Рубрики
 
 

Передплата онлайн

 

Полювання

 

Арсенал

 

Собаки

 

Риболовля

 

Нотатки рибалки

 

Интерв'ю

 

Флора та Фауна

 

Законодавство

 

Газети (номери)

 

2017

 

2016

 

2015

 

2014

 

2013

 

2012

 

2011

 

2010

 

2009

 

2008

 

2007

 

2006

 

2005

 

2004

 

2003

 

2002

 

2001




Асоціація користувачів мисливських та рибальських господарств


Сайт посвященный общению на тему охоты и рыбалки



Головна Про проект Передплата онлайн Об'яви Форуми Контакти

Куля - не дурепа

«Пуля – дура, штык – молодец». Цю приказку, подейкують, любив повторювати сам генералісимус Суворов. Цей вислів, звичайно, образний. Відомий полководець, швидше за все, хотів таким чином виразити переваги штикового (рукопашного) бою перед рушничним вогнем. Правда й те, що за роки, що пройшли з тих пір, куля «порозумнішала». Цьому сприяло багато факторів. Створення нових порохів, удосконалення прицільних пристроїв, політ інженерної думки привели до створення не простої кулі (тоді панувала кругла), а куль спеціального призначення.

Так, для полювання на ведмедя на барлогах для гладкостволок були створені кулі Якана (мисливці через неправильну транскрипцію називають її «жакан») та Ширинського-Шихматова. Ці кулі при влученні в ціль завдяки надрізам розкривалися, що сприяло максимальній віддачі енергії кулі. На близьких дистанціях (10-12 м) вони мали потужну зупиняючу дію, яка була потрібна на цьому полюванні. Однак, при стрільбі через перепони (гілки) вони розкривалися завчасно й після поширення бездимних порохів ці кулі втратили свій авторитет. Справа в тім, що бездимний порох розвиває високий тиск в момент пострілу, що призводило до значної деформації цих куль (розкриття головки кулі по надрізах, зминання та перекоси хвостовика), що аж ніяк не сприяло купчастості бою.

Для рушниць, які мають дуже сильні чоки, спеціально для полювання на оленя була створена (А. Фостером) куля 12-го калібру вагою всього 28,3 г. Фабричне спорядження набоїв цією кулею провадиться в США та Канаді. Куля має купчастість п‘яти куль в коло 15 см на 50 метрів. На більшу дальність стрільби ця куля не розрахована.

Підкаліберна куля Мак-Елвіна (в СРСР випускалася "пародія" на неї під назвою «Кіровчанка»).Завдяки підбору матеріалу контейнера та обтюруючих клейтухів, при заводському спорядженні ця куля забезпечує влучення п‘яти куль в коло діаметром 6 см на 35 метрів, 8 см на 50 м і 22 см на 90 метрів!

Підкаліберна куля Полева при спорядженні згідно Інструкції не поступається попередній. Цією кулею я стріляю з верхнього ствола ТОЗ-34ЕР (дульне звуження 1,1 мм). Хочу відразу застерегти, що тут ідеться про оригінальну кулю, виробництва ООО «Кіровський завод мисливського та рибальського спорядження», а не про підробки, які іноді бувають у продажу. Ця куля проста у спорядженні й показує просто чудові результати на полюваннях.

Куля Майера при наважці пороху «Сокіл» 2,1- 2,3 г (не, більше!) добре працює на дистанціях до 50 метрів. Одного разу довелося стріляти нею на 100 м (відстань замірялася «метрівкою»). Куля лягла всього за три сантиметри вбік від центру мішені. Не хотілося б, щоб це було розцінено, як заклик до стрільби на такі відстані, адже енергія снаряду недостатня для надійного ураження звіра, а це призведе лише до численних підранків, добирати яких непросто. Цим прикладом я хочу лише підкреслити хорошу настильність бою кулі. А спроби збільшити наважки пороху ні до чого хорошого не призведуть. Одержаний приріст початкової швидкості втрачається в межах 35-40 метрів, а купчастість бою знижується через деформацію свинцевої кулі під час пострілу. Відповідно, та мета, яку ми намагаємось досягти збільшенням порохового заряду – добитися убійності з гладкостволки за межами 80 м, не досягається.

Коли сектор обстрілу перекривають тонкі гілки, чудові результати показують підкаліберні кулі Рубейкіна та Блондо.

Блондо відома ще з часів Другої світової. Вона використовувалась бійцями французького руху опору для виведення з ладу автомобілів. Пробивна здатність кулі дозволяла пошкоджувати блоки двигунів автомобілів. А той, хто стверджує, що кулі від кабанячого лоба рикошетять, явно цими кулями не стріляв.

Рубейкіна та Блондо завдяки геометрично правильній формі, симетричності відносно повздовжньої осі та твердості матеріалу, з якого їх виготовлено (мідь, латунь, сталь), мають чудову купчастість на відстанях до 100 м. При влученні у тушу звіра вони наносять глибокі рани, роздроблюючи кістки, чим створюють вторинні снаряди, що ранять звіра. Їх переваги над свинцевими кулями очевидні, але ними забороняється стріляти із стволів із дульними звуженнями понад 1 мм. Оригінальні Блондо (заводського спорядження) бувають у продажу виробництва Франції та Німеччини. Куля Блондо (оригінальна) випускається у Франції фірмою «Roland Gilbert August Blondeau».

Хотілося б застерегти мисливців, що варто користуватися фірмовими кулями, щоб не було неприємних несподіванок. Не варто економити на кулях! Порахуйте, скільки куль ви випустили по звірові на полюванні за своє мисливське життя. Правда не багато? Значить партії з 50 штук буде досить на десять, а, може, й більше років. До речі, кулі взагалі потрібно купувати партіями не менше ніж 20-25 штук. Буде чим перевірити якість бою і для полювання залишиться. А стрільба непристріляними набоями неетична й навіть аморальна. Постріл на полюванні має бути ефективним та ефектним, якщо хочете.

Якщо вам не по кишені купувати фірмові кульові набої, то слід зі всією серйозністю взятися за «вираховування» свого кульового набою. Варіантів тут більш, ніж достатньо й відразу дати якийсь конкретний рецепт набою для якоїсь конкретної рушниці не зможе й фахівець. Адже, як правило, набій, який дає чудові результати при стрільбі з однієї рушниці, показує набагато гірші результати з іншої! Тут все індивідуально, як при підборі взуття. І проста заміна повстяних клейтухів на деревоволокнисті призводить до зміни бою. Такий же результат отримаємо при переході з однієї марки пороху на інший. Мисливці зі стажем тут можуть посміхнутися і скажуть, що автор повторює прописні Істини. Нехай собі посміхаються – то їхнє право. Я ці рядки пишу в першу чергу для молодих мисливців, щоб вони не наступали на ті граблі, на які довелося наступати мені. Та й тим мисливцям, що стоптали не один десяток пар чобіт на полюваннях, цікаво буде почути інформацію від мене.

Якось у кінці сезону ми знайшли на звалищі розірваний балон з під скрапленого газу. На ньому й було вирішено випробувати різні типи куль, благо, що поруч лежав розбитий тракторний причіп, який слугував нам щитом на випадок рикошетів. Стрільба велася на відстані 43 метри (умови не дозволяли стріляти з більшої дистанції). Використовувались кулі Майера, Полева, Супутник (кругла з поясками), Бренеке виробництва СРСР та НДР, та куля Блондо, модифікована нашими «кулібіними». Всі кулі були пристріляні під конкретний ствол (окрім модифікованої Блондо – далі МБ).

МБ 16 калібру споряджалась згідно з розрахунками прийнятими для свинцевих куль. Відстріл проводили з ТОЗ-Б рядового виконання із свердлінням циліндр та чок 0,8 мм. Для кожного мисливця малювали окрему мішень розміром з корбку цигарок «Прима» (70X80 мм). Усі, постріли проводили стоячи. Найкращу купчастість із свинцевих куль показала Полева – чотири із п‘яти влучили в білий прямокутник. Однакові результати показали Майера, Супутник та Бренеке (СРСР) по одному влученню в прямокутник, решта цих куль лягла поблизу на відстані 10-13 см від центру прямокутника. Бренеке (НДР) – два влучення, решта куль лягли не далі 9 см від центру. Хочу зауважити, що НДРівська куля мала більшу жорсткість, ніж радянські, які були виготовлені з м'якого свинцю. Це (на мою думку) стало причиною кращої купчастості. Кулі на металі балону залишали вм'ятини глибиною від 10 до 13 мм. Заміри робилися за допомогою глибиноміра штангенциркуля.

Дійшла черга до МБ. Оскільки до цього стальними кулями з цієї рушниці ніколи не стріляли, було прийнято рішення про використання тільки ствола з "циліндром". Перші два постріли перевершили всі наші сподівання. Обидві МБ пробили передню стінку навиліт, а на протилежній стінці зробили дві випуклості заввишки 8 мм! Ці результати викликали здивування у всіх учасників експерименту. Майже в центр прямокутника і з такою пробивною силою! І це при тому, що куля спеціально не пристрілювалась, а була споряджена лише за розрахунками!

Мою пропозицію перевірити МБ на схильність до рикошету підтримали одноголосно. Зробили помітку не на середині, а на боці балона. Стріляю. Прямо в мітку! МБ зробила завусенець і завернула його в серединну. При цьому тіло кулі намертво застрягло у в'язкому металі балону. Це нас здивувало ще більше. Жодного натяку на схильність до рикошету!

Подальші наші випробування припинив власник рушниці. Він всіх послав за «адресою». «Переводити такі кулі на дурниці я не дозволю, – резюмував він, – і свою рушницю не дам», - рубаючи рукою повітря сказав власник «тулки». Наскільки мені відомо, власник цих куль використовував їх лише для полювання на кабанів, переспоряджаючи через кожні два роки свіжим порохом у нові папкові гільзи. Після влучення його кулею, кабани проходили, в залежності від обставин, не більше 200 метрів, а наскрізне поранення з великою кровотечею пошук здобичі робили дуже простою справою.

Хотілося б застерегти тих, хто захоче проводити подібні "експерименти". Техніка безпеки забороняє стріляти у предмети, від яких куля може дати рикошет (камені, опори ЛЕП, мерзлі дерева, тощо). Адже ми при відстрілі мали змогу стріляти через невелику (сантиметрів з двадцять) дірку в металевому днищі причепу, а під балон було викопано нішу в глиняній стінці кар'єру глибиною в один метр, що оберігало нас від куль. А взагалі, при пристрілці рушниці кулями краще користуватися дерев'яним щитом, від якого кулі не рикошетять.

Загальні правила спорядження кулевих набоїв прості. Обов'язково перевіряйте капсулі: чи є в них ударний склад, чи не перекошена та чи добре завальцьована наковаленька, чи не теліпається вона в капсулі. Така проста процедура убереже вас від можливих осічок. Також після спорядження набоїв їх необхідно "прокалібрувати в обов'язковому порядку, особливо, коли ваша рушниця має ежектор. Місце довкола капсуля доцільно легенько «зафарбувати» лаком для нігтів. Це сприятиме гідроізоляції та полегшить пошук куль у патронташі. Варто лише взяти лак різних кольорів і ви не заглядаючи на маркування будете знати який набій у якому гнізді розташований. Те, що порох важиться на терезах, а не засипається міркою чи дозатором, взагалі не обговорюється.

А процес спорядження вельми цікавий. При цьому згадуються минулі полювання, удачі й невдачі. Запихаєш кулю до гільзи, а в голові копошаться запитання: що я нині закручую з нею – славу стрільця, чи безславний промах?

Тих мисливців, які зацікавляться стрільбою кулями, що не деформуються під час пострілу, мушу відразу застерегти про необхідність індивідуального підбору куль саме під ваші стволи. Справа в тім, що на озброєнні у наших мисливців є рушниці чи не з усього світу. Міжнародний стандарт допускає коливання каналу ствола 12 калібру від 18,2 до 18,6 мм. Тому, при спорядженні куль, обов‘язково потрібно впевнитись, щоб найбільший діаметр кулі був на 1 (один) міліметр менший від діаметру ствола на дульному зрізі. Тільки при виконанні цієї умови можна бути певним у безпечності кулі, що не деформується.

А до переваг куль Блондо та Рубейкіна над свинцевими слід віднести:

- хорошу зупиняючу дію. Навіть при влученні ними не «по місцю» звір далеко не йде та швидко гине. Завдяки гострим краям головної частини кулі рана не затягується шкірою та жиром і дає велику кровотечу.

- чудова влучність та купчастість бою навіть при стрільбі на граничні відстані.

- кулі впевнено долають чагарник, не змінюючи при цьому траєкторії польоту, тобто не рикошетять. Цю якість оцінять мисливці на кабана, оскільки їх лази, як правило, проходять по густих заростях.

Всім бажаю влучних пострілів! Буду радий, якщо мої поради допоможуть мисливцям підготуватись до звірових полювань.

Ю. Курочка



Украинская Баннерная Сеть