Рубрики
 
 

Передплата онлайн

 

Полювання

 

Арсенал

 

Собаки

 

Риболовля

 

Нотатки рибалки

 

Интерв'ю

 

Флора та Фауна

 

Законодавство

 

Газети (номери)

 

2017

 

2016

 

2015

 

2014

 

2013

 

2012

 

2011

 

2010

 

2009

 

2008

 

2007

 

2006

 

2005

 

2004

 

2003

 

2002

 

2001




Асоціація користувачів мисливських та рибальських господарств


Сайт посвященный общению на тему охоты и рыбалки



Головна Про проект Передплата онлайн Об'яви Форуми Контакти

Вежа

Добування копитних в селекційних цілях, а, особливо, відстріл трофейних екземплярів найдоцільніше проводити зі спеціальних помостів, які в мисливському лексиконі називаються «вежа». Хоча стрільба звіра з вежі на підгодівлі мало спортивна (це щоб не сказати зовсім не спортивна), але вона має свою родзинку та, безумовно, право на існування.

Найбільш вагомою перевагою стрільби з вежі є змога неквапно і уважно роздивитися звірів, що зібралися біля годівниці, визначити особистий «ранг» в табуні кожної тварини, виявити особин, що підлягають вибраковці та добути їх без нанесення шкоди місцевій популяції в рамках селекційного відстрілу. При найбільш поширеному у нас облавному способі полювання такої можливості немає. До того ж, людину, яка перебуває на висоті кількох метрів над поверхнею землі, тваринам складніше вловити зором та нюхом. Наведу приклад з власного досвіду.

Перед нами з напарником було поставлено завдання виявити чи немає серед кабанів, які відвідують підгодівельний майданчик, чорно-рябих особин. Ми насипали зерно кукурудзи кількома смугами на відстані одна від одної з таким розрахунком, щоб навіть та тварина, яку відганяють від загального «стола», не залишилася без їжі й засіли на вежі. Сонце встигло заховатися лише на дві третини за горизонтом, як з лісу почувся тріск гілки, а через деякий час, метрів за сімдесят від вежі зупинився невеликий табунець свиней. Молодняк залишився стояти на місці, мов військові, що виконують команду «струнко», а свиноматка рушила колом, обходячи годівницю, намагаючись виявити можливу небезпеку. Вона наткнулася на колію автомобіля і наші сліди, зупинилася під ними, задираючи вгору свій чутливий п’ятачок та з шумом втягуючи повітря. Вона не могла не вловити людський запах, тим більше, що ми з напарником обоє запеклі курці. Свиня стиха «гукала», висловлюючи в такий спосіб своє невдоволення і тривогу. Наш запах для тварини був незнайомий, тому що ми завжди розвозили корм зранку, з тим розрахунком, що за день наший дух вивітриться і звірі сміливіше йтимуть на годівлю. Обережна свиноматка закінчила свій обхід та повернулася до виводка. Потім вони неквапно наблизились до вежі і зупинилися, прикриваючись ліщиновим кущем. Якийсь найбільш недисциплінований кабанчик наблизився до майданчика і наштовхнувся на качан кукурудзи, який випадково залишився нез’їденим минулої ночі. Схопивши його в зуби, він різко кинувся в ліс, звідки до нас долинуло хрумкотіння зерен та вдоволене плямкання. Ці звуки ніби стали запрошенням для решти. Першою вийшла на відкрите місце свиня і почала обережно їсти, а згодом до неї долучилася решта виводку. Свиноматка іноді різко піднімала голову і, як по команді, молодняк припиняв жувати зерно, стоячи беззвучно аж до того часу, поки їхня мама не робила перші жувальні рухи. Звірі стояли щільно, торкаючись одне одного, поступово просуваючись вперед. Жодного зайвого звуку, чувсь лише хрускіт розкушеного зерна. По прямій лінії до тварин було максимум дванадцять метрів. Ми з напарником перемовлялися, шепочучи на вухо, щоб не наполохати табун. Згодом, коли впевнились, що кабани нас не чують, перейшли на звичайний шепіт, але й на це звірі не звернули ніякогісінької уваги.

Коли від початку годівлі минуло тридцять хвилин, а за цей час вони встигли достатньо насититись, я ризикнув запалити цигарку. Припалив, прикриваючись полою. Напарник, побачивши таке неподобство з мого боку, не втерпів і також запалив. Табун знаходився у нас практично під ногами, але жодним чином не зреагував, тому що знаходився в так званій «мертвій зоні», в яку не потрапляв дим. Майже невловимий рух повітря зносив тютюновий аромат в бік поля і вже там, метрів за сто досягав землі. Першою його «вловила» лисичка, яка, ніби наштовхнувшись на невидиму стіну, різко розвернулась та побігла у зворотному напрямку і, вже перебуваючи в безпеці, кілька разів ображено тявкнула. Цей звук почула свиноматка та на деякий час припинила їсти, насторожено прислухаючись. Весь виводок принишк одночасно зі своєю мамою. Свиня, не почувши нічого небезпечного, продовжила «трапезу». Молодняк, наситившись, почав бешкетувати, штовхаючись та повискуючи при цьому. Вражало, що тварини, назва яких у людей асоціюється з неакуратністю, до зернинки підібрали корм на смужці і жодна не спробувала годуватися осторонь. Всі шестеро поросят були вгодовані і мали такий вигляд, ніби льодяники, яких відлили в одній формочці. В цьому табуні все благополучно і селекційний відстріл був не потрібен.

Місяць яскраво світив із зоряного неба. При такому освітленні в бінокль цілком пристойно проглядалася округа на значну відстань. Напарник легенько штовхнув мене в бік і мовчки показав рукою в напрямку, на якому хотів зосередити мою увагу. Від сусіднього переліска вийшов дорослий самець-одинак. Він явно тримав курс до вежі. Проте, наштовхнувшись на смугу тютюнового запаху, яка протягнулася від нас у поле, зупинився. Звір голосно кілька разів чмихнув та видав звук, який трішки нагадував гарчання собаки. Свиноматка стривожено задерла голову, а потім, навіть не намагаючись встановити причину тривоги вепра, підтюпцем побігла геть, ведучи свій виводок. Кабан же постояв, принюхуючись. Життєвий досвід підказував йому, що краще залишитись голодним чи пошукати поживу деінде, але місце, звідки тягне запахом людини, ліпше обійти стороною. Звичайно, якби вежа була закритого типу або, щоб ми, принаймі, не палили, то сікач підійшов би на впевнений постріл навіть з гладкостволки. Звір, обгинаючи дугою вишку на відстані близько ста двадцяти метрів, пішов у сусіднє урочище, де також були викладені корми.

Як бачите, запах людини, яка знаходиться на вишці, звірові важче вловити. Якщо б стрілець знаходився на землі, то кабан виявив би його значно раніше, навіть не показуючись останньому на очі. До того ж, в сутінках поранений кабан може атакувати стрільця, а на вежі мисливець від цієї небезпеки убережений. У місцях, де водяться ведмеді, такий спосіб полювання, тобто, з примітивних веж, які називають «лабазом» чи «помостом», дуже поширений і застосовується давно.

Загалом вежі можуть бути стаціонарні та переносні. Останні доцільно застосовувати поблизу полів, які зазнають потрав від копитних. Свого часу в мисливському магазині мені довелось бачити металеві конструкції, які іменувалися вежами. Вони були не без вад, але основним недоліком можна вважати матеріал, з якого їх виготовили. Сам запах металу є стороннім на полі і звірі це не залишать без уваги. На мою думку, драбина з легких порід дерева (верба, осика) із сидінням для мисливця більш практична.

Перед встановленням стаціонарних веж необхідно враховувати наявність поблизу кабанячих лазів, тобто стежок, якими тварини користуються регулярно. Не зайвим також буде маскування конструкції під фон місцевості. Зрештою, через деякий час звірі звикають до нового предмета і не звертають на нього увагу, навіть коли свіжостругані дошки бовваніють світлою плямою.

Відвідини тваринами підгодівельного майданчика відбуваються у зворотній пропорційності до візитів на вежу стрільців. Навіть коли по звірям не стріляють, вони, при наявності спостерігача, запах якого вдалося «вловити», стараються зайвий раз на очі не показуватись. Ходять поблизу, чмихають, сопуть, а перебороти свій страх і обережність не можуть.

В якості підкормки більш раціонально викладати зерно, а не просто кукурудзу в качанах. Кабан іноді хапає качана й утікає, намагаючись з’їсти його осторонь. Звичайно, якщо кількість копитних у господарстві значно перевищує оптимальну і їм доводиться змагатись за кожну зернину, то тоді на підгодівлю вони біжать галопом, щоб не залишитися без своєї частки. В такім випадку постріли лише на деякий час відлякують кабанів, але незабаром всі повертаються, щоб поїсти. Ті, що повертаються, не надто переймаються наявністю на майданчику відстріляних тварин. Тобто, такий спосіб добування не є різким чинником неспокою, найменше тривожить звіра і не відлякує вцілілих, на відміну від облавних полювань.

Відношення до стрільби з вежі у мисливському середовищі різне. Дехто, як мовиться, «двома руками за», а дехто вважає це аморальним. Для мисливського ж господарства і єгерської служби відстріл з вежі набагато вигідніший від облавних полювань, адже індивідуальне добування тварин оплачується по більш високому тарифу. До того ж, вибіркове та повністю контрольоване і, практично не дає підранків (при достатній кваліфікації стрільця).

Противники стрільби з вишок, незалежно від істинних причин, які я наведу нижче, основним аргументом виставлять аморальність. Мовляв, відстріляти голодну тварину, яка прийшла на підгодоване місце – верх цинізму. Подібна ситуація не нова. Вона описана ще Езопом в байці «Лисиця та виноград», вся суть якої вкладається в просту формулу: «Те, що для мене недосяжне – ганебне і достойне лише зневаги». Таких критиків не хвилює те, що кабан докульгав до вежі на трьох лапах, бо четверту йому перебила куля під час облави, можливо, навіть куля саме цього невдоволеного. За їхньою логікою виходить, що краще нехай цей звір пропаде.

Отже, кому не подобається такий відстріл? Спробую класифікувати:

1) людям жадібним, які шкодують викласти гроші за індивідуальну ліцензію та дати дещицю «на набої» єгерю. Такі й на облавне полювання «забувають» брати гроші, а потім прохають присутніх, щоб позичили, обіцяючи обов’язково віддати, але… не віддають. Такі випадки бувають доволі часто, тож перша категорія противників – не рідкість.

2) Людям практичним (читай, знову ж таки - жадібним), які починають рахувати вихід м’яса з добутого звіра та порівнювати співвідношення собівартості з вартістю аналогічного товару на ринку, забуваючи про те, що на полювання їдуть не по м’ясо, а по враження.

3) Людям бідним, в яких просто відсутні кошти, хоч і в цій категорії є такі, що ставляться до такої стрільби з нейтрально або з розумінням.

4) Людям, які дійсно вважають це аморальним і вважають, що трофей повинен добуватися важкою працею.

5) Людям, які через свій темперамент не здатні на одному місці дочекатися, «висидіти» свій трофей.

Кому подобається:

1) Адміністрації мисливського господарства та єгерській службі. Важливим для економіки господарства є той фактор, що за одного й того ж кабанчика, але добутого індивідуально, можна отримати коштів вдвічі більше.

2) Людям, які: а) індивідуалісти по своїй суті; б) не люблять шарварку облавного полювання і непорозумінь, що іноді мають місце в стосунках мисливців, коли через недбалість одної людини страждає весь колектив; в) люблять в спокійній обстановці побути сам-на-сам з природою, помріяти, поспостерігати за поведінкою непотривожених тварин; г)людям терплячим, які здатні закоцюбнути на вишці, щоб добути достойний трофей.

Можливо, що я не назвав якусь категорію, але, сподіваючись на те, що ця стаття не залишиться непоміченою мисливською громадськістю, надіюсь, що побратими, висловлюючи свою, можливо, і протилежну точку зору, щось додадуть від себе.

Ю. Курочка



Украинская Баннерная Сеть