Рубрики
 
 

Передплата онлайн

 

Полювання

 

Арсенал

 

Собаки

 

Риболовля

 

Нотатки рибалки

 

Интерв'ю

 

Флора та Фауна

 

Законодавство

 

Газети (номери)

 

2017

 

2016

 

2015

 

2014

 

2013

 

2012

 

2011

 

2010

 

2009

 

2008

 

2007

 

2006

 

2005

 

2004

 

2003

 

2002

 

2001




Асоціація користувачів мисливських та рибальських господарств


Сайт посвященный общению на тему охоты и рыбалки



Головна Про проект Передплата онлайн Об'яви Форуми Контакти

Мої полювання

Мій мисливський стаж - 31 рік. Але були в моєму житті й цікаві мисливські пригоди, за цей час прийшов і досвід. Хочеться й мені на сторінках газети розповісти про свої мисливські пригоди.

Так сталося, що волею долі мені довелося прожити найкращі молоді роки в селі Залесне Бахчисарайського району. З північного сходу над селом у небесну блакить урізаються знамениті «кукли», а за кілометр-два на південному сході знаходиться овіяна легендами гора Мангут-Кале, на якій ще залишилися руїни старовинного замку. У горі також багато печер природного та рукотворного походження. На північ від села знаходиться долина ріки Біль-Бек із розкішними садами та широкими полями, що вкриваються влітку маковим килимом. Важко було уявити собі гарніші краєвиди, та й місцевість для полювання, особливо з гончаками, там унікальна. Уявіть собі хаотично розкидані казкові гори, вкриті мішаним лісом. Гірські перевали межуються з вибалками, у яких б'ють кришталеві джерела, а гори ще й майстерно обточені відступаючим морем, яке бурлило тут багато віків назад.

Перебуваючи на одному з проходів, виточеному морем, під час роботи гончаків мисливець потрапляє в справжню казку. Внаслідок того, що гори знаходяться навколо тебе, а скелі з усіх боків відбивають голоси собак, враження таке, що звучить якийсь незвичайний орган, і тобі вже не потрібна рушниця, ти зачарований музикою гону, музика навколо тебе, ти всередині цієї музики, ти в казці.

У нашому мисливському колективі було правило - не стріляти звіра на першому колі гону, ми насолоджувалися співом наших улюбленців. При полюванні в степу такого зачарованого поєднання природи і неповторного стереозвукового ефекту ніколи не спостерігатимеш. Сивий дух давнини оселився у цім краї.

Нагромадження віків твою душу гнітить,

Наче крапля в морі, піщинка в Сахарі

Почуваєш себе тут у цю мить.

Гін смичка у горах, а той цілої зграї,

Дійсність в казку чарівним пензлем ваять.

Нам до звіра що, довше пісню послухать,

А собакам в азарті по сліду ганять.

Хто душею прилинув до казки цієї,

Той не буде безглуздо по звіру палить.

До Червоної книги довести неважко,

Та за це нас нащадки не будуть хвалить.

У нашій місцевості найбільшими прикрощами для мисливців, а особливо для собак, були браконьєрські петлі. Так, одного разу ми вирушили на полювання із нашим головою мисливського колективу. Полювання мало проходити в районі Джерельної балки. Погода була чудова. Діставшись до місця, ми зняли із собак повідки й через якийсь час ранкове повітря розірвалося від голосів гончаків - собаки взяли свіжий слід. Зліва від гори Мангул-Кале на Ескі-Кермен на підйом петляло кілька лісових доріг, а їх, у свою чергу, пересікали дві лісові просіки. У цьому районі ми й поставали на номери. Тим часом, не роблячи кільця, гін пішов за перевал і навкруги задзвеніла тиша. Пішли довгі хвилини напруженого чекання. Зрештою собаки повернулися, але мого Дінго серед них не було. Як із туману до мене доносилися голоси чужих собак, постріли рушниць, і ось, нарешті, десь далеко я почув такий знайомий бас. Його неможливо було сплутати ні з яким іншим голосом. Це був голос мого Дінго, і він все більше й більше наростав. До мене нарешті повернулася радість буття.

По закінченню полювання, коли всі мисливці зібралися разом, вималювалася вся картина сьогоднішнього полювання. Два мисливці, які стали на номери на дальню дорогу, майже на самому гребні перевалу, розповідали. Виявляється, після того, як гін зайшов за перевал, вони бачили, як повернулися собаки, як вони знову почали працювати в середині лісового масиву, і тут перед ними на дорозі з'явився мій Дінго. Підійшовши до мисливців, собака сів на задні лапи й, дивлячись в очі людям, простягнув передню лапу. «Що за дивина, ми ж з тобою сьогодні бачилися, Дінго!» - посміхнулися мисливці й відійшли від нього, прислухаючись до звуків гону. Але Дінго зайшов із другого боку й знову простягнув їм свою передню лапу. Коли ті придивилися до неї, то помітили на ній білий, ще зовсім новий стальний тросик. Це була петля, яка глибоко врізалася в тіло собаки. Багато зусиль знадобилося для того, щоб звільнити гончака від знаряддя нелюдів. Після звільнення від зашморгу Дінго закрутив хвостом, лизнув одному мисливцеві руку й, накульгуючи, зник у лісових хащах. А за хвилину Дінго залився своїм неповторним басом, який тоді донісся до мене й заповнив моє серце і душу радістю.

В.М. МІЩЕНКО, Полтавська обл.



Украинская Баннерная Сеть