Рубрики
 
 

Передплата онлайн

 

Полювання

 

Арсенал

 

Собаки

 

Риболовля

 

Нотатки рибалки

 

Интерв'ю

 

Флора та Фауна

 

Законодавство

 

Газети (номери)

 

2017

 

2016

 

2015

 

2014

 

2013

 

2012

 

2011

 

2010

 

2009

 

2008

 

2007

 

2006

 

2005

 

2004

 

2003

 

2002

 

2001




Асоціація користувачів мисливських та рибальських господарств


Сайт посвященный общению на тему охоты и рыбалки



Головна Про проект Передплата онлайн Об'яви Форуми Контакти

Самовладний господар чи обмежений Законом користувач?

Мрії прибічників капіталізму про «ехвективного господаря» на землі, схоже, так і залишаться рожевими та недосяжними. Сьогодні на землю в основному сіли (а, точніше, її обсіли) «скоробагатьки», для яких головним лозунгом є, як у відомому анекдоті, нестримне та непереборне бажання якнайшвидше забагатіти: «Нацарюю рублів на триста і втечу…».

Однак, все частіш і частіш наші «новоявлені хазяї», що розпоряджаються в сільськогосподарських угіддях, вступають у конфлікти з місцевими жителями. То межі не поділять, то порядок перебування «сторонніх» в сільськогосподарських угіддях не визначать ніяк, то ще щось… «Хазяїн» гне своє - «Я тут господар всевладний, кого захочу і як захочу, того і пропущу, а іншим зась…», а оточуючі - свої інтереси захищають. Частіш за все такі конфлікти виникають між «хазяїном» цих угідь та мисливцями.

Законодавчо діяльність орендарів в Україні визначається величезною кількістю різних законодавчих та підзаконних актів, розкриття яких в даній статті лише заплутає читача, тому обмежимось лише одним, основним документом, до якого на практиці зводиться діяльність орендаря – «Типовим договором оренди землі», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №220 від 3 березня 2004 року. Цей документ, як і названа Постанова Кабінету Міністрів України, виданий на розвиток Закону України «Про оренду землі». До цього часу, наскільки мені відомо, якогось спеціального типового договору оренди водойм немає, тому при оренді водойми на практиці місцева виконавча влада користується вищевказаним «Типовим договором оренди землі», вносячи до нього доповнення, що не суперечать вимогам чинного законодавства України.

В Договорі про оренду, в першу чергу, вказується місце укладення Договору та дата його укладення. Ці дані дають інформацію про те, де саме укладений договір та з якого моменту він, хоча б юридично, починає існувати.

Далі в Договорі вказуються сторони, що укладають його між собою. Ця позиція дає нам інформацію про те, хто саме (який орендодавець) прийняв рішення про укладення Договору та хто саме(який орендар) отримує від орендодавця право на використання землі чи водойми.

Потім в Договорі вказується предмет договору, тобто фіксується, що саме надається в оренду – ділянка землі чи водойма, її цільове призначення та де саме вона знаходиться. Таким чином, тут визначається територіально-географічне місцезнаходження предмету оренди та для чого він використовується на момент укладення договору. В цій позиції для нас цікаво визначення розташування орендованої ділянки та її цільове призначення. Часто буває, що орендар самовільно розширює межі орендованої ділянки чи розповсюджує свій прямий або опосередкований вплив на прилеглі до орендованого ним об»єкта території, що належать іншим землекористувачам, або ж самовільно змінює характер використання орендованої земельної ділянки. (Тобто, гребе під себе чужу землю чи робить на своїй те, що не передбачено договором).

Далі йдеться про визначення чітких меж орендованої земельної ділянки, її площі в гектарах, конкретизуються якісні характеристики окремих територій за видами угідь – рілля, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження та ін., а також визначається перелік об‘єктів нерухомого майна (перелік, характеристика і стан будівель, споруд та інших об‘єктів, а також інших об‘єктів інфраструктури, в тому числі доріг, майданчиків із твердим покриттям), які знаходяться на території цієї земельної ділянки. Там же визначається, конкретно, перелік тих нерухомих об‘єктів, що передаються в оренду разом із земельною ділянкою чи водоймою. Таким чином, проводиться чітке розмежування, яка саме нерухомість(будівлі, дороги, майданчики), передається в користування орендарю, а яка – ні.

П. 8 Договору передбачає строк дії договору про оренду. Тут цікаве для нас те, що деякі орендарі або «забувають» поновити строк оренди по договору, або вважають, що це для них уже «…не обов‘язково, бо я тут вже незаперечний господар…».

Далі нас цікавлять «Умови використання земельної ділянки», визначені п.п.15,16,17 Договору. В такому договорі конкретно повинно бути вказано, для якої мети буде використовуватися земельна ділянка чи водойма. Це для нас дуже важливо, тому що саме з-за цього частіш за все виникають конфлікти між орендарями та мисливцями й рибалками. Саме тут орендар спільно з орендодавцем визначають напрям діяльності орендаря на об‘єкті оренди та вказують конкретну мету використання предмету оренди. Якщо земельна ділянка орендується для вирощування сільськогосподарських культур, а водойма для товарного вирощування конкретних видів риби, то саме це і буде вказано в п.15 Договору, так само як і п.16 Договору уточнює цільове призначення земельної ділянки. Самовільного виходу за межі напрямків використання об‘єкту оренди Договором не передбачено, тому це є незаконним, що теж є законною підставою для його розірвання.

Можна з упевненістю сказати, що ні в одному договорі оренди земель сільськогосподарського призначення, взятих з метою вирощування сільськогосподарської продукції або для розведення та товарного вирощування риби в ставку, не вказано додатковим напрямком діяльності ведення мисливського господарства та вирощування диких тварин і птахів для мисливських потреб. Таким чином, говорячи іншими словами, якщо про розвиток мисливського господарства та використання мисливських ресурсів прямо не вказано в договорі оренди, власність на продукцію, що добувається мисливцями на даній території, орендатору не належить. Тому зазіхання на них, характерний приклад котрого описаний в статті В. Нижника «Хочеш полювати – іди на уклін до панів Корнацьких» («Мисливство та рибальство», №12, грудень 2008 року), є незаконним. Така безкарність та вседозволеність скоро може привести до того, що «пани» Корнацькі будуть заявляти не тільки про те, що «…дякуючи вирощеній на цих землях сільгосппродукції існують мисливські тварини…» ( витяг з «Попередження» ТОВ «Агрофірма Корнацьких» Первомайському УТМР) і висувати рахунок до мисливців, а й про те, що «…дякуючи вирощуваним на цих землях рослинам, виробляється маса кисню, яким дихає народ…» і, таким чином, висунуть рахунок до всього народу України?!

Звичайно, нікому з сільгоспвиробників не сподобається, якщо по плодах його праці буде топтатись «якийсь дядько з рушницею», однак, зокрема, після збору урожаю ця людина абсолютно не має ніякого права на обмеження права перебування інших людей в орендованих ним угіддях. Так само орендар водойми, в якому розводиться та відгодовується риба, не має права обмежувати доступ до водойми мисливців, що полюють там на водоплавну дичину. Шалений крик з приводу того, що «…від пострілів коропи лякаються, в них пропадає апетит і вони погано вагу нагулюють…» - це всього-на-всього крик, і не більше. Іхтіологи таких досліджень ніколи не проводили і «…ступінь негативного впливу стрільби з рушниць на апетит коропа…» не встановлювали. Якщо ж орендар на цьому наполягає, як один житель Черкащини в серпні минулого року, то можна йому запропонувати звернутись до суду з позовом «… про відшкодування збитків…» (Щоб це встановити у цифровому визначенні та довести законність своїх позовних вимог, йому необхідно буде провести відповідну судову іхтіологічну експертизу, але, враховуючи, що об»єктивних даних з цього приводу в науці немає, то «пан позивач «зловить облизня» і суд відмовить йому в задоволенні цих вимог).

Між іншим, для особливо завзятих «охоронців панських угідь» окрема безплатна юридична консультація : загляньте, будь ласка, в свій трудовий договір (якщо він взагалі існує), та в перелік своїх трудових обов‘язків і прав, пов‘язаних з ним. Може так виявитися, що ви, розмахуючи кулаками (а то і зброєю), на захисті чужого майна, не маєте на це законного права. Посада ваша, може, зовсім не так називається; гроші вам платять за функціональними обов‘язками, прописаними в штатному розкладі, а не за охорону угідь; зброя, яку вам для охорони видали, не облікована, згідно з вимогами Наказу МВС України №622, не зареєстрована і на неї не видано дозвіл на експлуатацію для охорони; порядок її застосування не обумовлено та не узгоджено. І так далі. От тоді ви можете опинитись у «дуже цікавій» ситуації, коли вас за незаконне застосування насильства чи інше перевищення своїх повноважень потягнуть до суду. Думаєте, «пан» помчить вас захищати, стаючи грудьми супроти закону?! Як би не так! Наші «пани» забудькуваті і по боргах платити неохочі. Він усе спише на вашу особисту самодіяльність, ви отримаєте свій тюремний строк, а «пан» найме іншого «Барбоса», що за шмат хліба далі буде рвати горлянку своїм же землякам.

«Беда с «благородными» – шкодят сами, а платить – так дядя». А щоб конфлікти подібного роду між орендарями та мисливцями не виникали, п. 7 Договору передбачає в цьому випадку уточнення особливостей об‘єкту оренди, які можуть вплинути на орендні відносини. Те ж саме вказується і в п. 26 Договору, який визначає обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб. Саме тут орендодавець зобов‘язаний вказати, що землі сільськогосподарського призначення чи водойма входять до мисливських угідь, які використовуються тим чи іншим землекористувачем. Однак, частіш за все, з-за правового нігілізму та небажання «займатись дрібницями», органи місцевого самоуправління, які частіше всього виступають орендодавцями, не звертають на це уваги. А страждають від цього інші люди.

Якщо ж орендар агресивно починає заявляти про своє право на обмеження перебування мисливців у угіддях, то його потрібно вказати на п.27 Договору, який прямо визначає, що «Передача в оренду земельної ділянки не є підставою для припинення або зміни обмежень (обтяжень) та інших прав третіх осіб на цю ділянку». (в цьому випадку третіми особами виступають мисливці). Можуть заявити: «Так хто такий мисливець і хто такий «ПАН ОРЕНДАР»?! У нього набагато більше сили, ніж у «простого дядька з рушницею!». Однак, це не завжди правильно і не завжди відповідає дійсності.

В кожному, більш-менш значному населеному пункті існує первинна організація УТМР. Вона, згідно зі Статутом УТМР, має завдання : «…проведення роз‘яснювальної роботи серед членів товариства і місцевого населення (виділено автором) з питань охорони природи і раціонального використання мисливських і рибних багатств…», «…активна участь в охороні мисливсько-рибальських угідь, сприяння боротьбі з браконьєрством та іншими порушеннями правил полювання та рибної ловлі…».(п.п. 4.2 Статуту УТМР). Найбільш поширені порушення природоохоронного законодавства – випалювання полів, збирання урожаю варварськими методами, які гублять молодняк дикої птиці та звіра, розсипання отрутохімікатів на полях робляться на очах у членів первинної організації товариства (а то і за їх прямої участі, коли вони діють не як члени Товариства, а як працівники того чи іншого сільськогосподарського підприємства), однак реакції з їх боку ніякої.

Єгер чи мисливствознавець УТМР, працівник Управління лісового господарства, інспектор екологічної інспекції – не Ісус Христос, що бере на себе всі гріхи людства. Вони фізично не можуть встигнути кругом, бо не можуть перебувати в багатьох місцях одночасно, не можуть володіти інформацією про всіх людей на території конкретної сільської Ради та про їх діяльність – це знають лиш місцеві люди, однак повальна більшість їх, включаючи й членів первинної організації УТМР, живуть по принципу – «моя хата скраю, я нічого не знаю». «Чого це саме я повинен з людьми лаятись? Для цього ж є «посадова собака», щоб на людей навкруги гавкати. Їй за це гроші платять… А мені ще з тими людьми поряд жити…». Зате покричати такі «хитро викручені хлопці», про те, що контролюючі органи «даром хліб їдять», люблять.

Звинувачення мисливців у їх бік в якійсь мірі заслужені. Однак особливо по-блюзнірському це виходить, коли мисливець, а то й сам голова організації, говорить про це, напередодні поставивши петлі в лісі, погасавши на мотоциклі чи тракторі по полях, «фарячи» вночі зайця, або підпалюючи на полюванні сухі трави в лузі, щоб вигнати дичину на стрільців. Однак, бути головою первинної організації УТМР – це не тільки організовувати час від часу для колективу полювання та «щоки надимати», коли на застіллі «по крові» першому піднесуть чарку. Це також і відповідальність за організацію тих напрямів діяльності, що вказані в п.п.4.2 Статуту. Саме на голові первинної організації лежить, в першу чергу, обов‘язок організовувати так свою роботу, щоб, зокрема, укладення Договорів оренди земель чи водойм, де його організація здійснює своє, гарантоване ст.23 та ст.36 Конституції України, громадянське право на «вільний розвиток своєї особистості…», «свободу об‘єднання у громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних та культурних інтересів…», здійснювалося з врахуванням інтересів членів його організації.

Хто обирає голову сільради? Місцеві жителі, включаючи і тих же мисливців. То чому ж тоді голова сільради, передаючи землю в оренду, не враховує інтереси своїх виборців? Саме на це і повинен звертати увагу голова первинної організації УТМР, відстоюючи позиції своїх колег, які вибрали його, щоб він представляв їх та захищав їх інтереси. Не вистачає сил у себе – от тоді можна звернутись до вищих інстанцій зі скаргою чи до суду з відповідною позовною заявою про порушення охоронюваних законом прав. Та й голові районного Товариства не завадить час від часу знайомитись у сільрадах на підконтрольній йому території району з порядком та законністю передачі земель і водойм в оренду, а не бути «добреньким дядечком», лише сіпаючи за рукав керівництво та одночасно «плачучись в жилетку» йому з-за того, що у нього «не витанцьовується», як казав М.В. Гоголь.

Наші предки говорили з цього приводу просто, але точно : «У Бога проси, а сам себе паси…».

С. Линник



Украинская Баннерная Сеть