Рубрики
 
 

Передплата онлайн

 

Полювання

 

Арсенал

 

Собаки

 

Риболовля

 

Нотатки рибалки

 

Интерв'ю

 

Флора та Фауна

 

Законодавство

 

Газети (номери)

 

2017

 

2016

 

2015

 

2014

 

2013

 

2012

 

2011

 

2010

 

2009

 

2008

 

2007

 

2006

 

2005

 

2004

 

2003

 

2002

 

2001




Асоціація користувачів мисливських та рибальських господарств


Сайт посвященный общению на тему охоты и рыбалки



Головна Про проект Передплата онлайн Об'яви Форуми Контакти

З брендом на кабана?

Кілька слів про вибір між магазинним та самозарядним карабінами

В анкеті, яку розповсюджував на виставці IWA 2008 німецький журнал VISIER, відвідувачі з числа мисливців мали відповісти в тому числі на запитання “з якою зброєю ви найохочіше ходите на ходове (себто – не з вишки) полювання на копитних?”. Статистичні дані зібрані таким чином висвітлюють цікаву картину ринку сучасної нарізної мисливської зброї. Так, найбільш популярними залишаються традиційні магазинні карабіни з поздовжно-ковзаючим затвором з поворотом – 34,92 %. Але друге місце посідають вже самозарядні карабіни (23,81 %), що свідчить про зміну традицій навіть в консервативному середовищі німецьких мисливців, де і сьогодні, повірте Авторові на слово, з’явитися на полювання з поважними людьми в камуфляжі означає виявити крайню нетактовність. Ще більш несподівано третє місце посіли конструкції зі скобою Генрі – 12,70 % (а якісь двадцять п’ять років тому подібне було просто неможливим!). Карабіни з двотактним затвором (поздовжно-ковзаючим без повороту) обрали 11,11 % респондентів, що свідчить про очевидну монополію виробів від “Блазер”, позаяк конкуруючі конструкції – in-Line та Pump-Action зібрали, відповідно, лише 1,59 % та 4,76 % голосів.

Натомість, різновиди зброї, з якою ще чверть століття тому в Центральній Європі повсюдно полювали на копитних, значно втратили на популярності. Так, двоствольні штуцери зберегли лише – 6,35 % прихильників, комбіновані куле-шротові трійники – 3,17 %, інші комбінації (дво- та чотириствольні) – 1,59 %.

Мають рацію ті з маркетологів, які говорять, що в мисливському середовищі відбулася зміна поколінь. Нова генерація мисливців бажає мати зброю, яка б більш відповідала їх уявленням про “хай-тек”: більш влучну, більш дальнобійну, більш потужну, зрештою – більш дорогу. Зі зростом рівня життя потенційних споживачів робоча зброя мисливців старшої генерації просто не находить збуту через комісійну торгівлю.

Як на цьому тлі виглядає ситуація в Україні? Помітне зростання кількості нарізної зброї в приватній власності в Україні (коли в 1991 р. нараховувалось 7937 власників та 8709 одиниць нарізної зброї, то вже в 2002 відповідно 35358 та 40290) відбулося за рахунок розповсюдження саме самозарядних моделей калібру 7,62х39 та 7,62х54R, які зараз становлять до 85 % арсеналу нарізної зброї. Коли вирахувати 15 % від 40000 приходимо до висновку що Україна все ще залишається типово “рушничною” країною, як і сусідні Росія, чи братня Туреччина. В цій якості ми навіть впливаємо на регіональний ринок боєприпасів – переважно, турецького виробництва. Як використовувати нарізну зброю український мисливець вчиться саме зараз.

Обнадійливим в сенсі зростання культури полювання виглядає такий помітний вже тренд, як пошук споживачем потужної великокаліберної зброї в нижчому ціновому сегменті. Інша справа, що задовільнити такий попит українська торгівельна мережа неспроможна в принципі. У всій Європі карабіни такого цінового класу виробляють шляхом конверсії застарілих військових зразків, що дає роботу багатьом зброярським майстерням у таких країнах як Австрія, Швейцарія. Норвегія, Швеція, ФРН, зрештою – цілим фабрикам в Чехії, Угорщині, Сербії. На жаль, в Україні праця, в тому числі – зброярська, не в пошані. Наявні законодавчі акти ставлять хрест на подібній діяльності, ідеальній для дрібного бізнесу.

Натомість великі дилери зброї в Україні продають вироби відомих брендів. Вони мають можливість юридичного супроводу процесу отримання дозволу та купівлі нарізної зброї, що дозволяє їм формувати споживацьке середовище – але лише навколо власного асортименту. До речі, добирається він вкрай суб’єктивно, за критерієм співвідношення найнижчої оптової ціни та відповідної їй якості. Наслідком цього є рекламації, з якими споживачі звертаються до зброярів. І лише поява в Україні великих транснаціональних торгівельних мереж, таких як Frankonia Jagd чи Kettner, дозволить українському споживачеві отримувати вироби рівної якості, і то – лише в теорії.

Першою помилкою, яку робить український споживач на шляху купівлі мисливського карабіна, є вибір на користь самозарядної конструкції. Адже переміщення значних мас – рухомих частин автоматики, по площині зброї в процесі пострілу негативно впливає на влучність кожного окремо взятого пострілу. На відміну від військового стрільця, мисливець не веде загороджувальний вогонь зі щільністтю від 2-х куль на погонний метр фронту. А думка про те що два погані постріли гірші за один добрий, приходить вже після полювання. Чому наше покоління, ті кому зараз під п’ятдесят і хто має понад двадцять років мисливського стажу, починало полювати з одностволками? Відповідь очевидна – щоб навчитись не марнувати можливість єдиного пострілу. Досвід інструкторів зі стрільби, наприклад – комплексу “Сапсан-Спорт”, підтверджує, що і зараз одноствольна магазинна зброя, чи то помпова, чи то карабіни-“болтовики” (з поздовжно-ковзаючим затвором) порівняно легше засвоюється при навчанні і дозволяє отримувати кращі результати, ніж самозарядна. Очевидно і те, що стрілецька практика виявляє і вдалі моделі самозарядної зброї, але в кожному разі – без фахової поради споживачеві не обійтися. Повірте мені на слово, без зброяра ви такого собі понакуповуєте… Загалом, будьте обережні, як і на всякому ринку. І не вбачайте в продавцеві фірмового магазину партнера в акті “купівлі-продажу”. Насправді він продає бренд, а вам потрібен карабін.

В. Артеменко



Украинская Баннерная Сеть