Рубрики
 
 

Передплата онлайн

 

Полювання

 

Арсенал

 

Собаки

 

Риболовля

 

Нотатки рибалки

 

Интерв'ю

 

Флора та Фауна

 

Законодавство

 

Газети (номери)

 

2017

 

2016

 

2015

 

2014

 

2013

 

2012

 

2011

 

2010

 

2009

 

2008

 

2007

 

2006

 

2005

 

2004

 

2003

 

2002

 

2001




Асоціація користувачів мисливських та рибальських господарств


Сайт посвященный общению на тему охоты и рыбалки



Головна Про проект Передплата онлайн Об'яви Форуми Контакти

Старіємо, браття?

Мій мисливський стаж двадцять років. Із них шість років я пропрацював єгерем в системі УТМР, тож можу робити певні порівняння.

Коли в радянські часи прибував колектив мисливців чи то на полювання, чи на виконання трудоучасті, то із нього більше 50% складали молоді люди віком 18-30 років. Тоді чимала кількість молодих людей терпляче очікувала своєї черги стати мисливцем. Стримував кандидатський стаж та правило „ста гектарів”, тобто, коли в районі щільність мисливців дорівнювала 1 на 100 гектарів, то людині, яка пройшла кандидатське стажування і здала мисливський мінімум просто не видавали дозвіл на зброю. У мене особисто була затримка з цієї причини.

Та сіль не в цім. Практично біля кожного мисливця „крутилося” кілька хлопчаків 12-16 років, що цікавилися художньою і технічного літературою мисливського спрямування. Досить було їм повідомити, що тоді-то й тоді можна буде поспостерігати процес спорядження набоїв, щоб вони покинули всі свої невідкладні хлоп'ячі справи і сиділи тихенько, як миші, зачаровано спостерігаючи за дійством. Це був наш резерв, наша зміна. Не можу сказати, що всі вони стали мисливцями, але, як мовиться "души прекрасные порывы" у них були.

Нині більшості мисливцям по сорок-шістдесят років. Це зумовлено багатьма причинами. Тут і підвищення вікового цензу до 21 року на право володіння мисливською зброєю (хоча у 18 років юнаків призивають до збройних сил, де їм довіряють зброю значно потужнішу і небезпечнішу за мисливську), і розвитком комп'ютерних ігор, що приводить до малорухливого життя, і поширенням наркоманії та алкоголізму, і безробіття, що веде до фінансової неспроможності придбати рушницю... Причин ще багато.

Сьогодні до цього додався ще й Закон України "Про захист тварин від жорстокого поводження" що забороняє "пропаганду мисливства в системі дошкільної, загальної середньої, професійно-технічної і вищої освіти...". Звичайно, я не юрист, щоб оцінювати Закон з юридичної точки зору, але не можу не виразити своєї думки як мисливець.

Я не розумію, що поганого в тому, що мисливець розповість школярам чи студентам про відстріл скажених лисиць (що нині дуже поширено), про чудовий спосіб відпочинку на природі і цим відверне бодай одну людину від згубного впливу вулиці?

От Стаття 13 згаданого закону говорить, що забороняється розводити собак із підвищеною агресивністю. І яким же чином і яким приладом визначатиметься агресивність собаки "нормальна" і "підвищена". Адже собака норної породи, що атакує і виганяє під постріл лисицю з нори, проявляє агресію. Чи не так? А лайка, котрій дома, у дворі, курчатка вилазять на спину і клюють у ніс, а в лісі вона безстрашно атакує і затримує пораненого сікача! Вона агресивна чи ні?

Ми вже необґрунтованими заборонами на полювання з хортами звели нанівець породу російського хорта. Хтось із партійних діячів сказав, що полювання з хортами "панське", "непролетарське" і його в Україні заборонили. Тепер снігову людину швидше зустрінеш, ніж хорта, що здатен показати швидкість і майстерність по зайцю. А раніше свора "брала" навіть дорослого вовка... Не наламати б нам дров із собаківництвом, як у горбачовські часи з виноградниками. Нині рідко хто згадує "Лимонадного Мишу" та Лігачова з їхньою антиалкогольною кампанією, крім виноробів, яких примусили знищити тисячі гектарів виноградної лози.

Наступне запитання до Статті 24. „3абороняеться полювання, вилов та інші форми добування мисливських тварин:

- що мають дитинчат, не здатних до самостійного існування...”. А як же бути з добуванням вовків на лігвах? Виходить, що треба дати можливість їм вирости на м'ясі диких копитних, а потім виловлювати їх по хащах? Чи як бути з поголів'ям лисиць, які у листопаді-грудні під постріл потрапляють вряди-годи, а в січні під час тічки ганяють по полях, ніби мішок з ними розв'язали? Найбільший збиток для поголів‘я цих хижаків можна нанести якраз у період виводку молодняку. Лібералізм та фальшиве природолюбство призведуть до того, що лисиця "вибере" зайця, куріпку, фазана, а потім спалахне сказ, короста і доведеться видавати спеціальні дозволи на знищення лисиці.

Цікаво, скільки осіб з освітою мисливствознавця брали участь у його розробці? Я думаю – жодної! У „брежнєвську” епоху у журналі "Человек и закон" велася полеміка під назвою „Не пора ли запретить охоту?" На щастя, здоровий глузд та аргументація учених тоді перемогли. Сьогодні знову в Україні йде антимисливська кампанія. На мисливця дивляться скоса, ніби на живодера, не звертаючи уваги на ту роботу, яку проводять мисливці для збереження фауни.

Хай як ми себе називаємо - "вінець природи" "гомо сапіенс", але ми також різновид тварин класу ссавців. Чому ж тоді нас не захищають Закони від пропаганди насильства? Сьогодні на екранах смакуються сцени насильства та агресії, тріщать кістки і ллються ріки крові. Чому телеглядачів не захищають від таких видовищ? Напевно, через те, що це багатьом вигідно, а від нас, мисливців, який кому зиск. От і атакують нас всі кому не ліньки.

Стримують приплив молоді у ряди мисливців і періодичні пропозиції політиків закрити полювання на певний час. Звісно, хто з молоді захоче після таких заяв долати бюрократичні рогатки, втрачати гривні на різні довідки, комісії та внески, коли попереду маячить загроза позбавлення права на полювання?

Тож звертаюсь до Вас браття-мисливці. Підготуймо собі послідовників з молоді. Необов'язково кожен собі. Можна й одного на п'ять-шість чоловік, але щоб це були гідні люди, за яких не доведеться червоніти в угіддях. Це й було б хорошим подарунком УТМР до 85-річчя. Мисливська молодь обов'язково повинна бути високоморальна, з долею романтики і ліричності. Виховати таких людей ми, мисливці зі стажем, просто зобов‘язані. Тільки в такому разі ми зможемо зберегти плем'я людей, які як гімн будуть повторювати слова поета І. Ефремова, які він записав ще у 1918 році:

Пусть нашу страсть зовут забавой зверской, злою,

Пусть говорят: "Охота - спорт пустой",

Но кто с природою живет одной душой,

Кто смотрит на нее как на кумир святой?

Кто с тайным трепетом весенний луч встречает,

Кто лето жаркое с молитвою зовет,

Кто осень мрачную так нежно обожает,

Порошу первую, как суженую ждет?

Пропоную цей лист винести не суд мисливської громади, щоб кожен бажаючий зміг на сторінках нашого журналу виразити свою думку, вступити в полеміку. Я думаю, що це піде на користь нашій спільній справі.

Ю. Курочка



Украинская Баннерная Сеть