Рубрики
 
 

Передплата онлайн

 

Полювання

 

Арсенал

 

Собаки

 

Риболовля

 

Нотатки рибалки

 

Интерв'ю

 

Флора та Фауна

 

Законодавство

 

Газети (номери)

 

2017

 

2016

 

2015

 

2014

 

2013

 

2012

 

2011

 

2010

 

2009

 

2008

 

2007

 

2006

 

2005

 

2004

 

2003

 

2002

 

2001




Асоціація користувачів мисливських та рибальських господарств


Сайт посвященный общению на тему охоты и рыбалки



Головна Про проект Передплата онлайн Об'яви Форуми Контакти

Відновимо болота – збережемо життя…

«Без води Земля – кладовище»

узбецьке прислів`я

Це прислів`я народилося в країні, в якій люди розуміли, що вода є джерелом життя, а життя без води - неможливе. Що сталося в нашому районі з 1960 до 1980 року?

У цей період було проведене масове осушення природних боліт. Держава витратила на це колосальні кошти. Хмільницький район займав площу понад 100 тис. га, з них площа водно-болотних угідь становила близько 20 тис. га. Із загальної площі водно-болотних угідь майже 10 тис. га становили природні болота, які формувались тисячоліттями і в яких вирувало життя. Вони накопичували вологу, фільтрували воду, підтримували постійний рівень грунтових вод, створювали мікроклімат на окремих територіях, рівномірно живили ріки водою. Болота забезпечували основні водні артерії у нашому районі: річки Південний Буг та Сниводу з їхніми притоками. У них виводились безліч водно-болотних птахів та річкових видів качок. Болота давали їм їжу, створювали гніздові та захисні умови.

Працюючи в мисливському господарстві понад 40 років, я проаналізував наслідки осушення водно-болотних угідь у Хмільницькому районі. Наведу декілька прикладів. Торф’яне болото, яке було між селами Мар`янівка, Скаржинці, Маркуші, Рибчинці, щороку давало життя тисячам крижнів, широконосок, лисок, чирків, сірих качок, різним видам куликів. У цьому болоті водились колонії ондатр, десятки видр та багато інших видів тварин. У процесі добування торфу жителі цих сіл створювали так звані плеса (відкриті ділянки), де водилась риба: золотий карась, в`юн, окунь, щука та інші види. Із цього болота бере початок річка Снивода. Зрештою, це болото було знищене осушенням. Зникла тут і вся описана живність.

Болото, яке було на річці Хвоса (притока р. П. Буг), між с. Малий Митник і с. Жданівка, було унікальним, тут водилися тисячі ондатр, які були завезені сюди в 50 роки минулого сторіччя для акліматизації. Цей вид швидко заселив усі болота району. На них було відкрито промислове полювання. Знаменитий дід Дем`ян із с. Терешпіль здавав хутро ондатри мішками. Чомусь держава тоді це хутро активно приймала і перетворювала його на валютні надходження. Сьогодні в Україні це питання взагалі не вирішується. Для порівняння: 1 га водно-болотних угідь в США дає прибутку в три рази більше, ніж 1 га орної землі.

Невеличке озеро Шимкове, яке вціліло від осушення аж до 1978 року. Знаходилося воно в районі с. Шимкова Гребля, займало площу 1,5 га й було особливим: круглої форми, з заростями осоки купиноподібної форми, де гніздились десятки крижнів. Під час проведення полювання їх на цьому болоті піднімали сотні.

Можна наводити ще багато прикладів, що ми втратили після осушення боліт лише в одному з районів Вінниччини. Керівники держави (на той час СРСР) збільшували площі орних земель, не задумуючись про проблеми, які принесе осушення і які з кожним роком ставатимуть усе відчутнішими. Ми, мисливці, втратили водно-болотні угіддя, а з ними - пернату дичину. Але ж основна втрата – це вода. Адже вона - джерело життя для всього живого на нашій планеті Земля.

Сьогодні у більшості сіл, де осушені болота (а вони осушені на всій території району), зникає вода у криницях. Тільки сьогодні ми починаємо оцінювати її необхідність… Осушувальні канали продовжують забирати з нашої землі воду, в яку з полів потрапляють розчини мінеральних добрив, гербіцидів, солей із доріг, органічних та інших токсичних речовин. З кожним роком їх кількість катастрофічно зростає і накопичується в наших водоймах.

Європейські країни розпочали активну роботу з відновлення природних боліт. Відсоток природно-заповідного фонду в країнах Європи становить понад 15%, в Україні - менше 3%. Відновлення боліт потрібно починати й у нас, і цим повинні зайнятися, в першу чергу, ми, мисливці. Болота повернуть воду в наші криниці, вони знову живитимуть наші водні артерії, болота знову дадуть життя тисячам водно-болотних тварин, і повернуть мисливцям наш украдених рай.

А. Кащеєв



Украинская Баннерная Сеть