Рубрики
 
 

Передплата онлайн

 

Полювання

 

Арсенал

 

Собаки

 

Риболовля

 

Нотатки рибалки

 

Интерв'ю

 

Флора та Фауна

 

Законодавство

 

Газети (номери)

 

2017

 

2016

 

2015

 

2014

 

2013

 

2012

 

2011

 

2010

 

2009

 

2008

 

2007

 

2006

 

2005

 

2004

 

2003

 

2002

 

2001




Асоціація користувачів мисливських та рибальських господарств


Сайт посвященный общению на тему охоты и рыбалки



Головна Про проект Передплата онлайн Об'яви Форуми Контакти

Сафарі з Артемідою: Morituri te salutant

Прочитавши статтю В. Арте­менка («ПтР» № 11, 2009), я хотів би дещо уточнити і додати з приводу іжевського штуцера «Артеміда». Дуже добре, що пан Артеменко ставить під сумнів міцність колодки запирання та інших деталей моделі. З ІЖ-43 я знайомий з моменту її виходу в світ. Як шротова двостволка під набій 12x70 – це цілком прийнятна модель за умови нормальних зарядів пороху й шроту. Та навіть при незначному збільшенні порохового заряду під час стрільби утворюється величезна щілина між щитками колодки і казенною муфтою. Причому щілина одностороння, дивлячись з якого ствола був зроблений постріл. Я часто був свідком, коли навіть від такого пострілу відбувалося розгинання колодки в протилежному напрямку. Осьовий болт колодки вкрай малий, він короткий і утримується в колодці по 4 мм з кожного боку. Посередині просвердлено стопорний наскрізний отвір діаметром 2 мм. Цей отвір сприяє ослабленню осі по центру, а саме її розтягуванню, адже посередині отвору обертається гак ствольної муфти.

Рамку Перде прийнято вважати подвійною рамкою запирання за два підствольних гака. Та насправді основне навантаження несе тільки один гак (див. фото 1). Його, як правило, розгинає, і навіть при шротових пострілах з посиленими зарядами рушниця може розкритися – до мене неодноразово зверталися мисливці з такою несправністю. Як я вже стверджував, економити на запиранні зброї ні в якому разі не можна. Обов’язково потрібна третя точка опори, запирання зверху. І неважливо, буде це болт Грінера, малий гак Керстена, засувний ключ, що з фланцем обертається в пазу колодки (система Будапештської моделі), чи запирання ІЖ-57 або ІЖ-26. При стрільбі на рушницю діють три сили. Перша сила – рух снаряда по стволу в момент пострілу; друга сила – тиск у каналі ствола при пострілі, тобто віддача зброї; третя сила – найпідступніша – це підкидання стволів вгору з різким підривом всіх замків і запирань зброї. Не маючи верхньої точки запирання, цей ривок припадає на передній гак (фото 1). Значної міцності він не має, тому що, як правило, навіть в’язкості ніякої не має. А гартувати його взагалі не можна, бо тоді його просто відірве. Ось і подумайте, чи зможе ця система зброї довго витримувати тиск 3,500-3,600 атмосфер. Сподіватися на міцність колодки теж не можна, адже посилені заряди розгинають навіть колодки курковок ТОЗ-БМ, ТОЗ-63, ТОЗ-66 та розривають вушка для болта Грінера в нижній частині. Але ж у цих моделях запирання потрійне, а тут майже одинарне.

Колодка ІЖ-43 сира, вона не цементована і твердості не має ніякої. Наявність цементації навуглецювання вам показало б лужне оксидування, тобто колір колодки був би з червонуватим відливом, а тут, як бачимо, чорний. Що таке цементація колодки? Як відомо, колодка відливається зі сталі з невисоким відсотком вуглецю для додання їй твердості після обробки фрезерним способом. Коли всі пази і отвори на колодці готові, її кладуть у піч і, розігрівши до певної температури, насичують зовнішню поверхню вуглецем (не більше 1 мм), після чого гартують. Так робили німецькі майстри, так було і на перших моделях ІЖ-49, ІЖ-54, ІЖ-26. Оксидувався такий шар погано. Ось чому ІЖ-54 здебільшого виготовляли з кольоровим гартуванням або вкривали зеленуватим лаком із запіканням у печі. Спиляти шар цементації досить складно, напилки його не беруть. І міцність колодки зовні була більшою, ніж зазвичай, але всередині колодки метал (під шаром цементації) залишався сирим. У ІЖ-43 щиток колодки великої міцності не має, особливо отвори для бойків і навколо них. І товщина тут 2,5 мм, не більше. От і уявіть, що денце гвинтівкового набою, наприклад, .30-06 виклепає вам заглиблення. У нього потрапить нагар, і почнеться корозія щитка з подальшим висування капсулів і неможливістю розкрити рушницю.

Якщо вже так припекло іжевським зброярам виготовити штуцер на базі ІЖ-43, то потрібно було хоча б зробити його під боєприпас .223 Rem., 7,62 x39, 5,45 x39. А найкраще застосувати .410 калібр, хоч магнум, хоч ні (за умови, що стволи повністю нарізні, кулі свинцеві). І екстрактор працював би відмінно. Фланцевий набій висувався хоч екстрактором, хоч ежектором.

З приводу регулювання лівого ствола. Такі речі має робити завод, а не покупець. Та й взагалі, цікаво виходить, заплати 850 євро і отримай такий собі конструктор. Чи не простіше за цю суму взяти чеський штуцер, у нього ствол не регулюється, він виставлений з заводу. Причому чехарду з налаштуванням там усунули. Ствольні трубки, хоч і на муфтах, але посередині спаяні латунню. Так само треба було робити і на «Артеміді». А крутити коліщатком, тим більше без фіксації, – це недоопрацювання заводу, причому серйозне.

Та й вага «Артеміди» – 3,3-3,4 кг – дуже мала. Як відомо, всі штуцери великих і середніх калібрів мають бути 4,2-4,5 кг, і це як мінімум. Адже важка зброя помітно знижує віддачу, а при стрільбі з легкої рушниці та ще й з такими набоями (.30-06) віддача буде дуже некомфортною. І жоден гумовий амортизатор її не згладить.

Щодо важких спусків «Артеміди». Я думаю, що їх навмисно посилили. Очевидно, на випробуванні рушниця стріляла дуплетом – були зриви другого спуску, адже віддачу .30-06 навряд чи витримають стандартні бойові зводи ІЖ-43. От і поглибили їх до межі. До речі, така несправність часто буває й на ІЖ-94. У збройовому журналі «Магнум» (№ 2, 2001 р.) мисливець А.С. Волков розповідає, як полюючи на кабанів восени в костромських лісах, він побачив виводок рябчиків. Не діставши набій 7,62 x54 зі свого штуцера ІЖ-94, а лише вклавши у верхній (гладкий) ствол набій з сімкою, він почав підманювати птахів вабцем, а потім вистрілив з гладкого ствола. Прогримів дуплет – спрацював також і нарізний ствол. Від такої віддачі мисливця скинуло з дерева на землю. Рушниця вціліла, хоч і дуже туго відкрилася. Оглянувши на мисливській базі механізм рушниці, мисливець дійшов висновку, що імпульс віддачі гладкого ствола запустив і нарізний ствол. Вихід був один – поглибити бойові зводи, щоб запобігти в подальшому подібним випадкам. Відповідно посилилося і натискання на спускові гачки, і їхній хід. Та іншого виходу не було, і це ще раз доводить, що тугі спуски завод робить навмисно. Найраціональнішим тут був би запобіжник від ТОЗ-34 перших моделей (без прапорця для розбирання). Тут кнопкова система дозволяє без шуму переводити в положення «вогонь», натиснувши при цьому попередньо підпружинену кнопку, а потім пересунути повзунок вперед. Однак такі запобіжники, на думку іжевських конструкторів, нетехнологічні.

Ну а тепер поговоримо про те, яким має бути штуцер для полювання на великого звіра. Перевірка часом показала, що найраціональнішим є штуцер з горизонтально спареними стволами, з ежекторним механізмом, вагою 4,2-4,5 кг (легший не годиться через сильну віддачу, що позначиться і на влучності стрільби). Як відомо, у штуцерах краще застосовувати рантові набої. Їх зручніше витягувати після стрільби, особливо коли потрібно швидко перезарядити зброю. Штуцери з вертикально спареними стволами через великий кут переломлювання і незручну заміну боєприпасу з нижнього ствола цим і програють зброї з горизонтально спареними стволами. Також запирання має бути потрійним, аби витримувати сильні снаряди. Колодки також мусять відрізнятися від шротових двостволок.

Середньокаліберний штуцер вийшов би хорошим, якби застосували два набої 7,62 х54R. Фланцеві гільзи, пристойний тиск, горизонтально спарені стволи разом з міцною колодкою та вагою стволів – і він був би надійною зброєю і по кабану, і по ведмедю, і по лосю. Ну а великокаліберний я б зробив з .410 калібру. При цьому застосував би оболонкові або напівоболонкові кулі з латунними гільзами 70 мм. З таким штуцером можна і тигрів добувати.

Багато хто може мені дорікнути, що, мовляв, це дешевий штуцер. Не знаю, чомусь нас дуже засмучує, коли за обідом ми розрізаємо буханець хліба, а він виявляється всередині глевким. А тут рушниця вартістю майже 10000 гривень, і невідомо, скільки вона прослужить, та й чи вдасться її налаштувати і пристріляти.

Насправді це дуже погано, коли з комплектуючих частин гладкостволок роблять зброю під потужні кульові набої. Притому без будь-якого доопрацювання чи підсилення. До речі, напевно, і штуцер «Зубр», зібраний на базі ТОЗ-57, не пішов у серію саме через його комплектуючі. Хоча в ньому і була посилена колодка, забезпечене верхнє зчеплення з казенною муфтою. Однак навіть це його не врятувало.

Ще колись давно, в Москві до нас в зброярню принесли штуцер Голланд-Голланд. Міцна і масивна колодка з потрійним запиранням, прекрасна горіхова деревина ложі, калібр .500 (12,7), вага майже 5 кг, нарізи бездоганно виконані, ежектор, замки повні, швидкознімні (розбиралися без інструментів). Найбільше мене вразив підпружинений потиличник. Сам він був виконаний з рогу африканського буйвола, всередині приклада стояли дві спіральні пружини (зверху і знизу), діаметром приблизно як від пневматичної гвинтівки ІЖ-38. З першого погляду і не вгадаєш, що потиличник підпружинений, але незначне зниження попереду затильника вказувало, що при віддачі він насувається на це зниження. До речі, зброя була не на ремонті, а на профілактичному огляді, а ось кому належала, мені так і не сказали. Цікаво, що жодних кріплень під оптику на ній не було, тільки мушка і два цілика на 50 і 100 метрів, що перекидалися рукопаш. Прикладистість штуцера була прекрасною.

Звісно, багато хто може запитати: навіщо згадувати про таку зброю, якщо в Іжевську такої не зроблять? Такої, звичайно, не зроблять, але зібрати простий штуцер без повних замків, мармурового горіха тощо цілком можна. І якщо вони вже зібралися його робити з ІЖ-43, то нехай хоч посилять колодку, запирання, гаки, вісь. Ось тоді, провівши випробування, нехай і пропонують його на продаж. Та й боєприпас має бути штуцерний, хоча б 9,3 x74. Для наших полювань він цілком прийнятний, якщо ніхто не хоче марудитися з переробкою набою .410 калібру. Біда в тому, що наші сучасні підприємці намагаються все виготовити з найменшими витратами, а прибуток намагаються взяти величезний. Ось і вилазять на світ божий подібні «Артеміди», недопрацьовані і зроблені абияк.

Коротко скажу і про штуцер, створений на базі ІЖ-18. Ну, гарний (кручений) у нього зовні ствол. Але ж це ще не показник його бездоганності. Одноствольний штуцер менш бажаний, ніж двоствольний, адже два постріли краще, ніж один. А зручність перезарядки одностволки як завжди вбога. Приклад: відкривши рушницю і зарядивши ствол, ви закриваєте рушницю. Якщо пальці не прибрати з-під важеля відпирання, то важіль їх прищикне. А при закриванні потрібно розчепірювати пальці правої руки, щоб по них не вдарив важіль затвора. І яка ж це зручність? Зате дешево у виробництві. Ну чому не зробити верхній ключ відпирання традиційної двостволки?

В. Вольф



Украинская Баннерная Сеть