Рубрики
 
 

Передплата онлайн

 

Полювання

 

Арсенал

 

Собаки

 

Риболовля

 

Нотатки рибалки

 

Интерв'ю

 

Флора та Фауна

 

Законодавство

 

Газети (номери)

 

2017

 

2016

 

2015

 

2014

 

2013

 

2012

 

2011

 

2010

 

2009

 

2008

 

2007

 

2006

 

2005

 

2004

 

2003

 

2002

 

2001




Асоціація користувачів мисливських та рибальських господарств


Сайт посвященный общению на тему охоты и рыбалки



Головна Про проект Передплата онлайн Об'яви Форуми Контакти

Чергова заборона?

У вересні 2016 року в секторі сучасного буття, який відведений громадянам нашої держави, які захоплюються спортивним полюванням, з'явилася цікава новина, що передавалася усно від одного до іншого. На мою думку, вона стосується практично кожного прихильника Діани, який виходить у поле для добування трофея з рушницею в руках. Народний поголос доніс, що в нас у країні буде заборонене самостійне спорядження гладкоствольних набоїв, що застосовуються для полювання й спортивної стрільби.

Мені тоді згадалося внутрішньовідомче розпорядження МВС, що вийшло більше трьох років тому (ще під час керування Януковича). Той документ пропонував дозвільним органам деяких областей України (з експериментальною метою) вимагати в мисливців для зберігання в кульо-гільзотеках гільзи гладкоствольних мисливських боєприпасів, відстріляні з їхніх зареєстрованих рушниць. За відстріл набоїв, відповідно, стягувалася плата. Багатьох з нас таке вузьковідомче розпорядження тоді здивувало. Усіх цікавило, на якій підставі й відповідно до якого законодавчого акту гладкоствольні рушниці були прирівняні до нарізної зброї? І тільки рішучі протести мисливців у ЗМІ, а також офіційні запити, спрямовані у МВС, допомогли припинити цей волюнтаризм.

І ось тепер щось нове, яке, як у таких випадках кажуть у народі, на голову не натягнеш. Усі мисливці знають, що ніколи самостійне спорядження гладкоствольних мисливських набоїв, призначених для особистого користування, не потрапляло під заборону. Є об'єктивні причини, які змушують мисливців самостійно готувати для себе боєприпаси. Це необхідність підготовки набою з певними характеристиками дробового пострілу, які потрібні в деяких видах полювань і умовах їх проведення. А кульового пострілу з гладкого ствола з високими показниками ураження цілі можна досягти тільки за допомогою домашнього спорядження. Кращий за якістю гладкоствольний постріл забезпечить тільки боєприпас, складові якого індивідуально підібрані до певної системи набій-рушниця-стрілець. І жодне заводське серійне виробництво набоїв не в змозі врахувати параметри системи в кожному конкретному випадку. Адже в кожної рушниці свої індивідуальні особливості, отримані в процесі її виготовлення. Так само й мисливці відрізняються індивідуальними особливостями, у них різні антропометричні дані (зріст, вага, розміри тіла та ін.). Тому багато хто з нас для відповідальних пострілів споряджає набої самостійно. Та, крім цього, домашнє спорядження допомагає створити й дешевший набій, що важливо для багатьох наших мисливців, тому що дає можливість брати участь у нашому полюванні людям із сімейним доходом нижче середнього рівня.

Мені цікаво було дізнатися, звідки «ростуть ноги» у цих чуток. І тільки нещодавно я зʼясував, що ініціатива щодо цього належить знову ж таки МВС України, а якщо сказати точніше нашої новоствореної Національної поліції. Її співробітниками був підготовлений проект Закону України «Про внесення змін у деякі законодавчі акти України щодо розширення рамок відповідальності за незаконний обіг зброї й боєприпасів». На жаль, проект підписала начальник Національної поліції України Хатія Деканоїдзе 09 вересня 2016 року.

Цим проектом пропонується внести зміни в такі законодавчі акти України:

1. Про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР 1984 р., доповнення до ст. №51, ст. 1122).

2. У Кримінальний кодекс України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 25-26, ст. 131 з наступними змінами).

Нас зараз більше цікавлять зміни, які пропонуються для внесення в Кримінальний кодекс, тому наведу витримки з тексту проекту, що безпосередньо стосуються сьогоднішньої теми.

У п. 3 статті 201 «Контрабанда» сказано: «У статтях 201, 262, 263, 2631, і 410 цього Кодексу під бойовими припасами слід розуміти спеціально виготовлені вироби одноразового використання, споряджені вибуховою речовиною, і призначені для ураження цілей за рахунок дії снаряда при стрільбі з вогнепальної зброї або вражаючих факторів під час їхнього вибуху, а також мисливський порох і капсулі».

Ні в кого не виникне сумнівів, що мисливські гладкоствольні набої (інакше боєприпаси) сповна підходять під це визначення. Як бачимо, поняття боєприпаси має чітке визначення, але тут не зроблено розмежувань, що залежать від їхнього призначення й застосування – у гладкоствольній або нарізній зброї.

Підемо по тексту проекту далі. У п.2 статті 263 «Незаконне поводження зі зброєю, її основними складовими й компонентами, бойовими припасами або вибуховими речовинами» сказано: «Переміщення, зберігання або придбання основних складових частин без передбаченого законом дозволу з метою їх використання для виготовлення, ремонту або підвищення ефективності вогнепальної зброї, або з метою збуту, а також незаконні передача або збут основних складових частин вогнепальної зброї - карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років».

Як бачимо, виходячи з цього, жоден законослухняний мисливець не має права самостійно ремонтувати свою гладкоствольну рушницю й підвищувати її ефективність. Тобто самостійно робити такі прості роботи, що не вимагають професійних знань і навичок, як заміна бойової пружини (яка, до речі, продається, як запасна частина в комплекті з рушницею) або антабки кріплення рушничного погона. А тим більше встановлювати самостійно оптичний приціл, коліматорний приціл або світну мушку, адже все це є підвищенням ефективності зброї. Про ремонт і підвищення ефективності сказано однозначно, без поділу зброї з гладкими або нарізними стволами.

Та цей же проект пропонує назву самої статті 263 викласти в такій редакції: «Незаконне виготовлення, переробка або ремонт зброї, її основних частин і компонентів або фальсифікація, незаконне видалення їх маркування, або незаконне виготовлення бойових припасів, вибухових речовин і вибухових пристроїв».

От ми й підійшли до того, з чого почали розмову. Щоб на законній підставі самостійно споряджати вдома гладкоствольні мисливські набої до своєї рушниці, які, згідно з визначеннями згаданого проекту, є «спеціально виготовленими виробами одноразового використання, споряджені вибуховою речовиною, і призначені для ураження цілей за рахунок дії снаряда при стрільбі з вогнепальної зброї», кожному з нас необхідно брати спеціальний дозвіл. Ось як виходить. Століттями вдома самостійно споряджали гладкоствольні набої (навіть за часів радянської влади, коли рамки були жорсткішими), а ось тепер пропонують нам заборонити це.

Виникає ще одне питання. Як згадане в тексті відомство планує контролювати незаконне спорядження набоїв мисливцями вдома? Комплектуючі для їхнього спорядження в торговельній мережі продаються вільно, без обмежень, а про заборону такого законного продажу в тексті проекту змін нічого не сказано. Як немає й заборон на законне придбання мисливцями в торговельній мережі пороху, шроту й інших складових для виготовлення мисливських гладкоствольних боєприпасів.

З чим пов'язані запропоновані в проекті заборони на індивідуальне спорядження набоїв? Можна подумати, що такі зміни до законодавчих актів продиктовані національними виробниками мисливських і спортивних гладкоствольних боєприпасів і представниками торговельних організацій, що експортують цю продукцію з-за кордону. Щось подібне ми вже проходили, років двадцять тому внутрішньовідомче розпорядження МВС вимагало від мисливців при зберіганні й транспортуванні використовувати рушничні замки, що встановлювалися на спускові курки і їхню запобіжну скобу. Ініціатором цього були комерсанти, що завозили ці замки з-за кордону. Однак здоровий глузд тоді переміг, і абсолютно непродумана вимога, контроль якої пов'язаний з певними труднощами, згодом була скасована.

Та щодо заборони самостійного спорядження закрадається й інша думка, що підготовкою розглянутого нами проекту змін займалися люди, дуже далекі від полювання й не зовсім компетентні в питаннях мисливських гладкоствольних боєприпасів, люди, які ставляться без належної поваги до простих громадян України, серед яких більш ніж 500 тисяч мисливців. До того ж у них, очевидно, немає досвіду в створенні юридичних документів. Пояснювальна записка проекту цілком підтверджує це. Там у п. 61 «Запобігання дискримінації» сказано однозначно: «У проекті акту відсутні положення, які містять ознаки дискримінації. Проект не має потреби в проведенні громадської антидискримінаційної експертизи». Тобто думка мисливців України, чиї інтереси зачіпає цей проект, не має значення. Хто ми такі? Тобто, навіщо зважати на нас і враховувати наші інтереси? Адже ми звичайні громадяни України, прості платники податків, а не які-небудь депутати, співробітники силових структур і навіть не олігархи. Хіба це не дискримінація?

Радує поки що тільки одне. Серед зареєстрованих для розгляду у Верховній Раді України документів даного проекту Закону України «Про внесення змін у деякі законодавчі акти України щодо розширення рамок відповідальності за незаконний обіг зброї й боєприпасів» я не знайшов. Можливо, причиною цьому є відставка Х. Деканоїдзе. А в майбутньому, що цілком можливо, ми не захищені від подібної неповаги можновладців до громадян своєї країни. Людей, які, досягнувши особистих благ, відстоюють тільки свої інтереси, а не інтереси народу, при цьому забуваючи, що успішний рух країни шляхом розвитку залежить від їхньої єдності з нами.

В. Урсул



Украинская Баннерная Сеть