбана для спортивних потреб не використовується, оскільки стрілково-спортивний стенд в Чернігівській обласній організації УТМР відсутній.». Отже, за такою логікою виходить, що жителі Сімферополя не мають права володіти ковзанами – у них льоду немає. При цьому він послався на «п. 9.1 Наказу №622 УМВС України» (дарма, що не в Наказі, а в «Інструкції…», ним затвердженій і Управління МВС його затвердило, а міністр внутрішніх).

Парадокс же полягає в тому, що цей підпункт «Інструкції…», затвердженої вищеназваним Наказом, визначає лише загальні напрями діяльності, для яких мають право закуповувати зброю підприємства, організації, товариства та фізичні особи. Насправді вичерпний перелік підстав для анулювання права зберігання зброї даний в п.5.2 Інструкції, однак ним користуватися інспектор не захотів – там же конкретика, туману не напустиш, бо перелік чіткий і підстави анулювання чітко визначені. А для того, щоб голова президії облради УТМР був «покірніший та слухняніший», інспектор склав щодо нього «Протокол про адміністративне правопорушення», серії ЧН № 010461, в якому вказав, що тим було вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ст.193 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Конкретно ж «…14.03.2008 року гр.-н ………, якому було анульовано дозвіл на зберігання і носіння вогнепальної зброї, та надано направлення на реалізацію п‘ятнадцяти одиниць вогнепальної зброї, ухилився від реалізації вищезазначеної зброї, чим порушив вимоги наказу №622 від 21.08.1998 р. МВС України…».

На городі бузина, а в Києві дядько, – по іншому не скажеш. Власник зброї, тобто особа, що має право розпорядження майном – громадська організація, а до відповідальності за її нереалізацію притягується не вона, а особа, якій ця громадська організація лише доручила контроль за правильністю зберігання цієї зброї! Вчиняй, голово, кримінальний злочин ( перевищення службових повноважень, (ст.365 Кримінального Кодексу України), бо «охоронцю законності та правопорядку» так хочеться… Лише відповідні судові рішення поклали край протизаконній діяльності цього «дозволятора».

Може, краще б позбавили права зберігання та використання нарізної зброї того колишнього працівника міліції, що в стані алкогольного сп‘яніння кілька років тому в Чернігові пробував «розібратись» зі своїм недоброзичливцем за допомогою дрібнокаліберної гвинтівки? Він був до того впевнений у своїй безкарності і законності своїх дій, що оскаржив до військової прокуратури гарнізону дії офіцерів СБУ, що поклали край його свавіллю та вилучили в нього з рук зброю. Чому ж у цьому випадку «службовий свербіж» у працівників дозвільної системи не виник? А такі дії точно підпадають під перелік підстав для анулювання права на зберігання та носіння зброї, визначених п.п. 5.2 «Інструкції…», затвердженої Наказом № 622. Однак матеріали, направлені, за піднаглядністю, до територіальних правоохоронних органів, «булькнули в ополонку» - реакції на дане правопорушення не було ніякої. Мабуть, будемо ждати, коли наш «виправданий герой» встигне-таки, іншим разом, натиснути на спусковий гачок… І лише тоді забігаємо, як у випадку з убивством колишнього начальника райвідділу міліції в Городянському районі («Полювання та рибалка», №4, 2009 рік, «Яке їхало, таке й здибало…»). Виходить «Інструкція…» у нас реально діє тільки на пересічного громадянина, а не на «обраних». Для них Закон не писаний.

А в самій «Інструкції…» акцент роботи зміщений, в першу чергу, на поповнення бюджету МВС, а не на наведення порядку в русі зброї. Головне в ній – щоб за кожен папірець, який видається, до бюджету МВС «пташечка у дзьобику зернятко принесла…». Підтвердження цьому лежить на поверхні, копати глибоко не потрібно – чому, наприклад, за послуги дозвільної системи під час переоформлення та продовження строку дії дозволу на право зберігання та носіння зброї вимагають оплачувати за кожну одиницю зброї окремо? Виходить, що, в залежності від кількості «стволів» у користуванні можуть бути не тільки просто мисливці, але також двічі-, тричі-, і більше мисливці? Ну, прямо тричі Герої України…

А щоб придати цій комерційній діяльності законний вигляд, під крилом МВС створюються «державні підприємства» по наданню платних послуг населенню, на кшталт Державного підприємства МВС України «Чернігів-Інформ-Ресурси». Дана організація має в своєму штаті консультанта, що надає «консультативні послуги населенню з питань дозвільної системи». Кожна «консультація» 50 грн. Парадокс в тому, що «консультантом» цим є та особа, що до виходу на пенсію створила вищеописаний «Висновок…» та складала «Протокол про адмінпорушення» відносно Чернігівської обласної організації УТМР та її голови президії… І яку «консультацію» подібний «консультант» може дати громадянину? Як закон порушувати? Чи, може, його просто посадили, щоб він гроші збирав?

Та якби ще й ця Інструкція була б довершеною, а то одні «дірки», з-за яких деякі справи кримінальні про злочини, вчинені з застосуванням вогнепальної зброї, що розслідуються міліцією, до суду дійти ніяк не можуть. Для прикладу достатньо лише придивитись до справ про стрільбу браконьєра у єгерів на території Миронівського району Київської області в травні 2009 року та про вищевказане вбивство колишнього начальника райвідділу міліції в в Чернігівській області, у січні 2009 року, на браконьєрських полюваннях. У обох випадках, здається, справи заганяються у глухий кут, бо виникають труднощі з ідентифікацією зброї, яка була знаряддям злочину. В обох випадках ніяк не можуть звести кінці з кінцями, щоб скласти до купи: кулі та гільзи, знайдені на місці злочину, гільзи та кулі з контрольних відстрілів зброї при купівлі нарізної зброї та її саму. Здавалося, що простіше за схему – зброя перебуває у продажу в магазині, при реалізації вона вписується в дозвіл на купівлю зброї, контрольний корінець, з відміткою про продаж конкретного «ствола», повертається до міліції. Потім в міліції роблять контрольний відстріл, кулі та гільзи опечатуються і зберігаються до наступного, через три роки, в зв‘язку з продовженням строку на зберігання та носіння зброї, дозволу. Якщо є підозра на участь цієї зброї у вчиненні злочину, конверт відкривається і робиться порівняльне експертне дослідження. Все чітко і ясно! Однак, цій чіткості та ясності здоровенна дірка, яку наші доблесні «дозволятори» чомусь не помічають. Злочинець, якщо його не впіймали «на гарячому», зі зброєю, яка ще пахне порохом, в руках просто вносить необхідні зміни у зброю в тих місцях, на які звертають увагу експерти при проведенні експертного дослідження того чи іншого зразка вогнепальної зброї. Після цього ідентифікація зброї практично неможлива – експерт дає знамениту відповідь - «НПВ», що в розшифрованому та перекладеному на українську мову вигляді звучить так - «немає можливості провести дослідження». Кримінальна справа закривається «за відсутністю доказів», а злочинець гуляє, посвистуючи та посміюючись як з «лопуха-слідчого», так і з усіх інших, бо на запитання: «Чому сліди на гільзах та кулях з контрольних відстрілів із його зброї не співпадають зі слідами на реально відстріляних кулях та гільзах?», вчасно дав просту відповідь:»Я в період між двома контрольними відстрілами пошкодив зброю, віддавав на ремонт…». От і все.

Питання: як цьому запобігти? Та дуже просто. Достатньо лише дозвільній системі навести порядок з ремонтом зброї, поставивши їх діяльність під більш серйозний контроль. Для цього слід внести доповнення у п.п 3.3 «Інструкції…», де говориться про «Контроль за об‘єктами дозвільної системи».

Вийшла з ладу зброя у людини, він прийшов до зброяра, а той подивився на ушкодження, полистав перелік видів ремонтних робіт, що підлягають обліку і наданих йому дозвільною системою, та й каже: «Давай направлення з міліції, бо тут бойок (чи екстрактор) треба міняти». «Винаходити велосипед» не потрібно - за зразок послужить «Дозвіл на купівлю зброї», що вже існує. Половина дозволу залишається у майстра, а контрольний талон, разом з Актом виконаних робіт, підписаний майстром та власником зброї, надається до дозвільної системи. Вона, в свою чергу, направляє зброю на контрольний відстріл і лише після цього дозволяє її експлуатацію. А без цього – «Запирай, куме як хочеш ворота однак поки є дірка в плоті…».

Єдине, якби тільки у нас не кинулись у крайнощі. А то «Застав дурня богу молитись, то він і лоба розіб‘є», як це у нас буває. Ще почнуть, здуру, вимагати, щоб люди брали дозвіл на ремонт ложі. Адже, наприклад, заміна мушки чи воронування ствола не впливає ні на гільзу, ні на кулю, які й досліджуються експертом, а от заміна бойка, ударника, курка, бойової пружини, ремонт кульового входу та внутрішньої поверхні ствола – так.

Окремо виділяється питання виготовлення та використання мисливських ножів, що за своїми параметрами відносяться до категорії «холодна зброя». Стаття 263 Кримінального Кодексу України, яка загрожує кримінальним покаранням за «..незаконне носіння холодної зброї….», не скасована, хоча вона та інші нормативні акти, які повинні визначати, що саме є «незаконним носінням», а що ні, конкретно нічого про це не говорять. Таким чином, наявна «біла пляма» в законодавстві, яка дає волю свавіллю правоохоронців. Адже ж в мисливських магазинах, на даний час, майже не продається зброя з номерами, яка може бути вписана до «Дозволу на носіння та використання зброї», а та, що ще є, такої якості, що нею на полюванні практично неможливо користуватись. Тому, частіш за все, мисливці використовують кустарно виготовлені ножі. Однак вони теж не мають встановленого клейма! От і виходить – від виходу з будинку на полювання і до повернення з нього додому мисливець ходить під домокловим мечем загрози притягнення до кримінальної відповідальності за «незаконне носіння холодної зброї». Однак, це вирішити відносно легко – слід просто визначити в законодавстві поняття «мисливський ніж» та декриміналізувати носіння саме цієї холодної зброї в КК України, або ж виробити механізм клеймування цієї зброї з наступним обліком її у «Дозволі». Хоча, якщо подивитись на цю справу ширше, то сокирами і кухонними ножами людей вбивають набагато частіше, ніж мисливськими ножами, однак, ніхто їх не клеймує та не видає дозволи на їх носіння та зберігання… Та й в усьому цивілізованому світі кримінальна відповідальність за «незаконне носіння» холодної зброї не передбачена – людина відповідає лише за вчинення за допомогою неї конкретного злочину. Так, може, простіше за все просто провести декриміналізацію статті КК України та не «городити город», ставлячи мисливців у пряму залежність від настрою міліціонера?

Все сказане було б дуже смішним, якби це не було так сумно. Поки з цим людина не зіткнеться лобом, подібні ситуації виглядають доволі-таки простими та малозначущими. Однак, коли біда постукає в двері, пізно буде кричати про свою невинуватість. Доведеться нести відповідальність – кримінальну, матеріальну, адміністративну… Воно нам потрібно?

С. Линник



Украинская Баннерная Сеть