Рубрики
 
 

Передплата онлайн

 

Полювання

 

Арсенал

 

Собаки

 

Риболовля

 

Нотатки рибалки

 

Интерв'ю

 

Флора та Фауна

 

Законодавство

 

Газети (номери)

 

2017

 

2016

 

2015

 

2014

 

2013

 

2012

 

2011

 

2010

 

2009

 

2008

 

2007

 

2006

 

2005

 

2004

 

2003

 

2002

 

2001




Асоціація користувачів мисливських та рибальських господарств


Сайт посвященный общению на тему охоты и рыбалки



Головна Про проект Передплата онлайн Об'яви Форуми Контакти

Хто хоче (і може), той доб’ється

Протягом чотирьох років (від самого початку її заснування й донині) Федерація мисливського собаківництва України (ФМСУ) у мисливців-собаківників України не викликала однозначного ставлення як єдина організація, що має право представляти національне мисливське собаківництво, тим паче, що більше 80 років собаківництвом займалося УТМР, а останні 10 років на міжнародній арені цю функцію виконує Кінологічний Союз України (КСУ). Окремі облради УТМР ігнорували і ФМСУ, і КСУ, їхні інтереси не виходили за межі своєї області, а іноді й району. Як правило, голови цих облрад були далекі від інтересів мисливців-собаківників взагалі, а якщо й приділяли їм увагу, то формально, як бідним родичам. Деякі мисливці твердо переконані, що право й обов'язок (відповідно до Статуту) займатися мисливським собаківництвом мають тільки мисливські організації, за якими закріплені угіддя, і, перш за все, УТМР, як найбільша й найавторитетніша серед них. І це парадоксально, тому що сам голова республіканської ради УТМР М. С. Шуляр є співзасновником ФМСУ і її першим віце-президентом.

Керівництво ФМСУ, а точніше її президент А. К. Голубченко, прекрасно розуміли, що справжній авторитет і популярність ФМСУ може мати, тільки ставши колективним членом КСУ. Здавалося б, які можуть бути проблеми? Але на шляху до заповітної мети виникла непереборна перешкода. Каменем спотикання, непорушною стіною на підступах до свого дітища стала президент КСУ С. С. Шевченко.

Своїм «кінологічним царством» Мадам Світлана правила твердою рукою, а підданих «карала» і «милувала» крутіше за деяких самодержців і диктаторів. Навіть у кошмарному сні вона не могла уявити поруч із собою сильного лідера великого кінологічного об'єднання, чи то Северіна, чи то, тим більше, Голубченка. Страх втратити трон (читай – сімейний бізнес) штовхав Світлану Сергіївну на порушення Закону України «Про громадські об'єднання», Статутів КСУ й FCI, що й стало проломом в обороні неприступної фортеці під абревіатурою КСУ.

Не будемо втомлювати читача перипетіями боротьби двох президентів. Не менш важливим було й невдоволення правлінням С. С. Шевченко, що накопичилося у більшості членів і керівників обласних відділень КСУ. Як логічний фінал – позачерговий з'їзд, який відбувся з ініціативи президії КСУ 23.09.2007 у Києві. Усе центральне керівництво КСУ, у тому числі й президент Шевченко С. С. і віце-президент Медведєва М. Ю., переобрали. «Умер король! Нехай живе король!». Цей факт освячений у центральному офісі FCI, і про нього сповіщені всі країни - члени FCI.

Незадовго до позачергового з'їзду КСУ, 11.09.2007 Мін'юстом зареєстроване Положення про мисливське собаківництво України, затверджене наказом Держкомлісгоспу від 27.08.2007. У Положенні сказано, що управління мисливським собаківництвом здійснюється Держкомлісгоспом, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2007. Держкомлісгосп має право передавати свої повноваження з мисливського собаківництва всеукраїнським громадським організаціям, діяльність яких пов'язана винятково з мисливським собаківництвом. Єдиною такою організацією є ФМСУ...

11.10.2007 між Держкомлісгоспом і ФМСУ підписано Договір про співробітництво в сфері мисливського собаківництва. З цього моменту протягом п'яти років ФМСУ займається мисливським собаківництвом на державному рівні.

06.11.2007 укладено Договір між КСУ й ФМСУ про співробітництво й колективне членство ФМСУ в складі КСУ. Нарешті! І без будь-яких перешкод з боку нового керівництва КСУ.

І так коло замкнулося. Держкомлісгосп, державний дах, плюс ФМСУ, організаційна й практична робота на Всеукраїнському рівні – виставки, змагання, підготовка нормативних документів і пакету документів на собак, підготовка кадрів і т.д. – плюс КСУ, вікно в Європу й далі, оформлення родовідних документів на собак, підготовка кадрів, проведення виставок і спортивних заходів на міжнародному рівні за правилами FCI та з залученням експертів FCI, плюс УТМР і інші громадські мисливські об'єднання, орендарі мисливських угідь – матеріальна база для проведення практичних заходів щодо мисливського собаківництва й ін., але без ведення племінної роботи з собаками. А в центрі – ми, власники мисливських собак, опікувані перерахованими вище авторитетними організаціями. Хто поза цим колом, той автоматично виключає себе й, природно, своїх собак із племінної діяльності не тільки на міжнародному рівні (FCI), але й на національному (у межах України). І це вже даність, яку варто прийняти, незалежно від того, чи подобається вона комусь, чи когось не влаштовує. Амінь!

А 23.11.2007 відбулася ІІ звітно-виборна конференція Федерації мисливського собаківництва України. Місце проведення: м. Київ, вул. Шота Руставеллі, 9а. Початок о 10.30. Порядок денний:

1. Звіт президента ФМСУ. Доповідач – А. К. Голубченко.

2. Слухання звіту ревізійної комісії.

3. Виступ делегатів (з приводу й без нього).

4. Внесення змін до Статуту ФМСУ. Доповідач С. М. Гурін.

5. Вибори керівних органів ФМСУ.

6. Різне.

Конференція пройшла з дотриманням усіх протокольних ритуалів. У президії посіли свої місця президент ФМСУ Голубченко А. К., обоє віце-президентів: Шуляр М. С. і Дебчинський А. В., Грановський В. К., Шадура Н. В., віце-президент КСУ Лукін С. В та ін. (маловідомі). Доповідь президента була змістовною, з розбиранням як успіхів, так і негараздів, особливо підкреслювалися слабкі місця в роботі (точніше в бездіяльності) периферійних відділень ФМСУ. Досить докладно висвітлені останні найважливіші події, що визначили місце ФМСУ в розвитку національного мисливського собаківництва, і перспективи на майбутнє. Між іншим, Анатолій Костянтинович визнав, що без власного друкованого органу Федерація багато втрачає, її авторитет не матиме резонансу й, отже, впливу в середовищі кінологічної громадськості. Тому вмираючий журнал «Мисливські собаки» Федерація готова реанімувати на паях у межах 60-62 % акцій (дорогий Анатолій Костянтиновичу, поспішіть, зволікання смерті подібне).

Короткий звіт ревізійної комісії був, як звичайно, сухий і нудний. А от виступи делегатів помітно пожвавили збори. Деякі виступали по декілька разів (найчастіше не в справі). Складалося враження, що у окремих златоустів головна мета – звернути на себе увагу, а в інших – домогтися у зборів права називатися «президентом» монопорідного об'єднання або мініфедерації обласного значення (ох, ці мідні труби!..). Але були й розумні виступи, зі слушними пропозиціями. Запам'ятався виступ А. А. Гапона, досить компетентного кінолога й видного заводчика, який не з чуток розбирається в кінологічному житті Європи.

Процедура внесення змін, а, точніше, доповнень, до Статуту зайняла не менше години. Кожна фраза голосувалася, а їхня суть зводилася до факту вступу ФМСУ до складу КСУ. Крім цього, були внесені доповнення, що стосуються правочинності структурних підрозділів ФМСУ, типу «породних клубів» і т.д.

Вибори нової президії зайняли небагато часу. До її складу увійшли десять чоловік. Одинадцятим членом президії стала представниця КСУ, наш УТМРівець, відома борзятниця І. Є. Зеленовська-Рикова. У групі віце-президентів відбулися зміни – А. В. Дебчинський попросив збори звільнити його від високого статусу у зв'язку з зайнятістю. Прохання задовольнили, і другим віце-президентом був одноголосно обраний В. К. Грановський. А Микола Степанович Шуляр, навпаки, з видимим задоволенням і запопадливістю готовий обіймати посаду першого віце-президента ФМСУ якнайдовше.

До Ради Федерації також увійшли представники КСУ й деякі голови облрад УТМР, які взяли на себе обов'язки голів обласних відділень ФМСУ у зв'язку з відсутністю в їхніх облрадах штатних кінологів. Одним з перших ним став голова Київської облради В. Т. Щегельський.

У процесі виборів до керівних органів делегатами пропонувалися різні кандидатури. І коли кількість необхідних кандидатур була проголосована, голова Сумської облради УТМР Харченко Ю. С. здивувався – чому забули про Н. О. Томіну, адже її знання, досвід і колишні заслуги в українському мисливському собаківництві неоціненні! Краще б він промовчав... Анатолій Костянтинович змушений був пояснити, чому екс-кінолог ФМСУ Н. О. Томіна не може бути в складі керівних органів ФМСУ. Оформивши пенсію, Наталія Олександрівна залишила роботу в ФМСУ й повернулася до рідного УТМР, де хотіла відновити свій колишній статус незаперечного лідера. Але для цього необхідно повернути й колишніх підданих, котрих чотири роки тому сама ж повела до ФМСУ. І кому це може сподобатися?.. Інцидент у Бєларусі, на Гірці, яскравий приклад непростої ситуації, що склалася останнім часом, підніжка ще не зміцнілій Федерації. А далі – відверта підтримка й агітація в лавах собаководів-УТМРівців на користь президента КСУ Шевченко С.С. Зрозумівши, що спроба Шевченко провести свій з'їзд 10.11.2007 і утримати владу провалилася, Томіна поспішила до нового керівництва КСУ з заявою про прийняття УТМР до КСУ як колективного члену, точно знаючи, що ФМСУ вже уклала договір із КСУ. Природно, їй відмовили, мотивуючи тим, що УТМР – не кінологічна організація. Керівництво ФМСУ поважає професіоналізм і досвід Наталії Олександрівни й запрошує її на роботу до ФМСУ на посаду секретаря при УРКОС, але з умовою віддати ФМСУ базу даних на собак, яку вона вважає своєю власністю.

Прошу вибачення, але не можу стриматися, щоб не вказати на неуважність або зневагу штатних працівників ФМСУ до єдиного в Україні журналу «Мисливські собаки», що висвітлює всі новини мисливського собаківництва. Так, на останніх сторінках, у розділі «Інформація» Н. О. Томіна публікує «свою» горезвісну «базу даних», не роблячи з неї ніякої військової таємниці. Сергію Миколайовичу (Гурін), зазирніть в журнал і візьміть «священні» тексти, не ломлячись у відкриті двері.

Будучи «у доброму гуморі», Анатолій Костянтинович у кращих лицарських традиціях віддав данину поваги поваленому супротивникові – він захоплювався енергією, діловитістю й талантами С. С. Шевченко, яка зуміла створити КСУ й тим самим «прорубати вікно в Європу» для вітчизняного собаківництва. Але небажання допустити до цього віконця ФМСУ стало її фатальною помилкою, на жаль...

Дісталося «на горіхи» і президентові комерційної контори «Рідна природа» одеситові Л. А. Сорочинському – не дворушничай, не сідай відразу на два стільці, упадеш між ними, і взагалі, поведінка, на зразок «і вашим, і нашим» ні до чого гарного не призведе. Зал зажадав від дворушника пояснень. Той заліз на трибуну й невиразно пролепетав: «Кожен має право на власну думку. Я – за Світлану Сергіївну, хоча й був на обох з'їздах КСУ». Мабуть, Леонід є добропорядним членом ФМСУ, а також другом і соратником Н. О. Томіної.

Зрозуміло, що збори ухвалили:

1. Визнати роботу ФМСУ за звітний період задовільною;

2. Звіт ревізійної комісії теж гарний;

3. Затвердити всі доповнення до Статуту ФМСУ;

4. Уважати головним завданням на наступний звітний період плідне співробітництво й нерушиму дружбу з Держлісгоспом, КСУ, FCI, УТМР та іншими організаціями, що мають відношення до мисливського собаківництва й т.д.

Далі за регламентом ішло «Різне». Усі були зворушені, у більшості – прекрасний святковий настрій. Багато хто ставив різні запитання, на які охоче відповідав Анатолій Костянтинович. Але цікавих ставало все менше, тому що голод – не тітка... За доброю традицією всі присутні були запрошені на обід, який чекав у кафе біля Бессарабського ринку. Хто не поспішав на поїзд, із задоволенням віддав належне частуванню. Після цього всі мирно розійшлися з почуттям виконаного обов’язку.

І. Горбенко



Украинская Баннерная Сеть