Рубрики
 
 

Передплата онлайн

 

Полювання

 

Арсенал

 

Собаки

 

Риболовля

 

Нотатки рибалки

 

Интерв'ю

 

Флора та Фауна

 

Законодавство

 

Газети (номери)

 

2017

 

2016

 

2015

 

2014

 

2013

 

2012

 

2011

 

2010

 

2009

 

2008

 

2007

 

2006

 

2005

 

2004

 

2003

 

2002

 

2001




Асоціація користувачів мисливських та рибальських господарств


Сайт посвященный общению на тему охоты и рыбалки



Головна Про проект Передплата онлайн Об'яви Форуми Контакти

Думки навколо медогляду

Раз у три роки в житті кожного власника зброї настає тривожний час: перереєстрація та супутня їй медкомісія. Специфіка моєї роботи така, що доводиться спілкуватися з багатьма мисливцями. Практично всі вважають проходження медкомісії черговим неофіційним податком законослухняних мисливців, та способом "відсіву" тих, у кого в кишенях вітер гуляє. Адже тих, у кого гаманці „тугі”, в чергах під кабінетами не побачиш, а їхня медична картка із "закладкою" передається комусь із працівників поліклініки, які в "службових справах" пробігають по кабінетах. Через 15 хвилин картка з відмітками „здоровий”, „годен”, „не заперечую” повертається власнику, а посереднику в кишеню потрапляє папірець із портретом відомої в Україні особистості. Ось вам і весь медогляд – спеціалісти навіть і краєм ока не бачили "комісованого"!

Якщо ж у Вас немає "блату", або проблеми з фінансами, то кілька днів будете стовбичити під дверима в чергах, наслухаєтесь грубощів і хамства на зразок: „Ну й що, що вже 8.15? Я ще каву не пила!"; "Зачиніть двері з того боку"; "Вештаються тут, нерви тріпають із самого ранку" і т.д. Потім, коли залишиться взяти довідку у психіатра про те, що ви не стоїте на психіатричному обліку, то на вас буде чекати ще один „сюрприз” – у лікаря немає відповідної категорії, тож він вам випише направлення на обстеження в обласний диспансер, щоб ви заплатили за обстеження ще й там. Ось так з мисливців здирають ще одну шкуру. І що цікаво, один і той же психіатр дає повноцінні довідки одним і, в той же час, у нього „немає категорії” для інших. А чи не правильно було б відрядити в область лікаря-психіатра, коли вже там спеціалісти такі неперевершені, нехай доучиться. Або взагалі заборонити проводження профілактичних оглядів тим поліклінікам, де немає лікарів відповідної категорії. І вже потім, коли гроші "пропливуть" повз касу поліклініки до обласного центру (де можна медогляд пройти за пару годин без зайвих проблем), тоді головний лікар задумається добряче, чи потрібен йому "спеціаліст з обмеженою відповідальністю". Коли ж не задумається, то можуть задуматися у райдержадміністрації стосовно головного лікаря. Взагалі, (так думаю я і так думають мисливці – мої співрозмовники) в поліклініці повинні бути окремі кабінети лише для профілактичних оглядів. Адже медкомісію проходять і автовласники, і "зброярі", і ті, що влаштовуються на роботу, абітурієнти, працівники шкіл і громадського харчування, реалізатори на ринках і т.д. Лише по одному чоловіку з кожної категорії – і то вже черга набереться! А коли сюди додати хворих людей, які прийшли до лікаря? І, взагалі, чому громадянин повинен доказувати, що він „не верблюд”? До того ж немає чіткої межі: цим можна, а з такими вадами „не пущать”. Наведу власний приклад із цього приводу. Медкомісію я пройшов хоч і за два дні, але не всіх лікарів без проблем. Психіатр вирішила відправити мене в Глеваху на "дообстеження". Я затявся, бо вважаю подібне обстеження принизливим для нормальної людини. Адже люди задумаються: "Чому такому-то видали сертифікат у райцентрі, а цього відправили в „психушку” на „дообстеження”. І яке, дозвольте запитати, "дообстеження"? Лікар просто повинен взяти у громадянина паспорт, військовий квиток та перевірити, чи немає цієї особи в його картотеці. Якщо людини з таким прізвищем там немає – видати сертифікат, і все! Поїхав я до столиці і пройшов медогляд у психіатра без проблем, зате виникла затримка у хірурга. Районний хірург дав мені „добро”, а столичний засумнівався, як ви, мовляв, можете користуватися рушницею, коли у вас не діє кисть правої руки? Довелося доказувати, що я перевчився обходитися лівою рукою, що колю дрова, кошу сіно косою „литовкою”, пишу досить каліграфічно, можу керувати трактором і автомобілем, снігоходом, лише не можу здати на "права" через медкомісію. Хірург не здавався.

- Людина, коли дуже захоче – зробить все можливе і неможливе, - кажу я йому. Олексій Маресьєв із протезами замість ніг літав на бойовому винищувачі, при цьому збивав літали противника, які пілотували цілком здорові, без жодних фізичних вад, льотчики! На цей аргумент у лікаря противаги не знайшлося.

- І правду кажуть люди, коли називають мисливців буйно помішаними та одержимими, – сказав хірург, підписуючи своє „не заперечую”.

Цього разу "номер пройшов", а що буде наступного разу? Хто із медиків поставить хрест на моєму полюванні? Медкомісію проходять всі власники зброї при оформленні дозволу, а далі вже справа дільничого інспектора та органів місцевого самоврядування. Кому як не їм знати, хто в чарку заглядає без міри, хто подебоширити полюбляє. От і виходить, що комісія через три роки звичайна формальність та „обдираловка”. Адже чомусь раніше проходили перереєстрацію, заплативши 3(!) карбованці. Інспектор дозвільної системи перевіряв наявність зброї та її придатність до подальшої експлуатації. Поставив штамп – і три роки вільний. Всі розуміли що основна мета перереєстрації – перевірити, чи не продав ти тишком-нишком рушницю якомусь злочинцю. Але коли і в радянські часи бандити не дуже на неї зазіхали, то нині й поготів. Кримінальні хроніки рясніють повідомленнями про знайдені підпільні арсенали автоматичної зброї, гранат, гранатометів. А телевізійні репортажі переконують, що у нас не проблема і ПЗРК купити, – були б лише гроші.

А нас, особливо сільських мисливців, після руйнації колгоспів – катма. Взагалі-то „діди Мазаї” ніколи не могли похизуватися великими статками. Один новоспечений мисливець із "крутих" сказав: „Полювання не для „плебеїв”. Але він не знає і знати не хоче, що на гроші від внесків цих "плебеїв" побудовано стільки мисливських баз, магазинів, розселено звірів. А скільки виконано біотехнічних заходів, скільки грошей перераховується в державний бюджет! А він навіть не член УТМР, бо за його словами „охотиться по белой карточке” в будь якому куточку України й „забугорья” і наше товариство йому „по барабану”!

А що, йому можливо й так! А ми, браття, тримаймося за УТМР з усієї сили, як (даруйте) воша за кожуха, коли хочемо полювати! Адже приклад із колгоспами у всіх перед очима. Платімо внески, як би сутужно не було, бо тільки разом ми сила! А будемо поодинці – новоявлені бояри з тіунами розшматують все те, що будувалось 85 років за лічені дні, і полювати ми тоді будемо тільки в снах. А що стосується медкомісії, то, може, браття, звернімося до мисливців-депутатів Верховної Ради, щоб вони замовили за нас словечко. Адже ж навіть із вівці більше однієї шкіри не деруть.

Ю. Курочка



Украинская Баннерная Сеть