Рубрики
 
 

Передплата онлайн

 

Полювання

 

Арсенал

 

Собаки

 

Риболовля

 

Нотатки рибалки

 

Интерв'ю

 

Флора та Фауна

 

Законодавство

 

Газети (номери)

 

2017

 

2016

 

2015

 

2014

 

2013

 

2012

 

2011

 

2010

 

2009

 

2008

 

2007

 

2006

 

2005

 

2004

 

2003

 

2002

 

2001




Асоціація користувачів мисливських та рибальських господарств


Сайт посвященный общению на тему охоты и рыбалки



Головна Про проект Передплата онлайн Об'яви Форуми Контакти

Тигр

СВД) – єдина снайперська гвинтівка у світі, яку конструктори заводу-виробника комплектували багнетом. Хоча будь-яка розсудлива людина розуміє, що використовувати снайперську гвинтівку як «рогатину», м’яко кажучи, не зовсім логічно.

Та мова піде не про це. Ми розглянемо СВД у її мисливському варіанті під назвою «Тигр». Я не буду описувати, під які набої роблять Тигр. Хоча в основному це трилінійний Мосінський набій 7,62х54. Саме про цей варіант ми сьогодні поговоримо.

Свого часу мені довелося стріляти з такої гвинтівки. Мої розбиті вилиці й плече й досі добре пам’ятають цю зброю. Проблема в тому, що стрільба з СВД стомлює, незважаючи на вагу рушниці. А вона досить велика – 3,9 і 4,1 кг. І це при 5 набоях з коротким магазином, а на 10 навіть більше. Власне, її вагу не надто відчуваєш, відчутніша різка віддача. При такій віддачі стрільба стає важкою і неприємною, від чого погіршуються і її результати.

Сама по собі гвинтівка проста. Особливо розбирання (неповне). Якщо не зважати на відкручування газової трубки, то й інструмент ніякий не потрібен. Здавалося б, простота конструкції, невибагливість до боєприпасів, відсутність зчеплення набоїв при подачі з магазину робить гвинтівку простою і надійною. Та це лише один бік, а от другий... як ложка дьогтю псує всю бочку меду. Непомірна віддача, відсутність прикладистості, неможливість швидко прицілитися навскидку роблять Тигр СВД неприйнятною для нормальної стрільби на більшості полювань.

Мені довелося стріляти й з набагато потужнішої зброї, але такої сильної віддачі не було, навіть стрілець із середньою статурою міг витримувати віддачу. Тоді у чому ж справа? А справа в тому, що СВД незбалансована. До того ж її приклад…

Для того, щоб СВД стала не тільки мисливським зразком, але й зручною в стрільбі, потрібно зробити ось що. Насамперед, поставити пістолетну ложу (приклад) замість ортопеда з бічним відведенням як на всій нормальній зброї. Затильник в ортопедичному прикладі сталевий – металевий, а потрібен гумовий з гофрою. До речі, можна й пластмасовий, але тільки підпружинений з носка й п’яти. Підійдуть пружини від пневматичної гвинтівки ІЖ-38С. Вони будуть заховані в приклад.

На поворотну пружину також потрібно додати 4–5 витків тієї ж пружини з ІЖ-38 (нехай навіть поганої, усадженої) і закріпити в торці кришки ствольної коробки, одягнувши пружину демпфера на закріплену муфту з кільцевою проточкою зовні. Тепер затворна рама не стукатиме вам у тильну частину ствольної коробки, а, вдаряючись об демпферну пружину, буде плавно сідати. Так ми зменшимо віддачу на 30–40%, хоча можна зменшити й ще. Як це зробити? Дуже просто – поставити дулове гальмо-компенсатор.

Із заводу гвинтівка виходить із компенсатором як на кулеметі РПК. Але це не компенсатор, а обман мисливців. Гвинтівкового пострілу йому не пригальмувати. Адже під час стрільби лежачи порохові гази з такого компенсатора виривають траву. Компенсатор має бути завдовжки не менше 80–100 мм з діаметром 35–40 мм із двома симетричними щілинами (наскрізними) з боків кульового отвору. Причому щілини мають бути вертикальними, а горизонтальним можна зробити вікно скидання (у верхній частині компенсатора) за 15 мм від кульового отвору. Що це дасть? У момент пострілу куля піде в кульовий отвір, а порохові гази, рухаючись за кулею, ударять з боків кульового отвору й, трохи потягнувши гвинтівку вперед, стравляться через дві вертикальні щілини, симетрично розташовані з боків. Причому основна маса газів вийде через верхнє вікно, це усуне підкидання ствола вгору. Я б робив компенсатор з незначним звуженням до кульового вильоту, як на кулеметі Максима або не менш відомому МГ-34, МГ-42. Цей задум цікавий і багатообіцяючий, і якщо його реалізувати, буде дуже плідним.

Та як усе переробити, якщо іжевські «лівші» наглухо закріпили компенсатор на кінці ствола? А дуже просто – підібрати розрізну плашку із кроком 0,75 мм і поверх компенсатора нарізати різьблення (зовнішнє). При виготовленні компенсатора потрібно виточити й захисну муфточку. Адже різьблення можна й забити. Знизу я поставив би стопорний гвинт із круглою голівкою й накатаною на ній насічкою. Гвинт обов’язково потрібно загартувати й оксидувати. Також для стопора необхідно зробити наскрізний отвір у компенсаторі гвинтівки.

Звичайно, таку переробку зможе зробити тільки технічно грамотна людина. До того ж необхідно задіяти токаря.

У деяких каталогах згадується, що ЦКІБ випускає СВД у мисливському варіанті (ОЦ-18 і ОЦ-25-АКМ). Однак я в жодному магазині не зустрічав таких моделей.

У Тигрі мене зацікавила й заінтригувала одна цікава деталь – металевий магазин. Він легкий, міцний і довговічний. Це вам не магазин від Сайги 12, який розсипається від стирання затвором. У цьому магазині є ще одна цікава особливість. У нього входять набої 20 калібру, причому в шаховому порядку. Відтак, якщо замінити ствол і чашечку затвора… Щоправда, чи потрібно це мисливцям?

В. Вольф



Украинская Баннерная Сеть