Рубрики
 
 

Передплата онлайн

 

Полювання

 

Арсенал

 

Собаки

 

Риболовля

 

Нотатки рибалки

 

Интерв'ю

 

Флора та Фауна

 

Законодавство

 

Газети (номери)

 

2017

 

2016

 

2015

 

2014

 

2013

 

2012

 

2011

 

2010

 

2009

 

2008

 

2007

 

2006

 

2005

 

2004

 

2003

 

2002

 

2001




Асоціація користувачів мисливських та рибальських господарств


Сайт посвященный общению на тему охоты и рыбалки



Головна Про проект Передплата онлайн Об'яви Форуми Контакти

Зимовий ранок

Шмат доброго сала з темною запеченою соломою шкіркою і запахом м‘яким та приємним лежить поруч з окрайцем хліба – таким же запашним та рум‘яним. Сіль, невелика головка літнього часнику із тендітними продовгуватими зубочками, біленькими та ніжними.

З великою шаною, лагідно й повільно, все це займає своє місце в потертому речовому мішку.

Пляшка доброго домашнього самогону, настояного на корені калгану, викопаного ще до холодів на болоті, металева чашка – давня, як і її господар також перекочовують в мішок. Пара теплих шкарпеток, шматок черствого хліба для Діка.

Все. Більше нічого.

У кутку біля дверей стоять напоготові шиті валянки із сукна солдатської шинелі. Глибокі калоші надають їм вигляду незграбності та надмірної ваги. Але це тільки на вигляд. Насправді вони ототожнюють легкість і м‘якість, домашнє тепло і затишок, „одним” словом – шиті валянки.

Солдатська шапка – подарунок старшого сина, як і її старий господар, має трохи пригнічений вигляд, але вона ще добре пам‘ятає стрижену солдатську голову. Зараз вона служить моїй, сивій голові, але служить так, як і колись – тепло та надійно.

Потертий на рукавах, темно-зеленого кольору, ватник із капюшоном та однією нашитою кишенею, чекає на мене з нетерпінням, притулившись до футляру з рушницею.

Все чекає, все готово й перевірено вже не один раз. Ще зовсім темно. За вікном зима, справжня зима – багато снігу, мороз. Дік уже давно не спить. Він все розуміє, він найбільш нетерплячий із усіх нас – речей і мене.

Як багато разів я збираю ці речі в одне ціле, але кожного разу переживаю нові неповторні відчуття, які переповнюють мою душу і щось далеке-далеке бентежить її та кличе до себе.

С. Таранапольський



Украинская Баннерная Сеть