Рубрики
 
 

Передплата онлайн

 

Полювання

 

Арсенал

 

Собаки

 

Риболовля

 

Нотатки рибалки

 

Интерв'ю

 

Флора та Фауна

 

Законодавство

 

Газети (номери)

 

2017

 

2016

 

2015

 

2014

 

2013

 

2012

 

2011

 

2010

 

2009

 

2008

 

2007

 

2006

 

2005

 

2004

 

2003

 

2002

 

2001




Асоціація користувачів мисливських та рибальських господарств


Сайт посвященный общению на тему охоты и рыбалки



Головна Про проект Передплата онлайн Об'яви Форуми Контакти

Балачками проблеми не вирішити

У статті «Вороняча проблема» (№ 4 (66) квітень 2007 р.) автор описував боротьбу з сірою вороною у Швеції. Я неодноразово читав подібні статті в різних виданнях, але тут привернула увагу позиція автора, який зазначає, що в Україні такі заходи не те, що не проводяться, але більшість мисливців, та навіть єгерів, не звертають уваги на сіру розбійницю, особливо, якщо є можливість стріляти щось інше, їстівне.

За свою невелику мисливську практику мені довелося стикнутися з багатьма випадками, коли умови для нормальної регенерації тваринного світу ставали неможливими. Доходило буквально до смішного. Ось декілька прикладів. Цього року у Києві проходила виставка товарів для мисливства та риболовства, де на великому екрані демонструвалися ролики зі сценами відстрілу диких тварин. Різноманітна закордонна мисливська зброя, набої, опудала та інша атрибутика, а в цей же час на дворі поміж шикарних катерів та гарних позашляховиків гордо ходили ті самі сірі ворони.

Не раз доводилося чути від мисливців: «Навіщо мені стріляти цих ворон? Вони шулік ганяють, коли лис з’являється – ґвалт піднімають та й набої за них усе одно не повертають…». А якось довелось почути на свою адресу не надто приємні речі від захисника природи, а саме від єгеря, який сказав, що у загоні на зайця я, стоячи на номері, полював на ворон.

На мою думку, потрібно більше писати статей, в яких би не лише повчали, але й висміювали певні явища, оскільки наш пересічний мисливець не може собі дозволити поїхати, наприклад, полювати на ворону, вдома не зрозуміють. Мисливські ж господарства мало переймаються місцями гніздування або захисними гніздовими спорудами, там думають лише про копитних.

На превеликий жаль, це не єдина проблема наших угідь. Є ще здичавілі собаки та коти, багато браконьєрів. Якщо з вороною можна боротися за допомогою пневматичної гвинтівки (за рік відстрілюється до 50 звичайних і 5-10 сірих), то собаки знищуються лише у мисливський сезон (безпосередньо мною за сезон 2006-2007 року знищено лише 12 собак). Невеликим колективом відстріляти зграю з 7-8 собак надзвичайно важко, оскільки вони тримаються, як правило, біля населених пунктів, де не так уже й легко підійти до них на відстань вірного пострілу. Шкода, але весняний відстріл цих шкідників проводився не всюди і не надто кваліфіковано. Якось довелося бути свідком того, як здичавілі пси роздирали свого ж родича і з’їдали, наче зайча. Це нагадало поведінку вовків. До речі, бачив я цей жах на відновлювальній дільниці, що навколо Вінниці…

Виходить, угіддя закрили, а шкідників не знищили. На сьогодні сірих ворон, сорок, котів та собак там нечувана кількість. Декілька років тому, йдучи на ставок з вудкою, кожного разу зустрічав дорослого зайця або зайченя. Тепер же лише собаки, а на самому озері замість звичних виводків крижня і лисухи залишилося лише декілька лисух та безліч сорок і круків, а берегами снують ті ж таки здичавілі пси.

Повернувшись у квітні з відрядження, я, взявши свого улюбленця, вирішив пройтися угіддями і оглянути, як проходить відновлення. На жаль, знайшов не те, що хотілося, а саме: 12 сорочих гнізд по 5-7 яєць у кожному, 3 лисячі нори, в яких точно було поповнення, 4 собачих лігвища по 7-9 цуценят у кожному. А біля них – багато різноманітного пуху, у тому числі й заячого, та пір’я.

Щодо лисячої проблеми, то вирішення її, на мій погляд, є, і ефективність при цьому сягає 90 %. Потрібно за допомогою собак винищувати молодняк у норах, варто лише заохотити власників норових собак. Оскільки цей спосіб не потребує вогнепальної зброї, то й збитків від такого полювання не буде. Те саме стосується і боротьби з іншими шкідниками, їх слід винищувати саме у період розмноження. Якщо єгері почнуть організовувати винищення шкідників, насамперед у відновлюваних зонах, а первинні організації заохочуватимуть мисливців, то проблему можна буде вирішити. Лише порожні балачки не вирішують нічого!

P.S. Доки розмірковував, відсилати лист до редакції чи ні, у згаданих мною угіддях трапився неприємний випадок – здичавілі собаки напали на людей. У результаті – роздертий одяг, укуси, нажахані люди. А декілька місяців тому також була подібна історія. На щастя, обійшлося без ушкоджень. На хлопчаків, які їхали велосипедами на риболовлю, також напали собаки, дорослим, що були неподалік, вдалося допомогти хлопцям, але ті все ж добряче перелякалися.

Читач



Украинская Баннерная Сеть