Рубрики
 
 

Передплата онлайн

 

Полювання

 

Арсенал

 

Собаки

 

Риболовля

 

Нотатки рибалки

 

Интерв'ю

 

Флора та Фауна

 

Законодавство

 

Газети (номери)

 

2017

 

2016

 

2015

 

2014

 

2013

 

2012

 

2011

 

2010

 

2009

 

2008

 

2007

 

2006

 

2005

 

2004

 

2003

 

2002

 

2001




Асоціація користувачів мисливських та рибальських господарств


Сайт посвященный общению на тему охоты и рыбалки



Головна Про проект Передплата онлайн Об'яви Форуми Контакти

Набій 7,62х39

При створенні набою зр. 1943 р., він же 7,62х39, вимоги цивільного ринку в розрахунок не бралися. Перед конструкторами стояло завдання створити набій з малою вагою й малим імпульсом віддачі, придатний для використання в автоматичній зброї військового зразка. Військова кар'єра набою 7,62х39 цілком удалася, про що свідчить його повсюдне поширення. Вважається, що до початку 1990 р. світовий обсяг виробництва одних тільки "Калашникових" досяг 40, а то й 70 млн. шт.

На даний час набій 7,62х39 разом з 5,56х45 (.223 Remіngton) належить до найбільш розповсюджених у світі. Навіть розроблювачі нової автоматичної гвинтівки SCAR для Сил Спеціальних Операцій ЗС США передбачили змінний модуль цього калібру.

Не меншу популярність набій 7,62х39 отримав і як цивільний. У США зброя під нього, переважно напівавтомати на базі АК-47 китайського виробництва, має культовий статус Urban Carbіne (міського карабіна). У цій ролі набій 7,62х39 показує вищу, ніж .223 Rem. пробивну дію по такій розповсюдженій у місті цілі (перешкоді), як автомобіль.

Набій 7,62х39 широко використовується також в ролі мисливського. Саме ця сфера його застосування викликає найбільші дискусії. Очевидно, що досить велика кількість різних адміністративних і правових заборон і обмежень на використання набою 7,62х39, у тому числі й як мисливського, є наслідком його широкої розповсюдженості й доступності. Щоб оцінити обґрунтованість таких заборон і обмежень, варто спочатку розібратися, які саме якості притаманні набою 7,62х39 в ролі мисливського.

У колишньому СРСР мисливське використання набою 7,62х39 і зброї під нього – мисливсько-промислової (МП) модифікації карабіна СКС, було пов'язане з промвідстрілом копитних. Фактично затребуваною була саме висока скорострільність самозарядної зброї. Уже в 1980 р. фахівці вказували на малу придатність оболонкових куль даного калібру при відстрілі такої копитної дичини, як кабан, північний олень чи сагайдак. Використання напівоболонкових експансивних куль мисливського призначення істотно підвищило ефективність набою 7,62х39 при полюванні на копитних. Однак і в такому спорядженні його зовнішньобалістичні характеристики залишаються обмеженими.

Дулова енергія кулі вагою 122/124 грана (7,9-8 г), що розвиває початкову швидкість 708-725 м/с, становить 1980-2100 Дж, на 12-19 % вище, ніж у кулі набою 5,56х45. Показники для дистанції 100 м становлять відповідно 617 м/с і 1519 Дж (7,62), 825 м/с і 1250 Дж (5,56). Такий показник енергії обох калібрів відповідно до мисливського законодавства ФРН вважається достатнім для полювання на козулю.

Дистанція GEE – прямого пострілу по мисливській цілі висотою 8 см залежно від спорядження становить для набою 7,62х39 130-145 м. Дальність прицільного пострілу не перевищує 150 м. У цьому набій 7,62х39 поступається набоям каліберного ряду .223/5,6 мм, що широко використовуються для полювання на козулю, GEE яких сягає 175-200 м. На цій граничній дистанції зниження траєкторії щодо лінії прицілювання становить для кулі набою .223 1,2-1,3 см, а для кулі 7,62 – 13 см.

Вадою набою 7,62х39 є також відносно низька швидкість співударяння. На граничній дистанції 200 м вона становить лише 528 м/с – мінімальна для кулі, що деформується. Якщо порівнювати швидкості куль вагою 125 гранів/8 г калібру 7,62х39 і такого розповсюдженого мисливського калібру, як 6,5х57 мм, то на дистанції 200 м останні матимуть швидкість співударяння 675-700 м/с – оптимальну для куль, що деформуються.

Ще однією вадою автоматичної зброї калібру 7,62х39 є більше, у порівнянні зі зброєю калібру .223 Rem., розсіювання. Причина – більший імпульс віддачі важчої кулі. Так, для тієї самої зброї калібрів .223 і 7,62х39, наприклад, Colt Sportler (AR 15) він становить відповідно 3,7 і 8 Дж. Крім того, відносно мале поперечне навантаження кулі. Калібр 6,5-6,8 мм був би для кулі вагою 123 грана оптимальнішим.

Слід підкреслити, що зброя калібру 7,62х39 не належить до високоточної. Хоча кращий показник розсіювання для неавтоматичної, як і автоматичної зброї цього калібру, наприклад, AІ M 10-A1 або SAR-M2 може сягати 1-2 МОА, найпоширеніша мисливська зброя калібру 7,62х39 така, як популярний у США Ruger Mіnі Thіrty або популярна в нас "Сайга" показують розсіювання 2-3 МОА, а іноді й 4-6 МОА (120-180 мм). Причиною такого великого розсіювання може бути невідповідність набою зброї, про що нижче.

Проте набій 7,62х39 широко застосовується для полювання не тільки на пострадянському просторі, але й у США (основна дичина – білохвостий олень), Австралії (кенгуру), Фінляндії (північний олень). Причина – поширеність і дешевина набою, а також його практична придатність для полювання.

Якщо ви хороший стрілець, то метрів з 80 цілком можете поцілити в забійне місце копитної дичини. А далі фіни, та й американці теж, як правило, на лісовому полюванні не стріляють. Перевагою набою 7,62х39 під час стрільби в лісі є стабільність траєкторії кулі. Куля вагою 123 грана/7,9 г значно менше піддається загрозі відхилення від гілок та іншої рослинності підліска, ніж куля калібру .223 вагою 55 гранів/3,6 г. На короткій дистанції пострілу експансивна куля 7,62х39, наприклад, Sіerra Pro Hunter вагою 125 гранів/8 г має достатню швидкість співударяння для утворення великого ранового каналу. Разом з тим вона не завдає такого гідродинамічного удару, як високошвидкісна куля калібру .223, тому не утворює великих гематом у тілі дичини. На практиці дія кулі набою 7,62х39, якщо говорити про мисливські спорядження, що використовуються в США, відповідає такому популярному американському набою, як .30-30 Wіn.

Примітно, що фінські мисливці завдяки ліберальному законодавству своєї країни нерідко й цілком легально використовують зброю калібру 7,62х39 – напівавтомати Valmet на базі АК-47 з глушником. Напрошується аналогія з браконьєрськими методами, які практикуються в нас, для чого зазвичай і купується зброя калібру 7,62х39.

Окремо слід сказати про якість набоїв різних виробників. Не секрет, що в кожної торговельної марки серед користувачів склалася своя репутація. Так, за минулі роки неодноразово, у тому числі й у нашій газеті, зазнавали критики набої 7,62х39 торговельної марки Volf виробництва Тульського патронного заводу. Місцем, звідки виходила критика, був стрілецький комплекс "Сапсан-Спорт", де справді відстрілюється велика кількість набоїв даного калібру. Переважно в розважальних цілях (Plіnkіng) і в рамках спортивної дисципліни, так званої "практичної стрільби" (ІPSC).

Перш ніж оцінити об'єктивність критики, що виходить з такого джерела, слід систематизувати рекламації, співвіднести відповідність запитів користувача з призначенням продукції. Купуючи найдешевший валовий набій, такий як "мисливський" – фактично спортивно-масове спорядження виробництва Volf з кулею HP (з порожниною в головній частині) вагою 122 грана, користувач має бути готовим до того, що одержить. Набій відповідає вкрай помірним вимогам російського, раніше загальносоюзного, ДСТ. Він призначається для використання переважно в російській же зброї, знятій з озброєння (СКС, АК-47, АКМ) і підданій "конверсії" різними російськими й українськими виробниками. Приклад цьому карабін "Вулкан" на базі АК-47 виробництва СП "Шмайсер Україна". За своїми ТТХ ця зброя не є ані мисливською, ані цільовою. Вона призначена для масового прикладного спорту, який і представляє дисципліна ІPSC, де стріляють переважно на коротких дистанціях по відносно великих мішенях.

Тепер про обґрунтованість претензій, висловлених у статті "Перед стрільбою – перевір!" ("Полювання й риболовля", №7 2007, с. 8). Насамперед: кожний набій повинен оглядатися перед спорядженням магазина (див. "Огляд бойових набоїв" у будь-якому "Пораднику зі стрілецької справи"). Описані в статті дефекти набоїв належать до тих, які згадані в пораднику: "пом'ятості, що перешкоджають вільному входженню набою в патронник, куля хилитається в дульці гільзи, зелений наліт і тріщини на капсулі, капсуль виступає вище від дна гільзи". Заряджати зброю несправними набоями не можна! У СРСР рекламації щодо якості окремих партій набоїв регулярно публікувалися в циркулярах ГРАУ, і такі набої здавалися на артсклади. Браковані партії набоїв зустрічаються навіть у кращих виробників, наприклад, RWS. При виявленні браку, як правило, користувачем, виробник відзиває всю партію. Виконання даного заходу здійснюється через дилера, що продав набої.

По суті висловлених претензій. Вади валового набою обумовлені технологією виробництва й вибором матеріалів. Так, сталева гільза, як і сталева оболонка кулі, неминуче мають більші допуски, ніж латунні. Недарма такі набої (зр. 1908 р.) до війни мали назву "сурогатовані". З розрахунку гіршої якості валових набоїв зброя військового зразка, у тому числі калібру 5,56х45, має більші допуски патронника, ніж цивільна калібру .223 Remіngton.

Відхилення осі кулі від осі каналу ствола є досить звичним у всіх дешевих валових набоях без винятку. На практиці має значення вплив такого відхилення на розсіювання зброї. Зазвичай відхиленню кулі на 1 градус відповідає відхилення траєкторії її польоту приблизно на 0,8 МОА. Таке відхилення поглинається погрішностями системи "стрілець + зброя + набій" із середнім розсіюванням на 3-5 МОА.

Використання капсуля типу "бердан" – із закритим капсульним гніздом гільзи, оснащеним, як правило, двома отворами, також провокує виробничий брак і затримки в стрільбі. Ця сама хиба була однаково притаманна в цілому якісним чеським набоям виробництва Sellіer&Bellot. Тільки перехід на капсулі типу "Boxer" – з наскрізним отвором у гільзі, може вирішити цю проблему в принципі.

Критики набою виробництва Volf драматично запитують: що буде, якщо куля без сердечника (а такі серед набоїв виробництва Volf справді зустрічаються) застрягне в стволі й буде зроблений другий постріл? Відповідаю: подібні випробування з СКС і АКМ проводилися, наступна куля виштовхне попередню. Ствол при цьому роздує, але не розірве.

Причина таких дефектів – технологія виробництва куль із відкритим завальцьованим донцем, що використовується на військових заводах. Вона в принципі не годиться для створення якісних мисливських куль експансивної дії, як тих, що деформуються, так і тих, що фрагментуються. Міцне з'єднання сталевої оболонки зі свинцевим сердечником – якість, необхідна для створення такої кулі, важкодосяжна при відкритому денці. Така оболонка припустима тільки в кулях FMJ, коли бажаною є більша пробивна дія.

До речі, сама куля HP – з порожниною в головній частині, призначена для акуратного прибивання щитів мішеней і ніяк не є "мисливською". Той, хто так стверджує, або сам не знає, або навмисне вводить в оману. Оболонка кулі HP (Hollow Poіnt) у головній частині не ослаблена, немає оголення сердечника, як у кулях SP (Soft Poіnt). А головне: у ній немає денця, єдиного цілого з оболонкою. Така куля не зможе завдати наскрізного поранення з великим рановим каналом і зяючого (не затягнутого тканинами туші) вихідного отвору, що призведе до швидкого знекровлювання дичини. Влучивши в ціль і рухаючись у туші дичини, вона просто перевернеться головною частиною назад через зміщений центр ваги й при цьому, можливо, розірветься поперек на декілька великих уламків. Для утворення ранового каналу великого діаметра необхідно, щоб кормова частина кулі була міцнішою, а куля, збільшившись у діаметрі, зберігала б більшу залишкову вагу й енергію.

Якщо ви неодмінно бажаєте використовувати набій 7,62х39 з мисливською метою або в цільовій зброї, слід подбати про вибір відповідного спорядження.

Почати треба з узгодження істинних калібрів стволів зброї й кулі набою. Примітною рисою набою 7,62х39 є істинний калібр його кулі, що може сягати .311. Уже згадана куля Sіerra Pro Hunter, призначена для спорядження набоїв 7,62х39, має істинний калібр .311. При цьому стволи зброї іноземного виробництва номінального калібру 7,62х39 часто мають трохи менший істинний калібр – аж до .308. У російській зброї діаметр ствола по нарізах може бути .311 і навіть більше. При відсутності калібру діаметр ствола в дуловій частині можна перевірити кулею набою 7,62х39. Не слід очікувати хорошого бою зброї при використанні набоїв з некаліберними кулями.

В. Артеменко



Украинская Баннерная Сеть