Рубрики
 
 

Передплата онлайн

 

Полювання

 

Арсенал

 

Собаки

 

Риболовля

 

Нотатки рибалки

 

Интерв'ю

 

Флора та Фауна

 

Законодавство

 

Газети (номери)

 

2017

 

2016

 

2015

 

2014

 

2013

 

2012

 

2011

 

2010

 

2009

 

2008

 

2007

 

2006

 

2005

 

2004

 

2003

 

2002

 

2001




Асоціація користувачів мисливських та рибальських господарств


Сайт посвященный общению на тему охоты и рыбалки



Головна Про проект Передплата онлайн Об'яви Форуми Контакти

Риба-мимря.

Гадаю, зміст означеного заголовка частково стане зрозумілим після знайомства з уривком зі статті відомого ще у середині XX століття популяризатора аматорського рибальства Заборського.

Він писав: «Є у мене приятель, прихильник кінських перегонів. За звичкою, він ніколи не розлучається з секундоміром. І ось одного разу вирішив прохронометрувати клювання лина. Він точно засік, за його виразом, «момент старту» й зумів перетерпіти три повних оберти тонкої золотої стрілки. Але коли час перевалив на четверту хвилину, хронометрист пом'янув дідька, потягнув вудку й впустив секундомір у

воду. Побачення з цим лином у нього так і не відбулось».

Отже, йдеться про лина — досить поширену рибу у водоймах України. Але не кожен може побачити лина у водоймі, тому не знає навіть. про його існування у ній. Навіть, здавалося б, досвідчений рибалка, але й той не завжди може похвалитися знанням про життя цієї риби, особливості її поведінки, вудіння.

КОРОТКИЙ ОПИС

Лин озерний — один із видів роду лин, численної на роди й види родини коропових прісних вод України. Це — один із видів родини, який практично не має собі подібних. У нього тіло відносно коротке й навіть частково округле, товсте й високе, з високим хвостовим стеблом. Воно вкрите надзвичайно дрібною, видовженою, зануреною у шкіру, а тому добре прикріпленою, майже не помітною лускою, якої у бічній лінії нараховується 70-119. Крім того, все тіло вкрите товстим шаром слизу. Всі плавці короткі, заокруглені, на хвостовому плавцеві — ледь помітна виїмка. У грудних плавцях самців, особливо статевозрілих, другий нерозгалужений промінь потовщений і широкий, що не властиво самкам. Відносно невелика голова з довгим, тупим рилом. Рот невеликий, кінцевий, спрямований Догори, у його куточках — по одному маленькому сплющеному вусику завдовжки з піврила. Очі маленькі. Тіло лина темно-жовтувате з зеленуватим відтінком. Спина і плавці темно-бурі, боки тіла бронзові, черевце жовтувате. Плавці темно-коричневі або сірі. Очі з червонуватим відтінком. Правда, забарвлення тіла залежить від місця перебування лина: воно майже золотисте у невеликих особин, які частіше відвідують мілководдя, зрідка піднімаючись майже до поверхні у спеку, і майже чорне — у найкрупніших особин, які уникають мілководних ділянок. У витягнутих з води линів, незалежно від розміру, тіло вкривається рожево-золотистими плямами, тобто вони линяють, звідки, очевидно, й походить назва риби.

СПОСІБ ЖИТТЯ

Місцями постійного перебування лина є переважно озера, стави, затоки водосховищ, а також річки зі

сповільненою течією, де у великій масі розвивається водяна рослинність, надзвичайно замулене дно. У мілководних освітлених калюжах, а також в корінних річищах річок він майже не зустрічається.

Лин — мешканець переважно придонних шарів води, надзвичайно витривалий до якості води, зокрема вмісту в ній кисню, а його найближчими сусідами можуть бути карасі, в'юни, рідше — вівсянки, мересниці (гольяни) озерні. Взимку він здатний витримувати вміст кисню до 0,3-0,06 смз/л. Невеликі зграї утворює у молодому віці, а також під час нересту, коли самку супроводять 3-5 самців. Навіть під час повені значних переміщень не здійснює, постійно перебуває, на місцях нагулу, які є й місцями зимівлі. Для цього заривається у мул, впадає у сплячку. Найактивніший у ранкових сутінках та у передвечір'ї. Живиться в основному личинками комах, молюсками, ракоподібними, частково рослинами. Вперше нереститься на другому-четвертому році життя при мінімальній довжині тіла понад 12 см. Це — надзвичайно плодючий вид, у його самок нараховують від 9 тис. до 1 млн. ікринок і більше. Нерест — три-чотирипорційний, з інтервалом у 9-13 діб, а тому триває з травня до кінця липня за температури води 20-27 градусів. Є підстави вважати, що для нересту плідники утворюють пари. У їх поведінці під час виметування ікри є багато цікавих елементів, які забезпечують ефектне виметування статевих продуктів, ефективне запліднення ікри та її приклеювання до рослин. Розвиток зародків в оболонці ікри триває 3-5 діб, вільні ембріони після народження намагаються за допомогою залоз приклеювання підвіситись до рослин, і лише через 2,5 тижні, перетворившись на личинок, починають вести вільний спосіб життя.

Лин, очевидно, досягає довжини тіла близько 50 см і маси майже до 5 кг, частіше — завдовжки до 35 см і масою в межах 1 кг. За даними 1995 р., в Австрії зареєстрований лин масою 4,05 кг, у Німеччині — 4,43 кг. В Україні у 2000 р. у Самарі - Дніпровській в околицях спортивно-оздоровчого комплексу «Новоселиця» виловлений лин масою 4,5 кг. Тривалість життя лина, очевидно, перевищує 15 років, частіше — становить не більше 10. Найшвидше росте у довжину протягом перших трьох-чотирьох років, коли річні прирости становлять близько 4-5 см, після чого вони зменшуються до 3 см, але ймовірно збільшуються прирости маси тіла, як це властиво більшості риб.

ОСОБЛИВОСТІ ВУДІННЯ

Вважається, що початок вудіння лина припадає на середину весни, коли уже цвіте бузок і співають солов'ї, тобто співпадає з достатнім прогріванням мілководних ділянок біля залишків торішньої рослинності і триває аж до початку нересту, спадає у нерестову пору, поновлюється незабаром після нього і закінчується з настанням осіннього похолодання, інколи — у середині осені. Найактивніше клює не довше двох годин після сходу сонця і у надвечір'ї. Найуловистішими є ділянки на межі між водяною рослинністю і чистою водою, у тому числі й так звані «вікна» - чисті галявини серед водяної рослинності, а серед останньої — ділянки, де зосереджені рослини з великими листковими пластинками, зокрема глечики жовті та латаття біле. Якщо уздовж заростей рослин лин, повільно рухаючись, відшукує корм, відвідуючи у теплі дні глибини до 1,5-2 м, то під нижніми листковими пластинками ласує тваринами, що на них поселяються (деякі ракоподібні, п'явки тощо).

У процесі вудіння лина найоригінальнішим є характер його клювання. Найчастіше про нього зазначають, що воно обережне, тихе, повільне і дуже рідкісне у часі. Проте відомі аматори вудіння лина відкидають таке твердження і свідчать, що клювання лина різноманітніше, ніж у інших риб. Найчастіше поплавець тривалий час перебуває без руху... Потім він здригається і заспокоюється. Знову затруситься, повільно похитнеться, ледь помітно відхилиться убік... Через хвилину-другу поплавець попливе тихо-тихо, ледь помітно, і раптом заховається під водою. Це — сигнал для підсікання.

Часто клювання відбувається без попередньої підготовки, тобто поплавець починає ледь помітний рух і

раптово занурюється у воду. Це — теж сигнал для підсікання.

Нарешті, клювання буває надзвичайно інтенсивним і бурхливим — поплавець без будь-яких підготовчих рухів зникає з поля зору. Це потребує миттєвого підсікання.

Зазначені типи клювання лина відповідно зумовлені: 1) незначною насиченістю водойми найкрупнішими линами; 2) останнім І наявністю у водоймі інших видів риб-конкурентів, для яких насадка, запропонована для лина, не є привабливою, або вона для них з якихось причин недосяжна (наприклад, частково занурена у мул); 3) водойма достатньо насичена линами, між якими існують напружені взаємовідносини за об'єкти живлення, у тому числі й за ті (надзвичайно привабливі), що пропонує рибалка. У зв'язку з цим постають проблеми щодо" підбирання чи проведення спеціальної підготовки місць для вудіння лина. Підбирання місця для періодичного вудіння лина залежить від того, як рибалка може зорієнтуватись на водоймі, щоб визначити місце знаходження доріжок, по яких лин здійснює кормові та інші . можливі переміщення у водоймі, чи — місце, де він перебуває у час знаходження рибалки біля водойми. Важливим є те, що лин тримається у прибережжях водойм, а не на їх середині. Тому майже завжди будь-яка вудка, переважно поплавцева, є зручним знаряддям для того, щоб зваблива наживка

досягла місця, куди линів можна підманити підгодівлею. Враховуючи зазначене, необхідно пам'ятати, що постійна зміна місця вудіння дає мало шансів на позитивний успіх. Тому кормушку варто встановлювати краще напередодні. Уже наступного дня про появу бажаної здобичі у зоні вудіння свідчать ланцюжки бульбашок. Це лин намагається знайти корм, який пахне, але не потрапляє до рота. Нарешті виділення бульбашок припиняється, поверхня води стає ніби дзеркальною: настають найважчі хвилини чекання хоча б здригання поплавця снасті, з допомогою якої ласощі послані для здобичі... Нарешті поплавець пірнув у водну безодню, настає пора підсікання, виважування, підсачування, звільнення гачка...

Проведення підготовки постійного місця для вудіння лина передбачає ряд робіт (очищення ділянки від

водяної рослинності, засипання її піском, обмеження можливості нагону на неї плаваючих рослин, наприклад ряски, тілорізу тощо), у тому числі й принаджування з метою забезпечення якомога довшого перебування лина в обраній рибалкою ділянці водойми. Крім створення комфортних умов для самого рибалки, у даному випадку забезпечується уникнення можливості потрапляння уже підсіченої здобичі у густі зарості, чого не можна уникнути у першому із зазначених випадків, завдяки чому менше лякаються члени зграї — потенційна здобич рибалки-мисливця. І незалежно від облаштування місця для вудіння лина необхідно дотримуватись маскування І максимально можливого дотримання тиші, щоб риба від місця вудіння не відлякувалась. Це — запорука того, що перерви між клюванням лина будуть щонайменшими і не тільки з ранкових сутінок до пізнього ранку та від передвечір'я до темноти, а й удень.

Між іншим, облаштування стаціонарного місця не варто робити на мілководді. Як показує досвід, для денного перебування лин обирає глибші ділянки, ніж вранці та увечері. У зв'язку з цим любителі нестаціонарного місця вудіння удень перебираються на глибші ділянки поблизу тих же заростей рогозу, очерету, де, крім того, обов'язково є рослинні куртинки, під плаваючим листям яких лин ховається від надто яскравого денного світла. Але при цьому необхідно мати на увазі, що такими рослинними асоціаціями мають бути не зарості рдесників, бо останні уникають замуленого дна, обираючи переважно супіщане дно, якого уникають лини.

Наживками для вудіння лина можуть бути черви, мотилі, опариші, п'явки тощо, а також насадки з домашнього сиру, хліба, композиції з них з домішкою крупи «геркулес», борошна, здобрених медом, жовтком яйця, анісовими краплями тощо, приманками є макуха, сир, сухарі, відповідно підготовлені ті самі наживки та насадки. Його смаки змінюються навіть протягом дня, тому необхідно визначати найпривабливішу наживку чи насадку, використовуючи для цього два повідки вудки. У процесі ловіння їх використовувати недоцільно: є більша імовірність зачепити снасть за рослини чи їх рештки. У зв'язку з цим варто зазначити, що підсіченого лина інколи важко відірвати від дна — здається, чергове зачеплення. Нарешті, лин — не така вже й ляклива риба; трапляється й так, що, зірвавшись, він знову клює, про що свідчить гачок із шматком знайомої волосіні.

Отже, вудіння лина не надто відрізняється від вудіння інших риб. Необхідно лише ставитись до цього серйозно, не бути невігласом щодо нього, тобто уважно ставитись до цієї поважної риби, яка, на перший погляд, здається просто мимрею.

А.ЩЕРБУХА, кандидат біологічних наук.



Украинская Баннерная Сеть