Рубрики
 
 

Передплата онлайн

 

Полювання

 

Арсенал

 

Собаки

 

Риболовля

 

Нотатки рибалки

 

Интерв'ю

 

Флора та Фауна

 

Законодавство

 

Газети (номери)

 

2017

 

2016

 

2015

 

2014

 

2013

 

2012

 

2011

 

2010

 

2009

 

2008

 

2007

 

2006

 

2005

 

2004

 

2003

 

2002

 

2001




Асоціація користувачів мисливських та рибальських господарств


Сайт посвященный общению на тему охоты и рыбалки



Головна Про проект Передплата онлайн Об'яви Форуми Контакти

Меліорація: катастрофічні наслідки й подальші перспективи

Заболочені і затоплювані під час паводків території значної частини Українського Полісся ще зовсім недавно відрізнялися порівняно невисокою заселеністю й слабким освоєнням людьми. Полісся було збалансованою екологічною системою, де кожне рослинне і тваринне угруповання займало своє місце, відіграючи роль як у корисній продуктивності, так і в самоочищенні водойм усього регіону в цілому. Район характеризувався багатством природних ресурсів, високою рибопродуктивністю, розвитком значної водно-болотної мисливської фауни, корисними безхребетними, заплавними сіножатями та великими запасами прісної води, яка забезпечувала потреби регіону і підтримувала водність більшості річок України.

Лише в останні 80-100 років розширився й посилився вплив людини на природні екосистеми й тваринний світ регіону. У перші десятиліття XX ст. освоювали лісові екосистеми в основному з метою заготівлі деревини й добування мисливських тварин. Внаслідок цього майже повністю були винищені ведмідь, бобер, рись, а також традиційні тут мисливські види копитних. Однак зміни екосистем не були необоротними, і до 1950-1960-х років чисельність багатьох мисливських тварин була успішно відновлена завдяки знанням і зусиллям зоологів, мисливствознавців, фахівців та ентузіастів мисливського господарства й охорони природи.

Проте вже у 60-80-ті роки ХХ ст. була розпочата широкомасштабна осушувальна меліорації Полісся, яка зрештою призвела до екологічної катастрофи тваринного світу. Доволі практичне ставлення людей до боліт – інтенсивна меліорація направлена на підвищення продуктивності Полісся у багатьох випадках призвела до негативних наслідків для навколишнього природного середовища регіону. Внаслідок того, що більшість боліт Полісся було осушено й інтенсивно використано, значного негативного впливу зазнали не лише болота, а й прилеглі до них території. Зміни виявилися згубними як для екосистеми в цілому, так і для її складових, у тому числі риб та всіх видів диких тварин водно-болотного мисливського комплексу.

Основною причиною катастрофічного впливу колишньої осушувальної меліорації на території Українського Полісся було недостатнє врахування наслідків порушення гідрологічного режиму ґрунтів та ігнорування науково обґрунтованих вимог щодо збереження серед великих осушених територій ділянок певних природних екосистем як елементів підтримки біологічного і ландшафтного різноманіття. Все це викликало значне зменшення чисельності й територіальний перерозподіл багатьох цінних видів мисливських тварин.

Станом на другу половину 90-х років понад половину площі боліт Полісся було осушено та освоєно. Але, за офіційними даними, більше 10% гідромеліоративних систем на сільськогосподарських угіддях сьогодні знаходяться в незадовільному стані і потребують повної або часткової реконструкції. Проте, вочевидь частка осушувальних меліоративних систем України, які вже не виконують свої функції значно більша, оскільки після розпаду Союзу ремонт та реконструкцію їх майже не проводили. Починаючи з 1986 р., процес введення нових площ під гідромеліорацію припинився, а капіталовкладення в основному спрямовували на реконструкцію діючих осушувальних систем.

На тлі згортання меліоративних робіт і виведення з господарського обробітку значних територій сільськогосподарських і лісових земель Поліського регіону, почалися процеси руйнування меліоративної мережі, внаслідок чого відбувається вторинне підтоплення та заболочування раніше осушених земель. За різними оцінками, площі, на яких спостерігається повторне заболочування займають в Поліссі не менше 900 тис. га. Їх швидкому збільшенню істотно сприяє активна діяльність бобра, популяція якого віднедавна значно зросла. Бобер нині повсюдно заселив меліоративні канали Українського Полісся та побудував на них численні загати, за якими утворилися каскади ставків, заболочена та перезволожена місцевість.

У багатьох випадках, наслідки середовищеутворювальної діяльності бобрів погіршують умови виробництва сільського та лісового господарства, однак з екологічної та природоохоронної точок зору діяльність бобра приносить істотні переваги: сповільнюється стік і створюються резервні запаси вологи, збільшується площа берегової смуги, збільшується біорізноманіття мисливської фауни, підвищується бонітет мисливських угідь, пом'якшуються наслідки посух і повеней, відбувається природна фільтрація та очищення води. Таким чином, бобер сприяє поверненню споконвічного статусу Українському Поліссю щодо значного заболочення та затоплення його території, а також повернення цінних мисливських тварин до автохтонних ландшафтів.

З огляду на це, постає питання – чи потрібна нинішня осушувальна мережа каналів на Поліссі, і яку територію вона повинна охоплювати? Більшість дослідників переконані, що в такому великому масштабі осушувальна меліорація в регіоні абсолютно непотрібна. Так, економічні дослідження й оцінка негативних наслідків осушення заболочених і перезволожених лісових земель показали, що збиток завданий навколишньому природному середовищу й народному господарству не перекривається прибутками від гідролісомеліорації усього комплексу площ, а залучені грошові витрати не відшкодовуються навіть за весь період вирощування насаджень.

Застосування гідролісомеліорації може бути виправдане при осушенні заболочених лісових земель з метою зручності проїзду, влаштування розсадників, окультурених косовиць та ін. Для підвищення ж продуктивності насаджень і створення нових лісових культур лісоосушення слід застосовувати лише у виняткових випадках, і те тільки в заболочених суборевих і судібровних типах лісу.

Прикладом вдалої лісоосушувальної меліорації може стати багататорічний досвід лісівників Фінляндії, котрі систематично осушують свої бідні заболочені ґрунти з одночасним внесенням мінеральних добрив. Заболочені землі, колись зайняті сосняками п'ятого класу бонітету, перетворились у насадження середньої та вищої продуктивності, що дозволило цій країні підняти лісокористування до 50 млн. м³ на рік.

Дана проблема вимагає визначення подальших шляхів ведення державної політики в сфері осушення, умов експлуатації існуючих меліоративних систем та визначення природоохоронних обмежень на їх територіях. З огляду на надзвичайно важливу природоохоронну й соціальну роль поліських лісів і боліт, а також наявність значної площі вже осушених лісових і сільськогосподарських угідь, які завдають відчутний негативний вплив на лісові екосистеми Полісся, подальше осушення очевидно необхідно обмежити, а на деякій території, зокрема природно-заповідній, взагалі припинити.

Також на багатьох територіях доцільніше повернути хоча б частину боліт до їхнього колишнього стану. Створення відповідного гідрологічного резервату, разом з природоохоронними об’єктами дозволить більш раціонально використовувати ці території і поступово ліквідувати дію негативних факторів на навколишнє природне середовище. Це сприятиме його поліпшенню за допомогою, зокрема, збалансованого природокористування, збереження мисливської фауни регіону й відновлення природних умов її існування.

За своїми природними умовами Українське Полісся – це унікальний фізико-географічний регіон, де формується стік основних водних артерій країни, район, що у значній мірі впливає на кліматичні умови її лісостепових і навіть степових територій. Від кількості зарегульованої в Поліссі води, зокрема, залежить водний режим Дніпра й існування багатьох його приток.

Оскільки значне зниження ефективності гідромеліорації почалося з того часу, коли вичерпався фонд гідроморфних земель високої категорії якості і меліорація поширилась на землі низьких категорій, що і завдало значних збитків, науковці вважають, що сьогодні перед нами постає актуальна потреба в ренатуралізації, тобто повернення осушених земель до природного стану, особливо це стосується земель низьких категорій якості і трансформації їх в землі іншого, більш раціонального використання та природоохоронні об'єкти.

П. Маціборук, еколог, канд. с-г. наук

П. Маціборук



Украинская Баннерная Сеть