Рубрики
 
 

Передплата онлайн

 

Полювання

 

Арсенал

 

Собаки

 

Риболовля

 

Нотатки рибалки

 

Интерв'ю

 

Флора та Фауна

 

Законодавство

 

Газети (номери)

 

2014

 

2013

 

2012

 

2011

 

2010

 

2009

 

2008

 

2007

 

2006

 

2005

 

2004

 

2003

 

2002

 

2001






Сайт посвященный общению на тему охоты и рыбалки



Головна Про проект Передплата онлайн Об'яви Форуми Контакти

Заборонена нарізна

Аналізуючи Закон України «Про мисливське господарство та полювання», мимоволі приходиш до висновку, що прийнятий він був якось поспіхом, наче для «галочки». Вистачає у ньому різних недоречностей, але у цьому матеріалі хотілося б зупинитися на аспектах, які стосуються використання на полюванні нарізної зброї, які «перекочували» з цього Закону до Положення про порядок поводження зі зброєю, видачі ліцензій на добування мисливських тварин та проведення полювань.

Мисливці, які приїздять в господарство на полювання з нарізною зброєю, часто обурюються встановленими правилами. Особливо часто суперечки виникають із власниками мисливських карабінів КО-44, СВД, СВТ, «Вепр», «Тигр», які стріляють потужними набоями 7,62x54R із мисливськими кулями SP та FMJ вагою від 11,66 до 13 грамів (дульна енергія 3500 Дж). Цей набій призначений для добування диких тварин вагою від 150 до 400 кг.

Карабіни «Вепр» також мають калібри .223, .308Win, .30-06, принаймні, зброю саме цих калібрів доводилося бачити на вітринах наших збройових магазинів. «Тигр» стріляє набоями 7,62x54R, .308Win та 9,63х64, тобто зброя розрахована на великого та міцного на рану звіра. Отже, все це калібри, які визнані мисливськими. Але основною їхньою вадою, за винятком «Вепра», є те, що з них можна стріляти набоями військового зразка. Мабуть, це і стало причиною дискримінації нарізної зброї, доступної за ціною для пересічного українського мисливця. Інших пояснень мені знайти не вдається, адже якщо взяти скорострільність напівавтоматичної зброї, то вона нічим не відрізняється від автоматичних моделей таких відомих в світі фірм, як Браунінг та Бенеллі.

Парадоксальна виходить ситуація, якщо керуватися принципом «дозволено все, що не заборонено»: можна використовувати з дозволу адміністрації мисливського господарства будь-яку нарізну зброю будь-якого калібру, за винятком згаданих моделей та «Сайги», яка, до речі, випускається і в гладкоствольному варіанті 12, 20 та 410 калібрів. Отже, виходить, гладкоствольну «Сайгу» також не можна використовувати на полюванні?

Якщо застосуванню на полюванні цих моделей нарізної зброї заважає те, що з них можна стріляти бойовими набоями, то хочу зауважити: таких на полицях мисливських магазинів не побачиш. Вони знаходяться лише на військових складах і є (у всякому разі, повинні бути) предметами суворої звітності. А для того, щоб військові варіанти набоїв не потрапляли до цивільних осіб, в державі існують відповідні структури. До речі, ще при царському режимі, коли дозволялося продавати приватним зброярам частини гвинтівки Бердана, було обумовлено, що при перенарізанні стволів унеможливлювалось використання набоїв «казенного» зразка. Отже, вихід навіть у ті часи знаходили. Тож маємо дивну ситуацію – купити зброю вищезгаданих зразків можна в будь-якому мисливському магазині, а користуватись нею – зась! Навіщо ж було дозволяти її експорт та продаж? Для самооборони? Нерозумно. Просто постріляти в тирі? А скільки таких стрільбищ є на всю Україну?

Ще на початку 30-х років ХХ століття Дмитро Михайлович Кочетов створив мисливський карабін НК-8,2 (калібру 8,2 мм) на базі трьохлінійної гвинтівки Мосіна. У 1932-1941 рр. її серійно випускали на Тульському збройовому заводі. У 1946-1965 рр. Іжевський машинобудівний завод (нині ВО "Іжмаш") виготовляв КО-8,2 та його модифікацію КО-8,2М. У цих карабінах використовувалися набої з латунною гільзою та свинцевою кулею, яка мала початкову швидкість всього 450 м/с. Пізніше через низьку забійність набій почали випускати з напівоболонковою кулею вагою 9,6 г, що мала початкову швидкість 650 м/с. Але після приходу до влади Брежнєва виробництво цих набоїв припинили «у зв'язку з низькою якістю пороху». Уявляєте, в абсолютно мілітаризованій імперії «не знайшлося» потрібного пороху, а запаси того самого, «з низькою якістю», яким споряджали набої протягом 30 років, закінчилися…

Згодом використання нарізної зброї на полюванні взагалі заборонили крім промислових районів Крайньої Півночі та прирівняних до них територій. Звичайно, на можновладців таке обмеження не поширювалося. Для них випускалися штучні та малосерійні карабіни та трійники, дещиця з цього дарувалася функціонерам братніх країн. А прості громадяни, в яких в користуванні була нарізна мисливська зброя вітчизняного та іноземного виробництва (здебільшого «прихоплена» як трофеї в Німеччині та Австрії), викликалися до районних підрозділів МВС, де їм було «запропоновано» добровільно здати стволи. І влада зовсім не соромилася того, що на просторах гігантської країни основна маса копитних відстрілювалася з простих гладкостволок, і при цьому втрачалася велика кількість підранків. Навіть у країнах соцтабору стрільба по копитних із дробовиків вважалася ознакою поганого тону і допускалася лише як виняток.

Тільки з настанням перебудови був дозволений продаж нарізної зброї застарілих зразків, що лежала «мертвим» багажем на армійських складах. У магазинах з’явилися СКС за 136 карбованців та СВТ за 100 карбованців. Якщо мені не зраджує пам’ять, собівартість АКМ тоді становила всього 36-38 крб. Сьогодні Закон забороняє використовувати на полюванні зброю армійського зразка та перероблену з неї. Яка доля чекає на ці стволи, які, до речі, є приватною власністю громадян, якщо полювання з ними заборонене? Держава викупить їх у мисливців чи просто конфіскує? Хочу зауважити, що перед Першою світовою війною в Росії для купівлі мисливської зброї армійського зразка був потрібен дозвіл поліції, а ось на придбання штуцера або трійника такий дозвіл не вимагався.

І останнє, на що хотілося б звернути увагу – куля, яку випустили з «Лося», Бенеллі, Браунінга, Зауера та інших моделей, летить на ті самі 3-5 кілометрів, як і в «забороненій» зброї.

Ю. Курочка



Украинская Баннерная Сеть